В с. Чкалово Нікопольського району Дніпропетровської області проходив чемпіонат України з гирьового спорту серед юнаків і дівчат 1997-1995 р.н. Команда дівчат у складі Турської Людмили, Коваленко Марини, Никодюк Тетяни захищали честь Житомирської області і посіли III загальнокомандне місце. В особистому заліку Турська Людмила завоювала II місце, виконавши норматив КМС (зробила 167 підйомів гирі 16 кг.). Людмила включена до складу збірної України для участі у чемпіонаті світу, який відбудеться в м. Керч у травні 2013 року.
Напередодні Дня довкілля та Дня Землі на базі Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 пройшло екологічне свято, на яке з'їхалися агітколективи із 13 шкіл району, щоб розповісти про свою роботу та досягнення у справі екологічного навчання і виховання.
Тема виступів агітколективів була присвячена збереженню та охороні рідкісних і зникаючих видів тварин, занесених до Червоної книги. Виступи були цікавими, відзначалися важливістю порушеної екологічної проблеми, її соціальним значенням для даної місцевості в контексті загальноєвропейського процесу «Довкілля для Європи».
Найкращими були агітбригади «Сонячний вітер» (Гальчинська ЗОШ І-ІІІ ст.), «Зелений гомін» (Бровківська ЗОШ І-ІІІ ст.), «Жива краплина» (Волицька ЗОШ І-ІІ ст.), «Голубі краплини» (Степківська ЗОШ І-ІІІ ст.) та «Паросток» (Червоненська ЗОШ І-ІІІ ст,), виступи яких були змістовними, яскравими та динамічними. За рішенням журі вони посіли відповідно перше, два других та два третіх місця і були нагороджені грамотами відділу освіти й подарунками. Цікаво виступили агітаційні колективи «Веселка» із Зарубинець, «Екологічна варта» з Новоівницького, «Промінь» з Іванкова, «Природолюб» з Великих Мошківець, «ЛПО» з Любимівки. Виступ агітко¬лективу із Яроповицької ЗОШ І-ІІІ ст. запам'ятався постановкою хореографічної композиції «Лебедина пара». В рамках свята влаштували також виставку дитячих малюнків до Всеукраїнської акції «Годівничка».
Всі учасники свята поверталися додому з твердим наміром продовжувати розв'язання екологічних проблем, які торкаються інтересів кожної людини, кожного колективу і суспільства в цілому.
Яскравим, самобутнім зразком зберігання народної пісні є уславлений фольклорний колектив с. Антопіль «Співуча родина» (керівник Петро Устич).
На запрошення Першого Національного телеканалу України цей колектив брав участь у відомій про¬грамі «Фольк-musіс». У виконанні колективу звучала українська народна пісня «Подруженьки» (солістка Оксана Полівенко).
Відповідно до умов програми народну пісню повинен переспівати професійний колектив. По-особливому ця пісня зазвучала у виконанні Наталки Міхновської у супроводі академічного інструментального ансамблю «Високий замок» Львівської філармонії. Було дужо приємно чути від музикантів про особливу манеру співу учасників колективу. П'ятдесят три роки діє він, вже співає третє покоління антопільчан. Ці особливі, одержимі піснею жінки: Оксана Рокицька, Марія Корчевна, Лідія Соколівська, Галина Ящук, Людмила Петрученко, Валентина Грищук, Оксана Полівенко - є Берегинями найкращого, що створив народ -пісні. Про це говорила їм і ведуча програми народна артистка України Оксана Пекун. А ще господині приїхали на передачу зі своїми дарунками - спеченим у печі короваєм, струдлем з маком. Подарувала делегація з Андрушівки у музей Першого каналу дерево роду з відтвореними старовинними ляльками-мотанками, виготовленими директором районної бібліотеки Н. В. Шпаківською. А на завершення програми отримали запрошення на наступну програму «Фольк-musіс» дитячі зразкові ансамблі «Веретенце» та «Зернятко», а також народний фольклорний ансамбль «Молодички» з районного будинку культури.
