Андрушівка фото

Земля афганська! Скільки сліз і горя
Ти завдала батькам і матерям.
Зібрать ті сльози, мабуть, буде море-
Страшне й пекуче, що й не снилось нам.

Було їм 19, тільки й жити,
Радіти сонцю, співу солов’їв.
Щось планувати, мріяти, творити,
Своїм змужнінням тішити батьків.

Стрічати в полі сонячні світанки,
Життю радіти, вірити, кохать.
Та довелося надягнуть “афганку”
І йти в чужу країну воювать.

Що випало їм пережить - то жах,
Це навіть важко передать словами.
Можливо, і сміявся їх Аллах,
А наш Бог плакав разом з матерями.

Бо смерть сліпа. Вона не знає сліз.
Бере і молодих, і старших віком,
Когось «тюльпан» додому чорний віз,
А хтось вертавсь живий, але каліка.

Той невблаганний смерті чорний крук
Не обійшов ні наш район, ні місто.
Грабовський Льоня, Станіслав Томчук
Вернулись у домівку, як «груз 200».

Бернадин Вітя й наш земляк Джура
Постали в чорнім камені навічно.
Хоч чверть століття - немала пора -
Лишаються для всіх двадцятирічні.

Та час лікує, злинули роки,
Народжуються люди, помирають.
Вже почали сивіть ті юнаки,
Котрі Афган й понині пам’ятають.

Ігор Пташник
Новини Андрушівщини