Поняття сім’ї асоціюється в нашій свідомості з безпечною територією, де можна почувати себе комфортно і затишно, де панує любов і злагода, де можна знайти захист від небезпек навколишнього світу. Але реальна ситуація в сім’ї може бути далекою від цього. На жаль, в Україні спостерігається зростання кількості проявів насилля серед дітей, а це підштовхує їх до скоєння правопорушень. Негативні прояви в поведінці дітей краще попередити, ніж боротися з їх наслідками. 15 вересня було проведено бесіду з учнями 7-9 класів Андрушівської ЗОШ І-ІІ ступенів на тему: «Захист дітей від насильства та жорстокого поводження» та роздані їм буклети і листівки, які містять інформацію про попередження насильства в сім’ї та жорстокого поводження з дітьми, а також браслети «Я проти насильства». Для учнів 7 класу проведено лекцію та ряд вправ, щоб з’ясувати, як діти розуміють термін "насильство” і що воно, на їх думку, означає. Діти самі давали аналіз проявам насильства, висловлювали своє бачення його попередження.
Світлана Шпаківська, головний спеціаліст РЦСССДМ
Відцвіло усіма барвами веселки літо, швидко минули канікули. Ось і перший день осені - незабутній і неповторний. З нетерпінням чекала його дітвора Старої Котельні, а також зустрічі з друзями і вчителями, зі школою, яка відтепер матиме статус сільської гімназії. І ось всі вони знову на шкільному подвір’ї, яке так скучило за дзвінким різноголоссям. Школа гостинно відчинила двері перед дітворою, закликаючи за парти, а вчительство - до нелегкої творчої роботи. А скільки квітів! А радісних обіймів і посмішок. Тільки малесенькі такі смішні і серйозні першокласники трохи боязко поглядали на мам, стоячи біля своєї вчительки. Ніщо не могло зіпсувати отієї атмосфери свята, яка панувала навколо, навіть дрібний дощик, якому не вдалося розігнати ні дітвору, ні дорослих. І ось кращі учні навчального закладу піднімають Державний прапор, звучить Гімн України. З хлібом-сіллю (фото 1) зустрічають господарі гостей, котрі прибули до них на День знань і відкриття сільської гімназії. До слова запросили голову райдержадміністрації Б. В. Мазура, який щиро привітав учителів і школярів із святом початку нового навчального року, побажав здоров’я і успіхів, щасливої мандрівки в цікаву і захоплюючу Країну знань. Він подарував гімназії інтерактивну дошку. Начальник відділу освіти райдержадміністрації С. І. Сословська поздоровила всіх присутніх зі святом, з присвоєнням їх навчальному закладу статусу сільської гімназії, наголосивши на тому, що це накладає на педагогічний і учнівський колективи надзвичайно високу відповідальність, зичила усім щасливого навчального року. Розділили з дітворою, вчителями та батьками святковий настрій директор навчального закладу І. А. Сокольчук, сільський голова В. М. Бондарчук та представники адміністрації СТОВ «Старокотельнянське». Останні вручили грамоти та грошові премії школярам, котрі під час літніх канікул трудилися в місцевому господарстві. Кожна мить свята дарувала присутнім цікаву несподіванку. Ось перед усіма з’явився Новий навчальний рік і поклав на сходинки гімназії здоровенну підкову - на щастя! Першими ступили на неї маленькі першокласники, яких за руку під оберегом - вишитим рушником, вивела на святкове подвір’я вчителька К. Б. Комар. Всі погляди, звісно, були прикуті до них - гарних, кумедних і поки що невпевнених… А навпроти з квітами стояли випускники і по-своєму заздрили першачкам, що у тих ще все попереду. І слова мами першокласника А. В. Ткачук глибоко схвилювали всіх, бо вона просила Бога, аби благословив їх дітей в щасливу путь. Щиро аплодували всі присутні, коли С. І. Сословська вручила грамоти районного відділу освіти кращим педагогам - Л. П. Рибалко та С. Г. Кошовому, а школярі подарували учителям квіти. А ось і казкові персонажі - Буратіно і Мальвіна, з’явилися на шкільному подвір’ї і вручили першокласникам чарівний ключ від знань. Всі чекали найголовнішої миті - Першого дзвінка (фото 2). І він пролунав. Через чарівну підкову переступили у світ знань діти. Нехай щастить їм в новому навчальному році!
