Спочатку звільнили від ворога Яроповичі, Вербів (зараз Любимівка). Наступного дня визволяли Зарубинці, Лісівку, частину Волиці, Бровки Перші, Міньківці, Городківку. 27 і 28 грудня наші війська зайняли повністю Волицю, Гардишівку. Далі вигнали фашистів з Нехворощі, Забари. 29 грудня точилися бої в напрямку Червоного і 30 грудня були звільнені усі села району. При визволенні Андрушівщини загинуло близько 2 тисяч бійців, які назавжди залишилися в братських могилах на нашій землі. Вшановуємо тих, хто захищав наш край і повернувся сюди після Перемоги. Один з тих, хто визволяв Андрушівщину, нині проживає у місті – це Шломов Іван Іванович, якому присвоєнно звання Почесного громадянина міста. Велика шана всім, хто воював на інших фронтах, хто не повернувся з поля бою і тим, хто залишився живим. Пам'ять про визволення свято шанується на Андрушівщині. Керівництво району, громадськість, учнівська молодь оточують турботою ветеранів., родини полеглих фронтовиків, бережуть братські могили, пам’ятники. Сьогодні в районі залишилося менше двохсот фронтовиків, у місті – менше п’ятдесяти. Війна живе у їх спогадах, ранах. А нагороди за бойову звитягу й досі знаходять визволителів. Пам'ятають свої героїв і в республіках колишнього Радянського Союзу. В минулому році Білорусь визначила 65 – річчя звільнення своїх земель і нагородила фронтовиків, які брали участь у її визволенні. Серед таких – 11 жителів нашого району, які удостоєні медалі "За визволення Білорусії", з них 6 фронтовиків проживають в Андрушівці. Нагороди їм в день визволення районну вручали заступник голови районної державної адміністрації В.І. Горкун та голова районної ради В.Б. Шпаківський. 30 грудня ц .р., в день визволення району від німецько – фашистських загарбників, представники районної державної адміністрації, районної ради, колишні фронтовики, представники громадськості поклали квіти до братської могили, монумента на Алеї Слави та до обеліска Слави.
Ось і став надбанням історії ще один прожитий нами 2009 рік. Рік, скажемо відверто, нелегкий для всього українського народу, а значить, і для нас з Вами. Він був сповнений напруженою працею, тривогами і надіями, сподіваннями і звершеннями. Не обминула нас і гіркота розчарувань, бо не завжди відбувалося так, як ми цього хотіли. І завершуючи 2009 рік, зустрічаючи Новий 2010-й, сповна оцінюємо найголовніше. А найголовніше – це те, що на нашій землі панує мир, на столі є хліб. У копіткій праці й наполегливій боротьбі наш працелюбний народ робить усе для того, щоб наша держава була могутньою і багатою. Рік, що фінішує, був складним і напруженим, він був продовженням непростих випробувань, які випали на нашу долю. Головне завдання, яке органи державної влади і місцевого самоврядування намагалися вирішити – це стабілізувати, закріпити позитивні тенденції у промисловості та сільському господарстві району й на цій основі добитися зрушень у розв’язанні соціальних проблем. Завдяки спільним зусиллям ми зберегли стабільність та громадську злагоду в районі, здійснили ряд запрограмованих на цей рік заходів щодо соціального розвитку міста і сіл Андрушівщини Нам все-таки, вдалося забезпечити зростання обсягів виробництва. Ряд колективів, підприємств і за нинішніх нелегких умов працюють краще, оновлюють основні засоби, ведуть пошук ринків збуту продукції, постійно дбаючи про її якість. Тривала робота з ремонту приміщень дитячих садків, шкіл, лікарень, спорудження шляхів, газових та водопровідних мереж, газифікації будинків та інших об’єктів соціально – культурного і виробничого призначення. Багато зроблено для вирішення гострого питання погашення заборгованості по заробітних платах, пенсіях та інших соціальних виплатах. Вірні своєму хліборобському обов’язку, трудівники села Андрушівщини в нелегких погодних та економічних умовах року вибороли порівняно непоганий урожай зернових культур. Зросло виробництво продукції тваринництва. Селяни своїми мозолястими руками відремонтували зношену техніку, механізми, обладнання, зробили все, що могли, і мають хороші здобутки. Творчий пошук характерний для органів правопорядку, правосуддя, колективів медичних, комунальних установ, навчальних, культурно – освітніх закладів. Шановні друзі! Від імені районної державної адміністрації, районної ради хочу висловити тверду впевненість у тому, що жителі Андрушівщини всіх національностей, до яких би релігійних конфесій вони не належали, яких би політичних поглядів не дотримувалися, зберігатимуть і надалі, як зіницю ока, єдність, злагоду, терпимість. Тільки мир і праця дадуть нам змогу здолати труднощі, йти шляхом піднесення економіки, поліпшення добробуту. Дорогі жителі Андрушівщини! Вітаючи Вас з Новим 2010 роком і Різдвом Христовим, зичимо: нехай прийде із цими святами до кожної домівки, у кожну сім’ю міцне, як криця, здоров’я, хай у Ваших родинах оселяться затишок, достаток і гарний настрій, на радість і втіху зростають Ваші дітки й онуки, хай завжди і в усьому прихильною до Вас буде доля. Щастя Вам у Новому році. З наступаючим Новим Роком і Різдвом Христовим, шановні жителі району! Бажаю Вам благословення в ім’я розбудови і процвітання рідного краю й незалежної України.
К.І. КУРСОН, голова районної державної адмiнiстрацiї. В.Б. ШПАКІВСЬКИЙ, голова районної ради. Андрушівська районна державна адміністрація
15.12.2009 року Указом Президента України від 8 грудня 2000 року №1318/2000 в Україні встановлено ще одне професійне свято - День працівників суду, яке відзначається щорічно 15 грудня. На мій погляд, це цілком заслужено, бо, як гласить Конституція України, судді - це носії судової влади. На них покладено розгляд кримінальних, цивільних та адміністративних справ, інших подань. У зв’язку з перехідними положеннями Конституції, у поточному році внесено багато змін до діючого законодавства. З першого вересня вступив у дію новий Кримінальний кодекс України. Тепер на суди покладено ту роботу, яку раніше виконувала прокуратура. Це розгляд матеріалів про обрання міри запобіжних заходів до обвинувачених, проведення обшуків тощо. Суд сьогодні розглядає й адміністративні матеріали щодо порушників правил дорожнього руху, таких в поточному році надійшло 1186, з них розглянуто 1170. Так, з початку року до Андрушівського районного суду, який працює нині з великим навантаженням, надійшло 1482 цивільні справи, з яких 1200 розглянуто, 218 кримінальних справ, розглянуто 120. Взагалі ж до суду звертається все більше громадян, значить, люди вірять, що саме ми допоможемо їм розв’язати невідкладні проблеми. Хоча рішенням суду всі задоволені не бувають, одна сторона завжди залишається скривдженою. Для багатьох громадян судові засідання стали сенсом життя, для суддів - це важка робота: спробуй розглянути по 15 і більше справ щоденно. По кожній потрібно перечитати матеріали, все обміркувати, добре зважити, бо за всіма справами стоять конкретні люди, вирішується чиясь доля, а то й життя. Наші судді намагаються справитися з ще одним важливим завданням - навчити людей поважати закон. Бо якщо громадянин порушить його, то це не мине безкарно, за вчинене доведеться відповідати. Говорити про проблеми у свято - не прийнято. Але їх не обминеш, бо таким є життя. З ними щоденно стикається наш колектив, який нараховує 21 чоловік, з них 4 - діючих судді (один без повноважень), 4 помічники суддів, 4 секретарі судових засідань, 1 старший секретар суду, 2 секретарі суду, 2 судових розпорядники, консультант, архіваріус, техпрацівник. І за те,що ми тепер працюємо в гарних умовах, бо ще не минуло року, як відсвяткували новосілля,ще раз дякую органам влади нашого району, області, апеляційному суду Житомирської області та всьому нашому колективу. Щиро вітаю усіх своїх колег з професійним святом, бажаю вірного служіння ідеалам добра і справедливості, енергії і наснаги, міцного здоров’я, щастя і родинного затишку. Зі святом!
У простій селянській родині Петра Васильовича й Людмили Йосипівни Кобилянських із Старої Котельні не завжди панували достаток і благодать, але тепло материнського серця та батькова працелюбність були запорукою того, що в сім’ї виросли й розійшлися своїми життєвими дорогами четверо синів і донька. Батьківське й материнське серце гріє те, що їх сім’ї живуть у тісній родинній дружбі, як пелюстки соняшника туляться один до одного і до вічної пристані - рідної домівки. Петро Васильович понад 40 років працював у колгоспі ковалем, грав у сільському духовому оркестрі, добре пам’ятає жахливі роки голодомору, німецьку окупацію, важку працю остарбайтера. А Людмила Йосипівна, молодша від чоловіка на десяток років, знає все це лише з розповідей чоловіка та рідних, але важка праця на колгоспних ланах та фермі зігнула її плечі, посріблила скроні. Поєднавши долю понад 50 років тому, молода родина довгий час жила у старенькій хатинці, а вже потім, коли діти попідростали, звели новий просторий будинок. Дідусь з бабусею виняньчили 12 онуків, мають стільки ж правнуків. Коли збирається вся родина разом, то обід готувати треба, як на весілля. Проста, але мудра жінка Людмила Йосипівна жодного разу не назвала синових дружин невістками - тільки дочками. Зоя - дружина Анатолія, пригадує, як вперше прийшла до чоловікових батьків, як сусідки нашіптували матері, щоб гнала її подалі, бо та вже мала трійко діточок, була розведена. А мама-свекруха розсудила мудро і відповіла їм: "Діти - Божа роса. Виростуть, розійдуться, а любов залишиться”. У молодого подружжя народилося ще двоє діточок - Іра і Толя. Швидко збіг час, виросли, одружилися всі п’ятеро дітей, мають Анатолій із Зоєю восьмеро внуків. Але невістка завжди пам’ятає про ту моральну й матеріальну підтримку, які мала їх велика сім’я від свекрухи у перші роки спільного з Анатолієм життя. Розповідає, як щомісяця сотню-другу свекруха давала їм, бо бачила, що ой як нелегко зводити кінці з кінцями багатодітній синовій родині. Одного разу, коли знову привезла гроші, Зоя відмовилася брати, сказала, що вони тепер мають більший прибуток, так що мати може по-іншому розпорядитися грошима. На це Людмила Йосипівна відповіла їй: "Бери, бо хто-зна, чи зможу ще дати”. Щирість, велика свята любов до дітей і внуків підносять цю жінку-матір, Берегиню на найвищу сходинку моральності. А тому й діти та внуки виросли такі - добрі, щедрі, працьовиті, щирі й людяні. А мені пригадується, як Людмила Йосипівна та Петро Васильович віддавали заміж доньку Надійку: на весіллі були лише близькі родичі, сусіди. Біля нареченої, як орли-охоронці, стояли брати, а наймолодший Віктор завзято грав на гармошці. Коли ж батьки благословляли дітей, то й де слова такі брали: стільки тепла, щирості і любові звучало в них, що важко було втриматися від сліз. Мабуть, тому й живуть Надійка з Леонідом у любові та злагоді, вже й внуків горнуть до серця. Сьогодні, коли глибока осінь постукала в життя Петра Васильовича і його дружини, діти, як ластів’ята, при першій нагоді злітаються до батьківської домівки, допомагають матеріально. На жаль, відійшов у вічність найстарший син Володимир. Материнські очі не просихають від сліз. Син Віктор та донька Надійка відвідують батьків найчастіше, бо мешкають найближче. Не за горами Новорічні та Різдвяні свята, тож всі діти, онуки та правнуки надішлють найтепліші вітання і низький уклін Петру Васильовичу та Людмилі Йосипівні. Як завжди, побажають, щоб осінь їх життя була спокійною, щоб не боліли натруджені руки, а веселий щебіт онуків та правнуків звучав вічною, незрадливою мелодією життя.
У більшості господарств значно зросла продуктивність дійного стада в порівнянні з минулим роком. Запорукою успіху є кращий підхід керівників і спеціалістів господарств до питання заготівлі кормів, поліпшення селекційної роботи та умов утримання худоби. Так, на зимівлю 2009-2010 року по агроформуваннях заготовлено 21,3 центнера кормових одиниць на умовну голову, що становить 92 % до потреби. Є ряд господарств, які забезпечені кормами більш ніж на 100%. Це дає можливість і надалі одержувати високі надої та збільшувати виробництво тваринницької продукції.
