В київському супермаркеті "Фуршет" я бачила ваш сир, вашу "Золотаву" ТОВ "Андрушівського маслосирзаводу". І його охоче купують...
ДОНЬКИ Оксани Юріївни Матвієнко цілком щиро заявляють їй: "Ти у нас — супер-мама!" Ірині й Марині дуже подобається, що їхню матусю знають і поважають не лише в Андрушівці, а й у столиці, що про неї пишуть і розповідають журналісти, що підприємство, яким вона керує, є одним із кращих у своїй галузі в Україні. І, нарешті, що вона розуміє їхні проблеми, поділяє їхні інтереси, що вона — найкраща, найдобріша, наймиліша...
— Ну, а як же, — посміхається жінка, — це на роботі я директор, а вдома — я дружина, мати, і сім'я —це моя радість, моя сила і опора. До того ж, душею я ще молода і взаєморозуміння з доньками й чоловіком у нас чудове.
Це ж яку треба мати мужність, силу духу й широту душі, щоб звалити собі на плечі підприємство в "епоху перемін"! Бо навіть якщо порівняти зовсім недалеке минуле — 1996-1997-і й 2002-2003-і роки, то це, як мовиться, дві великі різниці. Там — суцільний бартер і постійний головний біль — куди подіти продукцію, тут — розмірене, сплановане, ефективне виробництво, авторитетна марка й високий імідж у діловому світі.
"Житомирщина" час від часу розповідає про виробничі показники ТОВ "Андрушівський маслосирзавод", тож при зустрічі з Оксаною Юріївною не хотілося говорити про цифрові показники — вони тут досить високі. Мова зайшла про її другу "сім'ю" — заводську, яка, треба сказати, чималенька — 546 трудівників (а в 2001 році було всього 95). І всім платиться зарплата, причому, досить пристойна (середня по заводу — 386 грн.), і кожному на 8 Березня, навіть чоловікам, та на Новий рік вручається подарунок. Працівники заводу отримують путівки на оздоровлення, їхні діти — на літній відпочинок. Ветерани війни — колишні заводчани не залишаються забутими, і ще кілька десятків пенсіонерів, які й не мають відношення до підприємства, отримують від нього продуктові набори в День людей похилого віку.
— Як усе це вдається, Оксано Юріївно? — запитую в директора. А вона посміхається й напівжартома відповідає:
— Усе в нас — як у нормальній сім'ї, де повинна бути турбота один про одного. А це значить, що кожен член цієї сім'ї-колективу повинен усе робити так, щоб усій родині було добре, заможно, комфортно.
Мова все ж заходить про виробництво й директор ілюструє свою беручкість справжньої господині.
— Завод приймає для переробки за добу 120 тонн молока, з них 100 тонн — від населення із трьох областей, у тому числі з восьми районів Житомирщини. А молоко сьогодні продадуть тим, кому вірять, хто розрахується за нього копійку в копійку. Отож розрахунок із здавачами щомісяця — для нас закон. В Андрушівському районі в усіх селах на молочних пунктах ми встановили холодильники, прилади для первинного визначення якості молока — і це убезпечує від втрат його.
Звичайно, спеціалістам заводу ота удача не йде до рук "самопливом". За кожним кроком — виваженість і розрахунок: чи вигідно це для підприємства, чи сприятиме його ефективній роботі?
— Ну чому ми маємо платити по 60 доларів за газ, коли покрутилися мої спеціалісти на ринку й знайшли його по 57 — 58 доларів? Або ж якщо енергетики висувають такі умови, що, по суті, ми повинні їх кредитувати. Навіщо нам такий постачальник? Ми теж знайшли іншого. Фляги, маслотару, марлю, запчастини і десятки інших матеріалів завод закуповує не там, де прийдеться, в перекупників через десяті руки, а налагоджує співпрацю напряму з виробниками.
— Оце вам і вся арифметика, — говорить директор, — копійка до копійки, в усьому має бути розрахунок, розумний ризик і відповідальність за кожну, найдрібнішу справу. Як у себе вдома, в своєму господарстві.
Кому-кому, а Оксані Юріївні про це б не знати! Після закінчення інституту молочної промисловості дипломованим спеціалістом прийшла на завод, а працювати спочатку довелося сироваром. У цеху ми з нею підходили по крутих сходинках до величезних чанів, де виготовляються одні з найпопулярніших сирів андрушівської фірмової марки "Золотава".
— Ось тут я вистояла чимало, — із невловимим сумом говорить жінка. — А потім пройшла всі сходинки зростання, тож від мене нічого не приховаєш, і запитань суто технологічних для мене не існує.
Запитання, і скоріше, самій собі, в директора виникають, коли тиск обставин, здається, просто неможливо витримати, навіть хочеться все просто кинути...
