Поговоримо про події, що відбулися майже три десятиліття тому. На якій відстані - далекій чи не дуже, знаходяться вони від нас зараз? Ви скажете, що це вимір часу, що тут треба виходити із значимості подій, які за цей час відбулися. А вони, погодьтеся, історичні: в останній день 1983 року опівночі в Андрушівці було запалено газовий факел.
Не у всіх водночас, але поступово почали зникати проблеми - де взяти дрова, як привезти вугілля, перед цим одержавши талони на тверде паливо. На підприємствах, в установах взялись переобладнувати на газ котельні, теплоенергоцентралі, кочегари перевчалися на операторів. Це все було потім. А ми з вами пригадаємо, якими зусиллями далась газифікація тодішньому керівництву району.
Матеріали, які вже стали архівними, свідчать, що на початку семидесятих років минулого століття керівники партійних і радянських органів не один раз надсилали листи-клопотання про газифікацію району. З Києва і Москви надходили тотожні відповіді: район буде включено в проект плану газифікації наступної п’ятирічки. А вони безрезультатно для нас минали одна за одною. Мій співрозмовник - голова Андрушівського райвиконкому 1974-1991 років, почесний громадянин м. Андрушівка О. Д. Стельмах.
- Олександре Дмитровичу, і як же Вам вдалося посеред п’ятирічки 1980-1985 років, маючи відповідь, що газифікація району запланована на наступне п’ятиріччя, вирішити таку глобальну проблему в 1983-ому, побудувавши при цьому газовідвід від Кашперівки Козятинського району і в кінці цього ж року запалити в Андрушівці факел голубого палива?
- В лютому 1983 року я був на курсах у Вищій партійній школі при ЦК КПУ. Скориставшись вільним від занять часом, я потрапив на прийом до начальника об’єднання «Укргазпром» О. Г. Туманова. Той вислухав прохання і «переадресував» мене начальнику планово-економічного відділу В. Ф. Махіні. Посадовець роз’яснив, що на поточну п’ятирічку в проекті було заплановано по Україні 83 об’єкти газифікації, а включено 42. Серед тих, що «вилетіли», була і наша Андрушівка, дарма що клопотав за нас і тодішній депутат Верховної Ради України А. С. Чумак. Часу для роздумів і вагань в мене було мало і я знову напрошувався на зустрічі з В. Ф. Махінею. Одну з них допоміг організувати наш земляк Фіма Кеніс (він тоді завідував їдальнею заводу «Більшовик»). Вже з неофіційної розмови я дізнався, куди мені далі звертатися. Посадовець зізнався: якби була готова проектно-кошторисна документація, то під час корегування піврічного плану в Москві можна було б включити Андрушівку в план будівництва вже в тому ж таки 1983-ому. Я про всяк випадок дізнався, хто ці питання вирішує в столичному відомстві.
- А скільки ж часу відводилося для виготовлення проектно-кошторисної документації і звідки це все треба було починати?
- Вона мала бути готова до 1 червня, щоб в тому ж місяці її доставити в «Союзгазпром». Мій куратор В. Ф. Махіня під час наступної зустрічі роз’яснив, що проект може виготовити Всесоюзний інститут «Союзгазпроект», дав мені адресу директора. Я вирішив не відступати. На моє щастя, інститут знаходився у Києві по вулиці Артема, 41. І ось я в приймальні. Привітна секретарка каже мені: - Директор у бібліотеці, в нього там ділова зустріч. А Ви хто і звідки? Я назвався, а секретарка у відповідь: - О, тут є на зустрічі голова колгоспу із Старої Котельні вашого району Л. А. Любченко. Я зрозумів, що в мене є шанс через Любов Андріївну познайомитися з директором. Так і сталося. Роман Михайлович Макар трохи пізніше вислухав мене і велів прийти завтра. Бо в той день він мав із своїми спеціалістами розглянути варіанти вирішення мого питання. Наступного дня директор відрекомендував мені головного інженера нашого проекту М. М. Якимчука. Наприкінці важкої і довгої розмови він сказав негайно прислати до нього районного архітектора. На ранок другого дня ми з В. Г. Іщенком були вже в керівника проекту. Душу він з нас вимотав, але сказав, що завдання директора зрозумів, нашу проблему теж. Працювати будемо чітко, оперативно, сказав він. Якнайшвидше слід було зробити вибір траси і з’явитися до нього. Через кілька днів ми знову були у нашого куратора з виконаним завданням, відповіли на всі його запитання. Я запевнив, що працівники інституту на місці будуть забезпечені всім необхідним для безперебійної і швидкої роботи - транспортом, житлом, харчуванням і зацікавлені матеріально. Тимчасом мої курси закінчились. Через день після мого приїзду в Андрушівку прибула з інституту бригада проектантів по вибору траси із Кашперівки Козятинського району до нашого міста. Обіцяних умов ми дотримувалися, а проектанти у відповідь працювали весь світловий день, без вихідних, закінчивши весь обсяг робіт за два тижні, замість намічених двох місяців. Полюбили нас і ті спеціалісти, що робили розрахунки потреб необхідних матеріалів, фінансів, креслень тощо. Одним словом, до 1 червня проект був готовий. Всім ходом проектування з високою відповідальністю, наполегливістю, умінням і знанням справи займався архітектор району В. Г. Іщенко. За виготовлення проектно-кошторисної документації на газовідвід, за вирішення питань придбання будівельних матеріалів, віднайдення підрядних організацій треба подякувати Віктору Григоровичу. Я б йому в числі перших присвоїв би звання почесного громадянина Андрушівки. Адже він не тільки займався газифікацією району, а й працював над проектуванням міської каналізації, водоводу із Старосілля, своєчасно і якісно забезпечував проектно-кошторисною документацією житлові будинки, інші об’єкти, що споруджувались у ті роки.
- Проект проектом, а як Вам, Олександре Дмитровичу, вдалося добитися, щоб будівництво нашого газовідводу таки включили в план 1983 року?
- Маючи на руках проектно-кошторисну документацію, ми з куратором на початку червня поїхали в Москву. Там він познайомив мене з тими, хто вирішував подібні до нашого питання в «Союзгазпромі», «Держплані» СРСР і запевнив їх, що ми - люди порядні. Розглянувши наші документи, начальник планово-економічного відділу «Союзгазпрому» сказав, що наше клопотання не підходить. Необхідно, щоб його підписав депутат Верховної Ради Союзу РСР, який мав би певні заслуги - був би, скажімо, членом ЦК КПРС чи Героєм Соціалістичної Праці. Крім того, треба було ще й мати рішення Верховної Ради України по наказу виборців на наше будівництво. Повернувшись в район, я виклав суть справи першому секретарю РК КПУ С. Д. Вишневському. Разом вирішили звернутися з нашим наболілим до першого секретаря обкому партії В. М. Кавуна. Василь Михайлович вислухав нас, доручив зав. відділом будівництва Дибенку М. І. разом з нами підготувати такий лист-клопотання (він у нас уже був заготовлений). Його надрукували на бланку обкому партії за підписом В. М. Кавуна - першого секретаря обкому. Я спробував заперечити, почав говорити, що треба, аби клопотання йшло як депутатське чи на виконання наказу виборців, але Василь Михайлович запевнив, що цей лист матиме більшу вагу, ніж депутатський. Надіслали його в «Союзгазпром» на вказану мною адресу, а через тиждень в обком партії надійшла відповідь, що газовідвід до Андрушівки включений в проект плану на наступну п’ятирічку (1985-1990 рр). Невдовзі мені зателефонували з Москви. Посадовець прочитав мені нотацію по суті. Мовляв, ми ж просили клопотання на бланку депутата Верховної Ради з його регаліями. Від таких листів, як ми надіслали, там полиці гнуться. «Якщо за таким клопотанням Андрушівку включать в скорегований план, а інших - ні, в нас будуть неприємності, - сказав посадовець. - Виправляйте становище і негайно». У Москві поклали трубку, а ми в Андрушівці взялись писати нове клопотання на бланку депутата Верховної Ради СРСР, Героя Соціалістичної Праці, голови Старокотельнянського ордена Леніна колгоспу «Більшовик» Любові Андріївни Любченко. Я пригадав, що під час виборів до Верховної Ради України наші виборці давали наказ кандидату в депутати А. С. Чумаку - зав. відділом адмінорганів ЦК КПУ про газифікацію Андрушівщини. З’ясувалося, що наказ наш розглянутий на сесії і було прийняте рішення. Мені видали копію цього документа і разом з листом-клопотанням від Л. А. Любченко я відвіз це все до Москви. Нарешті в «Союзгазпромі» документи схвалили і запевнили, що при корегуванні плану 1983 року у другому півріччі якусь частку робіт по будівництву нашого газовідводу буде включено на цей період. В кінці липня прийшло офіційне повідомлення, що наш об’єкт включено в план будівництва 1983 року на суму 150 тис. крб. Вартість всього проекту складала мільйон 163 тис. крб. Ми подякували москвичам і далі продовжували пошуки - на цей раз підрядної будівельної організації.