У виступах теплим словом згадали про нас голова райдержадміністрації К. І. Курсон, голова районної ради В. Б Шпаківський, заступник голови РДА О. В. Балюк, начальник управління АПР О. О. Гайдабас та начальник обласної інспекції з якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції М. А. Галич. І те, що кожному ветерану було вручено шматочок короваю із цьогорічного врожаю, червона гвоздика та висловлені щирі слова подяки, надовго залишиться в нашій пам’яті. Не подарунок треба ветерану, а людська шана. Ми щиро вдячні за гарну організацію свята районній державній адміністрації (К. І. Курсон), управлінню АПР (О. О. Гайдабас, Б. В. Мазур), районній раді (В. Б. Шпаківський), а також Г. І. Білецькій та учасникам художньої самодіяльності за чудовий концерт та музичне оформлення.
Василь Гребенюк, с. Малі Мошківці Новини Андрушівщини
11 грудня з ініціативи президії районної жіночої ради відбулися традиційні урочистості «Жінка року-2009». На нього запросили 35 матерів-героїнь району, яким це почесне звання було присвоєне Указом Президента України Віктора Ющенка від 5 травня 2009 року. Серед гостей були також претендентки на звання бути кращою в одній із вісімнадцяти номінацій, керівники підприємств і установ, які прийшли, щоб привітати переможниць, спонсори. З вітальним словом до присутніх звернулася голова районної державної адміністрації К. І. Курсон. Високо оцінивши благородний материнський труд, вона подякувала берегиням і продовжувачкам роду людського за нелегку працю, побажала їм і їх родинам миру й благополуччя, сімейного затишку і особистого щастя. Потім тривала церемонія вручення нагород матерям-героїням. Кожну з них зал вшановував дружними оплесками. А учасники художньої самодіяльності районного будинку культури дарували задушевні пісні, що торкалися серця й повертали у спогади, тривожили минуле, яке не підлягає забуттю. Для того, щоб під мирним небом матері народжували й ростили своїх дітей, п’ять років йшла дорогами війни тендітна, добра і мужня жінка Вікторія Антонівна Осецька. На святі медаль «За визволення Білорусії» - нагороду від Президента цієї держави Олександра Лукашенка - колишній фронтовичці вручив депутат обласної ради, керівник депутатської фракції Народної партії в обласній раді М. М. Олещенко. Їй та всім ветеранам війни і праці він побажав міцного здоров’я на довгі роки, уваги й тепла від рідних та близьких, гідних пенсій. Ведуча - голова районної жіночої ради Г. І. Білецька з шанобою згадала своїх попередниць, активних громадських діячок Р. Ф. Ковтун, М. І. Срібнюк, Л. А. Любченко, Ю. К. Ракович та інших, які у свій час очолювали цю громадську організацію і започаткували багато гарних традицій. А ось ця - вшанування «Жінки року» - ініціатива і напрацювання нинішніх активісток. Всі члени президії районної жіночої ради - це дружний, завзятий колектив однодумців. Свято продовжувалося врученням відзнаки «Жінка року -2009». Переможницею в номінації «Керівник підприємства» визнано директора КП «КРЕП» Н. М. Омельчук. Голова опікунської ради м. Андрушівка, член виконкому міської ради Н. Н. Кукуруза, яка завідує дошкільним закладом «Малятко», стала переможницею в номінації «Громадський діяч». В номінаціях «Працівник освіти» кращою визнано вчительку історії і правознавства Андрушівської гімназії Л. В. Борисову, в номінації «Працівник дошкільної освіти» - завідуючу дитсадком «Колосок» с. Стара Котельня Г. М. Сокольчук, в номінаціях «Працівник охорони здоров’я» - завідуючу інфекційним відділенням центральної районної лікарні А. В. Козак, «Працівник ветеринарної медицини» - лікаря-епізоотолога Зарубинецької ветеринарної дільничної лікарні Л. М. Харчук, «Працівник культури» - завідуючу бібліотекою мікрорайону «Гардишівка» Л. І. Бурякову. Кращими в номінаціях «Працівник сільського господарства» визнано свинарку з 50-річним стажем із СФГ«Шевченківське» Н. О. Кравчук, «Працівник промисловості» - завідуючу лабораторією ТОВ «Андрушівський маслосирзавод» Н. Г. Павленко. Серед жінок, які працюють у силових структурах, кращою визнано прапорщика військової частини № 1912 Л. А. Довгань. Звання кращого працівника органів місцевого самоврядування здобула секретар Великомошківецької сільської ради Т. М. Поліщук, в номінаціях «Працівник енергетичної галузі» перемога дісталась бухгалтеру РЕМ Г. О. Яринчиній, «Працівник соціальної сфери» - заступнику директора районного центру зайнятості Т. В. Афанасьєвій; кращим працівником поштового зв’язку визнано листоношу М. В. Кропивницьку з Гальчина. Оцінили й самовіддану багаторічну працю головного бухгалтера СТОВ «Старокотельнянське» Л. П. Музичук, якій віддали перемогу в номінації «Фінансовий працівник»; в номінації «Працівник банківської сфери» переможницею стала контролер Андрушівського відділення «Ощадбанку» Г. П. Коробіцина. Звання кращих в номінаціях «Працівник комунальної сфери» і «Приватний підприємець» здобули В. В. Мислива і Л. В. Хоменко. Голова районної державної адміністрації К. І. Курсон вручила нагороди ?Жінка року-2009? голові районної жіночої ради та члену президії Г. І. Білецькій і О. Ю. Матвієнко, які за багаторічну, самовіддану, творчу працю нещодавно були відзначені високими державними нагородами. Відмітила, що в нашому районі є немало жінок, які заслуговують шани та поваги за сумлінну працю, активну громадську діяльність. Квіти, пісні, вдячні слова, щирі побажання залишатися й надалі невтомними, працьовитими життєлюбами звучали на адресу матерів-героїнь, переможниць-номінанток і всіх присутніх у залі. А ті в свою чергу дякували Президенту В. А. Ющенку, голові районної державної адміністрації К. І. Курсон, голові районної жіночої ради Г. І. Білецькій, спонсорам - сім’ям Є. Я. та В. Є. Гринишиних, керівнику СФГ «Шевченківське» П. М. Рудюку, директорам - ПОСП «Надія» В. І. Семенюку, СТОВ «Добробут» В. Б. Клименку, міському голові М. Г. Сушку, депутату обласної ради М. М. Олещенку та іншим за визнання і вшанування жінки-матері і трудівниці.
7 грудня в залі засідань районної ради відбулися урочистості з нагоди Дня місцевого самоврядування, на які були запрошені депутати всіх рівнів, працівники органів місцевого самоврядування та виконавчої влади, керівники підприємств, установ, організацій, а також ветерани. Голова районної ради В. Б. Шпаківський у своєму виступі відмітив, що нинішній склад працівників органів місцевого самоврядування - це боєздатний загін професіоналів, який робить все, щоб кожна сільська, а також селищна та міська громади жили повноцінним життям. Відмітив, що самовіддану працю сільських голів нашого району було відзначено на урочистостях у Житомирі. Зокрема, Гетьман В. М. та Войцехівська Н. П. (Нехворощ, Степок) та депутат районної ради Солопій С. Б. були нагороджені грамотами обласної ради та облдержадміністрації. Кращим сільським головою у 2009 році визнано Чуба А. В. (с. Новоівницьке). Городківський сільський голова Кебал В. В. одержав там грамоту та цінний подарунок від Кабінету Міністрів України. Працівниками місцевого самоврядування стають люди різних професій, які заслужили довір’я громади, стали захисниками й порадниками для кожного жителя. Порядність і відповідальність працівників, їх увага і чуйність, професіоналізм є найбільшим гарантом подальшого розвитку і значимості місцевого самоврядування. Саме такі якості протягом багатьох скликань проявили і проявляють ветерани місцевого самоврядування та їх молодші колеги. А тому розпорядженням голови районної ради за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток населених пунктів, у становлення та розвиток місцевого самоврядування, високий професіоналізм нагороджено грамотами та грошовими преміями: сільських голів -Тетерук В. Ф. - (с. Глинівці), Радкевича Л. В. - (с. Мала П’ятигірка), Опанасюка О. М. (с. Павелки); секретарів сільських рад - Зембер Н. П. (с. Любимівка), Теслю Н. Д. (с. Новоівницьке); головних бухгалтерів - Тарадай М. Г. (с. Великі Мошківці). Сафонюк Н. Р. (с. Міньківці); землевпорядників - Коренівського А. К. (с. Городківка), Шевцова В. О. (смт. Червоне); депутатів районної ради, голів постійних комісій - Хом’як В. А., головного державного санітарного лікаря району, Путій Н. А., начальника служби у справах дітей райдержадміністрації; а також - Радецького В. І. - начальника відділу Держкомзему в Андрушівському районі, Козловця А. А. - заступника керівника апарату райдержадміністрації, Кулик В. Ф. - головного бухгалтера районної ради, Юзьвак Т. О. - провідного спеціаліста оргвідділу районної ради. Голова районної державної адміністрації К. І. Курсон тепло привітала всіх працівників органів місцевого самоврядування з професійним святом, вручила привітальні листи голові районної ради В. Б. Шпаківському та міському голові М. Г. Сушку, а також грамоти та грошові винагороди: Драпак О. М. - Новокотельнянському сільському голові; Ломберг Т. В. - начальнику організаційного відділу районної ради; Кравчук С. Л. - секретарю Міньківецької сільської ради; Васильківській К. А. - головному бухгалтеру Крилівської сільської ради; Журбіцькій С. В. - головному бухгалтеру Червоненської селищної ради. Голова профспілкового комітету працівників органів місцевого самоврядування Ломберг Т. В. щиро вітала всіх з професійним святом та зичила усіляких гараздів. Розпорядженням голови районної ради за багаторічну сумлінну працю, вагомий особистий внесок у соціально-економічний розвиток сіл, селища, міста, у становлення і розвиток місцевого самоврядування району, високий професіоналізм присвоєно Почесне звання "Ветеран місцевого самоврядування Андрушівського району” та вручено нагрудний знак і посвідчення: Рябчуку П. О. - колишньому голові райдержадміністрації, голові районної ради, депутату районної ради четвертого скликання; Галичу М. А. - депутату двох скликань районної ради та двох скликань обласної ради; Бойку Д. Т. - депутату трьох скликань районної ради та двох скликань обласної ради; Спіріну К. М. - міському голові чотирьох скликань; Родзінському В. Й. - депутату районної ради п’яти скликань; Федорчук Ю. Л. - секретарю Крилівської сільської ради з 1992 року; Олексюк Л. Й. - Міньківецькому сільському голові чотирьох скликань; Яблонському В. Б. - Зарубинецькому сільському голові чотирьох скликань; Демчик М. Ю. - секретарю Малоп’ятигірської сільської ради чотирьох скликань; Поліщук М. М. - бухгалтеру Маломошківецької сільської ради з 1973-1990 рр., секретарю з 1990 по 2003 рік. Начальник відділу культури РДА Білецька Г. І. привітала всіх з професійним святом та вручила подарунки сільським головам, які найактивніше співпрацюють із закладами культури. А потім був святковий концерт, який підготували працівники районного будинку культури. В цей день відзначала свій ювілейний день народження Степківський сільський голова Войцехівська Н. П., яку щиро привітали голова районної ради В. Б. Шпаківський, голова райдержадміністрації К. І. Курсон та голова профкому Т. В. Ломберг.
