Андрушівка фото

ЛЮБИМІВКА (до 1963 року — Вербів) — село, центр сільської Ради. Розташована за 18 км на схід від районного центру, за 22 км від залізничної станції Попільня і за 2 км від автомобільного шляху Житомир — Сквира. Дворів — 334. Населення — 918 чоловік. На території села розміщена центральна садиба колгоспу «Шлях комунізму», за яким закріплено 2953,5 га сільськогосподарських угідь, у 7. ч. 2700,3 га орної землі. Господарство багатогалузеве, вирощує зернові й технічні культури. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Тут працюють млин, деревообробна майстерня.
В селі є середня школа, де навчаються 225 учнів і працюють 15 учителів, клуб з широкоекранною кіноустановкою, бібліотека з фондом 8,'5 тис. книг, медичний пункт, пологовий будинок, дитячий садок, відділення зв'язку, ощадна каса, 2 магазини.
Партійна організація, що створена в 1924 році, налічує 25 комуністів, 2 комсомольські —100 членів ВЛКСМ.
За високі досягнення в праці 63 трудівників села нагороджено орденами і медалями Союзу PCP, у т. ч. комбайнера В. М. Талалаєва — орденом Жовтневої Революції, тракториста І. Я. Остапчука — орденом Трудового Червоного Прапора.
Село відоме з XVIII століття.
Радянська влада встановлена в січні 1918 року. 1923 року організовано комуни «Промінь» і «Вінок».
Під час Великої Вітчизняної війни 302 жителі села брали участь у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, 136 — відзначено орденами і медалями, 148 — полягло смертю хоробрих за Батьківщину.
1958 року на братській могилі воїнів-визволителів Любимівки споруджено пам'ятник.
Уродженцями села є український радянський письменник В. С. Кучер (1911—1967) та Герой Соціалістичної Праці M. Т. Северенчук.

На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний уст

ЛЕБЕДИНЦІ — село, центр сільської Ради. Розташовані за 14 км на південний схід від районного центру та за 9 км від залізничної станції Бровки. Дворів — 441. Населення — 1350 чоловік. На території села розміщена центральна садиба колгоспу «Перше травня», за яким закріплено 2223,1 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1954,7 га орної землі. Господарство багатогалузеве, вирощують зернові й технічні культури. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Колгосп має млин, олійню, пилораму.
В Лебединцях є восьмирічна школа, в якій навчається 186 учнів і працює 12 учителів, будинок культури, бібліотека з фондом 8 тис. книг, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, ощадна каса, два магазини.
Партійна організація об'єднує 23 комуністи, дві комсомольські — 51 члена ВЛКСМ.
За трудові успіхи і високі виробничі показники 62 передовиків виробництва нагороджено орденами й медалями Союзу PCP.
Село відоме з 1683 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
Під час Великої Вітчизняної війни комсомольцями села була створена підпільна організація, яка згодом стала диверсійною групою загону ім. В. І. Чапаєва. В одній з операцій смертю хоробрих загинули комсомольці К. А. Шлапак, В. І. Гагич, І. С. Гагич та А. Т. Перець. У боротьбі проти німецько-фашистських загарбників брало участь 290 жителів села, з них 140 — полягло смертю хоробрих, 142 — відзначено орденами й медалями. В 1956 і 1959 роках на братських могилах воїнів-визволителів Лебединців споруджено два пам'ятники.
Уродженцями села є кандидати сільськогосподарських наук А. А. Зелінський, А. В. Кошмак і Є. П. Шут, заслужений художник РРФСР В. С. Рогаль, заслужена артистка Української PCP О. П. Павлівська.

На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний уст

9 травня учні 9-А класу Андрушівської гімназії зустрілися з ветераном Великої Вітчизняної війни Мосійчуком Михайлом Васильовичем, уважно слухали його розповіді про фронтові будні, героїзм і мужність, дружбу і взаємовиручку бойових побратимів. Ми щиро вдячні ветерану за цікаві спогади і низько схиляємо голови перед кожним ветераном війни, чиєю кров’ю скроплена рідна земля.