Валентина Василюк
Дорога до Новоівницького вистукувала під колесами авто, відраховуючи чи то прожиті роки, чи то добрі справи, яких немало зроблено невтомними і натрудженими руками Федори Григорівни Скиби.я ця добра і щира душею жінка, росіянка за національністю, берегиня - мати, бабуся і прабабуся. Привітати ювілярку зібралися найближчі друзі синової родини, де проживає Федора Григорівна, селищні активісти. А голова районної державної адміністрації Б. В. Мазур та голова районної ради В. Б. Шпаківський, поздоровляючи іменинницю, вручили їй Привітальний лист Президента України В. Ф. Януковича, грошову винагороду та букети яскравих осінніх квітів. Зазвичай у такий день у пам’яті спливають найрізноманітніші події. У Федори Григорівни є теж що згадати. …Народилася в Курській області Росії в багатодітній сільській родині. Мала трьох сестер і брата. Жили бідно, але дружно, не цуралися ніякої роботи. Так і повиростали. А потім зустріла дівчина Тимофія, і в серці ніби вогник спалахнув, а його невидимий промінчик постійно осявав щасливу посмішку на обличчі тендітної красуні. Одружилися. Народила Федора Григорівна трьох синів-соколят. Але коротким було їх сімейне щастя - чорним смерчем увірвалась війна. Тимофій пішов на фронт, а їй залишилися сімейні турботи. Щоб не померти голодною смертю, обмінювала одяг на їжу. Часто згадує ювілярка німецьку окупацію, коли до хати зайшли фашисти і один з них, взявши малюків за ніжки, швиргонув одного на лаву, другого - на поріг. Почав збирати пожитки, але втрутився його товариш і, показуючи на малюків, щось голосно почав казати, часто повторюючи слово «кіндер». Вони пішли з двору, нічого з речей не взявши. А ще Федора Григорівна допомагала партизанам - пекла для них хліб, прала одяг. Коли ж то було?!.. Притуливши до грудей подаровані квіти, перед нами сидить бабуся. Хвилюється. Євгеній Тимофійович розповідає, що матуся допомагала няньчити внуків, а їх у неї шестеро, любить спостерігати, як граються правнуки. - Немало сліз пролила наша мама, - продовжує Євгеній, - похоронила чоловіка, мого батька, потім помер брат Борис. А нині щодня чекає вісточки від В’ячеслава, який разом із сім’єю мешкає в Росії. …Швидко пролетіли роки, кожен з яких позначений щоденною працею, тривогою, гордістю за дітей і внуків. Вже понад три десятиліття живе Федора Григорівна в Новоівницькому, але спогади все частіше повертають в рідні серцю місця, хочеться зустрітися із сестрами Ганною та Катериною, яким уже далеко за дев’яносто. Проте шлях до них неблизький, тож спілкуються по телефону, листуються. Отак і живе серед українських лісів росіянка Федора Григорівна Скиба, оточена турботою сина й невістки, любов’ю внуків та правнуків.
Марія Олексюк
ГАЛЮК Віктор Васильович - старший радник юстиції, почесний працівник прокуратури, доктор філософії В Гальчині, на Чабаку, народився і виріс глава роду Галюків Василь Тимофійович. Його батько - Тимофій Павлович, повернувся з війни з важкою контузією та понівеченими ногами, і всю відповідальність за родину звалила на свої плечі мати. В 1951 році, після семирічної строкової служби, подався Василь Тимофійович із старшим братом Андрієм на шахти Донбасу, щоб заробити копійчину та допомогти родині. Там і зустрів він карооку русокосу росіянку Ольгу з багатодітної шахтарської сім’ї. На Донеччині у 1956 році народився син, якого нарекли славним іменем Віктор. Він ріс розумним і кмітливим, все намагався допомогти батькам якнайшвидше побудувати хату. І дуже сердився, коли батько не насипав піску у його маленьке відеречко. Але не довго сім’я пожила в новозведеному будинку, бо Василя Тимофійовича тягнуло на Андрушівщину, куди й переїхали у 1962 році. Віктор швидко здружився з вуличною командою хлопчаків і втримати його вдома було важко. Але він ніколи не забував про обов’язки старшого сина - допомагати батькам по господарству. Летіли роки. Родина обживалась на новому місці. Навчання в школі давалося Віктору легко, він ще й сестрам допомагав, дуже любив читати книги. Мамі не раз доводилося вночі забирати ліхтарика, з яким він умудрявся читати під ковдрою. А ще, в далекій юності він мав бажання навчитися грати на гітарі. Закривався в своїй кімнаті і годинами грав. Самотужки, до крові розбиваючи пальці, все-таки осилив інструмент! В 1973 році успішно закінчив Андрушівську середню школу №1. Мав заповітну мрію - здобути вищу освіту і не яку-небудь, а юридичну. Два роки підряд фортуна не була на його боці, а тому пішов працювати на АТП - 11838. Але його наполегливість увінчалася успіхом, він став студентом Харківського юридичного інституту. Радості не було меж. Щоб отримати місце в гуртожитку, записався в хор, і всі студентські роки співав у ньому. Віктор гарно вчився, отримував підвищену стипендію. Після закінчення вузу працював помічником прокурора Андрушівського району. Працював прокурором Баранівського та Новоград-Волинського районів, міста Новоград-Волинського та Новоград-Волинським міжрайонним прокурором, заступником Київського міжобласного прокурора по нагляду за об’єктами оборонної промисловості, першим заступником прокурора АР Крим, начальником відділу нагляду за додержанням законів у сфері економіки Генпрокуратури. Загальний стаж роботи в органах прокуратури - понад тридцять років. Тепер він має визнання, нагороди, ряд наукових праць. Своїм досвідом роботи і життєвою мудрістю ділиться зі студентами одного із вузів Севастополя, де нині працює. Віктор Васильович має прекрасну сім’ю. Дочка і син також юристи, працюють в органах прокуратури. Є авторитет і визнання - все це завдяки невтомній праці. Зрозуміло, були обділені увагою та любов’ю дружина, діти, батьки. Всього цього вже не повернеш. В. В. Галюк прагне надолужити пропущене і кожну вільну годину проводить в колі сім’ї, поспішає на батьківщину до неньки. А найбільша його радість - це спілкування з онуком. Цьогорічну відпустку він присвятив йому, власноручно завів малюка 1 вересня у перший клас. Влітку приїздив до рідної домівки, щоб провідати неньку, яка завжди з нетерпінням чекає свого синочка. Його приїзд - справжнє свято для всієї родини.