Місцеве самоврядування є головною цементуючою силою, яка дає можливість діяти (або животіти) територіальним громадам. Життя їх ніколи не було самодостатнім. Але, незважаючи на всі труднощі, місцеві ради вирішують питання життєзабезпечення територіальних громад. Функціонують школи, клубні установи, надають першу допомогу людям медичні заклади, відновлюють роботу дитячі садочки. В кризовому році зроблено електроопалення у Великомошковецькому ФАПі, побудовано грубки і тепер трудяться в теплі кульпрацівники с. Бровки Перші, зроблено ремонт БК у с. Міньківці, тривають будівельні роботи по ремонту приміщення для дитячого дошкільного закладу в с. Городківка, радо зустріло дошкільнят добротне приміщення з новими меблями та іграшками в с. Зарубинці. Відремонтовано та газифіковано адмінприміщення Малоп’ ятигірської сільської ради та колишньої контори КСП, де тепер господарюють сільські медики. Наближаються до завершення ремонтні роботи другої черги дитячого садочка в с. Стара Котельня. Ведеться ремонт установи культури в с. Івниця. Приємно відвідувати Павелківську сільську раду, в приміщенні якої силами працівників зроблено прекрасний ремонт. А Червоненська громада, не боячись труднощів, взяла на свій баланс спорткомплекс і розпочала наводити там лад. Але територіальні очільники могли зробити набагато більше, якби мали кошти і відповідні повноваження. А тому вони налаштовані рішуче відстоювати свої права не лише в частині повноважень, а й фінансів: зокрема розробку та затвердження державних стандартів, соціальних гарантій, які мають стати підставою для розрахунків трансфертів, запровадження штатних нормативів, пов’язаних із обсягами надання послуг та попиту на них. З цією метою майже всі ради району прийняли рішення вступити до Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад, перший з’їзд якої відбувся на початку вересня цього року. - Сільських, селищних голів хтось влучно охрестив найшляхетнішою категорією українського чиновництва. Як Ви думаєте, чому? - А тому, що вони знаходяться найближче до людей і до землі. У них ті самі радощі й печалі, що і в односельців. Та ще й відповідальності, як то кажуть, повен віз. Вони в одній особі голова і заступник, водій і економіст, юрист і дипломат, психолог і психотерапевт. У них немає охорони, двері сільської ради і дому завжди відчинені для жителів громади - від старого до малого. Приходять до голови, і він мусить вислухати, розібратись, допомогти, дати пораду. Серед голів місцевих рад чимало мудрих лідерів громад, це той золотий управлінський фонд, який спроможний прислужити своїм розумом, ідеями, енергією та натхненням не лише односельцям, а й країні загалом. Це такі голови, як Науменко А. Г. із Червоного, Бондарчук В. М. із Старої Котельні, Гетьман В. М. з Нехворощі, Пасічник Л. І. з Гальчина, Постернак Р. С. з Великих Мошківець, Гайдай В. А. з Міньківець, Войцехівська Н. П. із Степка, Стеценко В. П. з Мостового, Кебал В. В. з Городківки, які служать громаді не одне скликання. Підтвердили правильність вибору своїх громад сільські голови Радкевич Л. В. з Малої П’ятигірки, Опанасюк О. М. з Павелок, Чуб А. В. з Новоівницького, які обрані вперше в цьому скликанні, але немало зробили для розвитку територіальних громад. - Нинішнє скликання є першим, коли депутати до Верховної, обласних та районних рад обиралися за партійними списками. Ваша думка з цього приводу, адже скликання наближається до кінця? - На мою думку, має бути систематичний контакт депутата з виборцем. На жаль, партійна система не дає змоги зробити це так, як належить. Найчастіше з’являються елементи формалізму. Деякі несумлінні депутати можуть ховатися за авторитет партії і нічого не робити. Потрібна відповідальність тих, хто обирає і кого обирають. Система, що дає можливість проходити за партійними списками непрофесіоналам, завдає шкоди суспільству. На жаль, воно нині розчароване владою, а це не дає позитивних результатів і позначається на всьому: економіці, політиці, культурі, патріотизмі. Відбувається «здешевлення» моральних, загальнолюдських цінностей. Звичайно, на районному рівні депутати знаходяться ближче до своїх виборців. Я суджу з відносин у нашій районній раді. Депутатський корпус нинішнього скликання підібрано непоганий. Завдячуючи спільній роботі депутатів, голів постійних комісій, фракцій, керівництва та виконавчого апарату ради, нам вдалося немало зробити для громад, наших виборців. Адже коли місцеві органи виконавчої влади, депутати спільно беруться за справу, думаючи насамперед про інтереси виборців, то й результати позитивні. На 24 пленарних засіданнях ради, які відбулися з початку скликання, розглянуто 343 питання, прийнято понад півтора десятка програм з різних напрямків соціально-економічного розвитку району, виконання яких знаходиться на постійному контролі. Хочеться подякувати головам постійних комісій Є. П. Святюку, В. Є. Гринишину, Н. А. Путій, В. А. Хом’як, всім депутатам ради за взаєморозуміння, підтримку та депутатську діяльність. - Які перспективи розвитку місцевого самоврядування? - Сьогодні в Україні назріла необхідність внесення змін до Конституції України, Законів України щодо удосконалення системи місцевого самоврядування та підвищення ефективності регіональної політики, приведення їх у відповідність до Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Верховною Радою України. Потребує також удосконалення і система державного управління. Життя поставило на порядок денний питання нагального вирішення проблем, які стримують сталий розвирозвиток територіальних громад. Проблемними залишаються питання самодостатності місцевих рад району. Із року в рік накопичується низка питань, які не в змозі вирішити сільські, селищна, міська ради за рахунок місцевих бюджетів, а тому потребують фінансування з Державного бюджету України. Практично у кожній раді через дефіцит бюджету не вирішуються на належному рівні питання медичного обслуговування, дошкільної освіти, водопостачання, газифікації, утримання автомобільних доріг, інші соціальні питання. Саме тому виникає занепокоєння з формуванням місцевих бюджетів на 2010 рік. Потрібно враховувати нові підходи при формуванні як доходів, так і обсягів видатків, що забезпечить збалансований розвиток територіальних громад. - Дякую за розмову.
Своєю повсякденною працею працівники галузі забезпечують ефективне функціонування державної статистики, демонструючи при цьому компетентність, ініціативність, відповідальність і професіоналізм. Для підвищення якості роботи та належного рівня звітної дисципліни з 1 січня 2010 року запроваджується система електронної звітності. В зв’язку з перезакладенням погосподарських книг з 1 січня 2011 року, а також всеукраїнським сільськогосподарським переписом, який відбудеться у 2012 році, вводиться автоматизація погосподарського обліку, до якого долучилися Зарубинецька, Крилівська, Волицька, Старокотельнянська та Гальчинська сільські ради. Рекомендуємо решті сільських рад автоматизувати погосподарський облік. Проте своєчасність і рівень зведених даних у статистичних органах в основному залежить від того, що і коли вони отримують від підприємств, організацій, які відповідно до чинного законодавства зобов’язані в установлені строки подавати статистичним органам достовірну звітність. Цьому питанню приділяють належну увагу керівні та облікові працівники підприємств району, зокрема: СТОВ "Старокотельнянське”, ПП "Імпак”, ПОСП "Надія”, ТОВ "Андрушівський агробуд”, Каменівська та Павелківська сільські ради та інші. Користуючись нагодою, хочу подякувати всім респондентам за співпрацю, а шановних колег і ветеранів колективу привітати з професійним святом, побажати здоров’я, натхнення, життєвої наснаги, впевненості у власних силах і нових звершень на благо України.
Інна Голоднюк, начальник відділу статистики в Андрушівському районі. Новини Андрушівщини
2 грудня під головуванням голови РДА К. І. Курсон відбулося засідання колегії районної державної адміністрації, на якому розглядалося питання про стан погашення заборгованості із виплати заробітної плати, платежів до бюджетів всіх рівнів, Пенсійного фонду підприємствами району всіх форм власності. Було заслухано інформації заступника начальника управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації Кондратюка В. П. та начальника районного управління Пенсійного фонду Онищука О. П. Члени колегії відмітили, що управлінням праці та соціального захисту населення спільно із службами райдержадміністрації проводиться робота, спрямована на підвищення рівня життя населення району, у тому числі і за рахунок зростання заробітної плати працюючим та погашення заборгованості з неї, а також до Пенсійного фонду. Станом на 01.11.2009 року заборгованість із виплати заробітної плати по району становить 432,5 тис. грн. Її мають лише 3 підприємства району: - ВАТ «Андрушівське АТП -11838» - 218,0 тис. грн.; - Андрушівська виробнича дільниця № 2 ДП «Коростишівський спиртокомбінат» - 213,0 тис. грн.; - КП «Промінь» - 1,5 тис. грн. Спеціалістами управління праці та соціального захисту населення здійснено 51 вивчення стану дотримання вимог чинних нормативних актів з питань оплати праці, соціально-трудових відносин. Керівникам підприємств, установ та організацій різних форм власності внесено 98 пропозицій, рекомендацій щодо усунення порушень. Виконавчою службою задоволено 55 виконавчих документів на загальну суму 177,1 тис. грн. Ще не вирішених залишилося 38 виконавчих документів щодо стягнення заборгованості із виплати заробітної плати на суму 71,1 тис. грн.. Вони знаходяться у провадженні державної виконавчої служби. На 5-ти засіданнях колегії райдержадміністрації та на 6-ти засіданнях комісії з питань погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших виплат керівники підприємств-боржників звітували про дотримання ними вимог законодавства України. Керівництвом райдержадміністрації, управління праці та соціального захисту населення проводяться регулярні зустрічі з керівниками підприємств, які мають заборгованість із виплати заробітної плати. Заборгованість до Пенсійного фонду станом на 01.11.2009 року становить 2782,1 тис. грн. Вона зросла порівняно до 1.01.09 р. на 1148 тис. грн. Це відбулося за рахунок несплати внесків ВАТ «Андрушівське автотранспортне підприємство - 11838», ПОСП «Колос», КП «Промінь», СФГ«Шевченківське», ТОВ «Андрушівський Агробуд», СТОВ «Добробут». Заборгованість зросла і по економічно активних підприємствах. Заборгованість платників з відшкодування витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах, на 01.11.2009 року становить 207,9 тис. грн. За допущені порушення порядку нарахування і сплати збору до Пенсійного фонду нараховано фінансових санкції 630,6 тис. грн., пені - 414,3 тис. грн. Подано до господарського суду 43 позовні заяви на суму 1570,8 тис. грн. Направлено узгоджених вимог на суму 839 тис. грн. до державної виконавчої служби для примусового стягнення заборгованості з рахунків-боржників. Державною податковою інспекцією у Андрушівському районі за 10 місяців 2009 року забезпечено надходження податків і зборів до Зведеного бюджету в сумі понад 23 млн. грн., до Державного бюджету - 6,3 млн. грн., а до місцевого - 17 млн. грн. Невиконання доведених завдань надходжень до Державного бюджету відбулося за рахунок зменшення обсягів виробництва, а відповідно і зниження платежів до Державного бюджету. Колегія райдержадміністрації прийняла з даного питання відповідне рішення.
25.11.2009 року відбулася двадцять четверта сесія районної ради п'ятого скликання, на яку запрошу¬валися депутати районної ради, голова райдержадміністрації, заступники, начальники управлінь та відділів райдержадміністрації, міський, селищний та сільські голови, керівники підприємств, організацій і установ міста. В першому питанні зі звітом про виконання районного бюджету за 9 місяців 2009 року виступила начальник фінансового управління райдержадміністрації Н. О. Суботенко. Зібрання заслухало її інформацію і щодо внесення змін до районного бюджету на 2009 рік. В обговоренні питань бюджету виступили депутати районної ради В. Г. Білоокий, В. І. Бойко, П. С. Рой, О. О. Гайдабас. Заступник голови райдержадміністрації О. В. Балюк про¬інформував про стан сплати за оренду землі сільськогосподарськими виробниками та акцентував увагу на перспективах її збільшення. Про хід виконання районної Програми «Питна вода району на 2006-2020 роки» вів мову на сесії заступник голови районної державної адміністрації О. А. Борисов. Депутати районної ради розглянули ряд питань комунальної власності, а також виконання районної Програми зайнятості населення на 2010-2011 роки. На сесії районної ради йшла мова про надання згоди на закріплення мисливських угідь за Андрушівським районним мисливсько-рибальським клубом «Сапсан», про затвердження технічної документації по визначенню грошової оцінки земельних ділянок, про зміну меж населеного пункту Лісівка Зарубинецької сільради. Депутати розглянули й інші важливі питання, що стосувалися роботи районної ради. В роботі сесії районної ради брав участь і виступив депутат обласної ради М.М. Олещенко. З приводу порушених питань сесія районної ради прийняла відповідні рішення. Суботішній ранок 28 листопада. Б'ють поминальний набат церковні дзвони, пробуджуючи місто і ранок від сну, а серця - щоб воскресити пам'ять про мільйони українців, що стали жертвами геноциду в Україні у 1932-1933 роках. В Андрушівці, як і по всій Україні, в цей день вшановували пам'ять жертв Голодомору. Біля райдержадміністрації шикується колона з керівників району, міста, представників підприємств, організацій та установ Андрушівки, її жителів. Учасники поминального мітингу з вінками та живими квітами прямують до старого міського кладовища, де в минулому році встановлено Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932-1933 рр. До підніжжя хреста, виготовленого з чорного граніту, нащадки тих, кого в ті страшні і трагічні роки забрав голод, кладуть вінки, квіти. Члени районної ветеранської організації, діти зі щирою безпосередністю і тугою в очах, запалюють поминальні свічі, ставлять поряд горнятко із зерном, кладуть композицію з колосся та калини. До присутніх зі словами скорботи звернувся міський голова М. Г. Сушко. Він закликав берегти пам'ять про мільйони українців, що стали жертвами Голодомору. Символічною і хвилюючою була мить, коли діти пригощали учасників мітингу паляницею, аби ми завжди були з хлібом, і щоб ніколи не був він гірким, з присмаком смерті, а щоденно лягав на наш стіл як символ достатку, вінець нелегкої хліборобської праці. Кусок паляниці діти поклали до Пам'ятного знака - поділилися хлібом з тими, хто марив ним в ті страшні голодні роки...