Маргарита Борисова,
учениця Андрушівської гімназії
andrushivka.ucoz.ua

Івано-Франківське обласне територіальне відділення Комітету оштрафувало ТОВ «Андрушівський маслосирзавод» (м. Андрушівка, Житомирська обл.) на 14 тис. грн за недобросовісну конкуренцію у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

Як повідомили paralleli ( http://paralleli.if.ua ) у прес-службі АМКУ, маслосирзавод поширював неправдиві відомості про склад продукту власного виробництва під ТМ «Золотава». Зокрема, на упаковці зазначалося, що це солодковершкове селянське масло. Натомість, як показало розслідування, до складу цього продукту входило 60,9 % рослинних жирів.

Відділення зобов’язало маслосирзавод припинити неправомірні дії. Відповідач визнав порушення та зобов’язався сплатити штраф до державного бюджету.

http://paralleli.if.ua/news/11605.html

КРИЛІВКА — село, центр сільської Ради. Розташована на правому березі річки Пустохи (притока Гуйви), за 13 км на південний схід від районного центру та за 16 км від залізничної станції Чорнорудка. Дворів — 621. Населення — 1709 чоловік. На території села розміщена центральна садиба колгоспу ім. М. В. Фрунзе, за яким закріплено 1878,6 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1553,7 га орної землі. Господарство — багатогалузеве, вирощує зернові й технічні культури. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Тут є млин, пилорама і деревообробна майстерня.
Працюють восьмирічна школа, в якій 15 педагогів навчають 288 дітей, клуб, бібліотека з фондом 6,4 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, відділення зв'язку, ощадна каса, два магазини.
За самовіддану працю 79 трудівників села нагороджено орденами і медалями Союзу PCP.
Партійна організація (створена 1929 року) об'єднує 31 комуніста, дві комсомольські (осередок в селі виник 1927 року) — 47 членів ВЛКСМ.
Перша згадка про село належить до 1616 року.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року.
1926 року організовано сільськогосподарську комуну «Нове життя».
В роки Великої Вітчизняної війни 270 жителів села боролися проти німецько-фашистських загарбників, 90 — полягли в боях з ворогом, 135 — відзначені орденами й медалями.
В 1952, 1954 та 1964 роках споруджено три пам'ятники на братських могилах воїнів, які загинули смертю хоробрих під час визволення села від гітлерівських окупантів.
У Крилівці живе і творить майстер декоративної різьби по дереву В. Ф. Петрук.

