У кожної людини є справа до душі, якій вона віддає максимум вільного часу. Одні колекціонують монети, марки, інші - з рюкзаком за плечима піднімаються на гірські вершини, а Л. Д. Баранюк любить полювати і рибалити. Про нього та його захоплення я і хочу розповісти.
У Іванополі, що на Чуднівщині, його батька і діда знали як вправних мисливців. Це ремесло старші роду передали допитливому хлоп’яті, якого з часом почали брати з собою на полювання, привчали любити природу, бути витривалим, мужнім, зосередженим.
Таким виріс і залишився на все життя Леонід Дмитрович. Після школи, здобувши спеціальну освіту, працював у рідному містечку, куди за призначенням приїхала на роботу його майбутня дружина. Там вони з Вірою Володимирівною й побралися, а згодом переїхали на її рідну Андрушівщину. Вже тут підростали, вчилися і дорослішали їх донька Оксана та син Олександр.
...Як тільки настає серпень і відкривається полювання на пернату дичину, Леонід Дмитрович бере з собою сина, зятя В’ячеслава і улюбленого внука Владика. Мандруючи угіддями, не переймаються невдачами, що нічого не встрілили. Головне для кожного - побути наодинці з природою, поспілкуватися з друзями навколо вогнища, посьорбати мисливської юшки… А коли зайде сонце, слухають, як по-особливому тріщать дрова в багатті, як скидається риба у водоймі, як в зарослях очерету цвірчать коники. Коли ж на темно-оксамитовому небосхилі блиском загораються зорі, відпочиває душа, а всі клопоти, проблеми залишаються позаду.
Л. Д. Баранюк має 30-річний мисливський стаж. Тепер, працюючи заступником директора ВАТ «Червонський цукровик», він у вихідні сповна віддається громадській роботі, бо рада товариства обрала його старшим єгерем.
До всього треба докладати рук, турботи - природа сама по собі існувати не може, чекає допомоги від людини: руйнуються біотехнічні споруди-годівниці, псуються солонці, час стирає написи на дерев’яних щитах. А ще ж треба завчасно заготовити корми для зимівлі звірини. Для цього всього знаходить час Л. Д. Баранюк, бо змалку щиро закоханий у природу.
Завтра у Леоніда Дмитровича ювілей. Нехай і надалі природа, яку він так шанує та береже, додає йому гарного настрою, а за святковим столом буде багато щирих, доброзичливих друзів.
За дорученням голова ради Андрушівського місцевого товариства мисливців та рибалок
Любов Висоцька
Новини Андрушівщини
З метою забезпечення правового захисту конституційних прав громадян, надання допомоги в складанні документів правового характеру малозахищеним верствам населення (звернень громадян, окремих процесуальних документів) в Андрушівському районному управлінні юстиції діє правова громадська приймальня.
Начальник управління здійснює прийом відвідувачів у другий та четвертий вівторок місяця, заступник начальника управління - начальник відділу державної виконавчої служби - у перший та третій четвер місяця, заступник начальника управління - начальник відділу реєстрації актів цивільного стану - у другий вівторок та третій четвер кожного місяця.
Прийом проводиться з 9-00 до 13-00 години за адресою: м. Андрушівка, пл. Леніна, 7. Тел.: 2-16-35; 2-17-70; 2-15-45.
Валентина Сіра,
начальник Андрушівського районного управління юстиції
Новини Андрушівщини
Новий 2009 рік, прийшов у кожну домівку, приніс із собою не лише світлі надії, веселі щедрівки, а й чимало невирішених у минулому проблем.
Про непередбачувані обставини, які наприкінці минулого року призупинили доступ до державних джерел фінансування, що відчули на собі працівники бюджетної сфери нашого району, ми вели мову з головою районної державної адміністрації К. І. КУРСОН.
- Катерино Іванівно, працівники бюджетних установ занепокоєні тим, що не повністю одержали зарплату за грудень. В колективах освітян, культпрацівників, медиків тривають розмови про те, що гроші для виплати зарплат є, але знаходяться вони на банківських рахунках, звідки взяти їх неможливо. Чи це справді так?