- Куди на цей раз, Олександре Дмитровичу, пролягли Ваші шляхи-дороги?
- Пішов я вже протоптаною стежкою - поїхав до свого куратора в «Укргазпром». Той порадив звернутися до вже знайомого мені директора інституту «Союзгазпроект» Макара Р. М. З ним ми вийшли на начальника об’єднання «Укрнафтогаз» Кіндрата С. В. Після тривалої розмови він погодився взяти наш об’єкт і освоїти лише виділену суму 150 тис. крб. А щоб прокласти всю заплановану ділянку газовідводу, треба було добитися наряд на виділення всіх металевих труб, матеріалів для їх ізоляції та запорної арматури. Крім того, ми мали взяти на себе виконання всіх земляних робіт, забезпечення транспортом, пально-мастильними матеріалами, створити умови для проживання, харчування працівників (їх мало бути в декілька разів більше, ніж планувалося). Інші питання в ході робіт ми теж повинні були вирішувати на місці.
- Як і де можна було віднайти за такий короткий термін таку велику кількість будматеріалів?
- Ця робота була ні наскільки не легшою за попередні. В Київ доводилося їздити більше десятка разів. Треба згадати добрим словом наших водіїв, зокрема, І. А. Огіра, який їздив вказаними столичними маршрутами з нами і без нас, бездоганно виконуючи всі доручення. Я раніше знав заступника начальника «Житомиргазу» П. В. Золотарьова. Він познайомив мене з начальником «Укргазу» Мацалком М. В., який пізніше сам побував в Андрушівці. Він закріпив за нами свого заступника В. С. Бондаренка та начальника відділу Світлану Ізраїлівну, з якими нам доводилося найтісніше співпрацювати. До справи долучився і наш земляк В. В. Яцюк, який працював у Раді Міністрів референтом по будівництву об’єктів важкої промисловості. Поїздки до столиці втомляли і вимотували. Знову доводилося «оббивати пороги» - уже в Укрдержплані, особливо в «Укрголовпостачметалі». Після наполегливої, виснажливої роботи наряд на виділення металевих труб ми таки отримали. Звичайно, той десяток депутатських бланків, які видала мені Л. А. Любченко з підписом і переліком всіх її заслуг і титулів, дуже багато допомогли у вирішенні питання про виділення труб. Якщо з цим ми впоралися в Києві, то для отримання нарядів на запірну арматуру та ізоляційні матеріали треба було знову їхати до Москви, у «Держплан». Потрібні документи ми там одержали без особливої напруги. Невдовзі з тресту «Спецгазбуд» було виділено бригади, які приступили до будівництва 20 км нашого газовідводу і двох АГРС в Червоному і Андрушівці.
- Олександре Дмитровичу, як вдалося у короткий строк завершити такий великий обсяг робіт?
- Після виконання всіх умов, поставлених трестом, до нас направили дві трубоукладні машини, ізоляційні, кілька хороших бригад, яким були створені всі необхідні умови для безперебійної роботи. Робітників зацікавили матеріально і вони працювали без вихідних, від ранку до смерканку, прихоплюючи навіть нічний час. Для вирішення проблем, що виникали в ході роботи, на об’єкті постійно знаходився заступник голови райвиконкому М. О. Жуковський, який бездоганно справлявся із своїми обов’язками. Він же їздив у Москву для відвантаження по виділених нарядах запірної арматури та ізоляційних матеріалів - цього було три вагони. Я ж в основному займався в цей час проведенням планірок і вирішенням проблемних питань. Ось так спільними зусиллями до кінця 1983 року було закінчено будівництво газовідводу та двох АГРС і о 24-ій годині 31 грудня я запалив голубий факел. Це була наша велика, спільна, довгождана перемога!