Марія Ковалець,
м. Андрушівка,
в галузі права, доцент, заслужений юрист АР Крим, видатний юрист України
Дубровського Павла Григоровича добре знають на Андрушівщині за його більш як 40-річну педагогічну працю, громадсько-політичну активність в суспільному житті.На долю хлопця випало нелегке, повне випробувань життя. Закінчив 7 класів, у 1941 році вступив у залізничне ПТУ на Львівщині, але незабаром розпочалася Велика Вітчизняна війна. Фашисти вивозили молодь на підневільні роботи до Німеччини. Першим у списки потрапив і Павло. Двічі втікав, а за третім разом взяли і під конвоєм доправили до місця збору. Але разом з товаришами зумів утекти. Згодом опинився серед народних месників. Це, по суті, була регулярна військова частина з двох стрілецьких рот, диверсійної групи і господарського взводу. Павла зарахували у розвідку. Головним їх завданням було паралізувати залізницю Лунінець-Сарни. 1 лютого 1944, виконуючи завдання командування на напрямку Рівне- Луцьк, був тяжко поранений. Потім - евакогоспіталі в Москві, в Андижані. Після одужання в травні 1944 був призваний в Червону Армію на 3-й Білоруський фронт в 51-шу Вітебську червонопрапорну дивізію кулеметником. В бою під Шауляєм за форсування річки був нагороджений медаллю «За відвагу». І знову поранення. Після лікування у Пскові направили на 1-й Прибалтійський фронт. Коли наступали на Кенігсберг, виніс з поля бою пораненого офіцера, за що представили до нагороди - ордена Слави III ступеня. В лютому 1945 року був втретє поранений. На цьому Велика Вітчизняна війна для П. Г. Дубровського закінчилася. Його довгий час виходжували в Свердловську і тільки в жовтні переможного року виписали з госпіталю інвалідом другої групи. Виповнилось тоді юнакові 20 років. Павло Григорович Дубровський нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня, а за освітянську працю - медаллю імені А. С. Макаренка. Щороку мої вихованці вітають його, шанованого жителя с. Червоне, з визначними святами. Готуються заздалегідь - приносять квіти, вчать вітальні слова. Павло Григорович завжди радо зустрічає нас. Запрошує до саду, де школярі сідають на стареньких лавочках та із захопленням слухають цікаві розповіді воїна-партизана, вчителя-ветерана. Ці зустрічі роблять моїх вихованців старшими, серйознішими, бо розповіді Павла Григоровича спонукають задуматись над життям, сьогоденням. Діти люблять відвідувати ветерана, бо він завжди з радістю зустрічає їх, проводжає з надією, що вони навідаються до нього ще не раз.
Юлія Турська, вчителька Червоненської ЗОШ І-ІІІ ст.
