Злодій "бомбив" магазини побутової техніки та установи, де стояли комп’ютери. Не пропускав і приватних помешкань.
За півтора роки місцеві мешканці втратили власності на 60 тисяч гривень.
Півтора роки правоохоронці намагалися упіймати серійного крадія у Андрушівці. Спеціалізувався він на побутовій та комп’ютерній техніці. Страждали від візитів злодія магазини, навчальні заклади та приватні садиби.
Ілона Кубкова, заступник директора Андрусівського професійного ліцею: "В січні 2006-го року в Андрусівському ліцеї була скоєна крадіжка комп’ютера. Так як ми готуємо за спеціальністю – оператор комп’ютерного набору і конторський службовець, нам дуже необхідна база комп’ютерна. Але сталася прикра необхідність. Ми звернулися до працівників міліції районної за допомогою".
Не чинила великої перешкоди для крадія й сигналізація у магазинах побутової техніки. Якщо він не міг її вимкнути, просто вичікував зручної нагоди.
Віктор Бабич, власник магазину побутової техніки: "Справа в тому, що того дня ми робили ремонт. Перекривали дах в магазині, асфальтували. І кілька днів була сигналізація відключена. Мабуть, зловмисники знали це, нібито вони місцеві. Вони знали, що сигналізація відключена, і виламали решітку, вирізали решітку. Там достатньо були грубі грати. Мабуть, дуже потужними кусачками. Залізли і винесли мобільні телефони деякі".
Деякі з підприємців потерпали від візитів крадія по кілька разів.
Віктор Сірий, продавець магазину побутової техніки: "12 липня 2005-го року була скоєна крадіжка в нашому магазині. Коли я зайшов в середину, то був сквозняк сильний, були пусті вітрини, були винесені відеокасети, магнітофони, кухонний комбайн було вкрадено і декілька пилососів на загальну суму близько 8 тисяч. Через год так же само виломали решітку і стікло вибито, на магазині побито. І винесено ще на більшу суму - близько 12 тис. В тому числі і музикальний центр, і відеоплеєри і домашні кінотеатри".
Через деякий час правоохоронці вийшли на місцевого мешканця. Вирішили перевірити. Коли завітали до нього додому, то всі сумніви про його причетність до крадіжок відпали остаточно.
Сергій Тушак, в.о. заступника начальника Андрушівського РВ міліції: "В ході проведення обшуку в його помешканні було вилучено ряд речей, які належать до магазинів, з яких було скоєно крадіжки. Загалом непрацюючий громадянин підозрюється у скоєнні 6-ти крадіжок на території Андрушівки на загальну суму більше 60 тисяч. На даний час порушена кримінальна справа, проводиться слідство".
У своєму ремеслі чолов’яга використовував потужні промислові лещата і фізичну силу.
Затриманий раніше вже мав негаразди із законом. Був засуджений за квартирні крадіжки. Цього разу йому загрожує 5 років ув’язнення.
Сергій Кацан, Алла Ващенко
НТН
27 вересня у м.Андрушівка відбулися урочистості з нагоди Дня працівників освіти, участь в яких взяли: начальник управління освіти і науки облдержадміністрації О.Пастовенський, керівництво району, громадськість. Кращих освітян нагороджено грамотами та цінними подарунками. Відбувся святковий концерт.
andrushevka.fo.ru
27 вересня в м. Андрушівка відбулася сесія райради. Заслухано питання: про хід виконання районної програми ”П’ятиріччя освіти Андрушівщини” та стан медичного обслуговування сільського населення. Затверджено районні програми: ”Розвиток архівної справи” і ”Підтримка районних дільничних інспекторів міліції”. Участь у роботі сесії взяли: начальник управління освіти і науки облдержадміністрації, депутат райради О.Пастовенський та голова РДА К.Курсон. За результатами роботи сесії прийнято відповідні рішення.
andrushivka.fo.ru
200 тысяч сельских жителей стоят на учете на бирже труда. На самом же деле безработных гораздо больше, признают в Государственной службе занятости.
Парадокс нашего времени - жители села без работы, а поле бурьяном заросло. Землю обрабатывать невыгодно, объясняют крестьяне. Во многих агрохозяйствах зарплата примерно такая же, как пособие по безработице.
В Гордышовском колхозе когда-то работало пол-села. Только доярок было 20. Сегодня счет идет на единицы.
Частное предприятие имени Шевченко со дня на день могут объявить банкротом. И таких в районе большинство. Из 16 только три работают, что называется, на зависть соседям. Хозяин агрофирмы винит государство, которое отвернулось от и села и бывших колхозников. Дескать, обленились.