Василий Максимович Мельник (12 ноября 1919, Иванков - 8 августа 1999, Киев) - Герой Советского Союза, в годы советско-германской войны командир стрелкового батальона 1368-го стрелкового полка 416-й Таганрогский Краснознаменской, ордена Суворова стрелковой дивизии 5-ой ударной армии 1-го Белорусского фронта, майор.
Биография
Народився 12 листопада 1919 року в селі Іванків Андрушівського району Житомирської області в селянській сім'ї. Українець. Родился 12 ноября 1919 года в селе Иванков Андрушевского района Житомирской области в крестьянской семье. Украинец. Член КПРС з 1941 року. Член КПСС с 1941 года. Закінчив семирічну школу, потім Смілянський механіко-технологічний технікум. Закончил семилетнюю школу, затем Смелянский механико-технологический техникум. Працював на цукровому заводі імені Петровського в місті Олександрівськ. Работал на сахарном заводе имени Петровского в городе Александровск.
У 1939 році покликаний в ряди Червоної Армії. В 1939 году призван в ряды Красной Армии. У 1941 році закінчив Бакинське піхотне училище. В 1941 году окончил Бакинское пехотного училище. У боях радянсько-німецької війни з липня 1941 року. В боях советско-германской войны с июля 1941 года. Воював на Північно-Кавказькому, Південному, 3-му Українському, 4-му Українському , 1-му Білоруському фронтах , був тричі поранений. Воевал на Северо-Кавказском, Южном, 3-м Украинском, 4-м Украинском, 1-м Белорусском фронтах, был трижды ранен. 14 січня 1945 року майор В. М. Мельник уміло організував прорив сильно укріпленої оборони противника в районі населеного пункту Стромець за 17 кілометрів на південний захід від міста Варка (Польща) на західному березі Вісли. 14 января 1945 года майор В. М. Мельник умело организовал прорыв сильно укрепленной обороны противника в районе населенного пункта Стромець за 17 километров к юго-западу от города варки (Польша) на западном берегу Вислы. Відбив вісім контратак противника, батальйон утримав зайняті позиції. Отразил восемь контратак противника, батальон удержал занятые позиции.
Указом Президиума Верховного Совета СССР от 27 февраля 1945 года за умелый реставратор прорыв сильно развитой позиционного обороны фашистов при наступлении с магнушевського плацдарма на Висле и проявленные при этом отвагу и героизм майору Василию Максимовичу Мельнику присвоено звание Героя Советского Союза с вручением ордена Ленина и медали «Золотая Звезда »(№ 5837).
Після війни продовжував службу в Армії. После войны продолжал службу в Армии. У 1952 році закінчив курси «Постріл», а в 1957 році — Вищі академічні курси при Військовій академії ім. В 1952 году окончил курсы «Выстрел», а в 1957 году - Высшие академические курсы при военной академии им. М. В. Фрунзе. М.В.Фрунзе. З 1973 року полковник В. М. Мельник — в запасі. С 1973 года полковник В. М. Мельник - в запасе.
Після виходу на пенсію жив в Баку, потім переїхав до Києва. После выхода на пенсию жил в Баку, затем переехал в Киев. Помер 8 серпня 1999 року. Умер 8 августа 1999 года. Похований в Києві на Байковому кладовищі. Похоронен в Киеве на Байковом кладбище.
Нагороджений орденом Леніна, орденами Червоного Прапора, Олександра Невського, трьома орденами Червоної Зірки, медалями. Награжден орденом Ленина, орденами Красного Знамени, Александра Невского, тремя орденами Красной Звезды, медалями.
Время отодвигает от нас годы боевых испытаний, но Василий Максимович Мельник и сейчас помнит тяжелые бои на Северокавказском, Южном, 4-м и 3-м Ураинском, 1-м Белорусском фронтах. В памяти его до сих пор живут воспоминания о тех изнурительных днях жарких боев, темных, озаренных лишь разрывами снарядов ночей, сквозь которые пришлось пройти ему вместе с друзьями-однополчанами в годы минувшей войны. Великая Отечественная застала Василия Мельника курсантом-выпускником Бакинского пехотного училища. Прямо из стен училища отправляется молодой лейтенант на фронт. За храбрость и отвагу, инициативу и мужество, проявленные в жестоких боях с ненавистным врагом, он награжден орденами Красного Знамени, Красной Звезды, Александра Невского II степени, многими боевыми медалями. Командуя взводом, ротой, батальоном, В. И. Мельник прославился как умелый, инициативный командир, не раз выполняющий самые сложные и опасные задания командования. Так, 14 января 1945 года при штурме и прорыве сильно укрепленной долговременной оборонительной полосы немецко-фашистских войск на левом берегу Вислы в направлении Буды Аугустовские и лесных массивов, батальон Мельника решительной атакой прорвал ее, обеспечив тем самым, успешные действия частей своей дивизии. Батальон, четко к умело управляемый Мельником, понес незначительные потери, уничтожив при этом до батальона пехоты противника, захватив четырнадцать 75-мм орудий.Сам майор В. Мельник в этом бою показал образцы мужества и отваги. Будучи раненым он продолжал командовать батальоном до эвакуации в тыл. За этот бой Указом Президиума Верховного Совета СССР от 27 февраля 1945 года В. И. Мельнику было присвоено звание Героя Советского Союза.
Діти та молодь - це завтрашній день, майбутнє країни. Аби юнаки та дівчата розвивали свої здібності, таланти, росли особистостями, на захисті яких стоїть держава, в багатьох країнах розроблені, прийняті та ратифіковані міжнародні правові акти, спрямовані на захист прав та інтересів дітей і молоді. Універсальним правовим документом у цій сфері є Конвенція ООН про права дитини. Усвідомити сутність статей 24, 25, 26 Конвенції ООН про права дитини, статті 49 Конституції України, формувати правову свідомість і культуру співжиття в колективі допомагали своїм вихованцям вчителі Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 в ході проведення місячника «Охорона дитинства». «Права і закони в твоєму житті», «Право дитини на охорону дитинства», «Поняття насильства, його попередження» - далеко не повний перелік виховних заходів, які відбулися в навчальному закладі. Класні керівники Р. О. Козловець, Л. П. Щесюк, А. В. Ульянинська, Н. Б. Фещенко, С. В. Максимчук, Н. Б. Пташник, П. В. Гальоса формують в учнів почуття людської гідності, повагу до людей, навчають контролювати свої дії, виховують прагнення вибирати гідні вчинки, берегти своє здоров’я, дбати про рідних. Разом з класним керівником І. В. Чернишовою хлопчики та дівчатка 5-А класу відкривали «нові країни». Під час тренінгу «Підлітки мають знати свої права» діти мандрували країнами, в яких немає ні законів, ні правил. Ставши їх жителями, вони приймали закони, які вважали найголовнішими. За «круглим столом» збиралися третьокласники (вчителі І. Б. Говорадло, О. А. Дзьобас), щоб ознайомитися не тільки з правами, а й зі своїми обов’язками. Їх в цьому підтримав 5-Б клас (І. С. Коваленко). В них цікаво пройшла виховна година «Закони, норми і правила шкільного життя». Для найдопитливіших в шкільній бібліотеці діє виставка «Вивчаємо свої права та обов’язки». Діти цікавляться правовими аспектами свого життя, бажають глибше вивчати свої права та обов’язки.
В селе Степок Андрушевского района на Житомирщине введен карантин на 60 суток. Послужило этому то, что во дворе одного из частных домов был убит дикий лис.
Как сообщили в пресс-службе главного управления МЧС Украины в области, 22 октября во двор местного жителя забежал дикий лис. Хозяин, не колебаясь, убил его.
Осведомленный мужчина передал "добычу" в Андрушевскую ветеринарную больницу для проведения исследований. На сутки позже было установлено, что убитое животное болело бешенством.
Контакты лис с людьми и домашними животными не зафиксированы, однако в селе карантин все же введен.
Відповідно до Порядку безоплатного оформлення та видачі громадянам України у 2009 році Державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 844 від 5 серпня 2009 року, в кожному населеному пункті району проводиться відповідна робота. Про те, що вже зроблено, а також про проблеми й невирішені питання ми вели розмову з головою районної державної адміністрації Катериною Іванівною КУРСОН. - Скажіть, скільком жителям нашого району необхідно виготовити Державні акти на право власності на земельні ділянки? - В даний час в районі проживає 35598 чоловік, з них 14785 користуються неприватизованими земельними ділянками. Саме їм необхідно виготовити й видати Державні акти на землю. - А скільки громадян подали заяви для оформлення землі, скільки укладено договорів для виготовлення технічної документації? Хто її виготовляє? - В районі працюють бригади спеціалістів, які обстежують земельні ділянки та виготовляють технічну документацію. Це ПП Старущик та ПП “Геозем”, ЗАТ “Житомирбудрозвідування”, ТОВ “Поліський край”. В даний час ці бригади працюють в Андрушівці, Городківці, Волиці, Крилівці, Малих Мошківцях. Відділом Держкомзему від органів місцевого самоврядування вже прийнято та зареєстровано 3879 заяв громадян, укладено 3230 договорів на виготовлення технічної документації. А от 220 заяв повернуто, бо вони не відповідали земельному законодавству. - А скільки земельних ділянок уже обстежено? Чи є щасливчики, які одержали державні акти? - Обстежено 600 земельних ділянок (Андрушівка - 77, Волиця - 36, Городківка - 200, Крилівка - 29, Малі Мошківці - 51,Червоне - 207), виготовлено 66 технічних документацій, 51 знаходиться в стадії затвердження. Сорок жителів Андрушівки та двадцять шість - Малих Мошківець безоплатно оформили та одержали Державні акти на право власності на земельні ділянки. - Чи в усіх сільських радах приймають заяви від сельчан для оформлення Державних актів? - Згідно чинного законодавства такі заяви повинні приймати в усіх сільських радах. На жаль, Забарська, Зарубинецька, Іванківська не зареєстрували у відділі Держкомзему жодної. Сільським головам та апарату сільських рад варто більш відповідально ставитися до виконання своїх безпосередніх обов’язків. Адже настане час і люди зроблять відповідні висновки, бо ж вибори до місцевих рад не за горами. - Катерина Іванівна, у багатьох наших читачів виникає запитання, а чи встигнуть відповідні служби до кінця 2009 року виконати такий величезний об’єм робіт з обстеження земельних ділянок та виготовлення технічної документації на них? - На дане запитання однозначну відповідь дати складно. Як я вже говорила, у селах району бригади працюють - обстежують земельні ділянки. Всі терміни щодо оформлення Державних актів на землю витримуються. Вважаю, що спеціалістам Держкомзему та іншим господарським структурам слід також працювати ініціативніше й оперативніше. - Дякую за розмову.
Бесіду вела Марія Олексюк Андрушівська районна державна адміністрація
Життя людини - єдине і неповторне. І тому кожен повинен вчитися його берегти. Цієї мудрої і дуже важливої науки ми цікаво і весело вчимо своїх вихованців: з казкою, віршем, загадкою, прислів’ям, щоб одержана інформація стала для них не лише сумою знань, а й стійким переконанням, нормою життя. Саме в такому руслі пройшла в 3-Б класі відкрита виховна година на тему: «Наш друг - дорожній рух». До школярів завітав старший лейтенант, інспектор адмінпрактики відділення Державтоінспекції в м. Андрушівка Тудосе Олександр Вікторович, який ознайомив учнів з Правилами дорожнього руху. Класний керівник Говорадло Інна Борисівна разом зі своїми вихованцями в казковій формі продемонстрували, як виконують правила. Хоча їх у нас є немало, але варто основні знати та виконувати. Головними з-поміж таких є Правила безпечної поведінки на вулицях і дорогах. Діти охоче відповідали на запитання вікторини, відгадували загадки та грали в гру «Світлофор». Виховна година була змістовною та цікавою. Проводячи бесіди та виховні заходи, вчителі нашої школи ретельно готуються до них, знаходять цікаві факти, часто проводять їх у вигляді рольової гри. А школярі завжди запам’ятовують і виконують всі правила, які вивчаються на уроках та позакласних заходах, бо усвідомлюють, що від цього залежать їхні життя та здоров’я.
