15 лютого, в День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, в залі засідань районної ради зібралися колишні воїни-афганці, усі ті, хто чесно виконував свій воїнський обов’язок на територіях 27 держав. На теренах нашого району проживає 134 воїни-інтернаціоналісти, котрі відстоювали мир і спокій в різних куточках світу. Всім тим, хто пройшов крізь вогонь і бої, гартуючи в них свої сміливі серця, і вижив, віддали данину поваги керівники району, представники громадськості, хвилиною мовчання вшанували пам’ять про воїнів, котрі повернулися на Батьківщину, в рідну землю трагічним «Вантажем-200» або померли від ран. Слова подяки за мужність, високу силу духу, вірність воїнській присязі висловили воїнам-інтернаціоналістам голова райдержадміністрації Б. В. Мазур, голова районної ради О. В. Мельник, військовий комісар Андрушівсько-Попільнянського об’єднаного міського військового комісаріату підполковник А. Ю. Безпалов. Учасникам бойових дій були вручені медалі «Захисник Вітчизни», грамоти, продуктові набори від районної організації Товариства Червоного Хреста. Учасники зібрання поклали вінки до гранітної плити, встановленої на Алеї Слави в честь наших земляків, котрі загинули в Афганістані, побували на їх могилах в різних населених пунктах району і сфотографувалися на згадку.
Уважна до всіх, вміє дати цінну пораду, навчає не тільки слухати, а й чути - саме такою є жінка щирої вдачі й душевної доброти Марія Володимирівна Масловська, старший викладач кафедри української літератури, заступник директора інституту філології і журналістики Житомирського Державного університету ім. І. Франка. Вона часто буває в загальноосвітніх навчальних закладах області, де зустрічається з колегами та їх учнями, веде мову про рідне слово, про українську культуру. Дитинство М. В. Масловської пройшло в селі Нехворощ, де вона босоніж бігала росяними берегами Пустохи, а на уроках літератури вбирала в себе поезію Шевченка й Рильського, тужила за пропащою долею Чіпки, зачитувалась романами Михайла Стельмаха й Олеся Гончара. А ще - мріяла стати вчителькою. І ця мрія здійснилася. Майже чверть століття Марія Володимирівна передає студентам свої знання, любов до українського слова й України. Вона по-справжньому окрилена наукою. Серед здобутків - навчальні підручники та посібники, етнографічні словники. Понад десятиліття тому М. В. Масловська організувала в університеті музей українського побуту, де завжди багато відвідувачів. А ще вона відроджує призабуті українські традиції - разом із студентами займається писанкарством. Я низько вклоняюся таланту своєї наставниці й землячки.
Відділення ДАІ в Андрушівському районі повідомляє, що в січні скоєно 5-дорожньо-транспортних пригод, в яких загинуло двоє людей. Учасники дорожнього руху часто не враховують стан проїжджої частини шляху, час доби, стан автомобіля, не вміють швидко реагувати на ситуацію, яка виникає на дорозі. В разі дорожньо-транспортної пригоди потрібно негайно повідомити ВДАІ Андрушівського району, або РВ УМВС м. Андрушівка за телефоном 102 та повідомити точне місце ДТП, наявність потерпілих і прикмети транспортного засобу, якщо той зник з місця пригоди. У жодному випадкуне не залишати місце ДТП. Якщо внаслідок ДТП транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень, то на місце пригоди викликаються працівники ВДАІ, які складають протокол, який направляється страховій компанії для відшкодування завданих збитків.