- А які організації району брали участь в цих роботах?
- Бригади об’єднання «Укрнафтогазбуд» проклали труби з Кашпирівки до Андрушівки, збуду- вали дві АГРС і на цьому свою роботу закінчили. Спорудження будинків операторів в Червоному і Андрушівці здійснював наш тодішній міжколгоспбуд, яким керував М. Г. Струць. Під’їзні шляхи до цих об’єктів будували бригади міжколгоспшляхбуду (начальник Вавровський Ф. М.). Сантехнічні роботи, електромонтаж в будинках операторів, радіофікацію та телефонізацію будинків операторів проводили відповідні районні організації. Найбільшу допомогу по виділенню механізмів, пально-мастильних матеріалів, матеріальну підтримку надавали Червоненський цукрокомбінат (Кирилюк О. Л., Орлик В. М.), Андрушівський спиртовий завод (Пташник В. М.), колгосп «Україна» (Срібний Б. Р.), райсільгосптехніка (Івченко М. А.), Червоненський відгодівельний радгосп (Юхимчук М. А.) АТП 05031 (Климчук І. В.). Контроль за будівництвом газовідводу, виділенням деякої запірної арматури, випробуванням та пуском газовідводу займались спеціалісти Бердичівського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів «Укртрансгазу» (головний інженер Юрловський О. О.) Координували будівництво заступник начальника «Житомиргазу» П. В. Золотарьов та начальник Андрушівської газконтори І. Г. Харченко.
- Олександре Дмитровичу, а яку участь у цій великій роботі брав райком партії, його перші секретарі?
- Ідею газифікації Андрушівщини подав перший секретар райкому партії П. П. Михайленко. Він же у свій час надіслав лист-клопотання в Раду Міністрів УРСР. Вишневський С. Д. теж надсилав листи до керівних органів республіки. Коли я вже став предметно займатися газифікацією, то завжди інформував про стан справ Степана Даниловича, який постійно цікавився роботами, навіть надавав матеріальну допомогу. Понад 20 поїздок до Києва і Москви завжди погоджувалися з ним. Ми разом їздили до першого секретаря обкому партії В. М. Кавуна, в ЦК Компартії України до А. С. Чумака, який, як я згадував вище, відіграв немалу роль у пришвидшенні газифікації району. В. К. Вовк, зайнявши пост першого секретаря райкому партії, надавав практичну допомогу у вирішенні проблемних питань із забезпечення будівництва транспортом, екскаваторами, пально-мастильними матеріалами та ін. Коли приїжджали представники з Укрнафтогазпрому, Всесоюзного проектного інституту в порядку контролю за своєчасним і якісним виконанням робіт, дотриманням проектних вимог, зустріч на високому рівні міг організувати тільки Василь Кіндратович.
- Дякую Вам, Олександе Дмитровичу, за цікаву, об’ємну розповідь, за те, що зберегли в пам’яті всі етапи нелегкої роботи, згадали добрим словом всіх, причетних до газифікації району. Я думаю, що якби важка хвороба не вивела Вас у 1990-ому з робочого строю, в районі не залишилося б негазифікованих сіл. Спасибі Вам за розмову і Вашу працю на благо жителів нашого району.
На знімку: Ось вона, історична мить: майстер Бердичівської дільниці "Укртрансгаз” Мазур М. М. вручає О. Д. Стельмаху шароподібний єрж, який рухався трубою під високим тиском від початку врізу трубопровода, очистивши трубу від сміття, води і повітря. За ним пішов газ до Андрушівки.