Чарує нас своїми яскравими барвами осінь, але вже перші заморозки пригнічують золоте цвітіння чорнобривців, які квітують майже біля кожної садиби. Саме на початку листопада відзначають своє професійне свято працівники соціальної сфери. І це справедливо, бо вони піклуються про людей, у життя яких прийшла осінь. Мої колеги лікують людей словом, добрим ставленням, моральною підтримкою. Ми завжди намагаємося бути чуйними, терплячими, милосердними, прагнемо зрозуміти і допомогти тому контингенту людей, який обслуговуємо. Майже 15 років працює в управлінні Пенсійного фонду України в Андрушівському районі Міняйленко Валентина Михайлівна - головний спеціаліст відділу виконання бюджету, бухгалтерського обліку та контролю за цільовим використанням коштів. Це знаючий свою справу працівник і мудрий наставник для молодих спеціалістів управління. Завжди доброзичлива і врівноважена, вона віддає тепло своєї душі улюбленій справі, а ми, колеги, завжди відчуваємо на собі силу її рішучого і водночас м’якого характеру, професійної вимогливості. В неї особливий підхід до людей і бажання допомогти, підтримати, порадити. Цьому її навчило життя. Валентина Михайлівна - чудова господиня, кохана дружина та любляча мама, турботлива бабуся. Щовечора поспішає вона додому, де на неї, стомлену і заклопотану, чекає дружна родина. Яке це щастя - тиха сімейна гавань, де завжди можна знайти розуміння і підтримку.
Ірина Бонюк, Головний спеціаліст-інженер відділу пенсійного забезпечення Андрушівська районна державна адміністрація
20 жовтня підписано Грантові Угоди між громадськими організаціями селища Червоне, села Любимівка та відповідними селищною і сільською радами. Загальна вартість проекту поточного ремонту водогону в Червоному складає 110,0 тис. грн.: виділено з місцевого бюджету 49,5 тис. грн., зібрано коштів громади - 5,5 тис. грн. Даний проект фінансується Європейським Союзом та співфінансується програмою “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду” для Червоного в сумі 55,0 тис. грн., для Любимівки ця сума складає 65,7 тис. грн. і буде використана на ремонт загальноосвітньої школи. Крім того, для Любимівки з місцевого бюджету виділено 59,1 тис. грн., кошти громади - 6,6 тис. грн., а загальна вартість проекту складає 131,4 тис. грн.
«У щастя людського є рівних два крила - троянди й виноград, прекрасне і корисне». Ці високі слова незабутнього сина поліської землі М. Т. Рильського розкривають одвічну філософію буття: людина не може жити без творчості, що підносить її над буднями, надихає на добро, допомагає збороти всі бурі житейського моря. Культура і мистецтво, самодіяльна творчість - то духовний стрижень сили і нескореності, могутня основа, на якій виростали, якою збагачувалися творці Української держави і матеріальних цінностей нації. 19-20 жовтня в Національному палаці «Україна» м. Києва проходив творчий звіт Житомирщини на фестивалі мистецтв України, в якому активну участь брали працівники культури та народні аматори нашого району. Цього року українську пісню пропагував народний фольклорний ансамбль «Молодички» (керівник В. Ф. Рожко). Районною бібліотекою (Н. В. Шпаківська) була організована виставка виробів народних майстрів та майстер-клас вишивки і ткацтва, які визнані одними з кращих. Центровим, звичайно, був рушник нашого району, який два роки тому вишили районні вишивальниці за старовинними орнаментами нашого регіону. Були представлені і рушники переможців цьогорічного конкурсу «Рушники мого краю»: весільні, плечові, під коровай, обереги, родинне дерево та ін. На їх фоні народні умільці демонстрували процес виготовлення рушників. Дуже зацікавила Президента України В. Ющенка, який оглядав виставки, старовинна прялка, на якій пряла пряжу майстриня по ткацтву З. Кучинська, одягнута у власноруч пошитий національний український одяг. Слід зазначити, що вже вчетверте проходить такий фестиваль, і жоден з них не відбувався без участі представників нашого району. І тому всім, хто брав участь у концерті, сидів у глядацькій залі, було приємно почути серед нагороджених працівників культури і мистецтва Житомирщини прізвище Галини Іванівни Білецької, якій Указом Президента України присвоєно Почесне звання Заслужений працівник культури України. Звичайно, це висока відзнака напруженої роботи всіх працівників галузі, насамперед керівника. Адже відомо, що корабель іде правильним курсом тоді, коли ним керує вмілий і досвідчений капітан. Районній культурі повезло, коли начальником відділу понад десять років тому була призначена Г. І. Білецька. Саме завдячуючи наполегливості цієї жінки, район має сьогодні один з кращих в області будинок культури, а народний ансамбль пісні і танцю «Криниченька», народний фольклорний гурт «Веселі музики», народний фольклорний ансамбль «Молодички» знають і за межами України. А в скількох конкурсах, фестивалях, ярмарках брали участь наші культпрацівники та аматори народної творчості! І звідусіль приїздили з призовими місцями, відзнаками, нагородами. На нелегкій і не завжди помітній праці, ентузіазмі й самовідданості культпрацівників тримається районна культура. А заспівувачем цікавих справ є начальник відділу Галина Іванівна. Саме в цій чарівній і милій жінці, незгасимо палає промінь духовності. Джерела її творчості народжують і живлять ріку великого мистецтва, вершинні його злети. Властивий їй життєдайний оптимізм і весела вдача допомагають згуртовувати навколо себе таланти району і втілювати в життя всі найзаповітніші задуми і плани. Хай не міліють Ваші, Галино Іванівно, колодязі ідей! Продовжуйте і надалі з Вашим колективом зберігати національні та культурні традиції, примножувати пісенну спадщину творчих колективів Андрушівщини.
Гортаючи золотi сторiнки Житомирщинi просто грiх не згадати про родину Терещенкiв. Цукровi заводи в Андрушiвцi, Великих Коровинцях i Червоному у свiй час славились далеко поза межами областi. А iхнi власники ще й досi асоцiюються iз наймасштабнiшим проявом меценацтва i доброчинностi. Але така уже людська сутнiсть, що добро забуваeться найпершим. Нинi про рiд Терещенкiв нагадують лише руiни iх розкiшних палацiв i тi ж таки заводи, що поступово повторюють долю маeткiв.
Філія “Андрушівський райавтодор” - одне з тих підприємств, яке працює з прибутком, не маючи боргів по зарплаті та по внесках і податках. Треба віддати належне і керівництву, і колективу в цілому. Незважаючи на те, що матеріально-технічна база філії застаріла, тут, образно кажучи, дають машинам друге життя, бережуть їх, вміло експлуатуючи, реставрують. Таким чином, за 9 місяців підприємство виконало всіх робіт на суму 2049,3 тисячі гривень. На ремонт дорожньої мережі з державного бюджету виділено 2087,4 тис. грн. Ці кошти освоєно майже на 80 відсотків. Серед відремонтованих об’єктів - дороги на вулицях Житомирська, Шевченка, Франка (не до кінця) в Андрушівці, міст через Гуйву, що в районі Загреблі. Ці роботи проведені за кошти субвенції на утримання доріг комунальної власності в сумі 299,9 тисячі гривень. Укладені також договори із Івницькою, Городківською, Зарубинецькою, Старокотельнянською, Бровківською, Павелківською сільськими радами на ремонт доріг та благоустрій населених пунктів. Роботи на цих територіях ведуться в міру надходження коштів від замовника. Для утримання в належному стані доріг у зимовий час підготовлено грейдер, трактор з навісним очищувачем, припасли достатню кількість піску й солі для посипання. Дорожники господарюють ощадливо, незважаючи на економічну скруту, зуміли за власні кошти купити новий спецавтомобіль марки ЗІЛ, трактор МТЗ-92. В успіхах колективу - праця кожного робітника, гуртом вболівають за діло. Дисципліна в колективі - на першому плані, а вона - невід’ємна складова успіху. Додає честі колективу й те, що у філії - висока культура виробництва: територія - у зразковому стані, робочі місця ремонтників - теж. Тут створені належні побутові умови. Заробітна плата своєчасна. Її середній розмір - в межах 1300 гривень на місяць. Все це сприяє стабільності в роботі, плинність кадрів зовсім незначна - багато працюючих на підприємстві трудяться по 10-20 років.
14 жовтня 2009р. Незвичайним був цей осінній день для всіх, хто має хоч якесь відношення до Андрушівської гімназії. Цього дня тут відбулося величне свято - відзначення 70-річчя навчального закладу. Материнським привітом зігрівала школа кожного, хто прийшов, приїхав на зустріч з дитинством. Сайт Андрушівської гімназії http://2school.info
14 жовтня Андрушівська гімназія відзначила 70-ліття з часу заснування.
Для народного депутата України, голови Житомирської обласної організації Партії регіонів Миколи Присяжнюка вже стало традицією всіляко підтримувати молоде покоління області: «Що посіємо сьогодні в душах цих хлопців і дівчат – те проросте через кілька років. Сьогоднішнє молоде покоління – це запорука завтрашнього злету нашої держави».
До ювілею у гімназії вирішили відкрити світлицю – своєрідний музей, відвідувачі якого зможуть дізнатися про історію школи і сьогоднішнє життя гімназії, про здобутки колективу та учнів.
- На жаль, сьогодні з бюджету майже не виділяються кошти на подібні цілі, - зазначив депутат обласної ради від Партії регіонів Едуард Ставицький.
– Проте Партія регіонів виконує обіцянку, дану в рамках акції «Віктор Янукович почує кожного». Ми почули звернення керівництва гімназії. Ми почули про бажання учнів мати такий музей.
Народний депутат Микола Присяжнюк та депутат обласної ради Едуард Ставицький подарували гімназистам усі необхідні для світлиці меблі.
- Саме освічена та здорова молодь допоможе нашій державі розвиватися економічно, культурно та соціально, - зауважив у привітальному слові депутат Житомирської обласної ради, заступник голови обласного партійного осередку Андрій Дяченко. – Гімназія славиться обдарованістю школярів та професіоналізмом учителів. Адже тільки за останні три роки 16 учнів гімназії стали призерами обласних олімпіад.
Партія регіонів почула і крик про допомогу з села Новоівницьке Андрушівського району. Після розформування військової частини з балансу Міністерства оборони був знятий дитячий садочок – і проблеми малечі стали мало кого цікавити. Зокрема, гостро постала проблема умеблювання: кілька тижнів тому маленька дитина впала зі зламаного стільця, травмувавши голову. Завідуюча дитсадка звернулася до Партії регіонів з проханням допомогти.
На проблему оперативно відреагував активіст Партії регіонів, куратор Андрушівської районної організації Ігор Якубович, який завжди переймається проблемами кожного мешканця району і по мірі можливостей намагається знайти вихід із ситуації. Так, малюки з Новоівницького вже обідають та граються, сидячи на нових стільчиках.
- Кожен із нас повинен розуміти, що особливу увагу потрібно приділяти нашому майбутньому – нашим дітям, - зазначив голова Андрушівської районної організації Партії регіонів Віктор Гладунець. – Якщо держава не може потурбуватися про них самостійно, це повинні зробити ми. Партія регіонів і надалі максимально приділятиме увагу проблемам дітей і молоді.
