Андрушівка фото

Роки спливли так швидко, як весняна вода. На особистому календарі Любові Михайлівни Кондратюк з Малих Мошківець їх вже вісімдесят. Не стало здоров’я, хотіла б робити - не сила. Тільки спогади гріють душу і тривожать. Бо було дитинство - напівсирітське, обпалене війною. Батько помер рано, а їх у матері залишилось шестеро. Як важко не було, а Люба гарно вчилася, закінчила Бердичівське педучилище. Після цього направили дівчину на роботу в один з поліських районів. Згодом повернулася в рідну Маломошківецьку школу, в якій пропрацювала багато років. Сімейне щастя було недовгим: чоловік Михайло помер молодим і двох діток Люба ростила й виховувала одна. Біда причаїлася і накрила материну голову чорним крилом - молодим помер син Микола - її поміч, розрада, надія. Тепер дочка Валя трудиться, як бджілка, і з своїм господарством справляється, і до неньки спішить на поміч. Бо та вже зовсім нездужає. Але щоосені, як йдуть до школи діти, в далеких спогадах вчительки світлими промінчиками виринають роки її вчителювання. Вихованці й досі пам’ятають свою першу вчительку, провідують, вітають із святами. В день 80-річчя Любов Михайлівна одержала багато привітань від колишніх учнів, колег, працівників сільської ради. Проживіть, шановна, ще багато років при доброму здоров’ї. Спасибі Вам за педагогічну працю, щирість Вашої щедрої душі.

Василь Гребенюк,
с. Малі Мошківці