Андрушівка фото

Напередодні 25-ї річниці з дня аварії на Чорнобильській АЕС голова районної державної адміністрації Б. В. Мазур, голова районної ради О. В. Мельник, працівник управління праці і соціального захисту С. В. Койда відвідали сім’ї тих, хто в лиху годину біди став на двобій зі смертельною ядерною загрозою. Ціною власного життя вони захистили нас від впливу атома, що вийшов з-під контролю. Керівники району цікавилися умовами життя родин чорнобильців-ліквідаторів, їх проблемами, аби люди відчули, що не залишені напризволяще державою.

О. В. Мельник, С. В. Койда, Б. В. Мазур вручили продуктовий пакет та грошову допомогу В. І. Осіпчук (в центрі) - дружині ліквідатора ІІ категорії Осіпчука Федора Лазаровича, який пішов із життя 21 рік тому, чесно виконавши свій громадянський обов’язок.

Валентина Василюк

ПП "Лівінський" постійно реалізує прогони, штахети, стовпчики огорожі, дошку, брус будівельний різних розмірів, дошку столярну, вагонку хвойну, липову, вільхову, вагонку-блокхаус. Можлива доставка.
Тел.: 04136-9-48-01; 9-42-16; 067-410-04-70.

Згідно з рішенням четвертої сесії Житомирської обласної ради шостого скликання "Про єдиний День депутата”, 21 квітня депутати місцевих рад усіх рівнів провели виїзні прийоми громадян у своїх виборчих округах та за місцем проживання виборців.
В цей день голова Житомирської обласної ради Й. А. Запаловський побував у Старій Котельні. Разом з головою Андрушівської районної ради О. В. Мельником, заступником голови районної ради В. Б. Шпаківським Йосип Антонович відвідав дільничну лікарню, сільську гімназію, дитячий садочок "Колосок”, а в кабінеті сільського голови провів прийом громадян. Так, жителька села Фещенко Л. І. звернулася до голови облради з проханням допомогти у вирішенні питання ліквідації старих дерев. Щоб оперативно вирішити проблему, Й. А. Запаловський по телефону зв’язався з начальником Андрушівського РЕМ М. В. Яринчиним, просив допомогти Лідії Іванівні позбутися тих небезпечних дерев. Було вирішено, що голова районної ради О. В. Мельник та сільський голова В. М. Бондарчук візьмуть це питання на контроль і найближчим часом воно буде вирішене. На прийомі побувала також Л. С. Зарудяна, а в дільничній лікарні Й. А. Запаловський спілкувався з лікарями В. А. Хоменком, Л. В. Барабаш, жителями села, що проходять лікування. Обіцяв допомогти у вирішенні питання заміни в приміщенні лікарні старих дерев’яних вікон на склопакети. Повідомив, що досвід Житомирської області щодо роботи Лікарняної каси, вивчається в окремих областях України й там запроваджуватиметься. Розповів, що всі депутати обласної ради працюють злагоджено, немає ніякого протистояння між різними політичними силами. Ось і на останній сесії було розглянуто 84 питання, по яких прийнято відповідні рішення. Заступник директора Старокотельнянської сільської гімназії Е. В. Бондарчук звернулася до Йосипа Антоновича з проханням допомогти у придбанні комп’ютерного класу, а в дитячому садочку голова обласної ради спілкувався з малюками та їх вихователями. Зрозуміло, що в Старій Котельні, як і в кожному селі області, немало проблем, а тому депутати місцевої ради, сільський голова, всі жителі в міру можливостей вирішують їх. Так, на кладовищі в с. Старосілля зрізають дерева, що віджили свій вік, проводять прибирання вулиць. Тут скрізь побілено, чисто. Старокотельнянці дякували Й. А. Запаловському за те, що знайшов час побувати в їх селі, бо вже й пригадати не могли, коли голова Житомирської обласної ради приїздив у Стару Котельню.