Петро Довбня, інспектор ВДАІ Андрушівського РВ, ст. лейтенант міліції
Під ногами тріщить сріблястий сніг, яскраво світить зимове сонце, холодно, а я прямую на зустріч до молодої багатодітної сім’ї, яка мешкає в селі Зарубинці. На думку спливають слова із пісні Назарія Яремчука: І крізь образи і розлуки, Печаль дітей нас знов пече, Їм треба материнські руки, Їм треба батьківське плече… Катерині та Віктору Гаєвським лелека приніс аж 6 діточок. Звертаюся до господарів: - Розкажіть про свою сім’ю? - Катерина: Ми знали один одного ще зі школи, адже живемо в одному селі. Але ближче познайомилися на святкуванні новосілля у знайомих. - Ви планували велику сім’ю? - Віктор: (сміється). - Катерина: Спочатку, звісно, ніхто нічого не планував. Навіть не думали, що вийде в нас сім’я. Мені й зараз не здається, що у нас велика родина. Живемо дружно, один одному допомагаємо. А коли навесні лелека принесе нам донечку чи синочка, то це буде радість для всіх, особливо для дівчаток, які люблять гратися з немовлятами. - Як вибирали імена для малюків? - Катерина: Ніколи цього не робимо наперед. Вони самі собі ім’я вибирають. Андрійко народився 12 грудня, напередодні свята Андрія, а Вітя - на Віктора. - А які найулюбленіші свята у Вашій сім’ї? Любимо Різдво, Новий рік, а особливо дітки чекають Дня святого Миколая. Щоразу під подушками вони знаходять подарунки та солодощі. Звичайно ж, подарунки даруємо не лише на свята, намагаємося це робити частіше. - А держава Вам допомагає? - Віктор: Півроку тому отримали посвідчення, згідно яких дітки, котрим виповнилося 6 років, мають право на безкоштовний проїзд. Маємо також 50% знижку при оплаті за використану електроенергію. - Катерина: Ми намагаємось самі себе забезпечити. Тримаємо корову, свиней, є город, маємо свій маленький бізнес (магазин). Були у нас кінь і телиця, але продали їх, бо потрібні були гроші. Шість років тому за власні кошти купили хату, зробили ремонт: поклеїли шпалери, поміняли міжкімнатні двері, поставили металопластикові вікна. На все це брали кредит. Допомагають нам також батьки - і мої, і Віктора. Пообіцяли дітям, що купимо компю’тер - це їхня величезна мрія. А ще в планах - зробити ванну кімнату, поставити обігрівач, щоб завжди була гаряча вода, бо ж діткам потрібен комфорт. - Катерино, а Вам, як жінці, вистачає часу на себе? - Діти разом з нами залюбки пораються по господарству. Завдяки цьому у мене з’являється час для відпочинку. А ще вони допомагають один одному робити уроки, вчать малечу самостійно одягатися, прибирати за собою. Вони у нас вже всі самостійні. - Чи не боїтеся труднощів і відповідальності, яка стоїть перед багатодітними сім’ями? - Катерина: В цьому нічого складного немає. Потрібно просто працювати, і ніякі труднощі не виникатимуть. Чомусь більшість багатодітних родин очікує на допомогу від держави, місцевої влади, а я вважаю, що потрібно розраховувати лише на власні сили. - Віктор: Влітку спати лягаємо пізно, бо встаємо до сходу сонця -городи, господарство, дім, робота - життя вирує. Взимку маємо більше часу для відпочинку. - Зі школою проблем немає? - Катерина: Жодних. Зараз в школі навчаються тільки дівчатка. Завжди все встигають. Сподіваюся, хлопчики теж будуть старанними. Старша Світлана їздить до репетиторів в районний центр, готується до ЗНО. - Велика сім’я - це велика рідкість і велика радість. Бажаю Вашій великій родині взаємоповаги, дружби та всім міцного здоров’я. Дякую, що знайшли час для бесіди.
У два рази збільшити в області посіви ярої пшениці, гречки і цукрового буряка вирішили в Андрушівці на нараді голів райдержадміністрацій, начальників районних управлінь агропромислового розвитку, ветеринарної медицини, інспекторів з якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції, керівників сільгосппідприємств Попільнянського, Бердичівського, Ружинського та Андрушівського районів. Відбувалася нарада за участю заступника голови облдержадміністрації Миколи Дейсана та начальника головного управління агропромислового розвитку Миколи Дідівського.