На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний уст

Вранішнє сонце обціловувало ніжні пелюстки тюльпанів, вишні, наче наречені, пишалися своїм білим вбранням, легкий вітерець перешіптувався з молодими зеленими листочками - ось таким видався 66-й День Великої Перемоги.
Традиційно біля міської школи №1 збиралися ветерани Великої Вітчизняної війни, громадськість міста, учні навчальних закладів, шикувалася колона, яка під супровід духового оркестру пройшла центральною вулицею Андрушівки до Алеї Слави. У колоні прапороносців першим, як і годиться, несли червоне знамено Перемоги. Школярі, які утворили живий коридор, вітали ветеранів, дарували їм квіти. Коли колона зупинилася біля обеліска Слави, де викарбувані імена наших земляків, які воювали й загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, керівники району, підприємств, організацій і установ міста поклали до обеліска вінки, корзини та букети квітів, а військовослужбовці - гірлянду. Пролунав салют. Під звуки пісні «Степом, степом…» лягли квіти до Братської могили та Монумента Слави. В кожне серце запали слова ведучих: Дев’яте травня не затьмариться в віках, В цей день нестимуть люди завжди квіти. Не обміліє пам’яті ріка, В серцях нащадків вічно буде жити! 9 Травня - це сонячна дата, яку ми по праву називаємо другим днем народження людства, Днем великої Радості і великої Скорботи. Крізь свинцеві дощі, тамуючи страждання і біль, тисяча чотириста вісімнадцять днів і ночей ішов наш народ до омріяної Перемоги. Смертоносне полум’я війни спопелило понад двадцять вісім мільйонів життів - дев’ятнадцять тисяч сімсот сорок шість вбитих щоденно, вісімсот двадцять дві нерозквітлі долі - щогодини, чотирнадцять загиблих кожну хвилину. На Алеї Слави - ветерани. Роки схилили їх плечі, сивина посріблила скроні, але в очах не згас вогонь патріотизму, лише час від часу там бринять сльози, бо згадують колишні фронтовики побратимів, тих, з ким пліч-о-пліч йшли важкими дорогами війни. І ми не маємо права забути понад вісім мільйонів українців, що загинули у кровопролитних поєдинках з ворогом, та імена п’яти тисяч семисот трьох наших земляків-андрушівчан, чиї імена навіки занесено в скрижалі пам’яті… Присутні на мітингу-реквіємі хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять полеглих. Із святом Великої Перемоги привітав усіх голова районної державної адміністрації Б. В. Мазур. Зокрема, він сказав: - До цього святого місця всіх нас привела людська вдячність. Пам’ять про війну, її сувора правда залишаються з нами як найбільший за силою духу приклад мужності, патріотизму, важкої ратної праці і вічної скорботи за тими, хто поклав на вівтар Перемоги найдорожче - життя. Б. В. Мазур також висловив упевненість, що спільними зусиллями, виваженою політикою Президента України Віктора Федоровича Януковича та уряду ми зуміємо подолати нинішні труднощі в ім’я гідного майбутнього наших родин, дітей, онуків і правнуків, прийдешніх поколінь. На мітингу виступили також командир військової частини А-1912 Ю. В. Білецький, ветеран Великої Вітчизняної війни М. О. Семенов, учень Андрушівської гімназії Роман Лисюк. Стискали серце слова ведучих: Все менше вас, учасників війни, Та ви завжди в строю, солдати-ветерани, І знову шанобливо, як і кожної весни, Сьогодні вам дарують ваші правнуки тюльпани… В руках колишніх офіцерів і сержантів, старшин і рядових полум’яніли живі квіти. Солдатські вдови… Їх тендітні плечі витримали настільки важкий тягар, що часто він був не під силу чоловікам. Сьогодні виросли їх діти, стали дорослими внуки. А солдатська вдова, як символ вірності і відданості, кожного дев’ятого травня із квітами в руках приходить до братської могили, де сплять визволителі, до Монумента Слави, щоб віддати данину пам’яті і шани загиблим, вклонитися переможцям. В цей час до Братської могили та до Монумента Слави лягли гірлянди, звучали залпи салюту, а народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Криниченька» виконав пісню «Степом, степом…». Під звуки урочистого маршу Алеєю Слави пройшли військовослужбовці. Про те, як відбуваються урочистості у столиці та у великих містах України, ми бачимо по телевізору. Організація ж і проведення свята в нашому місті - це зразок високої шани й поваги до ветеранів Великої Вітчизняної війни, земляків-андрушівчан. На сцені міського парку було показано святковий концерт Перемоги, довго звучали пісні періоду війни, а поряд стояла польова солдатська кухня, де військовослужбовці пригощали ветеранів, всіх бажаючих смачною гречаною кашею. Вже багато років підряд після урочистостей з нагоди Дня Перемоги в парку проходять народні гуляння. Так було й цього дня.

Марія ОЛЕКСЮК
andrushivka.ucoz.ua

КАМЕНІ — село, центр сільської Ради. Розташовані на лівому березі річки Гуйви (притока Тетерева), за 20 км на південний захід від районного центру та за 10 км від залізничної станції Чорнорудка. Дворів — 93. Населення — 254 чоловіка. Сільраді підпорядковані села Бровки Другі і Жерделі. На території Каменів розміщена центральна садиба колгоспу ім. M. І. Калініна, за яким закріплено 1905,1 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1752,7 га орної землі. В господарстві вирощують зернові й технічні культури, розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Колгосп має млин.
У селі працюють початкова школа, бібліотека з фондом 5,3 тис. книг, медпункт, відділення зв'язку, ощадна каса, побутова майстерня, магазин.
Партійна організація (створена в 1930 році) об'єднує 25 комуністів, комсомольська (виникла 1929 року) — 30 членів ВЛКСМ.
За самовіддану працю 38 трудівників нагороджено урядовими нагородами, серед них колишнього бригадира А. В. Мисика — орденом Леніна, голову колгоспу В. М. Пасічника, доярку А. Т. Дудюк — орденом Трудового Червоного Прапора.
Село відоме з XVIII століття.
В січні 1918 року встановлено Радянську владу.
В роки Великої Вітчизняної війни 129 жителів села боролося проти німецько-фашистських загарбників, 68 — загинуло смертю хоробрих, 72 — нагороджено орденами й медалями.

На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
Назви населених пунктів в текстових матеріалах та адміністративний уст