В районном Центре занятости другая информация. Не на 60 вакансий, говорят, директор дал заявку, а на три. Зарплату предлагал 400 гривен. Да и то - виртуальных.
В центр занятости крестьяне тоже идут не очень охотно. Даже за пособием по безработице.
Не пошел Виктор и на открытие новой биржи труда. Оборудованной по последнему слову техники. Зато съехалось в Андрушевку столичное начальство. Открытию еще одного Центра руководитель Государственной службы занятости, конечно, рад. Но особых иллюзий по поводу трудоустройства селян не питает.
Пока сельским жителям предлагают устроиться в ближайшем райцентре. Вакансий хватает. В основном, разнорабочие, зарплата - минимальная. Желающих немного.
Валерия Семенюк
8 вересня у м. Андрушівка, на Житомирщині, в рамках розширеної наради державної служби зайнятості «Про підсумки роботи державної служби зайнятості за січень–липень 2006 року та шляхи реалізації стратегічних завдань у 2006 році», відбулося урочисте відкриття Андрушівського районного центру зайнятості.
В заходах взяли участь: голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці Іван Бондарчук; голова правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, заступник Міністра праці та соціальної політики України Наталія Іванова; директор Державного центру зайнятості - керівник виконавчої дирекції Фонду Володимир Галицький; заступник голови Житомирської облдержадміністрації Володимир Руликівський; директор Житомирського обласного центру зайнятості Ігор Іщенко.
– Відкриття нового приміщення районного центру зайнятості – важлива подія для населення Андрушівського району. Досі 15 спеціалістів центру здійснювали прийом відвідувачів у невеличкому одноповерховому приміщенні, зведеному ще 1964 року.
Новий переобладнаний центр зайнятості сприятиме підвищенню якості надання соціальних послуг клієнтам служби зайнятості та ефективності її роботи, зменшить напруженість на ринку праці району, - зазначила у вітальному слові заступник Міністра праці та соціальної політики України Наталія Іванова.
У новому приміщенні робочі місця фахівців центру розташовані відповідно до вимог Єдиної технології обслуговування незайнятого населення. Відвідувачі, зокрема, мають можливість самостійно працювати з різноманітною інформацією з метою свого подальшого працевлаштування, використовуючи весь банк наявних вакансій, а також інформацію про підприємства, на яких може бути використана їхня праця. Роботодавці мають можливість підбору працівників на замовлення, здійснення їх професійного навчання та підвищення кваліфікації, у т.ч. безпосередньо на робочому місці, проведення співбесіди з претендентами на роботу, зокрема, й у приміщенні центру зайнятості. Передбачено також дитячу кімнату, де можна залишити малюків, поки їхні батьки будуть зайняті пошуками роботи.
Нині державна служба зайнятості – єдина в українському суспільстві державна установа, яка на засадах соціального страхування надає на безоплатній основі широкий спектр послуг як громадянам, що звертаються у пошуках роботи, так і роботодавцям щодо забезпечення їх робочою силою.
Реалізація активної політики на ринку праці, сучасні методи інформування населення про попит і пропозицію робочої сили та реальні інвестиції в людський капітал дозволили суттєво скоротити реальне безробіття, збільшити обсяг та рівень зайнятості серед економічно активного населення.
За даними Держкомстату, ситуація на ринку праці України у І кварталі 2006 року характеризується збільшенням порівняно з відповідним періодом минулого року на 405,8 тис. осіб обсягів зайнятості населення віком 15-70 років (до 20,4 млн. осіб) та рівня зайнятості з 55,9% у І кварталі 2005 року до 57,1% у І кварталі 2006 року загальної чисельності осіб економічно активного віку. У міській місцевості рівень зайнятості збільшився за рік лише на 0,4% (з 55,7% до 56,1%), у сільській місцевості він зріс на 3,3% (з 56,2% у І кварталі 2005 року до 59,5% у І кварталі 2006 року).
Кількість безробітних, визначених за методологією МОП, у віці 15–70 років у цілому по країні у І кварталі 2006 року, порівняно з показником у І кварталі 2005 року, скоротилася на 167,6 тис. осіб та становила 1,7 млн. осіб. Серед безробітних майже три чверті складали мешканці міської місцевості (1,3 млн. осіб), решту – сільські жителі (462,4 тис. осіб). Зменшення кількості безробітних селян, призвело до зростання обсягів зайнятості населення у сільській місцевості (для вікової групи 15–70 років – на 307,1 тис. осіб, або на 5%; працездатного віку – на 166,8 тис. осіб або на 3,1%).
