Вічним супутником нашого життя є дерево. Ліси, сади, парки, озеленені дороги, садиби - це окраса Землі і нашого життя. Людина, посадивши дерево, сад чи парк, створює собі живий пам’ятник.
В пам’яті спливають шкільні роки, котрі проходили в другій міській школі м. Радомишля. Старенький вчитель біології С. К. Богуславський, фанатично закоханий в природу, посадив разом з нами, учнями, садки біля школи, на березі річки Тетерів. Минули роки, радують зір сади, дарують людям незрівнянну красу весною, а восени - запашні дозрілі фрукти. А головне, що живе серед людей добра згадка про старенького вчителя. Якщо й ви завітаєте до древнього Радомишля, то обов’язково побачите цей сад. Пройшли роки. В 1970-у мене обрали головою колгоспу в с. Малі Мошківці. Першого березня я прийняв господарство, а наприкінці цього місяця ми посадили лісосмуги по узбіччях колгоспних полів з молоденьких берізок, які виділило нам Андрушівське лісництво. Керував посадкою Микола Сергійович Копаниця, а допомагали йому Л. М. Василенко, В. І. Рак, Л. А. Щербатюк. Вже залишили світ ці добрі і мудрі чоловіки, а білокорі красуні тягнуться до сонця і неба, милують зір. Глянеш на них – і в пам’яті зринають ті, хто посадив ці дерева. А що діється тепер?! Дерева вирубуємо, а нових не садимо. Є в Малих Мошківцях 73 гектари лісу. Нині він державний. Вже три роки повністю вирізають сосну. Вже зовсім вирубана ділянка, посаджена в 1947 році. Але останнім часом жодного деревцяти не посаджено. Що ж ми залишимо для потомків? Є в селі невеликий парк, уже теж наполовину вирізаний, бо дерева там були старі. Але виконком сільської ради на чолі з новообраним сільським головою планують в поточному році озеленити село. Наближається весна. Хотілося б, щоб і на території всього нашого району працювали в цьому плані. Аби під час місячника по благоустрою населених пунктів обов’язково проводилися акції з їх озеленення. Адже, посадивши дерево, кожна людина залишає святу пам’ять про себе, передає одвічну красу новим поколінням.
Василь Гребенюк,
с. Малі Мошківці
Минулої п’ятниці в залі засідань районної ради відбувся семінар-навчання депутатів ради VІ скликання.
Метою заходу було насамперед детальне вивчення прав і обов’язків народних обранців районного рівня відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». По цьому питанню перед присутніми виступив заступник голови районної ради В. Б. Шпаківський. «Конституція і Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» - правова основа становлення і розвитку місцевого самоврядування в нашій державі» - так назвав свій виступ керуючий справами районної ради С. А. Михайловський. Присутнім було цікаво почути кваліфіковане роз’яснення начальника фінансового управління райдержадміністрації Н. О. Суботенко про планування, затвердження і виконання місцевих бюджетів у світлі вимог Бюджетного Кодексу України. З виступу начальника відділу організаційної роботи районної ради Т. В. Ломберг депутати дізналися про порядок внесення, розгляду та виконання депутатських запитів, а також про те, як продуктивно використати й провести єдиний день депутата. З особливою зацікавленістю слухали все це депутати, яких обрали вперше. Присутні після кожного виступу ставили запитання, які їх цікавили, і одержували вичерпні відповіді. Вів семінар і підсумував його роботу голова районної ради О. В. Мельник.
Лідія Наконечна
У чотирьох дитсадках міста діти в підготовчих групах вивчають початковий курс англійської мови. Це завдяки тому, що на добру справу, яка є складовою нинішнього процесу реформування галузі освіти, знайшлися кошти у міському бюджеті.