— Ви ж знаєте, — пояснює Оксана Юріївна, — у нас панує якась незнищенна традиція: хто не працює, його полають чи пожаліють. А от хто працює, так його ж дев'ятим валом накривають перевірки. Тут тобі й санстанція, і ветслужба, й екологія, й пожежники, податківці — і кінця-краю їм не видно. Та ще коли в один і той же день нагряне до тебе вся ця компанія — сил немає, хочеться піти.
Та наступного ранку збирає керівник спеціалістів, своїх найперших помічників, і каже: "Треба працювати".
І відзнаки за ту працю в її кабінеті, на окремому столі, не вміщуються. Золоті медалі й дипломи сирам "Буковинський" і "Голландський" та в номінації "Краща торгова марка України", громадський знак якості "Вища проба", міжнародна нагорода "Європейська якість", золоті медалі й дипломи сирів "Едам", "Гауда", "Мармуровий", нагороди виставок-ярмарків "Скатерть-самобранка" й "Агромаш-2003". Та є нагорода, мабуть, наймиліша серцю Оксани Юріївни. Нещодавно донька Ірина, приїхавши зі столиці, похвалилася:
— Мамочко, в київському супермаркеті "Фуршет" я бачила ваш сир, вашу "Золотаву". І знаєш, його охоче купують. Мені було так приємно!
О.Ю.Матвієнко вдячна долі за те, що для заводу вона виявилася такою вдатною. Завдяки інвестору, який повірив у його перспективу і вклав гроші, завдяки людям, відданим своїй справі, майстровитим і працьовитим. Одні тут працюють зовсім недавно, інші, як-от начальник лабораторії Ніна Григорівна Павленко, — вже 38 років. Але всіх їх об'єднує почуття спільності й взаємовідповідальності, яке народжується й виховується в мудрій родині.
Іраїда Голованова
Житомирщина
Сталося це не в одній з десяти державних обсерваторій, а в єдиній приватній, розташованій поблизу райцентру Андрушівка на Житомирщині. 26 вересня там презентували відкриття.
Прес-конференція у селі – вже цікаво. Народна приватна обсерваторія – ще цікавіше, така єдина на пострадянському просторі. Відкриття у ній одразу трьох малих планет... Якби це сталося в якійсь Америці, то про продібну новину писали б на перших шпальтах усіх газет. У селі Гальчин, що біля Андрушівки, про це не знають навіть селяни-сусіди обсерваторії.
Андрушівська обсерваторія побудована два роки тому на власний кошт колишнім земляком, а нині київським підприємцем Юрієм Іващенком. Але він залишився насамперед вченим, і вже виховав у рідній Андрушівці кількох майбутніх астрономів. В обсерваторії постійно працює п'ять ентузіастів. У ніч з 18 на 19 вересня під час спостереження за транснептуновим об'єктом вони побачили потік астероїдів. Сім з них раніше не були відомі науці, про що андрушівські астрономи негайно повідомили в американський Гарвард, у міжнародний центр малих планет. Звідти прийшла відповідь, п'ять об'єктів вже зафіксували американці, а два зараховують Андрушівці.
Цю обсерваторію світові астрономи знають під назвою "Липневий ранок" - дуже подобається господареві однойменна пісня "Юрай хіп". У рапорті до Гарварда лірика взяла гору.
Аби дати назву відкритим планетам, треба чекати кілька років, доки вони знову з'являться в полі зору телескопів. Після підтвердження першовідкривачі отримують право на назву астероїдів. Коли до цього дійде, тут вирішили першу планету назвати "Андрушівка".
Костянтин Грубич
ТСН "1+1"
Три новых астероида обнаружили сотрудники единственной в Украине сельской обсерватории в Андрушёвке Житомирской области. Открытие отечественных ученых уже зарегистрировано в Центре малых планет в Гарварде.
Сельская обсерватория в Андрушёвке существует чуть более года. Для создания своего детища кандидат физико-математических наук Юрий Иващенко вынужден был на некоторое время даже оставить научную деятельность и заняться бизнесом. И вот сейчас надежды ученого оправдались сполна. Подобное открытие - первое за время существования независимой Украины.
Юрий Иващенко, кандидат физико-математических наук: "Це був результат довгих рокiв працi i пiдтвердження нашого пiдходу до наукових дослiджень. Сьогоднi я щасливий, що Андрушiвська обсерваторiя прийняла естафету кримської обсерваторiї. I я переконаний, що це тiльки початок".
Находятся новые астероиды между орбитами Марса и Юпитера. Их диаметр - от трех до пяти километров. А период обращения - около трех лет.
Юрий Иващенко, кандидат физико-математических наук : "Саме цi астероiди не становлять загрози для Землi. Але є багато малих планет, якi пролiтають на близькiй вiдстанi вiд Землi. I якщо не зараз, то з часом становитимуть загрозу зiткнення з нашою планетою".
Сейчас Юрий Иващенко с коллегами думают как назвать астероиды. Правда, для одного - имя они уже подыскали - "Андрушовка". В честь маленького городка, где работают ученые.
