В Андрушівку ми, Репринцеві Ф.С., О.І., прибули в 1947 році після закінчення Дніпропетровського університету, за призначенням в АСШ №1.
Їхали з осторогою і наміром відпрацювати 3 роки, а вийшло так, що прожили цілих 20 років. Дім побудували, дітей виростили. А чому? Бо вже в перший день приїзду Андрушівка зустріла нас теплим серпневим днем, морем квітів у кожному дворі, школа в чудовому парку біля озера з каштанами-велетнями. Вся ця картина нас приємно вразила. Страхи трішки пройшли. Але треба ж було ще зустрітися з дирекцією школи, педагогічним колективом. Тут душа була ще не на місці. Хвилювання було даремне. В колективі нас так прийняли, що ми зовсім не відчули себе новенькими. Навпаки, нам здалося, що ми тут були все життя, і всі нам давно знайомі. Це тому, що вчительський колектив був уже з великим життєвим досвідом і високо фаховий. Завдяки професійності колег, їх майстерності, аналізу уроків і порадам мені вдалося зробити уроки не лише науковими, а й методично правильно побудованими та успішно донести знання учням. Більшість з них почали працювати у школі ще до війни. Завдяки керівництву школи колектив був по-сімейному згуртований, дійсним патріотом школи. Ми, як молоді спеціалісти, були оточені увагою і турботою з боку вчителів. Вважаємо, що фахові знання ми одержали в Дніпропетровському університеті, а педагогічну майстерність, життєвий досвід одержали в «університеті» СШ №1 м. Андрушівка від найкращих носіїв високої моралі і вчення – вчителів цієї школи.Як наслідок наполегливої праці над собою, я отримала урядові нагороди, а мої учні були переможцями Республіканських олімпіад по географії. Подальше моє життя зв язане з Дніпропетровську, роботою в двух школах,Але ніде я не підвела РІДНУ ШКОЛУ. Навпаки показала, як вчителі працюють на периферії. І коли я розповідала про організацію роботи в нашій школі, про колективі , про позакласну роботу, художню самодіяльність, про якість знань учнів, які підтвердили це в подальшому житті — ніхто не міг повірити, що в школі можна здійснити такий об єм роботи, та ще й так якісно. Директор школи , де я працювала, часто просив розповісти про роботу в Андрушівській школі. А йому кажу, що це йому ні до чого, бо в своїй школі він все одно цього не здійснить. Але все таки щось розкажу… Так він мені каже , що йому цікаво, але хіба його щкола гірша.., .а я й кажу — гірша не гірша, але не така! -Я каже , оце вас слухаю, та мені наче ніж в серце…
Сорок п’ять років пройшло з того часу, як ми виїхали з Андрушівки, але спогади про колег, і живих, і тих, що відійшли у вічність – свіжі, теплі, незабутні. В цій школі пройшли найкращі роки нашої творчої праці, серед найкращих людей, яких ми зустрічали на своєму життєвому віку. І зараз згадую мою школу, моїх учнів, яких я люблю все своє життя. Ми працювали в той час , коли і батьки і діти хотіли вчитися, а школа була центром культури і освіти, і взагалі центром життя молоді в Андрушівці. З таким дітьми я б пройшла ще раз свій трудовий шлях з радістю!
05 серпня 2016 р. відбулося засідання конкурсної комісії по проведенню процедури призначення на посаду директора Андрушівського районного Будинку культури та директора Андрушівської центральної районної бібліотеки.
За результатами відкритого голосування членів конкурсної комісії (протокол №3 від 05.07.2016 р.) на посаду директора Будинку культури пройшла Рудницька Наталія Іллівна, на посаду директора центральної районної бібліотеки Шпаківська Неоніла Володимирівна.
5 серпня відбулося засідання постійної депутатської комісії з питань бюджету та комунальної власності.
В засіданні взяли участь голова районної ради Марценюк С.М., голова районної державної адміністрації Дудар О.М., заступник голови районної ради Ляшук М.М., начальник управління фінансів РДА Суботенко Н.О.