Триває навчальний рік, але я вже ніколи не сяду за парту в рідній Любимівській школі, що в Андрушівському районі. Після закінчення дев’ятого класу я вступила до Київського коледжу міського господарства при Академії муніципального управління. Розпочалося студентське життя у великому місті. Сумно, однак, за сільською школою, за вчителями, однокласниками, за улюбленим кабінетом української мови та літератури, який ми називали світлицею.
Завідує ним моя бабуся, вчителька української мови Ольга Олексіївна Ходаківська. Вона працює тут уже сорок три роки.
Багато цікавого є у шкільній світлиці. Експонати — свідки історії рідного села, розповіді про жінок-вишивальниць, гончарів, які займались цим промислом у минулому, про письменника В.С.Кучера, який народився в нашому селі.
Вчителі навчали нас любити рідний край, своїх батьків, берегти родинні реліквії. Ми створювали різні експозиції і прикрашали кабінет. Тут є різнобарвні вишиванки, картини, рушники, побутові старовинні речі. Серед них — моя улюблена експозиція «З бабусиної скрині». У ній ваблять око старовинні тернові хустки. Вони давно «вийшли з моди», але це — наші сімейні реліквії. Кожна з них має свою історію. Про одну з них я хочу розповісти.
Бабуся називає одну з хусток «дорогою татусевою». Вона неймовірно красива. Десятиліття не потьмарили яскравих фарб орнаменту і рожевих троянд на тонкому терені темно-вишневого кольору. Хустина прикрашає експозицію, зачаровує своїми кольорами. Чому ж вона — татусева? Більше шести десятків років тому мій прадідусь Олексій Сергійович Загорський купив хустку за великі гроші й подарував коханій дружині Надії у день народження дочки Ольги. Прабабуся берегла хустину, виймала зі скрині лише на великі свята. Коли дочка стала повнолітньою, прабабуся передала її Ользі — як пам’ять про день народження. В 60-ті роки великі тернові хустки носили жінки і дівчата. Носила і моя бабуся, навчаючись у Коростишівському педучилищі. Милувались подруги темно-вишневою хустиною, бо ні в кого такої гарної не було.
Минав час. Моя мама вже не носила хусток, але бабуся передала їй тернове диво — як родинну реліквію, як пам’ять про свого батька. А мама потім передала нам, своїм донькам — як пам’ять про прадідуся Олексія. Не судилось мені його бачити... З болем у серці, зі сльозами розповідає мені бабуся Ольга Олексіївна про свого тата, який подарував таку гарну хустину.
Нелегким був його життєвий шлях. Ріс Олексій у багатодітній родині, з раннього дитинства працював, заробляючи на шматок хліба. Перед війною, в 1941 році, його призвали на службу в армію. Війна з фашистами застала його в Закавказзі. Пройшов Олексій Сергійович фронтовими дорогами аж до Берліна: спершу — снайпером, а потім — зв’язківцем. Кілька разів був поранений, але після госпіталю знову йшов у бій. Після війни ще чотири роки служив за кордоном, в Угорщині. В 1946 році одружився і забрав із собою дружину Надію. Коли повернувся в рідне село Мостове, працював на різних роботах, був справжнім господарем. І на пенсії не сидів, склавши руки, ще тринадцять років допомагав радгоспу в період сільськогосподарських робіт.
Настав 1995 рік. Радів прадідусь, що зустріне 50-річчя Великої Перемоги, бо не забувалися фронтові побратими, важкі бої, про які він часто розповідав дітям і внукам. Уже й піджак зі своїми багатьма нагородами приготував на святковий мітинг.
Але не судилося. Два місяці не дожив мій прадід до ювілею Перемоги. Холодної березневої ночі сталася пожежа на радгоспному току, де дідусь оберігав зерно для посіву. Його вразило на смерть електричним струмом. Згорів мій прадідусь на трудовому фронті. У чорних хустинах зустріла родина ювілейну дату біля могили ветерана Великої Вітчизняної війни, який так любив життя, рідне село...
