Коли за плечима маєш чималий життєвий і трудовий досвід, часто згадуєш, як все було, людей, з якими працював, вирішував щоденні проблеми, порівнюєш із сучасністю, робиш висновки. Скажу відверто, часом охоплює ностальгія. І не тільки тому, що минула молодість. Хоча історики критикують колишню партократичну систему, коли ще й «не пахло» демократією, але скільки доброго пішло в історію разом з тими часами.
Я пам’ятаю часи, коли Попільнянський, Ружинський, Андрушівський райони були кращими на Житомирщині. В 70-80-х роках райкоми партії в них очолювали відповідно - Степан Павлович Сироветник, Герой Соціалістичної Праці, Степан Григорович Бойко та Степан Данилович Вишневський. Я в 70-х керував колгоспом «Перемога» з центром в с. Зарубинці. Господарство було велике, простягалось аж на 26 км. - до кордону з сусіднім Попільнянським районом. Завжди вранці, в період важливих сільгоспкампаній, було введено в практику об’їжджати поля і відділки. Особливу увагу звертав на Любимівку. Бувало, приїду туди, а мені кажуть, що на полях вже був Сироветник, який любив подивитися, а що робиться на ланах в сусідів - ми ж тоді змагалися з Попільнянським районом. То був мудрий і поміркований господар. В нашому господарстві на той час було 2550 голів ВРХ, з них 1240 корів, 140 коней. Утримували 2450 овець, птахофабрику, де доглядали 100 тис. курок-несучок. Щоб полегшити працю тваринників, впроваджували механізацію. Надумали обладнати кормоцех - за досвідом їздили до вінничан. Цю справу доручили умілим механізаторам Д. І. Бабичу та В. І. Добровольському. За два місяці вони запустили кормоцех. До нас приїздили керівники з інших районів. Одного разу С. Д. Вишневський повідомив, що маємо зустрічати делегацію з Ружинського району. Їх перший секретар С. Г. Бойко привіз усіх своїх голів колгоспів. Їх цікавила робота нашого кормоцеху - розпитували, занотовували. Взагалі ж мені подобався стиль роботи Степана Григоровича - людини високої культури, стриманої, розумної і врівноваженої. Наш Степан Данилович Вишневський був більш емоційним, імпульсивним, повністю віддавався роботі, чого вимагав і від інших. Пригадую кінець травня 1981-го року. Викликають на нараду в райком на 2 год. ночі. В президії С. Д. Вишневський, О. Д. Стельмах, Р. Ф. Ковтун, М. В. Тихончук. Сидимо, слухаємо, уже декого й на сон потягнуло. Коли звучить команда С. Д. Вишневського: «По машинах!». Вже треті півні відспівали, світає. Колона машин їде то одним, то іншим селом. З хат злякано визирають старенькі, христяться - чи, часом, війна не розпочалася… На полі, де зупинилися, вранішня роса аж скапує з усього. Обережно ступаємо, бо всі в туфлях. «Ану скоріше, йдете, як гусаки!» - сердиться Степан Данилович. А сам простує попереду в гумових чоботах. Об’їзд завершився аж на полях Мостового, коли виглянуло сонце. А ось інший випадок. Працював я заступником голови, секретарем парткому колгоспу «Дружба» с. Городківка. Кінець вересня, вечоріло. Приїхав С. Д. Вишневський і повідомив, що до нас їде мехзагін, що здійснює глибоку зяблеву оранку під цукрові буряки. Виїхали на поле Малоп’ятигірського відділку, а там погано була зібрана солома після молотіння. Довелося нам з головою колгоспу М. М. Мокрицьким цілісіньку ніч палити її. З нами був і Степан Данилович. Вже зійшла вранішня зоря, як трактори закінчували орати поле. Жоден трактор не простояв ні хвилини. А о 14-ій годині в райкомі відбулася нарада, на якій нам добряче перепало - всім розповів, що ми з головою бігали полем, чорні, як негри, палили ту кляту солому і додав-таки, що сам стояв над нами, як жандарм. Отак в непростих трудових буднях зміцнювали ми економічну могутність району і держави. Часом зовсім не солодко було, але була дисципліна, почуття обов’язку. Тому навіть через роки в пам’яті залишаються тільки теплі спогади про керівників, які дбали насамперед не про власний достаток, а про спільне благо людей, що жили поруч.