Збільшення економічної активності населення у сільській місцевості (на 272,6 тис. осіб або на 4,1%) відбулося за рахунок зростання кількості економічно активних селян як працездатного (на 136 тис. осіб), так і пенсійного віку (на 136,6 тис. осіб). Рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) у цілому по країні у І кварталі 2006 року, порівняно з відповідним періодом минулого року, знизився на 0,8 відсоткового пункту та становив 7,9% економічно активного населення зазначеного віку. Серед населення працездатного віку він знизився також на 0,8 відсоткового пункту та становив 8,5% економічно активного населення цієї вікової групи. Зазначений показник був вищим серед міського населення (8,9%) порівняно з сільським (7,7%).
Дві третини реальних безробітних під час пошуку роботи скористалися послугами державної служби зайнятості. Серед сільських мешканців – майже кожний реальний безробітний. У І півріччі 2006 року комплекс різноманітних послуг та матеріальне забезпечення в державній службі зайнятості отримали 1,8 млн. незайнятих громадян, з них 1,4 млн. осіб мали статус безробітного.Майже половина безробітних (697,8 тис. осіб) – мешканці сільської місцевості. За станом на початок липня 2006 року в базі даних державної служби зайнятості було 26,2 тис. вакансій для працівників сільського господарства, на одне робоче місце претендувало 7 незайнятих громадян. Водночас практично в усіх регіонах у сільській місцевості не вистачає вчителів, лікарів, медичних сестер.
Для задоволення потреби в кадрах у сфері надання послуг на селі, розвитку підприємницької ініціативи та орієнтування безробітних громадян на самостійну зайнятість державною службою зайнятості проводиться їх навчання за професіями, які дозволяють відкрити власну справу. Безробітним одноразово виплачується (за їх бажанням) допомога по безробіттю для зайняття підприємницькою діяльністю. Основними напрямами організації підприємницької діяльності безробітними на селі є фермерство, птахівництво, тепличне господарство, торгівля, пошив одягу, автосервіс, транспортні послуги.
Для організації безробітними підприємницької діяльності у І півріччі нинішнього року було виплачено одноразову допомогу по безробіттю 4,4 тис. селян, які залишилися без роботи.
Чисельність працевлаштованих службою зайнятості безробітних сільських мешканців за 6 місяців нинішнього року склала 155,5 тис. осіб та порівняно з відповідним періодом минулого року зросла на 15,6%.
З надання дотації роботодавцю у сільській місцевості працевлаштовано 24,4 тис. осіб. Стримуючим фактором розвитку підприємництва на селі є низький професійно-кваліфікаційний рівень переважної більшості селян, потенційна неготовність їх до самостійної діяльності. Частина селян, які бажають започаткувати власну справу, не має первинного капіталу, банківські кредити є практично недоступними.
Станом на 1 липня нинішнього року на обліку в центрах зайнятості перебувало 373,7 тис. безробітних, які проживають у сільській місцевості, з них 181,9 тис. безробітних – власники земельних та майнових паїв.
Вирішенню проблем зайнятості мешканців села сприятиме прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення», яким передбачено визначення належності до зайнятого населення громадян-власників (користувачів) земельних ділянок, які здійснюють на цих ділянках господарську діяльність.
Довідково:
Протягом січня-липня 2006 року послугами державної служби зайнятості скористалися 1 млн. 893,5 тис. незайнятих громадян. Чисельність незайнятих громадян, охоплених активними заходами сприяння зайнятості населення, становила 1 млн. 55,6 тис. Рівень охоплення незайнятих громадян активними заходами сприяння зайнятості збільшився до 55,7% проти 52,0% у відповідному періоді минулого року. Чисельність громадян, працевлаштованих за направленням служби зайнятості, становила 646,5 тис. осіб, у тому числі 24,3 тис. безробітних були працевлаштовані шляхом надання дотацій роботодавцям із коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а також 17,3 тис. безробітних отримали одноразово виплату допомоги по безробіттю та організували власну справу. Рівень працевлаштування незайнятих громадян збільшився до 34,1% проти 31,9% у січні-липні 2005 року.
Чисельність громадян, які проходили професійне навчання, становила 126,9 тис. осіб; 282,2 тис. осіб брали участь у громадських роботах.