Леонид Харшан
Андрушівка відома народною астрономічною обсерваторією - першою приватною в Україні. А ще - ковбасою. Про обсерваторію, урочисте відкриття якої відбулося до десятиріччя незалежності України, наша газета розповідала два роки тому. Час розповісти про людину, яка прославила це невелике місто ковбасою.
У червні 1996 року Євген Гринишин викупив недобудоване приміщення їдальні в Андрушівці (Житомирська область). Обійшлося це йому, якщо "перекласти" з уже забутих купоно-карбованців, у сім тисяч доларів. Зрозуміти, що йому дісталося за цю суму (будівельники покинули цей об'єкт ще в часи СРСР), допоможе такий витяг з акта обстеження технічного стану будови, складеного за 15 місяців до продажу: "Цегла руйнується, викришується, місцями перетворюється на мокру масу. Необхідно терміново демонтувати плити перекриття, прогони та перемички, виключивши небезпеку їх обвалу. Усі внутрішні стіни мають бути розібрані".
Найбільші проблеми чекали на Євгена Ярославовича, коли став вибивати кредит: два десятки банківських установ Житомира й Києва відмовили у фінансуванні. Мало хто вірив, що можна позичити гроші (згадайте тодішні банківські відсотки!) не для операції "купи-продай", а для розвитку виробництва, і не прогоріти. Лише впевненість у собі і своїй справі допомогли все-таки взяти позику, добудувати цех і запустити його в жовтні 1998 року.
Через деякий час постала ще одна проблема: продукцію інших виробників стали видавати за андрушівську. Довелося терміново захищатися, розробивши спеціальний товарний знак, що наноситься на оболонку ковбасних виробів.
Коли наприкінці липня в Андрушівці проходив обласний семінар, його учасникам показали ковбасний цех Гринишина: дивіться, чого можна досягти, якщо труднощі долати, а не скаржитися на них. Повели гостей і на хлібозавод. Директором тут теж Гринишин, але Вадим Євгенович. Це син, закінчивши економічний університет, повернувся до батьків. Хлібозавод Гринишини викупили два роки тому. Це для Євгена Ярославовича було, коли хочете, справою честі. Адже в часи горбачовської перебудови був директором цього підприємства. Тоді заохочували розвиток підсобних промислів. Силами сім'ї виростили і реалізували за рік півтори тисячі бройлерів. Директор заробив і на машину, і на прочуханку в райкомі партії - за "нетрудові доходи". Дісталося, хоч як це дивно сьогодні чути, і за те, що середня зарплата на підприємстві сягнула 600-700 радянських карбованців. Директор став колишнім, а хлібозавод - збитковим і невдовзі взагалі зупинився.
Сімейство Гринишиних поповнило лави перших підприємців. Галопуюча інфляція та інші сюрпризи призводили до того, що тричі починав майже з нуля. Тягаючи по країні торби з крамом, мріяв про те, щоб знову зайнятися улюбленою справою - за освітою він харчовик. Сьогодні уже не тільки ковбаси, а й смачний хліб є гордістю Андрушівки: знову взявши кредит, Гринишини відродили підприємство.
Олексій Кавун
Голос України
Чин освящения совершил Преосвященнейший Гурий, епископ Житомирский и Новоград-Волынский. На освящении храма присутствовали: губернатор Житомирской области Н.Рудченко, заместитель главы Житомирской облгосадминистрации М Галич, начальник УМВД Украины в Житомирской области П.Грозинский.В., глава Андрушевской райгосадминистрации П.Рябчук а также другие высокопоставленные лица. До 1932 года в г.Андрушевка был типовой храм, который был разрушен богоборческой властью. Строительство храма в г.Андрушевка началось в 1990г. Немалую помощь в строительстве оказали: глава наблюдательного Совета Нефтегаз Украины М.Ковалко, глава Андрушевской райгосадминисграции П.Рябчук, заместитель главы Житомирской облгосадминистрации М.Галич, заслуги которых были отмечены орденами и грамотами Предстоятеля Украинской Православной Церкви Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Владимира. Настоятель Свято-Рождества-Богородичного храма г. Андрушевка протоиерей Николай Климчук был награжден митрой.
В останні роки місто Андрушівка стало для Житомира одним з головних постачальників ковбасних виробів, а наприкінці квітня в багатьох продовольчих магазинах обласного центру з’явився андрушівський хліб. Він, як засвідчують продавці, добре пішов у продаж.
В останні роки місто Андрушівка стало для Житомира одним з головних постачальників ковбасних виробів, а наприкінці квітня в багатьох продовольчих магазинах обласного центру з’явився андрушівський хліб. Він, як засвідчують продавці, добре пішов у продаж, бо має високі споживні і смакові якості. Його виробник - Андрушівський хлібозавод переоснастився новітнім німецьким обладнанням і освоїв високоефективну технологію виробництва хлібобулочних виробів. З усього видно, в житомирських хлібозаводів з’явився серйозний конкурент.
andrushivkaonline.wordpress.com