- В районі говорять ще й про те, що керівники району, конкретно я, голова районної ради В. Б. Шпаківський, начальник фінансового управління райдержадміністрації Н. О. Суботенко поклали гроші на депозитний вклад та мають від цього відсотки.
Пояснюю: рішенням ХІІІ сесії районної ради V скликання від 12.01.2008 року було надано дозвіл районній державній адміністрації в особі районного фінансового управління розміщувати тимчасово вільні кошти районного бюджету на депозитних рахунках в установах банків на конкурсних засадах. В проведеному конкурсі перемогла Житомирська філія АКБ “Київ”, куди ми й поклали бюджетні кошти, і щомісяця брали їх не лише на виплату зарплати, а й користувалися відсотками, які йшли на придбання ліків для діабетиків, оплату праці працівників терцентру, допомогу одиноким непрацездатним громадянам, підтримку засобів масової інформації та ін. Сума відсотків за січень-серпень минулого року склала 600 тис. грн., а це неабияка підтримка для району.
А заробітну плату за другу половину грудня 2008 року працівникам бюджетних установ вже виплачуємо. Коли хтось із вас ще не отримав її, то найближчим часом отримає. Причин хвилюватися немає. Сподіваємося, що це були тимчасові проблеми.
- Ви, як фінансист за фахом, як оцінюєте депозитну форму вкладання коштів?
- Депозити - річ вигідна. Але тільки при умові економічної стабільності в державі. Гроші повинні працювати, тобто приносити прибуток, як це було в минулому році.
- Скажіть, а чи не виникнуть проблеми з виплатою зарплати у цьому році? Чи матиме районний бюджет для цього відповідну суму?
На сесії районної ради, яка відбулася 13 січня ц. р., затверили бюджет району на 2009 рік. Аналізуючи загальні цифри районного бюджету, можу сказати, що багато з них викликають тривогу. Ми вже бачимо, що на 20 відсотків недофінансовано освіту, культуру, не маємо коштів для підтримки місцевих громад. Економічна криза негативно вплине в поточному році на кожну сім’ю, але ми маємо з розумінням поставитися до проблем і спільно їх вирішувати.
Хочу запевнити працівників бюджетної сфери, що ми зробимо все, щоб за свою працю ви вчасно одержували зарплату.
На жаль, є проблеми, на вирішення яких ми не можемо вплинути, – це ріст безробіття. Приватні фірми, не витримуючи конкуренції та економічної кризи, закриваються, а люди залишаються без роботи.
- Катерино Іванівно, у такому становищі опинився тільки наш район?
- Ні, 19 районів Житомирської області вклали кошти у вищеназваний банк. І сьогодні, так як і ми, зіткнулися з цілою низкою проблем. Однак, мало-помалу, але частину коштів уже повернуто до бюджету нашого району і ми, як я сказала вище, використовуємо їх для виплати зарплат.
Користуючись нагодою, хочу звернутися до всіх працівників бюджетної сфери: не вірте пліткам, які поширюють недоброзичливці. Будьте завжди поміркованими, щирими та чесними у своїх судженнях.
- Дякую за відверту і щиру розмову.
Бесіду вела Марія Олексюк
Новини Андрушівщини
Двадцяте століття залишило нам у спадок вершинні події минулого, які, віддаляючись, не втрачають своєї значущості та актуальності, потребуючи осмислення сконцентрованого в них історичного досвіду боротьби українського народу за свободу, незалежність, державність.
До таких подій належить 22 січня 1919 року - день ухвали Акту Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом - Днем Соборності. Прийняття Акту Злуки стало величною маніфестацією єднання східних та західних українських земель, виявом політичної консолідації національної еліти, днем народження єдиної незалежної соборної держави.
Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки - це не тільки сьогоднішня суспільна потреба, а й наш моральний обов’язок берегти світлу пам’ять незліченних жертв, принесених українським народом на алтар незалежності, соборності, державності.
Зі святом Вас, шановні друзі!
К. І. КУРСОН,
голова районної державної адмiнiстрацiї.
В. Б. ШПАКІВСЬКИЙ,
голова районної ради.
Новини Андрушівщини
Генеральним директором ДП “Агрофірма “Ян” ПП “Ян”, що в Ружинському районі, працює ПАЛАМАРЧУК Роман Павлович, який народився в селищі Червоне Андрушівського району.