Темно-вишнева тернова реліквія ж і далі передаватиметься з покоління в покоління як часточка пам’яті нашого роду.
Мар’яна Лисюк
У середу, 20 березня 2013 року на базі Андрушівського району під головуванням заступника голови обласної державної адміністрації Ярослава Долгих відбулося виїзне засідання обласної координаційної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/Сніду.
На засіданні розглянуто наступні питання:
1. Виконання рішення виїзного засідання обласної координаційної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/Сніду № 8004/47/2-12 від 17.12.2012 року.
2. Стан виконання розпорядження голови облдержадміністрації № 106 від 12.05.2010 року координаційними радами при райдержадміністраціях Андрушівського, Бердичівського, Житомирського, Коростишівського, Попільнянського, Ружинського, Любарського, Чуднівського районів.
3. Про організацію та виконання протитуберкульозних заходів, вплив регіональної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/Сніду на поліпшення епідемічної ситуації з туберкульозу.
4. Затвердження стратегії з Адвокації, комунікації та соціальної мобілізації з питань туберкульозу (АКСМ-Стратегія).
Відкриваючи засідання, Ярослав Долгих зазначив: «Незважаючи на заходи, спрямовані на протидію туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІД ця проблема в області залишається актуальною. На сьогодні, заходи на місцях зводяться в основному до боротьби з наслідками хвороб і недостатньо уваги приділяється їх попередженню, діагностуванню та реабілітації. Шляхи розв’язання даної проблеми полягає лише у проведенні спільних профілактичних заходів виконавчої та законодавчої гілок влади з медичними установами, об’єднаннями громадян, які опікуються даними питаннями. Виконання протитуберкульозних заходів перебуває на постійному контролі в обласній державній адміністрації».
В роботі засідання взяли участь голова районної державної адміністрації Б.В. Мазур та заступник голови райдержадміністрації, голова районної координаційної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/Сніду Ю.А. Олексюк.
На ряді недоліків, які суттєво впливають на епідемічну ситуацію щодо захворюваності на туберкульоз, акцентував увагу директор департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації, заступник голови обласної ради з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу Олександр Торбас.
Про відсутність взаємодії управлінь, організацій, підприємств в питаннях організації протитуберкульозних заходів, зокрема у Житомирському, Коростишівському та Чуднівському районах, зазначили у своїх виступах головні лікарі обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом Юрій Галінський та обласного протитуберкульозного диспансеру Віталій Дідик.
За результатами виїзного засідання обласної ради з питань протидії туберкульозу ВІЛ-інфекції/СНІДу прийнято відповідне рішення.
Засідання відбулося за сприяння обласної державної адміністрації, департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації, обласного протитуберкульозного диспансеру та обласного медичного центру здоров’я та спортивної медицини.
16 березня о 12:10 диспетчеру служби цивільного захисту в Андрушівському районі надійшло повідомлення про пожежу у житловому будинку в селі Глинівці.
Про це інформує прес-служба У ДСНС у Житомирській області.
На гасіння пожежі було відправлено відділення 36 професійно-пожежного посту.
По прибуттю бійців Держслужби НС на місце події, розвідкою було встановлено, що в житловому будинку знаходяться тіла двох чоловіків: господаря 1952 року народження та його товариша 1962 року народження, які, за ствердженням односельців, тривалий час напередодні вживали алкогольні напої.
Місцем осередку загорання була житлова кімната, в якій і випивали приятелі.
Безпосередня причина пожежі встановлюється. Вогнем знищено домашні речі та майно, пошкоджено міжкімнатну стіну.
В селе Андрушовского района Житомирской области произошел пожар в жилом доме, во время которого погибли двое мужчин.
Об этом сообщили в пресс-службе Управления ГСЧС в Житомирской области.
16 марта в 12.10 на пункт связи 5-ой государственной пожарно-спасательной части г. Андрушевка поступило сообщение о пожаре жилого дома жительницы с. Глиновцы Андрушевского района.
