25.11.2009 року відбулася двадцять четверта сесія районної ради п'ятого скликання, на яку запрошу¬валися депутати районної ради, голова райдержадміністрації, заступники, начальники управлінь та відділів райдержадміністрації, міський, селищний та сільські голови, керівники підприємств, організацій і установ міста. В першому питанні зі звітом про виконання районного бюджету за 9 місяців 2009 року виступила начальник фінансового управління райдержадміністрації Н. О. Суботенко. Зібрання заслухало її інформацію і щодо внесення змін до районного бюджету на 2009 рік. В обговоренні питань бюджету виступили депутати районної ради В. Г. Білоокий, В. І. Бойко, П. С. Рой, О. О. Гайдабас. Заступник голови райдержадміністрації О. В. Балюк про¬інформував про стан сплати за оренду землі сільськогосподарськими виробниками та акцентував увагу на перспективах її збільшення. Про хід виконання районної Програми «Питна вода району на 2006-2020 роки» вів мову на сесії заступник голови районної державної адміністрації О. А. Борисов. Депутати районної ради розглянули ряд питань комунальної власності, а також виконання районної Програми зайнятості населення на 2010-2011 роки. На сесії районної ради йшла мова про надання згоди на закріплення мисливських угідь за Андрушівським районним мисливсько-рибальським клубом «Сапсан», про затвердження технічної документації по визначенню грошової оцінки земельних ділянок, про зміну меж населеного пункту Лісівка Зарубинецької сільради. Депутати розглянули й інші важливі питання, що стосувалися роботи районної ради. В роботі сесії районної ради брав участь і виступив депутат обласної ради М.М. Олещенко. З приводу порушених питань сесія районної ради прийняла відповідні рішення. Суботішній ранок 28 листопада. Б'ють поминальний набат церковні дзвони, пробуджуючи місто і ранок від сну, а серця - щоб воскресити пам'ять про мільйони українців, що стали жертвами геноциду в Україні у 1932-1933 роках. В Андрушівці, як і по всій Україні, в цей день вшановували пам'ять жертв Голодомору. Біля райдержадміністрації шикується колона з керівників району, міста, представників підприємств, організацій та установ Андрушівки, її жителів. Учасники поминального мітингу з вінками та живими квітами прямують до старого міського кладовища, де в минулому році встановлено Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 рр. До підніжжя хреста, виготовленого з чорного граніту, нащадки тих, кого в ті страшні і трагічні роки забрав голод, кладуть вінки, квіти. Члени районної ветеранської організації, діти зі щирою безпосередністю і тугою в очах, запалюють поминальні свічі, ставлять поряд горнятко із зерном, кладуть композицію з колосся та калини. До присутніх зі словами скорботи звернувся міський голова М. Г. Сушко. Він закликав берегти пам'ять про мільйони українців, що стали жертвами Голодомору. Символічною і хвилюючою була мить, коли діти пригощали учасників мітингу паляницею, аби ми завжди були з хлібом, і щоб ніколи не був він гірким, з присмаком смерті, а щоденно лягав на наш стіл як символ достатку, вінець нелегкої хліборобської праці. Кусок паляниці діти поклали до Пам'ятного знака - поділилися хлібом з тими, хто марив ним в ті страшні голодні роки...
Андрушівська районна державна адміністрація
Василий Максимович Мельник (12 ноября 1919, Иванков - 8 августа 1999, Киев) - Герой Советского Союза, в годы советско-германской войны командир стрелкового батальона 1368-го стрелкового полка 416-й Таганрогский Краснознаменской, ордена Суворова стрелковой дивизии 5-ой ударной армии 1-го Белорусского фронта, майор.
Биография
Народився 12 листопада 1919 року в селі Іванків Андрушівського району Житомирської області в селянській сім'ї. Українець. Родился 12 ноября 1919 года в селе Иванков Андрушевского района Житомирской области в крестьянской семье. Украинец. Член КПРС з 1941 року. Член КПСС с 1941 года. Закінчив семирічну школу, потім Смілянський механіко-технологічний технікум. Закончил семилетнюю школу, затем Смелянский механико-технологический техникум. Працював на цукровому заводі імені Петровського в місті Олександрівськ. Работал на сахарном заводе имени Петровского в городе Александровск.
У 1939 році покликаний в ряди Червоної Армії. В 1939 году призван в ряды Красной Армии. У 1941 році закінчив Бакинське піхотне училище. В 1941 году окончил Бакинское пехотного училище. У боях радянсько-німецької війни з липня 1941 року. В боях советско-германской войны с июля 1941 года. Воював на Північно-Кавказькому, Південному, 3-му Українському, 4-му Українському , 1-му Білоруському фронтах , був тричі поранений. Воевал на Северо-Кавказском, Южном, 3-м Украинском, 4-м Украинском, 1-м Белорусском фронтах, был трижды ранен.
14 січня 1945 року майор В. М. Мельник уміло організував прорив сильно укріпленої оборони противника в районі населеного пункту Стромець за 17 кілометрів на південний захід від міста Варка (Польща) на західному березі Вісли. 14 января 1945 года майор В. М. Мельник умело организовал прорыв сильно укрепленной обороны противника в районе населенного пункта Стромець за 17 километров к юго-западу от города варки (Польша) на западном берегу Вислы. Відбив вісім контратак противника, батальйон утримав зайняті позиції. Отразил восемь контратак противника, батальон удержал занятые позиции.