Після закінчення місцевої школи та Національного аграрного університету, набувши певного досвіду, вже у 30 років він очолив дане підприємство, ставши його справжнім лідером, який для досягнення високих цілей здатний згуртувати навколо себе колектив однодумців. Колишній завод продтоварів, що у Немиринцях Ружинського району, своє нове життя розпочав чотири роки тому. Тепер він називається ДП “Агрофірма”Ян” ПП “Ян” і спеціалізується на виготовленні фармацевтичних препаратів. В цій сфері діяльності підприємство досягнуло вагомих здобутків. Тут випускається продукція тільки високої якості, підібрані кваліфіковані фахівці, які досконало володіють технологією виготовлення ліків, працює відповідна лабораторія. На підприємстві виробляються лікарські засоби у вигляді настоянок, спиртових та водних розчинів, сиропів та олій медичних.
ДП “Агрофірма “Ян” ПП “Ян” на даний час випускає понад 30 видів продукції на загальну суму понад 1,5 млн. грн. у місяць. Підприємство співпрацює з багатьма організаціями та фірмами зі збуту і постачання лікарської сировини, займається зовнішньоекономічною діяльністю. Тут виготовляється настоянка “Ехінацеї”. Сировина - корінь ехінацеї, яка вирощується на площах підприємства.
ДП “Агрофірма “Ян” ПП “Ян” використовує сучасне фармацевтичне обладнання, має достатньо технічних і кадрових ресурсів, щоб розширити свої позиції у фармацевтичній промисловості, активно сприяти охороні здоров’я людей.
Новини Андрушівщини
Цьогорічний традиційний конкурс серед обдарованих дітей «Крок до зірок», який проходив минулої п’ятниці в районному будинку культури, відкрили його торішні переможці і призери. Це додало впевненості новачкам, які мали виступити у двох турах - якнайкраще виконати українську народну пісню та сучасну авторську під фонограму.
Конкурс започаткувала і проводить Андрушівська школа мистецтв, тож зрозуміло, що конкурсанти - її вихованці, з якими розділяли хвилювання й викладачі. Оцінки авторитетне і доброзичливе журі виставляло за 6- та 8-бальною системами. До нього увійшли: голова райдержадміністрації К. І. Курсон, заступник голови райдержадміністрації В. І. Горкун, керуючий справами районної ради С. А. Михайловський, начальник відділу культури РДА Г. І. Білецька, директор Андрушівської школи мистецтв О. В. Яремчук, директор РБК, хормейстер В. Ф. Рожко, викладач школи мистецтв М. Є. Свєтлова.
Успіху юних талантів сприяли і доброзичлива аура в залі, і підтримка рідних та близьких людей, що вболівали за юних співаків.
Тут звучали календарно-обрядові пісні, пов’язані з порами року, народними святами, звичаями. Діти вражали не лише майстерністю виконання, а й вдало, зі смаком підібраними національними костюмами, артистичними манерами вільно триматися на сцені.
Зал не втомлювався захоплено аплодувати всім шістнадцяти конкурсантам, кожен з яких після першого туру вже набрав певну кількість балів, але до перемоги було ще далеко - маленькі артисти з нетерпінням чекали свого чергового виходу на сцену.
Ведучі оголошують глядачам і журі імена конкурсантів. Ось вони, оригінальні і неперевершені, - Аня Тарасюк, Аліна Огородник, Давид Микитич, Вікторія Бурякова, Таня Горкун, Олена Войтюк, Віка Весельська, Дарина Шумська, Софія Білоус, Надія Максимчук, Ірина Кучменко, Ліза Савченко, Аня Тарадай, Юля Берладин, Павло Шинкарук, Інга Голубівська. Кожного нагороджували довгими, нестихаючими оплесками, а коли Богдана Логвинова, минулорічна дипломантка цього ж конкурсу, виконала пісню про неньку, конкурсанти зійшли зі сцени в зал і вручили квіти своїм матусям. Жаль, що в рамках цього матеріалу немає можливості розповісти про всіх виконавців окремо, адже кожен має неповторний голос, свою манеру співу, костюм, що відповідає тематиці номера. Всі діти красиві, талановиті. І в цій ситуації журі було нелегко вибрати найкращих.