На тушение пожара были отправлены дежурные 36-го профессионально-пожарного поста в составе 3-х человек. По прибытию на место пожара разведкой было установлено, что в жилом доме находятся тела двух человек, хозяина дома, 1952 года рождения, и его товарища, 1962 года рождения. По словам председателя сельсовета и соседки погибших, мужчины накануне длительное время употребляли алкогольные напитки.
Местом возникновения пожара была жилая комната, в которой и выпивали приятели. Причина возгорания устанавливается. В результате пожара уничтожены домашние вещи и имущество, повреждена межкомнатная стена.
Учора вночі близько першої години ночі у Андрушівському районі автомобіль насмерть збив пішохода.
Про це повідомляє прес-служба УДАІ УМВС України в Житомирській області.
Трагедія сталася в селищі міського типу Червоне (Андрушівського району) водій автомобіля ВАЗ-21144, 21-річний мешканець Андрушівського району, здійснив наїзд на пішохода, 40-річного місцевого мешканця, який знаходився на проїзній частині дороги.
Внаслідок ДТП пішохід від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди.
11 березня до реанімаційного відділення Андрушівської центральної районної лікарні з діагнозом: отруєння грибами, госпіталізовано 41-річного місцевого жителя.
Як з’ясувалося, напередодні чоловік, як делікатес до вечері, відкрив банку консервованих опеньок.
Гриби збиралися та маринувалися ще восени.
Консервації набралося багато, родина їла опеньки всю зиму без неприємних наслідків.
Цього разу скуштувати їх встиг тільки сам господар.
Вночі чоловікові стало зле.
Ранком він був у такому стані, що без втручання лікарів обійтися вже не міг.
Спеціалісти перевірили вміст консервації – у ній присутні тільки їстівні гриби.
Фахівці припускають, що ймовірно під час маринування або зберігання саме цієї банки грибів була порушена технологія.
Наразі загрози життю постраждалого не має, стан стабільний, середньої важкості.
За інформацією У ДСНС у Житомирській області
З ледь відчутним весняним подихом приходить до нас чудове жіноче свято – 8 Березня. Цей день несе у світ ніжність і красу. Адже усе найдорожче, що є у нашому житті – щастя, радість, надія, кохання, пов’язане з жінкою.
Свято 8 Березня є символом усього найкращого, що є у нас в житті – сердечності, доброти, кохання, радості і тепла. Ми схиляємось перед головним жіночим талантом – віддавати себе, свої найкращі якості близьким людям. Ви даєте нам нові сили, допомагаєте стати кращими, добрішими, впевненішими в собі. Для цього необхідний особливий жіночий такт, інтуїція, терпіння, витримка, напруження душевних сил – ті дивовижні якості, яких часто так не вистачає нам, чоловікам.
Жінка виступає берегинею роду, миру, злагоди і гармонії на рідній землі. Ми свідомі того, що без вашої підтримки, розуміння, ініціативності та творчої думки неможливі добрі переміни в нашому суспільному житті. Своєю плідною працею та силою духу ви звеличуєте батьківський край, примножуєте його успіхи і досягнення. Саме тому ми покладаємо великі сподівання на ваш значний внесок у створення благодатної атмосфери творення, в якій маємо всі працювати.
Без вас, дорогі жінки, не було б стільки світла, любові і тепла. Ви наповнюєте будні яскравими фарбами, спонукаєте до шляхетних вчинків і добрих справ.
Велике спасибі вам, милі жінки, за материнську ласку і мудрість, ніжність і добре слово. Сердечно бажаю Вам, наші дорогі матері, дружини, доньки та сестри, нев’янучої молодості, радості та краси. Нехай Вас ніколи не оминає турбота чоловіків, а прекрасні почуття дарують натхнення для нових творчих успіхів і життєвих перемог. Будьте коханими і кохайте, а ми, чоловіки, робитимемо все, аби ви почувалися щасливими.