Указом Президиума Верховного Совета СССР от 27 февраля 1945 года за умелый реставратор прорыв сильно развитой позиционного обороны фашистов при наступлении с магнушевського плацдарма на Висле и проявленные при этом отвагу и героизм майору Василию Максимовичу Мельнику присвоено звание Героя Советского Союза с вручением ордена Ленина и медали «Золотая Звезда »(№ 5837).
Після війни продовжував службу в Армії. После войны продолжал службу в Армии. У 1952 році закінчив курси «Постріл», а в 1957 році — Вищі академічні курси при Військовій академії ім. В 1952 году окончил курсы «Выстрел», а в 1957 году - Высшие академические курсы при военной академии им. М. В. Фрунзе. М.В.Фрунзе. З 1973 року полковник В. М. Мельник — в запасі. С 1973 года полковник В. М. Мельник - в запасе.
Після виходу на пенсію жив в Баку, потім переїхав до Києва. После выхода на пенсию жил в Баку, затем переехал в Киев. Помер 8 серпня 1999 року. Умер 8 августа 1999 года. Похований в Києві на Байковому кладовищі. Похоронен в Киеве на Байковом кладбище.
Нагороджений орденом Леніна, орденами Червоного Прапора, Олександра Невського, трьома орденами Червоної Зірки, медалями. Награжден орденом Ленина, орденами Красного Знамени, Александра Невского, тремя орденами Красной Звезды, медалями.
Время отодвигает от нас годы боевых испытаний, но Василий Максимович Мельник и сейчас помнит тяжелые бои на Северокавказском, Южном, 4-м и 3-м Ураинском, 1-м Белорусском фронтах. В памяти его до сих пор живут воспоминания о тех изнурительных днях жарких боев, темных, озаренных лишь разрывами снарядов ночей, сквозь которые пришлось пройти ему вместе с друзьями-однополчанами в годы минувшей войны. Великая Отечественная застала Василия Мельника курсантом-выпускником Бакинского пехотного училища. Прямо из стен училища отправляется молодой лейтенант на фронт. За храбрость и отвагу, инициативу и мужество, проявленные в жестоких боях с ненавистным врагом, он награжден орденами Красного Знамени, Красной Звезды, Александра Невского II степени, многими боевыми медалями. Командуя взводом, ротой, батальоном, В. И. Мельник прославился как умелый, инициативный командир, не раз выполняющий самые сложные и опасные задания командования. Так, 14 января 1945 года при штурме и прорыве сильно укрепленной долговременной оборонительной полосы немецко-фашистских войск на левом берегу Вислы в направлении Буды Аугустовские и лесных массивов, батальон Мельника решительной атакой прорвал ее, обеспечив тем самым, успешные действия частей своей дивизии. Батальон, четко к умело управляемый Мельником, понес незначительные потери, уничтожив при этом до батальона пехоты противника, захватив четырнадцать 75-мм орудий.Сам майор В. Мельник в этом бою показал образцы мужества и отваги. Будучи раненым он продолжал командовать батальоном до эвакуации в тыл. За этот бой Указом Президиума Верховного Совета СССР от 27 февраля 1945 года В. И. Мельнику было присвоено звание Героя Советского Союза.
Діти та молодь - це завтрашній день, майбутнє країни. Аби юнаки та дівчата розвивали свої здібності, таланти, росли особистостями, на захисті яких стоїть держава, в багатьох країнах розроблені, прийняті та ратифіковані міжнародні правові акти, спрямовані на захист прав та інтересів дітей і молоді. Універсальним правовим документом у цій сфері є Конвенція ООН про права дитини. Усвідомити сутність статей 24, 25, 26 Конвенції ООН про права дитини, статті 49 Конституції України, формувати правову свідомість і культуру співжиття в колективі допомагали своїм вихованцям вчителі Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 в ході проведення місячника «Охорона дитинства». «Права і закони в твоєму житті», «Право дитини на охорону дитинства», «Поняття насильства, його попередження» - далеко не повний перелік виховних заходів, які відбулися в навчальному закладі. Класні керівники Р. О. Козловець, Л. П. Щесюк, А. В. Ульянинська, Н. Б. Фещенко, С. В. Максимчук, Н. Б. Пташник, П. В. Гальоса формують в учнів почуття людської гідності, повагу до людей, навчають контролювати свої дії, виховують прагнення вибирати гідні вчинки, берегти своє здоров’я, дбати про рідних. Разом з класним керівником І. В. Чернишовою хлопчики та дівчатка 5-А класу відкривали «нові країни». Під час тренінгу «Підлітки мають знати свої права» діти мандрували країнами, в яких немає ні законів, ні правил. Ставши їх жителями, вони приймали закони, які вважали найголовнішими. За «круглим столом» збиралися третьокласники (вчителі І. Б. Говорадло, О. А. Дзьобас), щоб ознайомитися не тільки з правами, а й зі своїми обов’язками. Їх в цьому підтримав 5-Б клас (І. С. Коваленко). В них цікаво пройшла виховна година «Закони, норми і правила шкільного життя». Для найдопитливіших в шкільній бібліотеці діє виставка «Вивчаємо свої права та обов’язки». Діти цікавляться правовими аспектами свого життя, бажають глибше вивчати свої права та обов’язки.
Андрушівська районна державна адміністрація