Василь Гребенюк,
с. Малі Мошківці
Пролунав телефонний дзвінок. У трубці почувся приємний чоловічий голос: - Це Вас турбує Валентин Григорович Барабанов з Нехворощі, аби порадитися відносно могили невідомого льотчика, що похований в нашому лісі в 1943 році. Хочу до Вас приїхати. Десь через півгодини у двір зайшов з велосипедом вусатий, кремезної статури чоловік. З виду він не показував на свої 70. Ми розговорилися. Виявилося, що Валентин Григорович - син покійного ветерана війни Григорія Герасимовича Барабанова. Він і розповів мені про трагічну історію, що сталася в роки війни у їхньому селі і про яку йому повідала Галина Макарівна Лебедєва. Її старший брат Федір Кулик напередодні війни закінчив школу військових льотчиків і брав участь у боях за визволення Києва при форсуванні Дніпра. Друзі на фронті завжди мали домашню адресу один одного, щоб на випадок поранення чи смерті можна було повідомити рідних. В одному з повітряних поєдинків було збито літак Федорового товариша - чи то росіянина, чи татарина, чи єврея, рідні якого жили в Росії. У нього була адреса батьків Федора, куди він і прийшов, бо перейти лінію фронту було неможливо. Батьки переодягли льотчика в цивільний одяг і поселили у схованці. Через деякий час боєць вийшов з укриття, але потрапив не в хату Куликів, а в сусідню, де пиячили поліцаї. Вони схопили льотчика, повели в ліс і розстріляли. Наступного дня родичі Федора поховали бійця в лісі. Після визволення і Перемоги чомусь ніхто не приділяв уваги цій могилі, призабулися події воєнних років, померли свідки і очевидці трагедії. Через 66 років сивочолий ветеран праці Валентин Григорович Барабанов власноруч виготовив пам’ятничок з червоною зіркою зразка воєнних років і з написом «Невідомий льотчик» встановив на могилі загиблого. І він, і школярі, і сельчани приносять сюди квіти. Пам’ять увічнена, але залишилося головне: встановити ім’я загиблого пілота, розшукати його родину. Пошук розпочався, але завершиться він не скоро, бо багато часу спливло. Але Валентин Григорович вірить, що замість напису «Невідомий льотчик» колись з’явиться справжнє ім’я фронтовика, прах якого покоїться в нехворощанській землі.
Йосип Лоханський,
історик-краєзнавець
Шестеро молодих вчителів щоранку поспішають в Андрушівську загальноосвітню школу І-ІІІ ст. № 1, де на них чекає неспокійна і галаслива дітвора. Кожен з них вважає за подарунок долі, за щастя працювати в цьому навчальному закладі, вчити дітей, дарувати їм таємниці відкриттів та радість пізнання, допомагати зрозуміти навколишній світ і вчитися разом з ними.
В "Школі молодого вчителя”, яка діє в нашому навчальному закладі, протягом року активно працювали Рудюк Ірина Павлівна - вчителька математики, Поліщук Інна Василівна - вчителька початкових класів, Ляшевський Євгеній Анатолійович - вчитель географії, а також вчителі іноземної мови - Ляшук Олена Степанівна, Чернишова Ірина Валеріївна та Яблонська Людмила Олексіївна. Молоді педагоги - це яскраві особистості, які прагнуть зробити кожен свій урок та виховні заходи цікавими і змістовними. А завжди поряд з ними - старші, досвідчені колеги, які володіють високим мистецтвом - бути Вчителем. Молоді педагоги прислухаються до їх порад, дорожать дружбою з ними. Учительське щастя і полягає в тому, що педагог, навчаючи, вчиться сам, радіє успіхам колег.
Віра МАРЧУК,
заступник директора Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1
13 травня Андрушівський районний центр зайнятості приймав гостей. На навчальний семінар з питань профорієнтації прийшли не хлопчики і дівчатка, а дорослі. Ініціював проведеня семінару районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Заняття з питань майбутнього вибору професії, закладу, де можна її здобути, роз’яснення прав і пільг дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, було організоване для опікунів та піклувальників, чиї діти закінчують навчання в школі.