Голова державної адміністрації Б.В. Мазур
Минулої п’ятниці знову ожила в декораціях сцена районного будинку культури - самодіяльний колектив у складі трьох акторів-аматорів ставив драму «Вечір» за однойменною п’єсою Олексія Дударєва. Автор сценарію, режисер, декоратор і виконавець головної ролі - Сергій Когут.
Глядачі на виставу зібралися дружно - всім бажаючим місця у залі не вистачило - зайняли ще й частину балкону.
Вже з перших монологів старого одинокого Василя, який, поховавши дружину, маючи сина, що живе далеко від дому, залишився самотнім, глядач зрозумів: у цьому залі він не споглядатиме, а переживатиме людські долі і мимоволі стане їх співучасником.
Остання надія - син, давно не їде до батька, забув і стежку до родинного гнізда. Одинокий чоловік спілкується з Богом, відкриває душу Всевишньому і сонцю - їм він може досхочу сповідатися, запитувати, чи так жив і як йому зараз бути. Проста і мудра філософія старого Василя: він і досі живе надією, мріє мати свого коня, бо вже не сила землю руками обробляти. А ще він черпає цілющу воду з криниці, що в його дворі, і від цього набирається сили. Та й не тільки він - ще двоє його сусідів, майже його ровесників ходять до колодязя - добра самітня Ганна і завжди невдоволений Микита. За бунтівну вдачу приклеїлось до нього прізвисько Гастрит. Він живе із сусідом Василем у постійних суперечках - в них зовсім різні погляди на життя. Єднає самотність, бо й до Микити діти не їдуть, хоч вивчені, не бідні, навіть гроші шлють - та батько цим не радий, хоче побачити дітей. А що вже Ганна, то між ними найнещасніша: як сама зізнається, все пережила на своєму віку - і голод, і насильницьку колективізацію, і війну, дітей народжувала й хоронила через недуги - не могла нічим зарадити біді. Вдова, все сина чекає, той далеко від дому, не приїздить, а вона б і вісточкою зраділа. Та дарма.
Жаліє вдову Василь, щоб розвіяти материну печаль, сам пише на радіо привітання з днем народження Ганні - наче від сина. Жінка в щасті, плаче від радості - про неї згадала її ж дитина... Та пронирливий Гастрит зловтішно розкриває карти - по батькові то невірно названо іменинницю, каже, що «проколовся» Мультик (так в селі прозивають Василя).
Село опустіло, постаріло. Ніхто не приїздить, даремно головний герой прислухається та дивиться на шлях. Самотність тулиться до самотності. Майже водночас і Мультик, і Гастрит пропонують Ганні вибрати когось з них собі за чоловіка. Жінка готова зійтися з таким, як вона, згорбленим і добрим Василем. Але цим розізлила бунтівного опозиційного Гастрита. А далі склалося так, що критикан Микита, який заперечував Бога, постійно кепкував з Мультика і мав на все свою правду, втік з лікарні і прийшов з благанням до Ганни не проганяти його - в гурті і старість не така страшна, і помирати спокійніше, і покаятися за гріхи свої не лячно, і відчувати себе забутим своїми ж дітьми не так боляче.
Це щодо сюжету, а що стосується виконавців таких непростих ролей, то глядачі і після першої дії, і по закінченні вистави нагороджували акторів дружніми довготривалими оплесками. За те, що реалістично відтворили образи своїх героїв, що працювали без суфлерів впродовж двох годин, читаючи напам’ять і монологи, і діалоги. Хтось із глядачів вкрадьки витирав сльози, щиро пройнявшись долею одинокої старості, хтось ділився враженнями від побаченого із сусідом. В залі було багато молодих людей. Важко сказати, чи пережили вони серцем випробування, що випали на долю героїв драми. А те, що представники середнього і старшого поколінь відчули, в якому вони неоплаченому боргу перед своїми батьками, як нерідко через життєву метушню залишають дорогих людей без тепла й уваги - це незаперечно. Думаю, що після вистави багато хто хотів залишитися наодинці з думками, щоб, озирнувшись назад, осмислити власні помилки і зійтись на думці: вечір життя - це неминуча одинокість. І щасливий той, кому цю самітність скрашують вдячні діти - своїм приїздом, листом чи телефонним дзвінком. Ми, люди, про це повинні пам’ятати завжди.