Протягом всього конкурсу чарували присутніх своїм співом дипломанти попередніх років: Аліна Висоцька, Марина Сторощук, Олена Захлібна, Михайло Закабула, Інна Зіневич, Ксенія Пастовенська, Іванна Лук’янчук, Юлія Повальчук, Лілія Маліновська, Руслан Комаров, Анастасія Олійник, Аня Коксун, Артур Оганян, Катруся Іванченко та Даша Лобецька, які щороку піднімаються вгору сходинками майстерності.
А ось нарешті після тривалої конкурсної програми оголошено результати: гран-прі дістався Юлі Берладин (викладач Н. І. Виставкіна), диплом І ступеня вручили Надії Максимчук (О. В. Яремчук), диплом ІІ ступеня - Ані Тарадай (А. В. Яцюк), ІІІ ступеня - Лізі Савченко (Н. І. Виставкіна); приз глядацьких симпатій завоювала найменша учасниця - Аня Тарасюк (викладач Е. Г. Лучкіна).
Нагороди переможцям конкурсу, а також подяки та цінні подарунки місцевим композиторам - В. В. Повальчуку, О. О. Давидюк, М. В. Крутаніч, О. В. Яремчук, П. П. Пташнику, І. П. Пташнику за творчу ініціативу та пропаганду музичного мистецтва вручали голова райдержадміністрації К. І. Курсон та керуючий справами районної ради С. А. Михайловський. Такими ж подяками були відзначені хореограф школи мистецтв Н. К. Пташник, звукооператор О. Д. Чуйко, автор фонограм В. І. Самплавський, незмінний сценарист конкурсів 2005-2009 років Н. Б. Борисова, викладач Т. О. Богайчук.
Це було справжнє свято пісні - щирої, світлої, променистої, яка лунала з дитячих вуст як пророцтво жити в мирі, любові, надії, як вічна мелодія на шляху юних до самовдосконалення. Адже досягти вершин мистецтва - це незрадлива мрія кожного учасника конкурсу «Крок до зірок».
Валентина Василюк
Новини Андрушівщини
Про те, які проблеми доводиться вирішувати людям, котрі їдуть на заробітки за кордон, ми вже розповідали на сторінках нашої газети. Найчастіше мова йшла про працевлаштування молодих жінок та дівчат. А нещодавно довелося почути розповідь, як в Росії працевлаштовувалися українські чоловіки.
Сергій жив у малозабезпеченій сім’ї, час від часу працював на сезонних роботах в сільському господарстві. Знайомий із сусіднього села 22-річний хлопець розповів про можливість влаштуватись на роботу на пилорамі в Росії. Обіцяв за роботу до 800 доларів на місяць і проживання в добрих умовах. Хлопець погодився. До Росії на роботу разом із Сергієм поїхало ще 8 молодих чоловіків.
До Росії добиралися мікроавтобусом, який замовив вербувальник. Дорогу за проїзд оплачували самостійно, та ще й потрібно було кожному заплатити по 1000 гривень супроводжуючому. В дорозі були три дні. Коли прибули, то їх поселили в недобудованому дерев’яному бараці, який вже самі добудовували. Спати не було на чому. Хазяїн обіцяв, що незручності проживання компенсує зарплатою. У чоловіків відразу по приїзді забрали документи. До роботи приступили наступного дня. Оплачували від виробітку. Перший тиждень роботи, для заохочення, за 1 кубометр напилених матеріалів платили по 250 рублів. Через тиждень оплату зменшили, мотивуючи погіршенням якості роботи.
Хазяїн гроші виплачував вербувальнику, який був у чоловіків бригадиром. Але той на руки їм грошей не давав, мотивуючи тим, що купуватиме для них продукти харчування, а решту віддасть перед від’їздом додому.
Працювали і в дощ, і в спеку, по 14-16 годин на добу, без вихідних. Якщо не виконував хто з робітників план, бригадир накладав на нього штраф, а за непокору - бив.
Сергій повертався додому разом з вербувальником, який хлопцю гроші не віддав, і тільки в Україні повернув паспорт.
Лідія Маркович
Новини Андрушівщини