Андрушівка фото

Цікавим, повнокровним життям живуть учні Андрушівської гімназії. Щотижня у цьому навчальному закладі проводяться заходи виховного та пізнавального характеру. 15 грудня в районному будинку культури відбулолося велике гімназійне свято - «Я шану свою віддаю рушникові, де любов - то дитяча душа». Хвилювалися учні гімназії, бо серед глядачів - не тільки ровесники, а й мами, бабусі, друзі. І ось притихає зал, на екран проектують фільм «Підносять дух наш крила рушників». В залі оживає літо… Чарують погляд, гріють душу вишиті чудо-майстринями сорочки, серветки, рушники, які крізь віки йдуть життям поряд з нами, квітучою нашою Україною як обереги краси, пам’яті і любові… На такому ось емоційному підйомі розпочинає гімназійне свято директор навчального закладу А. Л. Михайловська, закликаючи всіх теплом сердець зігріти вишитий з любов’ю рушник гімназійного єднання. Він освячений добром на дружбу, взаєморозуміння, спадкоємність поколінь, святу відданість і любов до рідного краю, до батьків. Присутні зачудовано вдивлялися в оберіг, що об’єднав у велику родину галасливих і допитливих малят, майже дорослих старшокласників, щоб вести їх у світ відкриттів, правди, любові і краси, простелитись - яскравим і заквітчаним під ноги, коли вирушатимуть в нелегку самостійну дорогу. Цікаво було спостерігати, як цією рушниковою доріжкою йшов клас за класом, демонструючи вишиті і маминими та бабусиними руками, і рученятами маленьких майстринь рушники. Здавалося, в залі розсипалося тисячі веселок і найбільше кольорів та відтінків заплуталось на рушниках. Розцвітали вони маками, ромашками, волошками, горіли стиглою червоною калиною та намистом горобини, спліталися у замислуваті вінки, де сонцем гріли колоски і зелено радувало листя дуба. Кожен клас захищав свій вінок піснею, запальним українським танком або ж словами-роздумами. Символічним було й те, що рушник 4-тисячної когорти випускників гімназії представляли колишні її учні - заслужений працівник культури, начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Г. І. Білецька та постійний благодійник навчального закладу В. І. Міщенко. Усіх схвилювала мить, коли на сцену зі своїм рушником, у кожну вишиту квіточку якого були вплетені світлі мрії і сподівання, вийшли майбутні випускники. Нехай же цей рушник єднання проведе їх у самостійну дорогу й оберігає на крутих життєвих віражах. Він кликатиме їх з далеких і близьких світів до батьківського порогу, рідних гімназійних стін, де й вони залишили пам’ять і в серцях наставників, і квітами на ось цьому символічному оберезі.

Валентина Василюк
andrushivka-info.pp.ua