Герби окремих українських земель вивчали українські, польські і російські дослідники, тому що вивчення давнього минулого наших населених пунктів ускладнюється тим, що склад земель України, їхній адміністративно-територіальний поділ час від часу зазнавали великих змін. Особливі обставини багатовікової історії Київської губернії (воєводства) , яка лежала на порубіжжі багатьох державних утворень різних народів і перебувала свого часу в складі Золотої Орди, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої та Російської імперії, привели в геральдичну традицію нашого краю ще й політичний елемент. Перші територіальні герби на українських землях виникли на основі кязівських знаків, вживаних на корогвах, під якими княжі дружини ходили у воєнні походи. В 1239-41 роках нашу територію захопила Золота Орда, але великий князь Ольгерд, скориставшись ослабленням Орди, у 60-х роках ХІV ст. підпорядкував собі Поділля, Київщину, Переяславщину. В 1471 році Київське князівство в складі Литви було перетворене на воєводство, а після Люблінської унії (1569р) ввійшло до складу Польщі. У ХVІІІ ст. настав занепад міст і значне обмеження міського самоврядування. Це призвело до упадку Речі Посполитої. Після першого поділу Речі Посполитої ця проблема примусила владу прислухатися до вимог представників міст. Реформаційний закон «Про вільні королівські міста в Речі Посполитій» , було прийнято так званим «чотирилітнім» сеймом у Варшаві 18 квітня 1791 року. Цим законом передбачалося надання всім королівським містам статусу «вільних міст», територія в межах цих поселень ставала власністю міщан, вони отримували змогу висилати депутатів на сейм з правом голосу та ряд інших прав. Міські права призначалися не тільки містам, що зберегли самоврядування, але й тим, що втратили свої привілеї, а також поширювалися на новоосаджені міста та на приватні. Після прийняття законів про міста, розпочалося активне підтвердження та надання королівських привілеїв. Крім затвердження самоврядування на Магдебурзькому праві, дозволялись ярмаркові торги та інші пільги. Обов’язковою нормою всіх міст стає надання герба, кольоровий малюнок якого фіксувався в грамоті. Копії усіх документів з аналогічними малюнками заносилися в записні книги. За період 1791-1792 р. р. такі королівські привілеї одержали 99 міст. Пошукові роботи вчених, проведені у фондах Головного архіву давніх актів у Варшаві, виявили необхідні документи двох записових книг. До них внесено копії привілеїв, встановлених у Варшаві від 4 листопада 1791 року за 16 червня 1792 для 25 міст (в т. ч. 22-х українських). Серед «дипломованих» тоді містечок було й два, що сьогодні перебувають у складі Житомирської області. Це королівські містечка Київського воєводства Романів та Нехвороща. Доля обох поселень досить подібна. Вважається, що вони існували ще у ХІІІ-ХІУ століттях, але були знищені після ворожих нападів. У ХУІ ст. пустища знову заселяються і вже на початку ХУІІ ст. фігурують як містечка з невеликими оборонними замками. На кінець ХУІІІ ст. і Романів (Романівка Попільнянського району), і Нехвороща ще залишалися королівськими містечками, тому й підтримали підтверджувальні привілеї, які мали сприяти їх подальшому зростанню та розвитку. В обох привілеях зазначено і герби. Для Нехвороща привілей встановлений 17 лютого 1792 року. В книзі «Диплому» подано опис та малюнок герба. Це кольоровий малюнок круглої форми: у синьому полі осідланий коричневий кінь і коричневе дерево, по небу пливуть білі хмарки, внизу зелена трава. Характерно, що переважна більшість привілеїв 1791-1792 років виставлена містам, розташованим вздовж тодішнього російсько-польського кордону та на прилеглих землях, це була, по суті, фіксація кордону. А централізоване надання гербів мало відігравати роль прояву «особистої ласки» та зовнішнього утвердження свого впливу на прикордонні землі. Але вже в 1793 році відбувся другий поділ Польщі, а в 1795 році - третій, внаслідок чого Правобережну Україну захопила Російська імперія, а «світопривілейовані» почали управлятися за іншими законами: передбачено було злам одного адміністративного устрою й запровадження іншого, відповідно «законам, згідно з якими Всеросійська імперія управляється». Це був складний шлях, тому часом потрібно було вдаватися до репресивних заходів. У річищі таких політичних подій і відбулося перезатвердження давніх і створення нових гербів міст Київщини. По-різному склалася доля гербів 1791-1792 років. Одні були перезатверджені або видозмінені російськими властями, а в конкретному випадку з Романовим та Нехворощею - зовсім втратили своє значення, оскільки містечка не набули відповідного адміністратського статусу і занепали, перетворились на звичайні села. Надання гербів містам 1791-1792 років становить собою хоч і короткотривалий, але окремий стан в еволюції української міської геральдики. Незважаючи на окремі недоліки, більшість знаків з привілеїв 1791-1792 р. р. може і сьогодні функціонувати як місцеві герби. З відновленням української державності та розвитком системи місцевого самоврядування проблема міської геральдики поступово перетворюється на юридачну необхідність, вона викликає все більший інтерес в українському суспільстві. Актуальність питання про символіку населення нашої держави значно зросла із розглядом та прийняттям Верховною Радою України Закону «Про місцеве самоврядування», окремою статтею якого передбачається використання місцевих гербів. Причому не тільки для міських населених пунктів, але й для сіл. Очевидно й для теперішніх сіл Романівки та Нехворощі слід зберегти історичні символи, привівши їх до сучасних геральдичних вимог.
