Шукати в цьому блозі

Translate

Статистика сайта

Відвідувачі по країнам
Відвідувачі за останні 24 години
середа, 22 жовтня 2008 р.

Блондинки в Житомирской области. Часть 2. Андрушевка

Выезжаем на Андрюшевку. Добираемся другой дорогой, через Вчорайше. Она узкая, но пустая, покрытие приличное. Долетаем минут за 30-40. Андрушевка – довольно крупный городок. В Винницкой области имеется село – его тезка, в нем тоже есть достопримечательности, но об этом – позже. В этой, Житомирской Андрушивке, расположенной на речке Гуйва, проживает 11 тысяч человек, в 1975г она получила статус города. Когда-то здешние края были крайне-восточными владениями Речи Посполитой. С 17 века земли принадлежали польским князьям Бержинским (село тогда называлось АндрусИвка). Бержинские получили село опустошенным – оно было в руинах после набега южных племен. Князья построили здесь дворец, очистили пруд, разбили парк. Как уже говорилось, во второй половине 19 века в крае стараниями семьи Терещенко бурно развивалась сахарная промышленность. Новые магнаты строили мощные заводы, скупали за границей самое современное оборудование. В 1848г Артемий Терещенко приобрел имение. Он расширил парк, а перестроил дворец в стиле французского неоренессанса уже его внук, Михаил Терещенко. Правда, пожить здесь ему довелось совсем недолго. В 1883-1914г шла активная модернизация местного сахарного завода, он работает до сих пор.

Михаил Терещенко был весьма неординарной фигурой. Родился он в Киеве в 1886г. В детстве он был потрясающе одаренным ребенком, его считали вундеркиндом. Всю жизнь увлекался языками, говорил на 13 языках! Дружил с Блоком, разбирался в искусстве, был страстным театралом и меломаном.

Много времени проводил в Петербурге, где открыл издательство «Сирин», публиковавшее поэтов «Серебряного века». На свои средства в 1913г построил в Киеве консерваторию. Михаил был блистательным собеседником, обаятельным человеком, нравился женщинам. В 1917 году он вошел в состав Временного Правительства сначала в качестве министра финансов, позже – министра иностранных дел. Его политическая карьера закончилась быстро – после октябрьских событий его заключили в Петропавловскую крепость. Жена и мать выкупили его за 1 тысячу золотых рублей, дав обещание всей
семьей покинуть Россию, что они и сделали. Михаила называли финансовым гением – попав за границу без копейки денег, расплатившись последними средствами с долгами Временного правительства, он вскоре снова нажил солидный капитал. Иммигранты очень уважали его и считали благодетелем – он строил приюты для самых бедных из них и инкогнито помогал деньгами. Умер Михаил в 1956г в Монако. Его потомки – сын Петр и внук Мишель, неоднократно бывали на бывшей родине. В Андрушивке осталась память о Михаиле Терещенко – его завод и имение. В 1920г в здании дворца был штаб Первой конной, с балкона выступал Буденный. Сейчас здесь Городская школа №1.

На входе в парк висит вывеска, сообщающая, что это – бывший дворец Терещенко, а на самой школе – табличка с информацией о Буденном. Сразу на входе в парк – огромная площадка с сохранившимся, но не работающим фонтаном. Теперь это – школьный стадион. Издалека белое здание дворца выглядит очень красиво – белое, двухэтажное, сложное в плане, с комбинированными объемами. В 1975 г его немного перестроили – над оранжереей достроили второй этаж, капитально отремонтировали хозяйственные помещения. Парадный вход с противоположной от фонтана стороны, смотрит на пруд. Вблизи здание немного обшарпано, явно ремонтируют его любительски, видны несколько глубоких трещин. Деревянные перила возле входа частично ободраны. Несмотря на это, дворец все равно прекрасен. С этой стороны видна пристройка в форме башенки. Над входом – легендарный балкон Буденного. Вход, естественно, закрыт, на скамейке у входа сидит четыре красномордых мужика, пьют пиво и улюлюкают нам в след. Нам не дают забывать, что помимо того, что мы исследовательницы и путешественницы, мы еще и блондинки.