Метою зустрічі стала необхідність навчити опікунів допомогти своїм вихованцям у виборі майбутньої професії. У світі існує понад 50 тисяч професій. Як знайти серед них свою? На запитання: «Ким ти хочеш стати після школи?» - старшокласники не завжди можуть відповісти. Отже, проблема вибору професії дуже серйозна. Допомогти розібратися в цьому питанні покликані не лише школа, державні установи, а й сім’я. Особливо важливо допомогти зробити такий вибір тим дітям, які потребують особливої турботи та уваги - дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування. В роботі семінару взяли участь та виступили голова районної ради Мельник О. В., директор районного центру зайнятості Солопій С. Б., начальник служби у справах дітей райдержадміністрації Путій Н. А та автор цієї публікації (фото). Працівник центру зайнятості Кайзер Л. В. розповіла присутнім про всі види пільг для дітей, про навчальні заклади Житомирської області та України, про потреби на ринку праці в Андрушівському районі, підготувала кожному учаснику пакет документів із потрібною і корисною інформацією. Психолог центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Кравчук І. В. провела показове тестування для дорослих і запропонувала повторити його в колі сім’ї із своїми, щоб зацікавити дітей пройти професійне тестування в стінах районного центру зайнятості чи в центрі молоді. Опікуни отримали корисну інформацію, запрошення на індивідуальні консультації від голови районної ради, працівників центру зайнятості, соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді, служби у справах дітей РДА. Більшість учасників семінару скористалась такою пропозицією одразу ж. Присутні отримали вичерпні відповіді на всі поставлені запитання.
Тетяна Юрченко,
директор районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
5 травня в Україні, як і в багатьох країнах світу, відзначали Міжнародний день сім’ї.
В цей день в міському парку Андрушівки за сприяння районної державної адміністрації, районної ради, відділу у справах сім’ї, молоді та спорту РДА, районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, Андрушівської міської ради, благодійної організації "Прорив-Перемога” було організовано веселе дійство.
В нашому районі нараховується 12780 сімей, з яких 7546 - це сім’ї з дітьми. Немало уваги приділяється проблемі сімейного виховання, бо лише в сім’ї дитина вчиться бути доброю, подільчивою, працьовитою, відповідати за свої вчинки, приймати мудрі рішення. Більшість батьків по-справжньому любить своїх дітей, займається їх вихованням, організовує оздоровлення і відпочинок. Минулої неділі діти разом із своїми батьками прийшли у міський парк, щоб відпочити, взяти участь у конкурсах і вікторинах, позмагатися у спритності й кмітливості. Перед початком організованих розваг ведуча привітала всіх із святом - Днем сім’ї та запросила до слова секретаря міської ради В. В. Пташник, яка, звертаючись до присутніх, зичила кожній родині сімейного затишку та слухняних дітей. Організатори конкурсів допомогли дітям створити команди, а потім проводили різні змагання.
Марія ОЛЕКСЮК
Травень - напружена й відповідальна пора для учнів Андрушівської школи мистецтв, бо вони звітують про свої досягнення у навчанні. Найкращі знання показали Богуш Тетяна, Степанчук Олександра, Логвінова Богдана, Оганян Артур, Черниш Ольга. Впродовж навчального року творчі колективи та окремі учні Андрушівської школи мистецтв займали призові місця на обласних, всеукраїнських та міжнародному конкурсах. 14 травня в Житомирській філармонії відбувся фестиваль хорової дитячої та юнацької творчості, на якому хор старших класів нашої школи показав викокий рівень майстерності і був відзначений дипломом управління культури і туризму Житомирської облдержадміністрації. 27 травня у школі відбудуться урочистості з нагоди випуску наших учнів. Нам, викладачам, сумно розлучатися з талановитими та цілеспрямованими випускниками. Але на зміну їм ми чекаємо нові юні таланти, вступні іспити для яких відбудуться 28 травня 2011 року о 10.00 у приміщенні школи. Сподіваємося, що серед них відкриються віртуози-піаністи, скрипалі, баяністи, гітаристи, домристи, музиканти духового оркестру, а ще талановиті художники та завзяті танцюристи. Педагогічний колектив мріє, щоб всі маленькі андрушівчани зростали ініціативними, творчими, культурними людьми, які будуть славити рідний край.