Юрій Андрійчук,
Краєзнавець.
с. Городківка, Андрушівського р-ну, Житомирської області.
Спеціально для "Андрушівка Онлайн"
Андрушівка Онлайн
Село Лебединці, від дня свого заснування, тепер стоїть на третьому місці. Перше населення було біля хутора. Там була долина, яка називалася "Криничка". Від цього хутора, попід вчорайшанським лісом, йшла дорога на Паволоч і називалася вона Бердичівським шляхом (в народі "Чумацьким Шляхом"). А біля цього шляху було озеро, яке називалось "безодня".
Струмок, біля якого розмістилося теперішнє населення починається на лебединських полях з болота, яке називалося "Святим озером". Біля цього озера одне з урочищ, на схід від села, називається "Церковним", або по народному "хрести".
На це поле перемістилися люди, які залишилися живими після знищення татарами першого поселення, яке називали "хуторище". В урочищі "церковище" знаходяться кам'яні хрести, закопані в землю, щоб не заважали обробітку землі. Однтм з яких, із слов'янським написом 1666 року, залишився на поверхні землі до 1941 року. За легендою, давнє село і церква теж були спалені татарами, а люди розігнані, побиті або забрані в полон. Це село називалося "Хрести".
Вверх від нього, до Бровок, є поле, що називається "могили". За легендою на цьому полі був великий бій і є старі могили.
Третє село, була ферма Городецького пана. На цій фермі було поселено 5 сімей кріпаків. Жили вони в п'яти хатах, біля великого ставка. За легендою ці сім'ї пан виграв в карти у свого знайомого із Лебедина, що на Сумщині. Ще одна легенда оповідає, що в ставках, біля панського будинку, були красиві чорні лебеді, яких розводили і доглядали кріпаки.
Село розташоване на берегах річки Нетечі. В 1741 р. в Лебединцях було 40 дворів, а в 1863 році було 974 жителів. Землі мав панський маєток 2662 десятини. У XVIII столітті село належало до обширних володінь пана Любомирського, а на початку XIX столітті пану Олещинському.
Церква Свято-Богословська, дерев'яна. Вона згадується у візиті за 1741 р. та 1746 р. Побудована в 1736 році. Стояла вона неподалік церкви, яка була побудована в 1787 році, і стояла до середини XIX століття. Теж була дерев'яна. Згоріла 31 липня 1856 року. На цьому місці була закладена кам'яна церква. Вона була відкрита 7 жовтня 1861 року.
Село Лебединці розташоване за 14 км, на південний схід, від районного центру та за 9 км від залізничної станції "Бровки".
В 1972 році в селі було нараховано 441 двір, де проживало 1350 чоловік. Перші писемні згадки про село відносяться до 1683 року.
Під час Великої Вітчизняної війни комсомольцями села була створена підпільна організація, яка згодом стала диверсійною групою загону ім.Чапаєва. В одній з операцій загинули комсомольці: Ю.А. Шлапак, В.І. Гагич, І.С. Гагич та А.Т. Перець.
У лебединецькому лісі збереглася партизанська землянка того часу. Після війни, біля неї встановлено пам'ятний знак.
Уродженцями села є заслужений художник РРФСР В.С. Рогаль, заслужена артистка УРСР О.П. Павловські, кандидат сільськогосподарських наук Є.П. Шут, А.А. Зелінський, А.В. Кошмак.
Юрій Андрійчук,
Краєзнавець.
с. Городківка, Андрушівського р-ну, Житомирської області.
Спеціально для "Андрушівка Онлайн"