На засіданні депутати розглянули питання порядку денного, а саме: внесення змін до районного бюджету на 2016 рік та внесення змін до Прогорами фінансового забезпечення роботи Андрушівської районної державної адміністрації для виконання та реалізації повноважень, делегованих Андрушівською районною радою на 2016 рік. За результатами обговорення прийняті відповідні рішення.
Також депутати заслухали звіт голови райдержадміністрації Дудара О.М. про готовність Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ст. та Старокотельнянської гімназії до опалювального сезону.
Десятки андрушівчан старшого покоління з великою вдячністю і любов’ю згадують першу вчительку – Віру Юхимівну Павлівську. Це вчителька – берегиня нашої школи, і усі випускники школи мають пам’ятати, що саме ця тендітна жінка зберегла і саме приміщення школи, і навчила першим літерам, добру і відповідальності сотні дітлахів, які через десятки років пронесли її настанови. Переселення школи у сучасне приміщення відбулося в червні 1920 року, після звільнення Андрушівки від білополяків частинами Першої кінної армії під командуванням С.М.Будьонного. Жителі селища хотіли знести з лиця землі палац. Перед центральним входом майбутньої школи зібрався великий натовп андрушівчан, які поривалися підпалити будинок. Та тут на захист його стала вчителька Віра Юхимівна Павлівська. Піднявшись на сходи, вона розповіла людям, що незабаром з панських покоїв Радянська влада зробить просторі класи, і діти всіх андрушівчан прийдуть до них, щоб здобути освіту, на яку колись мали право лише пани. І натовп обурених зупинився перед світлим розумом і переконаністю педагога.
Так воно і сталось. Через кілька місяців по цьому Андрушівський волревком раз і назавжди передав палац під школу. Саме завдяки Вірі Юхимівні багато поколінь андрушівчан вчилося у просторих світлих класах палацу. Віра Юхимівна Павлівська – Вчителька молодших класів, у 1954 році отримала звання Заслуженої вчительки Української РСР, була кавалером ордена Леніна та нагороджена медаллю „За трудову доблесть у Великій Вітчизняній війні”, зустрічалася з керівниками країни М.І.Калініним, Н.К.Крупською, С.М.Будьонним, допомогла зробити перші кроки до знань сотням дітей.
Віра Юхимівна закінчила Київську єпархіальну вчительську школу у 1903 році. Після закінчення працювала на Київщині, Вінниччині, Житомирщині. Її учні назавжди запам’ятали її доброту, витриманість, такт. У Віри Юхимівни завжди вистачало часу і для відвідування учнів вдома, і для громадської роботи – вона часто відвідувала засідання виконкому районної Ради депутатів, займалася благоустроєм, привчала малюків займатися впорядкуванням вулиць. Це і її заслуга, що її колишній учень Борис Мазорчук став відомим лікарем, доктором наук, професором, що Арсен Гаскевич одержав орден Леніна, що Марії Сетінсон присвоєно звання заслуженої вчительки УРСР. Серед колишніх учнів Віри Юхимівни багато вчителів. Вона була і першою вчителькою Ніни Марцелівни Лоханської, яка після закінчення інституту повернулася до рідної школи вчити дітей іноземним мовам. В день 70-річного ювілею своєї першої вчительки у 1953 році у привітальному листі Ніна Марцелівна писала: „Я пам’ятаю як прийшла до Вас в перший клас, як Ви були для нас не лише вчителькою, а і матір’ю. Я пам’ятаю, скільки Ви приділяли кожному з нас уваги… Спасибі Вам за перше слово, яке Ви навчили нас писати, спасибі за той фундамент, який Ви заклали і на якому побудоване все наше життя”. Любов до першої вчительки вплинула на вибір майбутнього трудового шляху.