Марія ОЛЕКСЮК

26 квітня - День Чорнобильської трагедії

Летіли… Тієї зловісної весни 1986-го. Та щось сталося з рідним краєм, бо зустрів їх смутком і Чорнобильською бідою. Це ж потрібно було отій чорній зірці впасти біля самісінького серця України, аби отруїти радіоактивним злом і землю, і воду, кинути в душі і долі людські стільки горя, журби й безнадії, перетворити квітучі села в безлюдну пустку, яку стали називати коротко і страшно - зона відчуження… Гнані страхом невидимої загрози лишали люди, а з ними й лелеки, обжиті місця і селилися, хто де. А в снах бачили постійно ту землю, де народилися, де навіки лишили батьків, дідів, прадідів… А туди, в зону лиха, з усіх кінців зліталися інші соколята, аби зарадити біді, зупинити її навіть ціною власного життя - ліквідатори. Чимало побувало там і наших земляків, серед них - Валерій Владиславович Стоцький.
Тоді, в 1986-му, він працював заступником директора райсільгосптехніки з механізації тваринницьких ферм. Як офіцер запасу через військкомат був відправлений на ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Навіть думка не промайнула, аби якось відкрутитися. «А хто, як не ми? - відповів стиха, але так впевнено і твердо мій співрозмовник. - Комусь потрібно було захищати від лиха свою землю, сім’ю, дружину, дітей, а, значить, і всю Україну. Тому й стали на двобій з чорнобильською бідою і я, і тисячі таких, як я». Бачила, як боляче згадувати цьому привітному, сивочолому чоловіку все пережите… З голубих аж синіми стали його очі з вологим полиском. Із серпня по 15 грудня 1986 р. був В. В. Стоцький в небезпечній зоні. Спочатку їх військова частина базувалася в лісі поблизу села Термахівка Іванківського району Київської області. Вони, близько 700 чоловік, жили в наметовому таборі, а поряд - колючий дріт, бо зона. Бригада, яку він очолював, розширювала дорогу від атомної електростанції до с. Копачі (6 км), куди спецтехнікою підвозили бетон, залізні конструкції, які перевантажували на інші техзасоби і доставляли до зловісного четвертого реактора, аби заховати його під бетонним саркофагом, щоб не дихав смертю. - Працювали в респіраторах, у кожного прикріплений спеціальний накопичувач, з допомогою якого вимірювали рівень радіації, що отримували, аби не переборщити з допустимою дозою, - згадує В. В. Стоцький. - Тут працював я 15 діб. Не дозволяв довше бути рівень радіації. Довелося побувати і майже біля самого 4 енергоблока, де дозиметр аж «зашкалював». Відбував вахту Валерій Владиславович і в Прип’яті - містечку енергетиків-атомників, де знімали верхній забруднений шар грунту і схороняли його в бурти під накриття, поки ним не займуться хіміки. Потім був Чорнобиль, Зелений мис… - Якими є Ваші спогади про Чорнобиль? - Болючими. - Чи стирає їх час? - Він іноді лікує, але не таке. Цього забути не можна: ні сплюндровану атомом землю, ні рудий ліс, що стояв зловісною мертвою стіною. Ми розуміли, що підступна радіація підточує сили кожного, але чесно виконували свій обов’язок. - Що додавало сил Вам там, на Чорнобильській передовій? - Любов до своєї землі, своєї родини, підтримка близьких. Ми не відчували себе приреченими, як і ті пожежники, що гасили смертельний ядерний вогонь. Пам’ятаю, як приїхали з концертом Алла Пугачова і Борис Мойсеєв зі своєю групою. Виступали в пристосованому літньому кінотеатрі. Це для нас було свіжим ковтком повітря… Співала Пугачова довго, роздавала автографи. Ми тоді були потрібні країні. - А що ж тепер? - Тепер маю статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, інвалід ІІ групи, працюю головним інженером в КП «Комсервіс». Маю двох дорослих дітей, двох внуків. Є для кого жити. От тільки б здоров’я… А ще боляче, що залишилися ми незахищені державою. Є закони, які надають пільги, шкода лише, що більшість з них так і залишається на папері. А на ділі - навіть відповідну пенсію, гарантовану законом, доводиться відстоювати в судах. Чорнобиль назавжди залишиться нашою біллю. Молимо Бога, аби все це, як і японська «Фокусіма-1», ніколи не повторилося.

Валентина Василюк
andrushevka.pp.ua

23 квітня, напередодні світлого Христового Воскресіння, близько 21 години делегація Української Православної Церкви на чолі із ректором Київських духовних шкіл архієпископом Бориспільським Антонієм, секретарем Предстоятеля УПЦ архієпископом Переяслав-Хмельницьким Олександром та єпископом Макарівським Іларієм, що перебувала в Єрусалимі з метою доставки в Україну Благодатного вогню, урочисто внесла святиню у Центральні ворота Лаври. Біля Святих Врат святиню зустрів Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир. На соборній площі Лаври він благословив вірян свічками, запаленими від Благодатного вогню, зі словами: «Світло Христове просвітлює усіх». Після цього Архіпастир роздав святиню духовенсту та вірянам. Впродовж пасхальної ночі Благодатний вогонь був доставлений до храмів та монастирів. 23 квітня близько 11 години ночі прихожани церкви Різдва Пресвятої Богородиці зустріли Благодатний вогонь біля Станишівки Житомирського району й привезли в Андрушівку, передали його також в храми Гальчина та Городківки. Отож в Андрушівці, в церкві Різдва Пресвятої Богородиці, протоієрей Миколай Климчук провів Хресний хід у день світлого Христового Воскресіння з Благодатним вогнем, що зійшов у Храмі Гроба Господнього в Єрусалимі.

