Андрушівка фото

Тамара Миколаївна Артем’єва - відома вінницька журналістка, поетеса, письменниця народилася в Андрушівці. Перший вірш «Яблунька» був надрукований, коли дівчинці було всього десять років. Віршики, які надсилала юна поетеса до газети «Зірка», читав сам Андрій Малишко, який на той час там працював. Він написав юній поетесі листа, часто давав мудрі поради, вчив поетичній майстерності.
Але Тамара вступила до Луцького медучилища, після закінчення якого працювала операційною медсестрою, а в районній газеті тоді з’явились її вірші про кохання, вірність, про будні медиків.
А потім, пов’язавши своє життя з військовим, Тамара мандрувала по світу. Поселившись із сім’єю у Вінниці, вона вступає до Київського державного університету імені Т.Шевченка, водночас працюючи в газеті кореспондентом.
У 1992 році виходить її перша збірка поезій «Подруга солдата». Починає писати захоплюючі вірші та пісні для малят. Так з’являються дитячі книжки «Райдужна підкова», «Сатинове поле», «Сонячний зайчик», «Поради лікаря Всезнайка», «Острів мого дитинства» та багато інших, які стали улюбленими для дітей. Двадцять книжок вийшло з-під пера Тамари Артем’євої, а у співдружності з композитором І. Островерхим народився збірник пісень.
Останні роки авторка надає перевагу прозі, оповіданням про наших молодших братів.
Нещодавно вийшов з друку новий доробок письменниці «Останній акорд на роялі». У збірку ввійшли дві хвилюючі повісті для дорослих - «Продане материнство» і «Останній акорд на роялі».
У першій іде мова про трагічну долю бабусі Ізергіль і її сестри Ружини та доньки Христини, внучки Дани, викликаючи у читача і осуд, і співчуття. Авторка радіє разом із своїми героями, коли доля ясним промінчиком посміхається їм (зустріч Христини з Сергієм, кохання) і плаче з ними, коли над красунею Христиною поглумилися, а вона, залишивши небажану дитину, втікає з пологового відділення лікарні. Дівчинку забрала Ізергіль, назвала Даною, а та виросла красунею й розумницею. Але повторила долю матері, народивши позашлюбну доньку.
І ось у житті молодої жінки з’являється «благодійниця» Раїса Михайлівна, яка пропонує Дані за винагороду віддати дитину багатій родині, а потім народжувати й віддавати дітей, також за гроші. І та погоджується.
Авторка порушила у своїй повісті надзвичайно складні проблеми - нерозділеного кохання, одиноких матерів, побутової невлаштованості.
Однак, Тамара Артем’єва описала надто великий проміжок часу, як для повісті, а в епілозі показала Дану щасливою (зустріла одинокого чоловіка Аркадія, а потім старший син Деніс, який мешкав у Австралії, розшукав і відвідав свою матір Дану). Чи не забагато щастя для жінки, яка народжувала й продавала за гроші дітей?
Героями повісті «Останній акорд на роялі» є бізнесмен Антон Карнач та його родина. Авторці вдалося передати емоційний стан батька, коли перша дружина після розлучення забрала сина Ростика й поїхала в Америку до нового чоловіка.
Щоденна праця не виснажила загартованого фізично й морально чоловіка, а надихнула на нове кохання. Подружжя чекало народження дитини, але одного разу, коли їхали автомобілем, щоб провідати батьків, їх розстріляли з автомата. Обоє помирають, але у мертвої Люби народжується дівчинка, яку забирає й виховує сестра покійної Надя.
Про дитинство і юність, становлення особистості бізнесмена, його злети й падіння передає Тамара Атем’єва досить емоційно й переконливо. А от сама побудова сюжетної лінії не зовсім чітка, події ніби перескакують наперед, але це не стало перешкодою для сприйняття змісту повісті.
Хочеться подякувати Тамарі Миколаївні за вміння передати душевний стан своїх героїв, їх прагнення щастя і досконалості. А ще за намагання зробити цей складний і непередбачуваний світ кращим. Нехай Ваші нові твори якнайшвидше знаходять своїх читачів.

Марія Олексюк