А ось як згадував про Віру Юхимівну у далекому 1959 році її учень, тепер уже шанований професор Борис Мазорчук,: „…Скільки вміння, часу і здоров’я потрібно, щоб прищепити цікавість і любов до навчання цій непосидющій, часто неслухняній дітворі? А як же їх зацікавити? … Вона приносила на уроки ілюстраційні малюнки, наочне приладдя, водила учнів на дослідні ділянки школи, на екскурсії до місцевої друкарні, на заводи. Прищеплювала їм любов до праці, до навчання….Пройдуть твої літа, молоді неповторнії, ти вступиш у нове, щасливе життя, а пам’ять про перших своїх вчителів залишиться назавжди, як приємний спогад про щасливе дитинство, дитячі мрії і перший шкільний дзвінок”.
Віра Юхимівна Павлівська (1883-1969) похована на старому кладовищі в Андрушівці.
1971 року школа відзначала своє сторіччя. Чудового осіннього дня в парку біля школи зібралися майже всі жителі Андрушівки та гості, долі яких пов язані з першою школою. Люди різного віку обнімалися , цілувалися, сміялися, згадували своє дитинство, юність, вчителів, школу. На святі були присутні випускники першого випуску десятих класів 1937 року випуску, повоєнного 1941 року та інші.
Під сонцем виграє окраса парку фонтан, гримить музика шкільного оркестру. Телебачення проводить зйомку знаменної події. В парку біля школи панує атмосфера радості і гордості за навчальний заклад, який об єднав усіх присутніх. Гостям свята роздавали пам ятні значки з силуетом школи і цифрою - 100.
Та раптом все затихло. Звучить фанфари. На сцену-балкон виносять державний прапор та стяг школи. Почесна президія займає свої місця. Звучить державний гімн. З доповіддю про історичний шлях та сьогодення школи виступає директор Лялюшко Микола Минович. В своій промові він відмітив, що школа дала знання понад 2000 учнів. Багато з них продовжили навчання у вищих учбових закладах, стали кваліфікованими спеціалістами у всіх сферах народного господарства. Школа пишається своїми випускниками, які відданою працею на благо Батьківщини прославили школу.
Присутніх вітали представники влади, почесні гості. Було зачитано листи, телеграми, привітальні листівки з усіх куточків Радянського Союзу.
Свято тривало до півночі. А схід сонця колишні учні зустріли в парку біля школи.
P.S. Про цей славний ювілей був знятий фільм за участю М. І. Слободяна. На жаль, сліди його загубилися.
1871 рік- на кошти поміщика М.А. Терещенка в містечку Андрушівка , Житомирського повіту засноване однокласне училище.
Перші відомості про дату заснування школи з явились в 1986 році в газеті » Волинь» про святкування 22 жовтня 25-річного ювілею однокласного училища міністерства народної освіти.
1904 рік-збудоване приміщення училища,яке мало одну класну кімнату. Зараз достеменно відомо, що воно знаходилось на місці нинішньої бібліотеки біля церкви, яка стояла раніше поруч.
1908 рік - училище реорганізоване в двукласне.
1914 рік - переведена в розряд земських училищ.
1918 рік - створена трудова 7-річна загальноосвітня школа
1920 рік - школа почала працювати в палаці Терещенка, де вона знаходиться і в наш час.
До 1923 року школа була утриманні цукроварні, а з 1924 року перейшла на державне фінансування.
1934 рік - школа реорганізована в загальноосвітню десятирічку.
1937 рік - відбувся перший випуск десятикласників.
1944 рік - школа відновила роботу в повоєнний період.
1971 рік - школа відмітила 100-літній ювілей.
За матеріалами Житомирського обласного архіву, Ленінградського історичного архіву, люб язно представлених вчителем історії, краєзнавцем Й.В.Лоханським.
Відповідно до ст. 46 Закону України „Про місцеве cамоврядування в Україні” скликати дев’яту позачергову сесію районної ради сьомого скликання 05 серпня 2016 року о 10 годині в залі засідань районної ради.
На розгляд сесії винести такі питання:
1. Звіт голови районної державної адміністрації про готовність Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 та Старокотельнянської гімназії до опалювального сезону.
2. Про внесення змін до Програми фінансового забезпечення роботи
Андрушівської районної державної адміністрації для виконання та реалізації
повноважень, делегованих Андрушівською районною радою на 2016 рік.
3. Про внесення змін до районного бюджету на 2016 рік.
4. Різне.