Марта СВЄТЛОВА,
викладач Андрушівської школи мистецтв
Починаючи з 7 лютого 2011 року (з дня відкриття Державним казначейством України рахунків з обліку надходжень до Державного та місцевого бюджетів), відповідно чинного законодавства нараховані за звітні періоди 2011 року суми єдиного податку будуть сплачуватись платниками до місцевих бюджетів у розмірі 43 відсотки від загальної нарахованої суми єдиного податку на рахунки, відкриті за кодами бюджетної класифікації 18050300 для юридичних осіб та за кодом 18050400 - для фізичних осіб, а єдиний внесок на загальнодержавне державне соціальне страхування - на окремий рахунок, відкритий Державним казначейством України. Оскільки раніше відкриті рахунки (за кодами 16050100 та 16050200) є розподільчими, то будь-які суми, що надходили на них, розподілялись відповідно вимог Указу № 727/98, а саме: 43% єдиного податку - до місцевих бюджетів, 57% - до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Тому авансові платежі, сплачені платниками єдиного податку на раніше відкриті розподільчі рахунки (за кодами 16050100 та 1605020) у січні-лютому за звітні періоди 2011 року, розподілені органами Держказначейства України у встановленому раніше порядку. Наприклад, платник єдиного податку за ставкою 10% отримав дохід у січні 2011 року 10000 грн. виручки від реалізації, а 2 лютого сплачено на раніше відкритий рахунок авансовий платіж з єдиного податку в сумі 430 грн. (10000 грн.х 0,1х0,43=430 грн.). До місцевого бюджету надійшло лише 184,9 грн., оскільки отримана сума розподілилась на 43% та 57%. (430грн.х 0,43=184.9 грн.). Таким чином, до місцевого бюджету не надійшло 245 грн. (430 грн.-185 грн.). Якщо підприємець - платник єдиного податку, ставка, наприклад, 200 грн., то він сплатив 86 грн. (200 грн.х0,43=86 грн). В даному випадку до місцевого бюджету на розподільчий рахунок надійшло лише 43%-37 грн. (86 грн.х 0,43=37 грн.). Таким чином, втрати місцевого бюджету становитимуть 49 грн. (86 грн.- 37 грн.). Враховуючи вищезазначене, якщо до 07.02.2011 року вказані авансові платежі сплачувались у розмірі 43 відсотків єдиного податку, то з метою упередження виникнення недоплат єдиного податку до місцевих бюджетів платникам необхідно самостійно доплатити до раніше сплачених та розмежованих авансових внесків до рівня 43 відсотків єдиного податку, тобто доплатити 57% від частини єдиного податку. Кошти повинні бути спрямовані на рахунки, відкриті за кодом бюджетної класифікації 18050300 для платників - юридичних осіб, 18050400 для платників - фізичних осіб. У разі наявності у платника заборгованості з єдиного податку станом на 07.02.2011, кошти спрямовані в рахунок погашення такого податкового боргу, повинні сплачуватись на розподільчі рахунки, відкриті за кодами бюджетної класифікації, - 18050100 та 18050200, що є аналогічними кодам 16050100 та 16050200, оскільки ці кошти підлягають розподілу за нормативно встановленими пропорціями до місцевого бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які діяли у період виникнення цього боргу. Після 07.02.11 року платежі, що підлягають сплаті до бюджету, вносяться платниками в розмірі 43 відсотків єдиного податку на рахунки, відкриті за кодом бюджетної класифікації 18050300 для платників юридичних осіб, 18050400 - для платників фізичних осіб. Для фізичних осіб: 43% від ставки єдиного податку перераховується на місцевий бюджет, а ставка єдиного соціального внеску становить 34,7% від мінімальної заробітної плати, а саме 326,53 грн. (в І кварталі 2011 року мін. з/п -941 грн). перераховується на рахунок Пенсійного фонду.
Сектор масово- роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПІ в Андрушівському районі
andrushovka.pp.ua