В Андрушевке, кроме всего прочего, находится единственная в Украине частная обсерватория. Она расположена где-то за городом, мы ее не видели. Осмотрев дворец и сделав фотографии, мы отправляемся в следующее селение, связанное с именем Терещенко – село Червоное (Ранее – Старое).

andrushivkatown.wordpress.com
четвер, 11 вересня 2008 р.

"Громадська приймальня" виїздила до Андрушівського району

10 вересня у селищі Червоне Андрушівського району працювала виїзна “громадська приймальня” Головного управління юстиції. Цього разу начальник управління Василь Шундрик, начальник відділу нотаріату управління Любов Ткаченко здійснювали прийом жителів селища спільно з головним спеціалістом відділу персоніфікованого обліку та здійснення контролю за призначенням і виплатою пенсій Головного управління праці та соціального захисту населення Світланою Заєць. У Червоному провели прийом громадян у ТОВ “Червонепродсервіс” та на підприємстві “Червоненський завод продтоварів”, надали консультації посадовим особам виконкому селищної ради, роздали методичну літературу з широкого кола цивільно-правових питань.

У ході поїздки до Андрушівського району учасники “громадської приймальні” відвідали єдину в Україні приватну обсерваторію, розташовану поблизу райцентру, яку світові астрономи знають під назвою “Липневий ранок”.

пʼятниця, 5 вересня 2008 р.