Інтерв’ю вела
Лідія Наконечна
Новини Андрушівщини
Трагічні наслідки пожеж
Андрушівський РВ УМНС України в Житомирській області стривожений різким зростанням кількості пожеж в районі. Через необережне використання електрообігрівачів та опалювальних печей, їх несправність, короткі замикання електроприладів та перевантаження електромереж станом на 6 лютого в районі сталося 14 пожеж, внаслідок яких загинуло 3 людей та стільки ж доставлено в районну лікарню з опіками різного ступеня. Окремо хочеться зупинитися на випадку, який стався 1 лютого в Гальчині. Один із господарів вніс в житловий будинок газовий балон типу «Турист» місткістю 2,5 кг та поставив біля опалювальної грубки. Як засвідчила експертиза газової служби, внаслідок різкої зміни температур корпус балона розгерметизувався. Газ, який потрапив до відкритого вогню грубки, спричинив вибух, внаслідок якого в житловому будинку було знесено дві зовнішні стіни, внутрішні перегородки та частково стелю. Загорілося майно. Але головне - постраждало четверо мешканців будинку, які з опіками різного ступеня були доставлені автомобілем "швидкої допомоги” в районну лікарню. Через два дні 86-річна господиня від отриманих опіків померла. Ось так внаслідок халатності люди гинуть, травмуються та залишаються без даху над головою. Не важко очистити димохід від сажі, оглянути горище, перевірити стан димохода та лежаків, якщо з’явилися тріщини - замастити їх глиною та побілити. Ні в якому разі не потрібно на горищі складувати грубі корми. Адже від маленької іскри може статися велика біда, що призведе до знищення майна, а то й до загибелі людей. Не зберігайте і не сушіть на печах, біля грубок дрова й інші предмети, не розпалюйте грубки легкозаймистими рідинами, не залишайте малолітніх дітей наглядати за грубками. Пам’ятайте стару і відому істину, що пожежа - це наслідок людської безпечності, її краще попередити, аніж потім гасити.
Та якщо лихо все таки трапиться, негайно викликайте оперативно-рятувальну службу за телефоном 101
Нещасних випадків побільшало
Станом на 6 лютого поточного року двоє людей були травмовані внаслідок дорожньо-транспортних пригод, ще двоє вчинили суїцид (Нехворощ, Новоівницьке), один громадянин отруївся алкоголем і помер (с. Зарубинці). Від загального переохолодження померло 4 людей (Камені, Гальчин, Гарапівка, Корчмище), госпіталізовано до лікарень району 2 особи (Волосів, Крилівка). Стався 1 випадок побутового травматизму (с. Гальчин). Низька температура і безпечність громадян, особливо тих, хто "зігрівається” алкоголем, стають причиною трагедій. Просимо всіх жителів району берегти своє власне життя та життя оточуючих людей.
14 січня в спортивному залі Андрушівської міської школи відбувся турнір з волейболу, в якому взяли участь шість команд. Перше місце посіла команда с. Лука Житомирського району, друге - команда «Метеор» з м. Андрушівка, третє - новоівницькі волейболісти. Переможці нагороджені кубком та грамотами.
* * *
20-21січня команда району взяла участь у розіграші кубка Житомирської області з волейболу.
* * *
20 січня в рамках районної спартакіади школярів відбулися змагання з шашок. Серед загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІ ст. перше місце посіла команда з Крилівки, друге - з Андрушівки, третє - з Волиці. Призові місця серед команд навчальних закладів І-ІІІ ст. розподілилися наступним чином: перше - Андрушівська № 1, друге - Глинівецька, третє - Зарубинецька. Переможці одержали нагороди.
* * *
21 січня в м. Новоград-Волинський відбувся чемпіонат Житомирської області з армспорту серед юнаків та дівчат. Перше місце посіли Бичок Денис, Семенюк Катерина, Радкевич Тетяна, Яремчук Юлія. Другими були Волинець Василь, Коваленко Марина, третє місце виборов Степанчук Юрій. Команда нашого району посіла друге загальнокомандне місце серед дев’яти команд, які брали участь в змаганнях. Кращі спортсмени в складі збірної області будуть брати участь в чемпіонаті України з армспорту, який проходитиме в м. Одеса в березні 2012 року. Тренер команди Затилюк Г. П., юні спортсмени та їх батьки дякують за матеріальну допомогу в організації поїздки відділу у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації, РО ВФСТ «Колос», ТОВ «Спіка», Семенюку П. В. та Кузьмінському М. В.