Заняття в ДОЗ «Сонечко» веде вчителька Ольга Олегівна Лапченко. Я побувала на одному з них і була приємно вражена побаченим і почутим. По-перше, малюки привіталися чотирирядковим віршованим текстом, звісно, на англійській. Для початку це вже дуже добре. Далі кожен з майбутніх дошкільнят по черзі відповідав на запитання: де живе, скільки років, перераховував членів своєї сім’ї. Згідно навчального плану заняття триває 25 хвилин. Дітки не встигають втомитися, бо вчителька спілкується з ними у формі гри, яка переривається фізичними розминками. Цей процес так захоплює малюків, що вони не відчувають навантаження, охоче відповідають на запитання. Під час занять, як на уроці, вихованці уважні і стримані. Щоб правильно відповісти на поставлене запитання, треба швидко напружити пам’ять, бо підглянути, як у школі, не виходить: діти ще не вміють на англійській ні писати, ні читати. Вони мають словниковий запас, реченнями відповідають на запитання. А перед цим вчаться правильно вимовляти звуки - в той день вони з учителькою засвоювали розвиток лексичних одиниць за темою "Кольори”. Після цього закріплювали пройдену тему "Сім’я”. Кожен приніс з дому сімейні фото і всі показували пальчиком на знімку своїх мам, татусів, братиків, сестричок, бабусь, дідусів, перераховуючи їх англійською. А вміють вони так рахувати вже до десяти. Вчителька не лише молодий, здібний педагог, а й тонкий психолог. Вона так зацікавлює маленьких слухачів, що вони навіть не хочуть пустувати. Серед навчальних посібників і м’які іграшки - назви всіх діти теж знають англійською. - Наука легше дається дівчаткам, - каже Ольга Олегівна, - Аня Веровчук і Таня Насєка вже хочуть самі навчати своїх друзів. Не відстають від них Богданчик Ульянинський, Олексій Єременко. Більш успішні ті хлопчики і дівчатка, яких заохочують до вивчення іноземної мови батьки. - А взагалі набуті навики англійської у дитсадку - це надійна основа для вивчення мови міжнародного спілкування у школі, далі у вишах, ділиться думкою О. О. Лапченко. - Звичайно, не всім наука дається однаково, тому-то я влаштовую по черзі додаткові заняття для сильніших і слабших, щоб у підсумку програму знали всі. До розмови долучається вихователька Людмила Михайлівна Ульянинська: - У мене хороша група. Веду її від ясельної. Дітки кмітливі, допитливі, справжні всезнайки - всіх у групі 27. Бачили б ви, які свята влаштовуємо для батьків і на Новий рік, і на 8 Березня… Діти люблять перевтілюватися у героїв, співати, танцювати. З розмови я дізналася, що в «Сонечку» торік дітей побільшало на третину і зараз їх вже понад 80. Проживає в мікрорайоні спиртового заводу і на прилеглих територіях чимало молодих сімей, але через безробіття окремим родинам накладно оплачувати утримання дитини в дитсадку, хоча й суми там не такі великі - в межах восьмидесяти гривень. З багатодітних родин плата удвічі менша. Виховання дітей в дитсадку - це перший освітній етап навчально-виховного процесу, який продовжиться у школі, гімназії з обов’язковим вивченням англійської мови. Добрий початок цієї справи я побачила у «Сонечку», яке по-англійськи значить «The sun». Будемо, як вчив великий поет, і чужому навчатися, і свого не цуратися.
Лідія Наконечна
Найвизначніша подія в житті кожної сім’ї, родини - це народження дитини. У світ приходить маленька крихітка, за долю якої, її щасливе дитинство мають дбати батьки, рідні. Про те, яким і ким стане маленький громадянин, турбується також держава.
Аналізуючи демографічну ситуацію нашого району за 2010 рік, варто сказати, що вона далеко не втішна. У нас народилося 336 дітей, а померло 691 чол. Лише в селищі Новоівницьке та в селі Мостове народилося більше людей, ніж померло (9 і 8 та 16 і 11 відповідно). А от у Новій Котельні минулого року не народилася жодна дитина, по одному новонародженому у Волосові та Любимівці, а померло там 18 та 15 чол. відповідно. Викликає тривогу і той факт, що у таких великих селах, як Бровки Перші та Городківка народилося у три рази менше людей, ніж померло. А в Івниці та Нехворощі ці показники ще більш невтішні - 8 і 33 та 4 і 20 чол. відповідно. Цю статистику надали нам у відділі державної реєстрації актів цивільного стану. Але хочеться вірити, що у поточному році стан справ поліпшиться. Адже той факт, що у 2011 році при народженні дитини збільшено суму виплати матеріальної допомоги, має сприяти росту народжуваності. Нехай же добрий лелека принесе маленьку крихітку у кожну родину, яка про це мріє.