17 вересня в залі засідань районної ради зібралися депутати та запрошені на чергову сесію, де розглядали ряд важливих питань.Зокрема, про хід виконання районної Комплексної Програми "Турбота” по поліпшенню соціального захисту ветеранів війни та праці, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян похилого віку на період 2008-2010 років присутніх інформував заступник начальника управління праці та соціального захисту населення Кондратюк В. П. Про хід виконання Комплексної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2007-2011 р.р. в Андрушівському районі розповіла районний фтизіатр Толкач Г. В. Депутатів районної ради Мриглода М. В., Хоменка В. А. цікавили питання практичного вирішення придбання туберкуліну для проведення щеплень. Роз’яснення надали голова районної ради Шпаківський В. Б. та начальник фінансового управління райдержадміністрації Суботенко Н. О. Перший заступник голови обласної державної адміністрації Олещенко М. М., який брав участь в роботі сесії районної ради, також виступив з приводу порушеної депутатами проблеми і наголосив, що в області її, як такої в цілому немає. Отже, варто на місцях зробити все, щоб якнайшвидше її вирішити. Депутати підтримали звернення до Верховної Ради України депутатів Брусилівської районної ради щодо внесення змін до ст. 12 Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” № 2586-ІІІ від 5 липня 2001 року. Депутати прийняли рішення про внесення змін до Програми діяльності прокуратури Андрушівського району на 2009-2010 роки. Начальник фінансового управління райдержадміністрації Суботенко Н. О. проінформувала депутатів та запрошених про виконання районного бюджету за І півріччя 2010 року, про внесення змін до районного бюджету на 2010 рік та про розпорядження голови районної державної адміністрації № 369 від 17.08.2010 р. Про питання комунальної власності інформувала начальник відділу комунальної власності Семенова Н. Ю. Першим було заслухано питання про внесення змін до Переліку установ, організацій та нерухомого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селища, міста Андрушівського району. Наступними розглядалися питання про передачу нерухомого майна за адресою: м. Андрушівка, вул Кірова, 2 та про внесення змін до Комплексної цільової Програми підтримки районного радіомовлення "Світанок” на 2009-2011 роки, про списання нагрівальних котлів. Заступник начальника відділу Держкомзему в Андрушівському районі Салійчук П. О. інформував про технічну документацію по визначенню нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Депутати підтримали пропозицію зняти з контролю ряд рішень районної ради. З усіх питань, які розглядалися на сесії, прийнято відповідні рішення. Перед депутатами та запрошеними виступив Олещенко М. М., який відмітив, що в області і районі триває напружена ситуація із соціальним захистом малозабезпечених сімей. Багато роботи необхідно зробити, щоб вчасно призначити субсидії. Щоденно на контролі стоїть питання погашення заборгованості по заробітній платі. Як не складно, але борги виплачуються. Наголосив, що керівники організацій, де невчасно виплачується зарплата, будуть нести відповідальність згідно чинного законодавства. Керівникам підприємств, організацій та установ різних форм власності, підкреслив Микола Миколайович, необхідно зробити все, щоб опалювальний сезон розпочався вчасно і без проблем. Наголосив також, що вже зараз сільським головам слід працювати над вирішенням проблем, що виникли із забезпеченням населення питною водою. Голова районної ради Шпаківський В.Б. подякував Олещенку М.М. за допомогу, яку той надає району. На сесії було озвучено та прийнято запит депутата Авраменка А.І. щодо автобусного сполучення Андрушівка-Любимівка.
Додаток 139
до постанови Центральної виборчої комісії
від 15 вересня 2010 року № 355
Андрушівська районна виборча комісія
Житомирської області
(13400, Житомирська обл., м. Андрушівка, пл. Леніна, 1)
Голова комісії – Пашинська Тетяна Володимирівна, 1959 року народження – від місцевої організації Політичної партії "Сильна Україна".
Заступник голови комісії – Дяченко Володимир Михайлович, 1951 року народження – від місцевої організації Народної Партії.
Секретар комісії – Проценко Олена Миколаївна, 1956 року народження – від місцевої організації Комуністичної партії України.
Члени комісії:
Весельська Ольга Олегівна, 1958 року народження – від місцевої організації Комуністичної партії України;
Дмитрук Тетяна Василівна, 1952 року народження – від місцевої організації політичної партії Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина";
Животовський Григорій Михайлович, 1934 року народження – від місцевої організації Комуністичної партії України;
Кравчук Зоя Федорівна, 1954 року народження – від місцевої організації Партії регіонів;
Кравчук Ольга Володимирівна, 1965 року народження – від місцевої організації Партії регіонів;
Курята Леонід Робертович, 1950 року народження – від місцевої організації Народної Партії;
Лисюк Іван Андрійович, 1948 року народження – від місцевої організації політичної партії Єдиний Центр;
Озорніна Надія Іванівна, 1947 року народження – від місцевої організації політичної партії Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина";
Піковська Олександра Іванівна, 1954 року народження – від місцевої організації Партії регіонів;
Самойленко Наталія Дмитрівна, 1962 року народження – від місцевої організації Партії промисловців і підприємців України;
Спіріна Ганна Іванівна, 1952 року народження – від місцевої організації політичної партії Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина";
Шпаківська Неоніла Володимирівна, 1962 року народження – від місцевої організації Народної Партії.
Секретар Центральної виборчої комісії Т. ЛУКАШ