* * *
27 січня в рамках районної спартакіади школярів відбулися змагання з шахів, де серед загальноосвітніх шкіл І-ІІ ступенів перемогу вибороли школярі з Крилівки, друге місце посіла команда з Великих Мошківець, третє - з Волиці. Серед команд загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступенів перше місце посіла команда з Червоного, друге - Андрушівської гімназії, третє - Андрушівської міської школи № 1. Переможцям були вручені грамоти.
* * *
27 січня в спортивному залі Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ст. відбулася відкрита першість Андрушівської ДЮСШ з греко-римської боротьби. Участь у змаганнях взяли юні спортсмени з Андрушівського, Чуднівського, Новоград-Волинського районів та міст Житомир і Новоград-Волинський. Переможцями були спортсмени з різних районів та міст. Кращими серед наших земляків були Довгий Назар та Радкевич Максим - перші місця, Захарко Олександр, Чернецький Андрій, Мельник Артем, Бєлоглазов Павло, Яцковець Максим, Білошицький Андрій - треті місця. Переможці нагороджені медалями, грамотами відділу у справах сім’ї, молоді та спорту РДА, дирекції ДЮСШ.
Юрій ОЛЕКСЮК,
начальник відділу у справах сім’ї,
молоді та спорту райдержадміністрації
Ось і стартував рік новий. Всі ми з нетерпінням чекали не тільки Новорічних і Різдвяних свят, а й розіграшу призів серед тих прихильників «Новин Андрушівщини», котрі передплатили районну газету на рік. Колектив редакції щиро вдячний усім, хто і в 2012-му залишився з нами, а це майже три тисячі читачів. З них близько 1,5 тис. чоловік одержуватимуть своє улюблене видання протягом року, але лише 414 надіслали або принесли свої абонементи до редакції, аби взяти учать у розіграші призів.
Нарешті настав довгоочікуваний день 26 січня. Незважаючи на дошкульний мороз, до редакції ще задовго до початку розіграшу почали збиратися ті, хто на власні очі хотів побачити, як проходитиме це дійство і чи усе тут відбувається прозоро та чесно. відвідувачі з цікавістю розглядали призи. Їх в нинішньому році було 95 (в минулому - 159), але цьогорічні були дорожчі і різноплановіші. Розігрувалися ковдра, рушники, скатертини, праска, посуд, годинники, електрочайник, телефони, книги наших земляків - Володимира Шинкарука та Галини Огороднікової, і, нарешті головний приз - DVD-плеєр. Одинадцята година ранку. Аудиторія з нетерпінням чекає початку дійства. З щирими вітаннями звернулася до присутніх головний редактор газети «Новини Андрушівщини» М. Г. Олексюк. Вона подякувала передплатникам за те, що вони не розчарувалися в районці і знову протягом року чекатимуть її щоп’ятниці, побажала, аби фортуна не відвернулася від них. Крутити барабан, де знаходилися папірці з номерами і прізвищами передплатників, які надіслали нам свої квитанції, запросили завідуючого сектором по зв’язках з громадськістю та ЗМІ райдержадміністрації В. І. Горкуна. І ось М. Г. Олексюк всім демонструє приз, що розігрується, а В. І. Горкун дістає з барабана папірець і оголошує прізвище того, кому він припав. Присутні трохи хвилюються, призи один за одним йдуть поза аудиторію. І нарешті! Калькулятор виграє С. А. Огородник із Зарубинець, будильник - М. М. Дмитрук з Андрушівки, сахарницю - М. Й. Вальчук теж з Андрушівки. Хоч і невеликі призи, але все ж таки буде пам’ять. Призів все меншає й меншає. І знову-таки найбільше їх випало передплатникам з Мостового - 9. До речі, в цьому населеному пункті передплатили 53 примірники райони, 39 передплатників взяли участь у розіграші. Понад сорок призів виграли андрушівчани, 7 - жителі Гальчина, по декілька випало і нашим читачам з Городківки, Червоного, Малих Мошківець. А найбільше поталанило В. Я. Суходольському з Гальчина - він виграв супер-приз - DVD-плеєр 303 ХК (фото). З чим ми його і вітаємо! Але не варто розчаровуватися тим, кого цього разу обминула фортуна - Ви залишитеся з газетою і ми працюватимемо для всіх Вас!
Валентина Василюк
Фото автора