Його зоряний шлях

«Моє покликання було закладене вже в даті народження, адже я з’явився на світ в Андрушівці дуже символічного дня - 12 квітня 1961 року, коли в космос полетів Гагарін. Тому й назвали, звісно, Юрієм, - розповідає Іващенко. - «Зіркову хворобу» підхопив від мами, вона викладала астрономію в місцевій школі. У 14 років я змайстрував свій перший телескоп. Дзеркала від нього й досі залишилися. Астрономією в буквальному сенсі «захворів». Коли однолітки бігли на танці - я сидів над кресленнями телескопів. Після закінчення Андрушівської школи питання вибору майбутньої професії не стояло - лише на астронома. Тож вступив на фізичний факультет Київського університету імені Шевченка, закінчив його, потрапив на роботу до Головної астрономічної обсерваторії Академії наук України. Одинадцять років Юрій Іващенко професійно займався улюбленою справою. Однак на початку дев’яностих, у часи хронічного безгрошів’я, він зрозумів - наукою сім’ю не прогодуєш. Довелося розпрощатися з обсерваторією, хоча психологічно це було надзвичайно важко. Знайшовши незабаром роботу в новій автомобільній компанії, Іващенко за кілька років піднявся щаблями бізнесової ієрархії до її керівництва. Вчорашній науковець став успішним менеджером. «Я почав пристойно заробляти,- згадує Юрій Миколайович, - та душа моя все одно тяжіла до зірок. І одного прекрасного дня (це був дев’яносто сьомий рік) я вирішив збудувати обсерваторію. Власну. У рідній Андрушівці». Нова мрія стала реальністю за чотири роки. Купівля земельної ділянки в полі за містом, створення проекту споруди (допоміг родич-архітектор), будівництво двоповерхового будинку - на все це пішло багато часу й ще більше власних коштів. «Найбільша проблема була з тим, де взяти спеціальний купол і потужний телескоп, - розповідає Іващенко. - Я звернувся за допомогою до академіка Ярослава Яцківа - це астроном №1 в Україні. Річ у тім, що в Академії наук з 1989 року лежав невикористовуваний восьмиметровий купол: планувалося спорудити там ще один телескоп, але економічна скрута початку 90-х років зруйнувала ці плани. Яцків дозволив мені використати цей купол, що з його боку було досить сміливим рішенням, адже це був перший випадок офіційної передачі державного наукового обладнання в руки приватним спеціалістам. Телескоп мені також передали з дозволу керівництва Академії наук - у держави не було коштів на його утримання». 12 квітня 2001 року, коли людство святкувало 40 років першого польоту в космос, Андрушівська обсерваторія розпочала свою наукову роботу. Цей день Юрій Миколайович по праву вважає одним із найголовніших у своєму житті. Всі приміщення всередині будівлі мають функціональне призначення: спостережна лабораторія, бібліотека, кімната відпочинку, лекційний зал. Вузенькі гвинтові сходи ведуть у «святая святих» обсерваторії. Під куполом у центрі напівтемного залу - велетенський телескоп. Діаметр дзеркала - 60 см. Тескоп може «бачити» зірки двадцятої зоряної величини. Говорячи простою мовою, це означає, що його потужність є в 270 мільйонів разів більша за людський зір. Юрій Миколайович натискає важелі на пульті керування, й купол починає повільно обертатися навколо своєї осі. Ще мить - і в ньому з’являється повздовжній широкий отвір - «вікно в небо» для телескопа. Зображення з телескопу отримують прямо на комп’ютери, які розташовані поверхом нижче. Юрій Миколайович відвідує своє дітище кожні вихідні: знайомиться з даними досліджень, координує роботу науковців. А ще - відпочиває душею, займаючись улюбленою справою. «За останні півтора року ми відкрили 25 космічних об’єктів, - з гордістю розповідає Іващенко. - Здебільшого це невеликі астероїди. Майже щодня ми через Інтернет відправляємо спеціальні рапорти фахівцям Міжнародного центру малих планет, що розташований в Гарварді. Наша обсерваторія в цьому центрі має власний код - А50. - Хочу створити на базі обсерваторії своєрідний науково-туристичний комплекс для всіх, хто цікавиться астрономією. Планую спорудити поруч з обсерваторією два павільйони - з оглядовими майданчиками та міні-готелем. На це піде кілька років. Проте вже зараз сюди часто приїздять любителі астрономії - і поодинці, і групами. А прийняти та поселити людей ніде, - ділиться планами Ю. М. Іващенко. Двері обсерваторії завжди відкриті для школярів, особливо для місцевих, андрушівських, найдопитливіші з яких стали помічниками науковців, а деякі вибороли призові місця на міжнародних шкільних астрономічних олімпіадах. Іващенко навіть має грамоту з підмосковного «Зоряного містечка» - подяка за підготовку майбутніх астрономів. Це може здатися парадоксальним, але Юрій Іващенко, практично щодня спілкуючись з небом, не вірить у Бога. «Я називаю себе «войовничим атеїстом», - сміється власник обсерваторії. Проте його атеїзм досить органічно вбудовується у світоглядну позицію: «Мене не розуміють багато друзів і навіть родичів. Вони запитують: «Навіщо це тобі - витрачати шалені гроші «на зірки»?» Я пояснюю, що маю три причини. Перша - це потреба душі: я просто не можу не займатися улюбленою справою. По-друге, обсерваторія - це данина любові до моєї малої батьківщини - Андрушівки, яку знають навіть у Америці! І, зрештою, головне: все у світі свого часу зникає. Колись зникну і я. А моя справа залишиться. Банально звучить, але в цьому і є для мене сенс життя: продовжити існування у плодах своєї діяльності». ...Єдина в Україні приватна обсерваторія продовжує вишукувати невідомих космічних «мандрівників».

Микола Огородній
Новини Андрушівщини
понеділок, 1 вересня 2008 р.

Житомирська філія ВАТ Укртелеком - м.Андрушівка

Житомирська філія ВАТ Укртелеком - м.Андрушівка

Цех №8 Андрушівка (код 236)

Юридична адреса: 13400 м.Андрушівка пл.Шевченка, 2

пʼятниця, 29 серпня 2008 р.