Марія КОБИЛЯНСЬКА
День 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України. А в розмаї жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України. З нагоди Дня Соборності голова районної ради О. В. Мельник, зав. сектором по зв’язках з громадськістю райдержадміністрації В. І. Горкун, керівник СФГ ім. Шевченка П. М. Рудюк поклали квіти до погруддя Тараса Шевченка - великого сина українського народу, чиї життя і творчість були віддані справі боротьби за незалежність матінки України. Територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. І ми повинні оберігати все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, повсякчас пам’ятати про незліченні жертви, принесені на вівтар незалежності, соборності, державності. Кожен з нас має зробити все, щоб день прийдешній приніс світле почуття радості від усвідомлення власної причетності до розбудови наших сіл, міста, району, області та усієї України.
Марія ОЛЕКСЮК
18 січня о 00:05 год. до Андрушівського райвідділу міліції надійшло повідомлення від 18-річного жителя смт Червоного про те, що щойно на вулиці троє невідомих його пограбували, відібравши мобільний телефон «Нокіа 1800» вартістю 400 гривень.
Працівники карного розшуку за підозрою у скоєнні злочину оперативно затримали двох жителів с. Кукільні Бердичівського району та односельця потерпілого, в яких викрадений телефон вилучено.
ВЗГ УМВС України в Житомирській області
Гардишівка розміщена на 50 градусів північної широти і 29 градусів східної довготи, на правій стороні течії річки Гуйви, притоки Тетерева. Походження села Гардишівка, за переказами, зв’язане з прізвищем першого поселенця – лісника Гардаша. На місці, де розташоване село, був ліс. Хоч селище виросло, в основному, за роки Радянської влади, воно має свою багатовікову історію. Ще в сиву давнину на березі річки Гуйви ( Гунви) жили люди. Росли в лісі великі дуби віком понад 200 років. Із розповідей старожилів на початку ХХ ст.. в лісі було знайдено молотки та сокири з каменю. В лісі водились бурі ведмеді, вовки, кабани, козулі та інші звірі. Тут же була велика ловча яма, яку називали «вовчою ямою», з часом вона осунулась і залишилась невелика улоговина, яку засипали сміттям. В 1941 році дуби були зрізані німецькими військами і вивезені в Німеччину. Під час нападу татарів на поселенців міст, який проходив через річку Гуйву обсмолили смолою в суміші із клоччям, і коли татари рушили на міст поселенці навпроти пустили коня з підпаленою смолою. Міст загорівся – татари потонули. По сьогоднішній день це місце називається «Татарський брод». Коли будували новий міст, було знайдено кольчуги.