14 жовтня. Незвичайним був цей осінній день для всіх, хто має хоч якесь відношення до Андрушівської гімназії. Цього дня тут відбулося величне свято - відзначення 70-річчя навчального закладу. Материнським привітом зігрівала школа кожного, хто прийшов, приїхав на зустріч з дитинством… Зранку на шкільному подвір’ї звучить музика, святково прибраний вхід до приміщення. Біля кожного кабінету - виставка квіткових композицій під назвою “Красуйсь, гімназіє, в дитячім квіті”. Господарі - одинадцятикласники. Це вони чекають на гостей. Серед найпочесніших - ветерани вчительської праці. В одному з кабінетів відбулася тепла зустріч трьох поколінь: сьогоднішніх випускників, випускників 1954 року та досвідчених, мудрих вчителів-ветеранів. Нові часи, нові завдання, нові вимоги, новий ритм життя нинішніх учнів не завадив із щирою цікавістю вслуховуватись у розповіді вчителів про свій перший урок, кумедні випадки, про шкільних всезнайок і пустунів. А далі - традиційне свято повноліття “Ми - спадкоємці цінностей держави”. Старшокласникам гімназії урочисто вручають паспорти. Їх вітають начальник паспортного столу Мосузенко Ю. В., батьки. Учні у відповідь дарують присутнім чудові пісні про Україну, танці. Молодші друзі на згадку дарують шістнадцятирічним дбайливо сплетені в пучечки барвінок і калину. “На життєвих вітрах вічно світить хай вогник твій, школо!” - назва концерту, що тривав у районному будинку культури. Його розпочали вчителі гімназії танцем з рушниками. Не передати словами ту самовіддану працю, той гідний наслідування ентузіазм, який супроводжує роботу вчителя. Наша доля щаслива, бо кожен педагог прагне світ обійняти і вкласти в душі, серця своїм учням. “Меди і терни”, - так назвала у своєму виступі-привітанні директор гімназії А. Л. Михайловська роки життя і праці А. І. Семенової та П. І. Коваль, що прийшли на свято. Їм особлива увага, особливі вітання за творчий неспокій, за добру лагідну вдачу, красу душі, за відданість професії. Першими вітали весь великий колектив учнів та вчителів гімназії почесні гості нашого свята - голова районної державної адміністрації К. І. Курсон і голова районної ради В. Б. Шпаківський, які подарували школі інтерактивну дошку. Від управління освіти і науки облдержадміністрації виступила спеціаліст управління О. М. Тимченко. Почесними грамотами управління освіти райдержадіністрації нагородила голів методичних об’єднань гімназії начальник відділу Л. В. Ковальчук. Всіх присутніх у залі вразив фільм про історію становлення навчального закладу. А ось і кульмінація свята: на сцену виходять 60 вчителів, що працюють у гімназії, а учні під оплески запрошують приєднатися ветеранів педагогічної праці. І лине в зал однаково дорога для всіх пісня “Команда молодості…” Стало тепло і радісно від єднання поколінь, від неперервності нитки життя, традицій закладу. Щиро привітала усіх присутніх Р. А. Животовська - ветеран освітянської ниви, талановитий педагог, керівник клубу “Надвечір’я”. Нас вітали депутат обласної ради від Народної Партії М. Олещенко, представник першого випуску школи Л. Щербакова, наші випускники багатьох попередніх років. І всі вони прийшли з подарунками для сьогоднішніх учнів. А депутат обласної ради від Партії регіонів А. Дяченко, привітавши гімназію з ювілеєм, передав допомогу на умеблювання гімназійної ”Світлиці” - майбутнього музею закладу. Сучасне гімназії - це Океан, в якому зустрінеш і підводні рифи буденної праці, і бурхливі течії творчості, і могутню високу хвилю натхнення. Тут панують допитливі дитячі очі та щирі посмішки. Тож бажаємо усьому колективу педагогів, учнів сміливо обминати підводні рифи, чутливо вловлювати вітер змін в освіті, надихати усіх своїм творчим неспокоєм!
13 октября 35-летний житель г. Андрушевка Житомирской области обратился к работникам милиции с заявлением о том, что из его гаража, путем повреждения окна, неизвестным похищены автомагнитола и автомобильный телевизор, чем вызван ущерб на общую сумму 1 тыс. 350 гривен. Об этом Житомир.info сообщает пресс-служба УМВД Украины в Житомирской области.
Сотрудники уголовного розыска установили, что это преступление совершил 21-летний безработный житель района, у которого похищенное изъято.
В Нехворощі 14 жовтня 1919 року в селянській сім’ї Василя та Ганни Захарків народилася дівчинка, яку назвали Розалією. Дитинство було тривожним, бо тривала громадянська війна. У сім’ї підростало п’ятеро дітей. Всі змалку були привчені до праці, допомагали по господарству. Перед війною поєднала Розалія свою долю з Петром Козінчуком. Народила йому 5 синів і дочку. Та недовго діти тішилися батьком: Розалія Василівна рано овдовіла і всі клопоти про сім’ю взяла на свої плечі. Важко було одній: лягала спати і прокидалася з однією думкою - чим нагодувати дітей. Ходила на торфорозробку, бо там хоч щось та платили, потім працювала в колгоспі. Одного бажала, щоб діти виросли порядними людьми. Через це змалку всіх до праці привчала, тлумачила, щоб були скромними і ввічливими. Діти вдячні матері за науку. Про це вони казали неньці і в день її 90-річчя, яке та зустріла нещодавно. Її гордість - це дочка Юлія, сини Василь, Микола, Леонід, Станіслав, Павло, а ще 8 онуків і 11 правнуків. Поки здужала, жила Розалія Василівна у рідній Нехворощі, а оце два роки тому переїхала до дочки в Андрушівку. У бабусі й досі світлий розум, завидна пам’ять, поміркований характер. Старенька допомагає по господарству, любить читати газети. Коли діти, зібравшись у сімейному колі, починають говорити про хвороби, бабуся Рузя жартома вставить: «А в мене нічого не болить!». Така вона в нас, Розалія Василівна, трудівниця, оптимістка, мати-героїня і просто хороша людина.
Є особлива категорія жінок, котрі, здається, у які б часи не жили, неодмінно утвердилися б як непересічні особистості - інтелектуали, талановиті лідери і водночас світлі стилем життя, здатні щедро віддати свої знання, подати руку допомоги, не стримати сліз, коли комусь боляче... Добре відома і знана жінка на Андрушівщині - директор ТОВ “Андрушівський маслосирзавод” Матвієнко О.Ю. (фото). Якщо коротко охарактеризувати цю жінку, я без лукавства сказала б - це справді гармонійна особистість. Багато чого їй подарували Бог і доля, але й сама вона доклала чимало зусиль до того, аби жити в рівновазі з собою та людьми, лишити слід на землі. Народилась Оксана Юріївна в нашому місті в родині Хомичів. Мама, Валентина Іванівна, була вчителькою Гальчинської школи, батько, Юрій Михайлович, працював на Андрушівському цукровому заводі. В 1978 році вона закінчила із золотою медаллю Андрушівську школу № 2. В цьому ж році стала студенткою Київського інституту харчових технологій ім. Мікояна. Після закінчення вузу без вагань попросилась на Андрушівський маслосирзавод, хоч були пропозиції лишитись в столиці. І в трудовій книжціі з’явився запис № 1- мікробіолог Андрушівського маслосирзаводу. Відтак за 25 років трудової діяльності на заводі вона пройшла пліч-о-пліч з працівниками непростими дорогами виробничника - від технолога, бактеріолога, начальника радіологічної лабораторії, зав. виробництвом до директора заводу. На цій посаді Оксана Юріївна 12 років. За роки її керівництва різні часи переживав завод. Але в останні роки - це стабільне підприємство з високим рівнем виробництва, де трудиться майже 600 працівників. Високі показники підтверджують численні нагороди, дипломи та відзнаки, що зберігаються у кабінеті Оксани Юріївни. Торгова марка «Золотава» відома не лише по всій Україні, а й за її межами. Жодне представлення Житомирщини не відбувається без продукції ТОВ “Андрушівський маслосирзавод”. В цьому велика заслуга особисто Оксани Юріївни. В цій жінці поєднані принциповість, вимогливість керівника та водночас небайдужість, щедрість і людяність. Матвієнко О. Ю. займається і доброчинними справами. Не стоїть осторонь благодійних акцій в районі, що стосуються дітей-сиріт, інвалідів, ветеранів, допомагає бюджетним установам, рідній школі, де навчалась. Жодне свято у місті чи районі не проходить без допомоги підприємства. У Оксані Юріївні поєднуються керівник, чарівна жінка, добра дружина, мама двох доньок, бабуся, вірна подруга та прекрасна господиня. Минулого року вона стала переможницею обласного конкурсу «Квітуче моє Полісся». Уся садиба Матвієнків з ранньої весни до пізньої осені квітує. А на присадибній ділянці вирощує господиня усілякі чудернацькі овочі, про які з захопленням усім розповідає. А ще помітний пагінець дерева життя Оксани Юріївни - громадська робота. Протягом восьми років вона є активним членом президії районної ради жінок. Усі справи жіночої ради - це і її досягнення, її життя. І ось напередодні Дня працівників харчової промисловості радісна звістка прийшла у наш район: Указом Президента України Матвієнко О. Ю. нагороджена орденом княгині Ольги. Ця заслужена нагорода - як оцінка всього життя Оксани Юріївни. Бо вочевидь вона зуміла (попри всі складнощі та негаразди, які випали на долю жінки-керівника, громадського діяча) зберегти в собі чисті паростки добра і доброти, любові до рідного краю, людей, з якими живе і працює, своєї родини. Президія ради жінок щиро вітає Оксану Юріївну з високою нагородою і зичить міцного здоров’я, щасливого буття та довгих років активної праці на ниві утвердження та розбудови Української держави.