Под Житомиром Opel врезался в Mercedes. 3 человека погибли

3 человека погибли и 3 госпитализированы 29 августа из-за дорожно-транспортного происшествия в Житомирской области.

Об этом сообщила пресс-служба Министерства по чрезвычайным ситуациям и защите населения от последствий Чернобыльской катастрофы.

В 3:42 возле села Ивница Андрушевского района, на автодороге "Житомир- Попельня", водитель легкового автомобиля Opel съехал с проезжей части и столкнулся с микроавтобусом Mercedes, который стоял на обочине дороги.

В результате аварии 3 человека погибли, еще 3 человека с травмами разной степени тяжести доставлены в больницу.

пʼятниця, 22 серпня 2008 р.

Фото Андрушівка. Садиба (маєток) Терещенко. Літо, серпень 2008

Місто Андрушівкa (Житомирська область), розташовано на річці Гуйва, проживає до 10 тисяч осіб, у 1975р воно отримало статус міста. Колись тутешні краї були вкрай-східними володіннями Речі Посполитої. З 17 століття землі належали польським князям Бержінскім (село тоді називалося Андрусівка). Бержінскі отримали село спустошеним - воно було в руїнах після набігу південних племен. Князі побудували тут палац, очистили ставок, розбили парк. Як вже говорилося, у другій половині 19 століття в краї стараннями семи Терещенко бурхливо розвивалася цукрова промисловість. Нові магнати будували потужні заводи, скуповували за кордоном найсучасніше обладнання. У 1848 році Артемій Терещенко придбав маєток. Він розширив парк а перебудував палац у стилі французького неоренесансу вже його онук, Михайло Терещенко. Правда, пожити тут йому довелося зовсім недовго. У 1883-1914 рр йшла активна модернізація місцевого цукрового заводу.

Місце фотозйомки: Садиба (маєток) Терещенко (м.Андрушівка, Житомирська обл., Україна).
Дата фотозйомки: 22.08.2008 року.

Автор фото: Сергій Іонніков.
http://ionnikov.at.ua
http://vk.com/ionnikov
http://twitter.com/ionnikov
http://www.facebook.com/ionnikov
http://my.mail.ru/mailua/ionnikov
http://club.foto.ru/author/ionnikov
http://www.odnoklassniki.ru/ionnikov
http://fotki.yandex.ru/users/ionnikov/
http://www.flickr.com/photos/ionnikov/
http://www.panoramio.com/user/ionnikov
https://plus.google.com/110492852725313674656
http://www.youtube.com/ionnikov
http://www.vimeo.com/ionnikov

Андрушівка садиба маєток Терещенко літо серпень 2008


Андрушівка садиба маєток Терещенко літо серпень 2008


Андрушівка садиба маєток Терещенко літо серпень 2008


Андрушівка садиба маєток Терещенко літо серпень 2008


Андрушівка садиба маєток Терещенко літо серпень 2008


Андрушівка садиба маєток Терещенко літо серпень 2008


Андрушівка садиба маєток Терещенко літо серпень 2008


Андрушівка садиба маєток Терещенко літо серпень 2008


Андрушівка садиба маєток Терещенко літо серпень 2008


Андрушівка садиба маєток Терещенко літо серпень 2008


Андрушівка садиба маєток Терещенко літо серпень 2008

twitter.com/ionnikov
пʼятниця, 15 серпня 2008 р.

Викрадення комп’ютера в жителя Андрушівки

11 серпня до Андрушівського РВ міліції звернувся місцевий житель із заявою про те, що в м.Андрушівка, по вул.8 Березня, із його будинку, шляхом вільного доступу, невідомим викрадено комп’ютер вартістю близько 3 тис. гривень. Вжитими заходами оперативниками карного розшуку встановлено, що злочин скоїв громадянин Росії, 19-річний житель м. Каспійськ, у якого викрадене вилучено.

Архів блогу