В селі в 1861 році на підвищенні були побудовані цегельні будівлі, криті жестю, конюшня, корівник, вагова, довге дерев»яне зерносховище, продуктова комора. З приходу на господарство були побудовані жилі приміщення, одне з них збереглося до 1960 року і використовувалось, як клуб. Землями села Гардишівка володів граф Йосип Святославович Бержинський, який жорстоко експлуатував селян. В 1851 році було збудовано гуральню, яка належала Бержинським, а після 1869 року – Терещенку. Управлячим Терещенка був пан, якого всі називали «Синій», тому що він ходив у синьому костюмі. Влітку 1905 року селяни дізналися про революцію в Петербурзі. Коли управляючий поміщика заборонив селянам випасати на олоці худобу і засіяв її зерновими рослинами, то селяни заганяли худобу на панські посіви. В селі відбувалися часті протести селян проти поміщиків, які точилися до Жовтневої революції. До господарської садиби була грунтова дорога, обкопана канавою і обсаджена липами. Стояло два колодязя: один до водопою тварин, другий – біля жилих приміщень. В 1911 році, під час жнив, в селі сталася велика пожежа, половина населення потерпіла від пожежі. На той період в Гардишівці нараховувалось до 80 дворів із населенням 420-450 осіб. Після 1911 року село почало відбудовуватись, щороку з»являлися нові будівлі, кількість населення збільшувалась. В 1917 році діяла трьохкласна церковно-приходська школа, в якій був вчитель-батюшка з освітою, вимогливий і строгий. За навчання потрібно було платити 3 крб. на місяць, або одробляти на відповідних роботах. До 1930 року на полі з межами полів села Стара Котельня на горбу був Гриньків хутір, в якому мешкала сім»я Яремчуків. На границі з Волицею –урочище Шкурупійка, був хутір Кирилюків. Пізніше ці хуторяни переселились в село. Голодомор 1932-1933 років не обійшов і Гардишівку. Багато людей рятував спиртзавод та торфорозробка, яка була розміщена на берегах річки Гуйви. Торфодобуванню потрібна була робоча сила. Біля торфо-машини працювали люди з лопатами, які на дошках приймали торфові брикети, котрі на вагонках відправляли для сушки, потім складали в п»яшки, із п»яшки – в кагати, аж потім грузили на підводи і відправляли до спиртзаводу. Люди одержували по 400 – 500 грамів хліба і «баланду», а працюючим на спиртзаводі вдавалось брати меляс додому , змішуючи з висівками і бур»янами, пекли «мелясовники». В 1924 році в селі була створена комсомольська організація. Активними членами її були Прищепа мАрко Николимович, Римар Петро Степанович, Вінцеславський Володимир Йосипович та інші. 1929 року було створено колгосп «Серп і молот», головою було обрано Римара Степана Семеновича. В 1959 році пройшло укрупнення колгоспу з селом Андрушівкою і названо іменем Шевченка. Під час Великої Вітчизняної війни гітлерівські загарбники зруйнували колгосп, по-звірячому розправлялися з населенням. Весною 1942 року гітлерівці розстріляли в лісі чотирьох комуністів. Багато молоді було вивезено на каторжні роботи в Німеччину. Після війни зруйноване господарство було повністю відбудовано. В колгоспі було збудовано новий свинарник. Побудовано два приміщення для школи та багато житлових будинків. В післявоєнні роки в колгоспі був запроваджений стахановський рух, активними учасниками якого були Климчук Настя, Шиманська Устина, Березова Тетяна, Крижанівська Ольга, Климчук Ганна та інші. Все село було електрифіковано та проведено радіо. 1958 рік. В колгоспі вирощуються такі основні культури: пшениця, цукрові буряки, картопля, овочі, кукурудза. Основним видом продуктивної худоби є рогата худоба – 50 голів і коні – 6 голів. Колгосп має: тракторів фізичних – 9 шт. зернових комбайнів – 1 шт. силосозбиральних комбайнів – 2 шт. кукурудзозбиральних комбайнів – 1 шт. В селі є восьмирічна загальноосвітня школа, в якій навчається 214 учнів; фельдшерський пункт, де працює один робітник; є клуб, бібліотека сільська і шкільна. В сільській бібліотеці нараховується 5 тисяч книг, 600 читачів. При школі є профспілкова організація вчителів та техпрацівників в кількості – 18 членів. В селі є сільмаг та обмінний пункт (хлібний). Гардишівка розташована у вигідному географічному положенні. За роки Радянської влади прокладено шосейну дорогу, біля села проходить залізнична магістраль, є грунтові дороги, протікає річка Гуйва. В березні 1975 року Гардишівка входить до складу Андрушівки. Населення – 1000 чоловік. Є Андрушівська загальноосвітня школа І – ІІ ступенів, де навчається 110 дітей, три продовольчих магазини, бібліотека з фондом 8 тисяч книг, читачів – 520.