Народилася Любов Андріївна в мальовничому селі Яроповичі 18 червня 1922 року в багатодітній селянській родині - крім неї було ще четверо дітей. Сім’я проживала в постійних нестатках, а на додачу ще й згоріло обійсце. Тому дитинство Любки (так її називали) було голодним і холодним. Батьки намагалися вибратися зі складної скрути, невтомно трудилися самі, привчали і залучали до праці дітей. Вже у п’ять-шість років Любка, як могла, їм допомагала: няньчила меншого братика, пасла корову, збирала дари лісу. А коли пішла до школи, то в період літніх канікул також заробляла трудодні у створеному колективному господарстві. Та час навчання непомітно пролетів, на руках - атестат зрілості. Але ще не вщух в душі щасливий гамір шкільного випускного балу, як розпочалася війна. Щоб не потрапити до фашистського рабства, багато людей, особливо активістів, членів партії і комсомолу, евакуювалися. В їх числі була і комсомолка Любов Любченко. Доля закинула її аж на Урал, де українська дівчина виготовляла снаряди, щоб громити ворога. Там Любов Андріївна за доблесну працю була нагороджена орденом «Знак Пошани», стала комуністом. На початку 1944-го Любов Андріївна повертається в рідні Яроповичі, цього ж року стає студенткою Житомирського сільськогосподарського інституту. Після закінчення навчання її з дипломом вченого агронома направили на роботу у старокотельнянськии колгосп «Більшовик». А в 1950 році під час об’єднання цього господарства з колгоспом імені Тельмана, що також функціонував у Старій Котельні, Любов Андріївну обрали головою правління укрупненого господарства. Для трудівників села то були надзвичайно важкі часи: фактично не було тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки, не вистачало коней і волів, з фронту не повернулося багато чоловіків, бракувало кваліфікованих спеціалістів. Значні обсяги польових робіт - оранку, боронування, культивацю - доводилося виконувати власними коровами колгоспників, переважала важка фізична праця. Та молодий керівник колгоспу не розгубилась, не впала у відчай. Опираючись на довіру і підтримку основної маси членів правління, керівників бригад, ферм, ланок та рядових колгоспників, ефективно використовуючи інститутські знання і набутки дворічної праці на посаді агронома, щораз набуваючи організаторського досвіду і вміння роботи з людьми, проявляючи наполегливість та вимогливість до себе і підлеглих, здійснюючи постійний контроль за виконанням нарядів і технологічних процесів, Любов Андріївна з року в рік домагалася поліпшення виробничих показників господарства. Варто сказати і про щорічне нарощування державної підтримки та допомоги у розвитку сільськогосподарського виробництва, зміцненні його матеріально-технічної бази. Тому в колгоспі стала зростати урожайність всіх сільськогосподарських культур, продуктивність громадського тваринництва, підвищувалася оплата праці сільських трудівників, їх трудова і виробничо-технологічна дисципліна. На фоні господарств району колгосп «Більшовик» став помітно виділятися в позитивному плані. Про господарські досягнення та про його молодого керівника почали все частіше згадувати на нарадах, в засобах масової інформації. Її ставили в приклад іншим. І незабаром за успішне виконання соціалістичних зобов’язань, досягнення високих виробничих показників колгосп «Більшовик» був занесений на обласну Дошку Пошани, а його голова Любов Андріївна за сумлінну працю нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Дещо пізніше вона була обрана депутатом Верховної Ради Союзу РСР. Районне керівництво вирішило приєднати до колгоспу «Більшовик» сусіднє старосільське господарство «Червоний Жовтень». До речі, в 70-х роках до «Більшовика» був приєднаний і колгосп села Івниці. Та Любов Андріївна і за таких обставин зуміла налагодити чітке управління і керівництво великим багатогалузевим сільгосппідприємством. Виробничі показники були значно кращими, ніж в інших господарствах. Тому справедливою оцінкою праці всього трудового колективу було нагородження колгоспу найвищою на той час нагородою - орденом Леніна, присвоєння звання «Господарство високої культури землеробства». «Більшовик» став обласною школою передового досвіду. А Любов Андріївна була удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і Золотої Зірки Героя Соціалістичної Праці. Загалом за багаторічний і сумлінний труд Любов Андріївна була нагороджена ще одним орденом Леніна, багатьма медалями, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, їй присвоїли звання «Заслужений працівник сільського господарства Української РСР». Любов Андріївна обиралася депутатом Верховної Ради СРСР шостого, сьомого, восьмого і дев’ятого скликань, делегатом п’яти з’їздів КПРС, трьох з’їздів Компартії України, III Всесоюзного з’їзду колгоспників, членом ЦК Компартії України і Житомирського обкому партії, багато років підряд була членом бюро Андрушівського райкому партії, членом Комітету народного контролю СРСР. Головою колгоспу «Більшовик» Любов Андріївна пропрацювала понад тридцять років. Тільки знаючи режим роботи тодішнього керівника сільгосппідприємства, можна уявляти, що то була за праця. Сьогодні багато хто може й не повірити, що молода, красива і тендітна жіночка мало не щоденно, в буденні й святкові дні, в погоду і в негоду піднімалася о 4-5 годині, а поверталася додому зовсім пізно. Постає запитання: що ж спонукало цю жінку до самовідданої, виснажливої праці? Знаючи Любов Андріївну тривалий час по спільній роботі, будучи в дружніх стосунках з нею та її родиною, ми з усією об’єктивністю даємо на нього відповідь. По-перше, це надзвичайно висока відповідальність за доручену справу, почуття партійного і державного обов’язку, безмежна відданість і любов до своєї рідної Вітчизни, до свого народу, щирий і глибоко усвідомлений патріотизм. Вона завжди свої і чиїсь вчинки оцінювала з позиції загальнодержавних і партійних інтересів та завдань. Її життя, трудова і громадська діяльність в повній мірі відповідали тодішньому афоризму: «Раньше думай о Родине, а потом о себе». По-друге, це її людяність і чуйність, які проявлялися в глибокій, щирій любові та повазі до людей, особливо до всіх чесних трудівників. Вона все робила тільки задля людей і для людей. Яскравим підтвердженням цього є постійне, цілеспрямоване поліпшення умов праці і відпочинку колгоспників, найвища оплата їхньої праці, включення Старої Котельні до числа 30 сіл Всеукраїнської програми зразково-показових сільських населених пунктів. Наслідком розбудови села і колгоспу стали добротні виробничі об’єкти, будинок культури і школа, побутова майстерня і колгоспна їдальня, ціла вулиця двоповерхових котеджів для трудівників тощо. Любов Андріївна допомагала всім, хто до неї звертався. Саме вона була ініціатором у вирішенні проблеми газифікації Андрушівки і району. Цілком справедливо односельчани називали її «наша матір». Але найважливішою рушійною силою в життєдіяльності Любові Андріївни була повна довіра, всіляка підтримка і допомога з боку соратників і помічників, яких вона вміло підбирала. Вона вчилась у них і була учителем, наставником і вихователем, з ними ділила успіхи і промахи в роботі, власні радощі й горе. З якою щирістю і гордістю вона відгукувалася про ветеранів Миколу Івановича Гебрича і Степана Прокоповича Ковальчука, секретарів парторганізації Генріха Адольфовича Скибу, Олексія Васильовича Моренця, Григорія Івановича Хомчука, своїх заступників Петра Онисимовича Таринського і Андрія Антоновича Денисюка, агрономів Лідію Йосипівну Іванченко і Андрія Адамовича Хоменка, трудових побратимів Володимира Павловича Аврамця - Героя Соціалістичної Праці, Василя Павловича Музичука, Марію Іванівну Дубовик, Василя Дем’яновича Очередька, Федора Лукича Марченка, Ананія Денисовича Войтка, Надію Василівну Довжук і багатьох-багатьох інших. Людська пам’ять так влаштована, що з часом випадають певні події, дійові особи. Але є й таке, що не забувається ніколи. Саме до «такого» і належить постать Любові Андріївни Любченко, жінки-патріотки, жінки-трудівниці, жінки-матері, Людини з великої літери.
Петро Михайленко, Раїса Ковтун, колишні секретарі Андрушівського райкому Компартії України. Новини Андрушівщини
Войска 1-го Украинского фронта продолжали успешно развивать наступление и овладели районными центрами Житомирской области Андрушевка, Вчерайше, а также заняли более 100 других населенных пунктов, среди которых крупные населенные пункты Борщёв, Верлоок, Кичкиры, Глиница, Юровка, Ивановка, Ленино, Минины, Городск, Радовка, Шахворостивка, Ивница, Степок, Яроповичи, Волица, Зарубинцы, Забара, Миньковцы, Лебединцы, Бровки, Хорлеевка, Макаровка, Андрушки, Парипсы, Саверцы, Почуйки, Кожанка, Трилесы, Новоселица, Яхны и железнодорожные станции Яроповичи, Степок, Трилесы, Кожанка, Парипсы, Бровка, Андрушевка.
Войска 1-го Украинского фронта продолжали успешное наступление. Стремительно продвигаясь вперёд, советские бойцы овладели районными центрами Житомирской области Андрушевка, Вчерайше, а также заняли более 100 других населённых пунктов и несколько железнодорожных станций. Преследуя отступающего противника и ликвидируя очаги его сопротивления, наши войска захватили много вооружения, боеприпасов и военного имущества. Немцы несут огромные потери. Только в боях за районный центр и железнодорожную станцию Андрушевка наши пехотинцы и танкисты уничтожили до двух батальонов гитлеровцев, захватили 7 танков типа «Тигр», 6 самоходных и 20 полевых орудий, 90 пулемётов, два склада боеприпасов и крупный склад с обмундированием. Бойцы Н-ской части внезапным ударом разгромили штаб немецкого полка. Поспешно отступая, гитлеровцы оставили 8 исправных танков, 4 артиллерийских батареи и вещевой склад. На другом участке три полка мотопехоты и несколько десятков немецких танков оказывали упорное сопротивление вашим наступающим войскам. Советские части вышли на фланги вражеской группировки и стремительными ударами сломили сопротивление противника. В этом бою уничтожено свыше 40 танков, и до 2.000 немецких солдат и офицеров. Взято много пленных.
Ідея змусити плазму "працювати" в плоских дисплеях народилася ще в 60-і роки минулого століття. Однак, тільки сучасний рівень розвитку виробництва дозволив плазмовим телевізорів стати фаворитами в гонці технологій...
Плазмові телевізори використовують унікальну технологію, принципово відмінну від ЕЛТ та LCD. Сама ідея була висловлена ще в 60-і роки XX століття, але тільки недавно виробникам вдалося знизити собівартість до прийнятних величин. Ось уже кілька років в продажу є плоскі, широкоекранні панелі, виготовлені з використанням "плазмового" ноу-хау. Товар продається під самими відомими брендами. Спочатку високі ціни на плазмові телевізори відходять у минуле. Тепер вони цілком доступні мільйонам покупців, а їх якість часто вище, ніж біля телевізорів з іншими типами дисплеїв.
Принцип роботи
Як працює плазмовий телевізор?
Між двома скляними панелями знаходиться більше мільйона осередків-пікселів, заповнених інертним газом - неоном або Ксеноном і покритих кольоровим фосфором. На електроди подається електричний струм, що перетворює газ в плазму * (звідси й назва). Плазма світитися в ультрафіолетовому діапазоні. УФ-промені примушують світитися фосфор, яким покриті осередки.
Кожен піксель складається з трьох субпіксель - окремих осередків, покритих червоним, зеленим або синім фосфором. Поєднання субпіксель створює кольорову або білу крапку. Для створення відтінків у "плазмі" варіюється інтенсивність світіння пікселя, а активні субпіксель змінюються тисячі разів в секунду.
Весь процес контролюється мікропроцесором, який розподіляє подачу струму на електроди.
* У нормальних умовах газ складається в основному з незаряджених атомів. Під впливом електрики він перетворюється на плазму, що складається з іонів (позитивно заряджених атомів) і електронів.
Зображення і екран
Якість зображення в "плазмі" часто вище, ніж у кращих моделях Кінескопних Телевізорів, крім того у плазмових телевізорів є безліч унікальних переваг:
Екран "плазми" здатний відображати 16,7 мільйонів кольорів - більше, ніж може розрізняти людське око. "Картинка" при цьому виходить максимально реалістичної та насиченою.
За останні роки виробникам вдалося значно поліпшити відображення чорного кольору, збільшилися показники чіткості, яскравості і контрастності дисплеїв. На відміну від ЕЛТ проекційних телевізорів, "плазма" не має проблем з якістю "картинки" на периферії екрана. Кут огляду в плазмових телевізорах зазвичай, значно вищий, ніж в LCD та проекційних моделях.
Діагональ екрану в плазмових телевізорах - від 32 до 63 дюймів і вище. Не так давно Samsung представив 102-дюймову панель. Для комфортного домашнього перегляду оптимальний варіант - телевізор з діагоналлю в 60 дюймів. Зображення на абсолютно плоскому екрані зовсім не спотворюється.
Як правило, в плазмових телевізорах використовується широкий, 16:9 формат, який дає якісну "картинку" при прийомі HDTV сигналу і перегляді DVD.
Технічні особливості
Більшість плазмових телевізорів готові до роботи з HDTV сигналом, проте існують моделі, що підтримують лише EDTV (Enhanced Definition TVs). Хоча таке зображення значно краще, ніж у звичайному телевізорі, до якості HDTV йому далеко.
Додаткова функція - плазмові телевізори здатні приймати VGA і SVGA сигнали при роботі з комп'ютером. Відеогра на плазмовому екрані дає приголомшливий "ефект присутності".
Завдяки унікальній технології, яка використовується в плазмових телевізорах, на якість зображення не впливають магнітні поля, наприклад, від близько розташованих динаміків.
Недоліки:
Деякі плазмові панелі не мають TV-тюнера. Для перегляду телепрограм доведеться купувати його додатково.
Через особливості фосфорного покриття може статися "вигорання" екрану при тривалому перегляді статичного зображення. На сьогоднішній день ця проблема багато в чому вирішена, але все ж таки, "плазму" краще використовувати для перегляду фільмів і телепередач, ніж для роботи з комп'ютером. Колишню яскравість "вигорілому" екрану повернути неможливо.
Для світіння газу потрібна напруга в сотні вольт, тому плазмова панель споживає багато енергії, при цьому система досить сильно нагрівається. Охолоджувальні вентилятори виробляють шум.
При цьому плазмові панелі залишаються одним з найбільш своєчасних і затребуваних товарів. Легкі, плоскі і стильні, вони чудово виглядають в будь-якому інтер'єрі. Ціна на них постійно падає, а розміри екрану до цих пір перевершують показники конкурентів.
Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації спільно з відділом освіти, райрадою «Колос», дирекцією ДЮСШ, товариством сприяння обороні України та іншими відділами, установами та зацікавленими організаціями проводять роботу щодо розвитку фізичної культури та спорту в районі. Вся робота спрямована на виконання Закону України «Про фізичну культуру і спорт» та районної Програми розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки, інших законодавчих і регламентуючих актів. Для занять фізичною культурою і спортом в районі є стадіон «Колос», майданчик із синтетичним покриттям, 113 спортивних майданчиків, 21 футбольне поле, 17 спортивних залів. В районі діє дитячо-юнацька спортивна школа, де працює 7 тренерів. В 5 відділеннях (волейбол, футбол, легка атлетика, гирьовий спорт та греко-римська боротьба) навчається 272 учні. В районі постійно проводяться спортивні змагання, переможці яких беруть участь в обласних та Всеукраїнських. Чемпіонами і призерами чемпіонатів області в минулому році стали 42 спортсмен, 12 - виконали норматив першого дорослого розряду, підготовлено 94 спортсмени ІІ та ІІІ юнацьких розрядів. Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту тісно співпрацює з футбольною командою ветеранів «Аміко», яка бере участь в чемпіонаті та розиграші кубка України серед ветеранів. Значна увага приділяється фізкультурно-оздоровчій роботі за місцем проживання підлітків. Спортсмен-аматор Могильовський А. Г. багато років поспіль переймається проблемами підлітків, які проживають в мікрорайоні Залізничний, що в м. Андрушівка. Значна увага в районі приділяється фізичній підготовці допризовної молоді. Щорічно з 9 квітня по 9 травня та з 6 листопада по 6 грудня в районі проводяться місячники оборонно-масової та спортивно-масової роботи. В рамках яких проходять Дні призовника та допризовника, де юнаки беруть участь у спортивних змаганнях, організовуються поїздки у військову частину для ознайомлення з бойовою технікою та озброєнням, побутом військовослужбовців, там вони збирають і розбирають автомат Калашникова, вчаться прицільній стрільбі.