Довго ми чекали на справжню зиму, нарікали, що і Новий рік, і Різдво були без снігу, вболівали за озимину, аби не вимерзла, шкода було, що лижі та ковзани лежать без діла. Та не думали, що зимонька так раптово покаже нам свій норов. А вона притисла аномальними для нас морозами, замела снігами та так, що ризиковано й з дому кудись вирушати. Аби ми через снігові замети не почували себе відірваними від зовнішнього світу, аби забезпечити життєдіяльність жителів населених пунктів району та безпечний рух на шляхах старанно працює в ці напружені зимові дні колектив філії «Андрушівський райавтодор». Як йому вдається тримати під контролем ситуацію на шляхах під час сніговіїв в холодні зимові дні ми попросили розповісти начальника філії С. С. Пархомчука.
- Сергію Степановичу, чи готовий був колектив, який Ви очолюєте, забезпечити нормальне функціонування транспорту дорогами загального користування і як вам це вдається? - Скажу відверто, що зима, котра розпочалася в другій половині січня, не застала нас зненацька. Ми звикли, що ця гарна і досить-таки примхлива пора року «дарує» нам сюрпризи. Отож зустріли її у всеозброєнні. Правда, складні погодні умови завжди роблять напруженішим графік нашої роботи - в дні великих снігопадів, хуртовин у нас був задіяний весь колектив. Жінки чергували біля телефонів вдень, чоловіки - вночі, аби приймати повідомлення, про те, де виникала надзвичайна ситуація. І тоді ми оперативно вживали заходи. Працювали по 16-18 годин на добу, особливо трактористи. - Які дороги обслуговує Ваша філія і яка їх протяжність? - Філія «Андрушівський райавтодор» опікується шляхами загального користування, які пролягають до населених пунктів. Їх протяжність в районі - 232 км. Наводити лад на сільських дорогах, протяжність яких 600 км., - це турбота органів місцевого самоврядування на місцях. - А чи маєте вдосталь пального для здійснення необхідних робіт? - З пальним в ці напружені дні особливих проблем немає. «Облавтодор» через день, а то й щоденно відпускає нам по 600-800 літрів пального, в основному дизпаливо. Було й таке, що виручав нас приватний перевізник А. А. Савицький. Він в складний момент допомагав пальним, а ми виконували їм необхідні роботи своєю технікою. Співпрацюємо, бо ж і ми, і вони докладаємо зусиль, аби жоден населений пункт не був відрізаний від районного та обласного центрів, залізничної станції. Водії автобусів, маршруток, працівники управління з надзвичайних ситуацій, внутрішніх справ, ДАІ інформували нас про те, на яких ділянках доріг склалася критична ситуація. Туди ми насамперед і слали своїх людей та техніку. - До яких населених пунктів вам доводилося розчищати дроги в екстремальних умовах, аби налагодити їх життєдіяльність? - Наприклад, складна ситуація була на шляху до Антополя, де в снігових заметах застряло 4 легковики, в яких знаходилися жінки і діти. Довелося добиратися туди і розчищати 1,5 км дороги, аби визволити людей із снігового полону. Подібна ситуація була і в Глинівцях, а також по дорозі на станцію Бровки. Отож наші грейдер, два трактори і КрАЗ з відвалами працюють в ці дні в напруженому ритмі. Хочу подякувати ПП Маліновському С. В. та депутату Верховної Ради Засусі Т. В. за те, що вони за власні кошти організували розчищання доріг. Сергій Васильович - до Нехворощі та Гальчина, Тетяна Володимирівна - до Червоного і Городківки. - А яка ж склалася ситуація з сільськими дорогами? - Тут усе складніше, бо роботи з їх розчищання від снігу мають організовувати сільські ради. Успішно працюють в цьому плані Любимівський сільський голова В. В. Ящук, Іванківський - Н. А. Гарбар та Івницький - П. П. Кузьменко, які наводять лад на шляхах своїми силами. Інші або вичікують, або просять у нас допомоги. Ми, звичайно, не відмовляємо, але виникають проблеми з розрахунками. А зима все добавляє проблем і в місті, і в селах. Вирішувати їх ми маємо найоперативніше. - Дякую за розмову.