Продається будинок в центрі м. Андрушівка з усіма зручностями по вул. Гагаріна. Тел.: 2-28-87, 098-270-39-34.

А на території господарства та в приміщенні, де зберігаються овочі, в тому числі й картопля, кипить робота. Її вистачало тут і взимку, бо ж на зберігання було закладено немало картоплі, моркви, столових буряків. У кожному блоці овочесховища підтримують таку температуру повітря, яка є найбільш оптимальною для картоплі, інших овочів. Ще з перших днів весни тут продають насіннєву картоплю. Найбільшим попитом користуються такі популярні сорти, як Беллароса, Вінета, Фінка та ін. Заступник директора сільгосппідприємства В. М. Добровінський розповідає, що сорти насіннєвої картоплі купують у них не лише аграрії з різних районів нашої області, а й з інших областей України, з Білорусії. Ціна доступна навіть для тих господарств, які починають розвиватися. Купують насіння і приватні господарі. Приємно, що нею будуть засаджені поля в різних куточках України. І дай, Бог, щоб там вона вродила рясно та зібрали її вчасно. В овочесховищі працюють жителі Гальчина, Забари, Лісівки, Андрушівки, Малих Мошківець, Нехворощі, Червоного, які перебирають картоплю. Робота в них не стільки цікава, як відповідальна, за неї й виплачують зарплату завжди своєчасно, тому плинність кадрів незначна. Володимир Миколайович розповідає, що на підприємстві працює багато добросовісних й ініціативних трударів, які вболівають за доручену ділянку роботи, а з роками вони набувають ще більшого досвіду, стають справжніми майстрами своєї справи. Гарної думки мій співрозмовник про всіх, хто трудиться на підприємстві, а тут майже шістдесят чоловік працює постійно, є й багато сезонних робітників, які трудяться тут влітку та восени. На подвір’ї підприємства височіють контейнери, в яких взимку зберігалися картопля та овочі. А нині вони вже відремонтовані й підготовлені для врожаю 2010 року. І в овочесховищі, і у дворі курсують автокари, виконуючи необхідну роботу. Я поцікавилася у заступника директора й тим, які роботи проводяться на полі в даний час. Ось що він мені розповів: - Господарство має близько 3000 га землі, а тому роботи вистачає. Ми вже провели стовідсоткове підживлення озимини, вчасно закрили на полях вологу. Завершується сівба ярих зернових. Маємо 220 га пшениці, 350 га ячменю, 500 га люпину. Сподіваємося у найкоротші агротехнічні строки посадити 600 га картоплі, посіяти 40 га моркви та 15 - столових буряків. Під цибулю відведено 15 гектарів поля. Можу з певністю сказати, що всі роботи будуть виконані у стислі агротехнічні строки, бо цього вимагає сучасна система землеробства. Звичайно, у сільському господарстві, а особливо у землеробстві, не буває все гладко, бо багато залежить від погодніх умов. Восени минулого року у ПП "Імпак” було посіяно 980 гектарів озимої пшениці та 800 га ріпаку. На жаль, весь ріпак пропав. Зараз ці площі пересіваємо ячменем та люпином. Сергій Васильович Маліновський - сучасний керівник-аграрій, він тільки за прогресивні технології, які хоч і дорогі, але з часом окупляються. Проте це вже тема окремої розмови. А поки що скажемо, що ПП "Імпак” - це сучасне аграрне підприємство, куди за досвідом їдуть господарники з інших областей України. На базі "Імпаку” часто проводяться семінари-практикуми з овочівництва, з підприємством тісно співпрацює німецька фірма "Європлант”. У господарстві, яке спеціалізується на вирощуванні картоплі та овочів, щороку з’являється нова сучасна сільськогосподарська техніка. Слід віддати належне механізаторам, які добросовісно експлуатують та ремонтують всю техніку, вболівають за майбутній урожай. Нещодавно на території господарства розпочалися роботи по реконструкції та добудові приміщення, де планують до серпня цього року облаштувати нову лінію для фасування та переробки овочів.

Марія ОЛЕКСЮК