Витяжка - один з найдавніших винаходів людства. Але якщо раніше витяжка насамперед призначалася для відведення з приміщення продуктів згорання, то сьогодні основні функції цього пристрою - очищення повітря кухні від кіптяви, мікроскопічних частинок жиру, що розбризкуються, і видалення кухонних запахів. Вибирати конкретну витяжку для конкретної кухні слід, по-перше, за технічними характеристиками і габаритами, а по-друге, за дизайном.
Куди, прийшовши з роботи, насамперед навідуються Ваші домашні? Куди прямують Ваші друзі, прийшовши у гості? Звичайно, на кухню! Але чи приємно Вам буде провести довгі години серед кухонної кіптяви та неприємних запахів? Окрім психологічного дискомфорту продукти згоряння є шкідливими для здоров'я, оскільки містять канцерогенні речовини (особливо, при використанні газової плити). Ось чому необхідним елементом кухонного інтер'єру є очищувач повітря. Окрім захисту Вашого здоров'я цей прилад захищає від кіптяви стелю, кухонні меблі та інші предмети кухонного інтер'єру.
Основною технічною характеристикою витяжки є пропускна спроможність повітря, або продуктивність витяжки, що вимірюється в кубометри на годину. Ця величина обов'язково вказується в технічних характеристиках та документації. У продажу є моделі з продуктивністю від 180 до 700 м3 на годину і більше. Оптимальний повітрообмін на кухні за санітарними нормами такий: протягом години весь об'єм повітря повинен змінитися 10-12 разів. Тому при виборі витяжки слід підрахувати об'єм кухні і помножити отриману цифру на 10. Це і буде оптимальна продуктивність вашої витяжки за умови, що витяжку підвішено на відстані 65-85 см від робочої поверхні плити. Але, якщо з якихось причин витяжку доводиться встановлювати вище, ніж за 85 сантиметрів, треба вибирати витяжку з підвищеною продуктивністю.
Витяжка камінного типу
Наприклад, якщо ми маємо кухню площею 9 м2 із висотою стелі 2.7 м, то це означає, що об'єм повітря в такому приміщенні складає 9 * 2.7 = 24.3 м3. Тому для ефективного провітрювання кухні наведеної площі досить витяжки з продуктивністю в 24.3 * 10 = 240-250 кубометрів на годину. Зазвичай, якщо Ви візьмете більш потужну витяжку, то це буде правильним рішенням, оскільки Вам не доведеться вмикати її на повну потужність.
Бажано, щоб витяжка працювала в двох режимах: в режимі відтоку і в режимі циркуляції. Циркуляційний очищувач повітря очищає повітря за допомогою одного чи більше фільтрів і повертає його назад у приміщення. Під час роботи в режимі відтоку видалене кухонне повітря разом з випарами і кіптявою виводиться через вентиляційну систему будівлі чи через отвір у стіні назовні. Монтаж проточного очисника більш складний, потрібна установка димових труб, які поставляються разом з витяжкою для приєднання до вентиляційного отвору. Такий очисник просто викидає брудне повітря назовні та створює перепад тиску, завдяки чому на кухню надходить свіже повітря. Звичайно, робота витяжки є більш ефективною при роботі "на відтік". Але циркуляційний режим є незамінним, якщо відсутня можливість відвести потік повітря назовні, або у холодну пору року, коли небажано "викидати" тепле повітря.
Зазвичай у витяжці використовуються фільтри двох видів: жировий, що затримує найдрібніші крапельки жиру і кіптява, і вугільний, що поглинає запахи.
Одноразові жирові фільтри можуть бути виготовлені з флізеліну або синтепону (з органічних волокон) та потребують регулярної заміни. Більш зручним, на нашу думку, є багаторазовий металевий (алюмінієвий чи сталевий) жировий фільтр касетного типу. Його досить час від часу виймати і промивати теплою водою з доданням засобу для миття посуду або звичайного прального порошку, чи використовувати для цієї неприємної процедури посудомийну машину. У багатьох моделях замість одного великого використовуються два чи три менших металевих жирових фільтри.
Якщо жировий фільтр вчасно не замінити чи не помити, продуктивність витяжки відчутно зменшується а навантаження на двигун зростає. Деякі фірми-виробники забезпечують свої витяжки індикаторами заміни фільтрів. Найпростіший варіант - коли на поверхні фільтру нанесені риски або який-небудь символ. Якщо зображення блідне і зникає або, навпаки, проступає із зворотного боку - це сигнал, що час замінити фільтр. У найдосконаліших моделях за насиченням жирового і вугільного фільтрів стежить електроніка. Звичайно, в таких випадках до розрахунку береться середньостатистична навантаження на витяжку. Якщо Ви використовуєте витяжку рідко, то Вам доведеться замінювати ще цілком придатні до використання фільтри, і навпаки.
Вугільний фільтр необхідно замінювати у терміни, вказані виробником. У залежності від інтенсивності використання це може бути від декількох місяців до декількох років. Вугільний фільтр доведеться купувати у магазинах чи сервісних центрах. Радимо відразу поцікавитися наявністю його в продажу та ціною, особливо, якщо Ви збираєтеся використовувати витяжку в режимі циркуляції (адже саме вугільний фільтр знищує запахи).
Витяжка камінного типу
У проточних повітреочисниках стоїть лише жировий фільтр, а вугільні фільтри не використовуються. Здавалося б, навіщо взагалі фільтри, якщо всі забруднення викидаються назовні? Але без цього фільтру на лопатях вентилятору, всередині корпусу витяжки і на стінках повітропроводу скупчується жир. Зустрічаються недорогі проточні витяжки, які взагалі не мають фільтрів. Такі моделі вимагають більш ретельного догляду - необхідно регулярно видаляти жировий наліт з їхніх деталей, з вентиляційного ковпака і прилеглих ділянок.
При купівлі слід потурбуватися про те, щоб вибрана витяжка працювала якомога тихіше. У більшості сучасних витяжок у режимі максимальної потужності мотор має видавати шум не більше 50 дБ. Зниженню рівня шуму служать і конструкції витяжок з двома вентиляторами. З одного боку, це підвищує продуктивність, з іншого - робить роботу витяжки майже безшумною, тому що число оборотів двигуна знижується. Існують також практично безшумні витяжки, в яких мотор встановлюється не у корпусі витяжки, а за межами приміщення - на виході вентиляційного каналу (на горищі або в іншому підсобному приміщенні). Такий варіант назвали витяжкою із зовнішнім мотором.
При виборі моделі обов'язково слід звернути увагу на вбудоване в нижню частину витяжки освітлення. Усі витяжки обов'язково оснащуються світильниками, що вмикаються безпосередньо на панелі управління витяжкою: лампами розжарювання, флуоресцентними або галогенними лампами. Спектр освітлення - важливий чинник для приготування багатьох страв, оскільки господині легше приймати рішення про готовність продукту за його природнім кольором. У цьому сенсі галогенні лампи - найоптимальніший варіант освітлення.
Витяжки бувають наступних типів:
- Камінного (витяжки, що оформлені у вигляді камінної труби); - Підвісні (монтуються під спеціальну урізаний кухонну шафку); - Вбудовані (механізм витяжки вбудовується у кухонну шафку, знизу якої розміщується висувна панель з кнопками управління).
Витяжки можуть виготовлятися з пластику, емалі на основі стального корпусу, неіржавіючої сталі, алюмінію або загартованого тонованого скла. Не нехтуйте дизайном витяжки, оскільки вона завжди розташовується на самому видному місці в центрі кухонної композиції і є предметом, на який у першу чергу звертають увагу гості. Новий напрям в дизайні - декоративна обробка матеріалом, розробленим на основі алюмінію. Його матова поверхня набуває кольорів приладів, які знаходяться поруч. Завдяки цьому моделі чудово гармонують з будь-яким оточенням і служать прикрасою інтер'єру. Крім того, новий матеріал не боїться корозії, на ньому не залишається відбитків пальців, його легко підтримувати в чистоті, оскільки, на відміну від неіржавіючої сталі, йому не можуть пошкодити будь-які миючі засоби. "Алюмінієву" серію випустили на ринок фірми AEG (серія Alutec), Siemens (Focus-line), Zanussi (Alu) та інші.
Витяжки бувають стандартних розмірів - 50, 60, 90, 120 см та нестандартними. Якого розміру вибрати витяжку? Якщо плита у Вас має ширину 60 см, то і витяжка повинна бути не меншого розміру - 60 або 90 см. Якщо плита шириною 90 см, то витяжка - 90 чи 120 см.
На панелі управління витяжкою знаходяться: вмикач електровентилятору, перемикач швидкостей, вмикач освітлення.
Сучасні витяжки оснащуються електронним перемикачем швидкостей. Він автоматично підвищує продуктивність, якщо раптом на плиті що-небудь підгоріло. При нормальних умовах витяжка встановлюється на економічний режим. Наприклад, в нових моделях витяжок концерну Siemens / Bosch ультразвуковий датчик розпізнає випаровування над плитою, оцінює їх щільність і вмикає відповідний рівень вентиляції. Тут використовується і перший в світі блок радіоконтролю, коли управління роботою витяжки виконує плита. У блок входить кодований радіопередавач і настроєний саме на цей код радіоприймач. Слід включити конфорку - передавач отримує сигнал і подає команду на приймач, встановлений у витяжці. Чи включається освітлення, і витяжка починає працювати. При відключенні всіх конфорок радіопередавач передає на витяжку команду "вимкнути". Витяжка реагує перемиканням на мінімальну потужність і працює ще протягом 10 хвилин (завдяки цьому можливе використання залишкового тепла електричних конфорок). Через 10 хвилин витяжка і освітлення автоматично відключаються.
Витяжка для вбудовування
А фірма Gaggenau, що також належить до згаданого концерну, використовує в своїх нових витяжках аеродинамічний ефект "Coanda", названий так на ім'я румунського винахідника. В основі ефекту - унікальний вентилятор, що створює повітряний потік біля передньої панелі приладу. За рахунок перенаправлення повітряного потоку усі шкідливі випаровування і неприємні запахи ніколи не потраплять до повітря кухні, вони прямують безпосередньо до фільтру.
У деяких моделей є так званий "інтервальний" режим увімкнення. У цьому разі автоматика забезпечує автоматичне увімкнення витяжки один раз на годину на малій потужності. Так забезпечується постійний приток свіжого повітря на кухню.
Продуктивність повітреочисника залежить і від того, чи правильно Ви їм користуєтеся. Коли на плиті щось підгоріло і кухня наповнилася чадом, бажано, якщо у Вас є витяжка, відкрити кватирку або вікно в одній з прилеглих до кухні кімнат. Але не на кухні, тому що тоді витяжка буде працювати в основному на всмоктування, фільтрування і викид свіжого повітря, яке щойно надійшло з вулиці, а запах буде ще довго залишатися в кухонному повітрі.
Щоб отримати найбільшу ефективність від роботи витяжки, слід вмикати її одночасно з увімкненням плити, а вимикати - через декілька хвилин після закінчення процесу приготування. У виробах деяких фірм для цього існує режим залишкового ходу вентилятору (від 5 до 15 хвилин), або таймер, який автоматично відключає витяжку через заданий Вами час.
Витяжка, як електричний прилад, цілком безпечна. Зазвичай кухонні витяжки мають подвійну ізоляцію електричних ланцюгів, хоча додаткове заземлення не буде зайвим. Більшість витяжок мають функцію захисного вимкнення - автоматичне вимкнення після декількох годин безперервної роботи.
Витяжки вітчизняного виробництва коштують недорого, але за дизайном значно поступаються західним аналогам. Імпортна витяжка обійдеться Вам, як мінімум, у $ 50. Витяжка камінного типу коштуватиме $ 150-200, а ціни на найкращі зразки та ще й великого розміру (від 90 см) сягають за $ 500.