Квіти і знову оплески глядачів, подяка від начальника відділу культури райдержадміністрації Г. І. Білецької і побажання ще не раз виходити на сцену в нових ролях і спектаклях - все це було для Сергія Когута, Ольги Діброви, Віталія Кравчука - здібних виконавців, великих працелюбів і щирих шанувальників театрального мистецтва.
Лідія Наконечна
З ініціативи Міністерства агропромислової політики та продовольства України розроблено державну програму «Рідне село». Основний принцип, що закладається в цей проект, - розвиток сільськогосподарської кооперації.
15 травня 2012 року в Українському Домі відбулася презентація та експертне обговорення Ініціативи соціально-економічного розвитку сільських територій «Рідне село», організатором якого виступила Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад. Захід проведено на виконання поставлених Президентом України Віктором Януковичем пріоритетів державної політики, а саме - реалізації соціальних ініціатив. Зокрема, держава не повинна допустити скорочення виробництва продукції у господарствах сільських жителів та зменшення числа українців, що проживають у селах.
Так, 4 жовтня 2012 року в Житомирі відбулося чергове засідання Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради, де обговорювались завдання органів місцевого самоврядування щодо впровадження програмно-цільового підходу до розвитку сільських територій «Рідне село». Програмою, зокрема, передбачено стимулювання зайнятості економічно активного сільського населення шляхом створення обслуговуючих кооперативів. «Це, відповідно, сприятиме зростанню доходів людей і дасть поштовх до соціального розвитку територіальних громад»,- відмітив голова Житомирської обласної ради Йосип Запаловський.
Проект «Рідне село» - це перенесення фокусу державної підтримки на середньотоварного та дрібнотоварного виробника, на тих, хто є основою гарантування продовольчої безпеки країни і головним роботодавцем на селі. За статистичними даними, у господарствах населення виробляється близько 80% молока, 47% м’яса, 98% картоплі, 37% яєць. Крім того, в них утримується 77% корів, 56% свиней, 47% птиці.
Саме кооперативні формування дадуть можливість включити вироблену фермерськими та селянськими господарствами продукцію в маркетинговий ланцюг.
На території району проживають 34931 чоловік у 14919 дворах, які обробляють 10789 гектарів землі, що надана у власність та користування. Виробництво сільськогосподарської продукції за 2012 рік склало: зерна - 7700 т, картоплі - 46500 т, овочів - 15750 т, надоєно молока 13000 тонн, здано худоби в живій вазі 1430 тонн. Крім того, у господарствах утримується 5957 голів ВРХ, в тому числі 3652 корови, свиней - 6016, коней - 1335.
Розвиток кооперативного руху на селі приведе до збільшення кількості робочих місць, обсягів виробництва продукції, яка знаходитиме свого споживача на ринку.
Однією з найбільш проблемних складових створення та діяльності кооперативів є пошук лідера та пільгове оподаткування і кредитування. Кожен учасник кооперативу має бачити свій внесок і результат.
Створення кооперативів різних напрямків - це єдиний шлях, який дасть роботу селянам, активізує громаду.
В районі треба створити 28 кооперативів за видами та напрямами діяльності: з обробітку землі та збирання врожаю - 4, молочарських - 4, переробних - 2, багатофунціональних - 18. Координувати їх створення й роботу повинні сільські ради. Поки що в районі є 8 кооперативів, діяльність яких знаходиться на початковій стадії.
Найбільш вигідні напрямки роботи таких об’єднань - це надання послуг з механізованого обробітку землі, збирання врожаю, заготівлі кормів, автотранспортні, зооветеринарні послуги, заготівля та переробка продукції рослинництва і твариництва, торгівля, проведення святкових, ритуальних заходів тощо.