Двадцяте століття залишило нам у спадок вершинні події минулого, які, віддаляючись, не втрачають своєї значущості та актуальності, потребуючи осмислення сконцентрованого в них історичного досвіду боротьби українського народу за свободу, незалежність, державність.
До таких подій належить 22 січня 1919 року - день ухвали Акту Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом - Днем Соборності. Прийняття Акту Злуки стало величною маніфестацією єднання східних та західних українських земель, виявом політичної консолідації національної еліти, днем народження єдиної незалежної соборної держави.
Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки - це не тільки сьогоднішня суспільна потреба, а й наш моральний обов’язок берегти світлу пам’ять незліченних жертв, принесених українським народом на алтар незалежності, соборності, державності.
Зі святом Вас, шановні друзі!
К. І. КУРСОН,
голова районної державної адмiнiстрацiї.
В. Б. ШПАКІВСЬКИЙ,
голова районної ради.
Новини Андрушівщини
Генеральним директором ДП “Агрофірма “Ян” ПП “Ян”, що в Ружинському районі, працює ПАЛАМАРЧУК Роман Павлович, який народився в селищі Червоне Андрушівського району.
Після закінчення місцевої школи та Національного аграрного університету, набувши певного досвіду, вже у 30 років він очолив дане підприємство, ставши його справжнім лідером, який для досягнення високих цілей здатний згуртувати навколо себе колектив однодумців. Колишній завод продтоварів, що у Немиринцях Ружинського району, своє нове життя розпочав чотири роки тому. Тепер він називається ДП “Агрофірма”Ян” ПП “Ян” і спеціалізується на виготовленні фармацевтичних препаратів. В цій сфері діяльності підприємство досягнуло вагомих здобутків. Тут випускається продукція тільки високої якості, підібрані кваліфіковані фахівці, які досконало володіють технологією виготовлення ліків, працює відповідна лабораторія. На підприємстві виробляються лікарські засоби у вигляді настоянок, спиртових та водних розчинів, сиропів та олій медичних.
ДП “Агрофірма “Ян” ПП “Ян” на даний час випускає понад 30 видів продукції на загальну суму понад 1,5 млн. грн. у місяць. Підприємство співпрацює з багатьма організаціями та фірмами зі збуту і постачання лікарської сировини, займається зовнішньоекономічною діяльністю. Тут виготовляється настоянка “Ехінацеї”. Сировина - корінь ехінацеї, яка вирощується на площах підприємства.
ДП “Агрофірма “Ян” ПП “Ян” використовує сучасне фармацевтичне обладнання, має достатньо технічних і кадрових ресурсів, щоб розширити свої позиції у фармацевтичній промисловості, активно сприяти охороні здоров’я людей.
Новини Андрушівщини
Цьогорічний традиційний конкурс серед обдарованих дітей «Крок до зірок», який проходив минулої п’ятниці в районному будинку культури, відкрили його торішні переможці і призери. Це додало впевненості новачкам, які мали виступити у двох турах - якнайкраще виконати українську народну пісню та сучасну авторську під фонограму.
Конкурс започаткувала і проводить Андрушівська школа мистецтв, тож зрозуміло, що конкурсанти - її вихованці, з якими розділяли хвилювання й викладачі. Оцінки авторитетне і доброзичливе журі виставляло за 6- та 8-бальною системами. До нього увійшли: голова райдержадміністрації К. І. Курсон, заступник голови райдержадміністрації В. І. Горкун, керуючий справами районної ради С. А. Михайловський, начальник відділу культури РДА Г. І. Білецька, директор Андрушівської школи мистецтв О. В. Яремчук, директор РБК, хормейстер В. Ф. Рожко, викладач школи мистецтв М. Є. Свєтлова.
Успіху юних талантів сприяли і доброзичлива аура в залі, і підтримка рідних та близьких людей, що вболівали за юних співаків.
Тут звучали календарно-обрядові пісні, пов’язані з порами року, народними святами, звичаями. Діти вражали не лише майстерністю виконання, а й вдало, зі смаком підібраними національними костюмами, артистичними манерами вільно триматися на сцені.
Зал не втомлювався захоплено аплодувати всім шістнадцяти конкурсантам, кожен з яких після першого туру вже набрав певну кількість балів, але до перемоги було ще далеко - маленькі артисти з нетерпінням чекали свого чергового виходу на сцену.
Ведучі оголошують глядачам і журі імена конкурсантів. Ось вони, оригінальні і неперевершені, - Аня Тарасюк, Аліна Огородник, Давид Микитич, Вікторія Бурякова, Таня Горкун, Олена Войтюк, Віка Весельська, Дарина Шумська, Софія Білоус, Надія Максимчук, Ірина Кучменко, Ліза Савченко, Аня Тарадай, Юля Берладин, Павло Шинкарук, Інга Голубівська. Кожного нагороджували довгими, нестихаючими оплесками, а коли Богдана Логвинова, минулорічна дипломантка цього ж конкурсу, виконала пісню про неньку, конкурсанти зійшли зі сцени в зал і вручили квіти своїм матусям. Жаль, що в рамках цього матеріалу немає можливості розповісти про всіх виконавців окремо, адже кожен має неповторний голос, свою манеру співу, костюм, що відповідає тематиці номера. Всі діти красиві, талановиті. І в цій ситуації журі було нелегко вибрати найкращих.
Протягом всього конкурсу чарували присутніх своїм співом дипломанти попередніх років: Аліна Висоцька, Марина Сторощук, Олена Захлібна, Михайло Закабула, Інна Зіневич, Ксенія Пастовенська, Іванна Лук’янчук, Юлія Повальчук, Лілія Маліновська, Руслан Комаров, Анастасія Олійник, Аня Коксун, Артур Оганян, Катруся Іванченко та Даша Лобецька, які щороку піднімаються вгору сходинками майстерності.
А ось нарешті після тривалої конкурсної програми оголошено результати: гран-прі дістався Юлі Берладин (викладач Н. І. Виставкіна), диплом І ступеня вручили Надії Максимчук (О. В. Яремчук), диплом ІІ ступеня - Ані Тарадай (А. В. Яцюк), ІІІ ступеня - Лізі Савченко (Н. І. Виставкіна); приз глядацьких симпатій завоювала найменша учасниця - Аня Тарасюк (викладач Е. Г. Лучкіна).
Нагороди переможцям конкурсу, а також подяки та цінні подарунки місцевим композиторам - В. В. Повальчуку, О. О. Давидюк, М. В. Крутаніч, О. В. Яремчук, П. П. Пташнику, І. П. Пташнику за творчу ініціативу та пропаганду музичного мистецтва вручали голова райдержадміністрації К. І. Курсон та керуючий справами районної ради С. А. Михайловський. Такими ж подяками були відзначені хореограф школи мистецтв Н. К. Пташник, звукооператор О. Д. Чуйко, автор фонограм В. І. Самплавський, незмінний сценарист конкурсів 2005-2009 років Н. Б. Борисова, викладач Т. О. Богайчук.
Це було справжнє свято пісні - щирої, світлої, променистої, яка лунала з дитячих вуст як пророцтво жити в мирі, любові, надії, як вічна мелодія на шляху юних до самовдосконалення. Адже досягти вершин мистецтва - це незрадлива мрія кожного учасника конкурсу «Крок до зірок».
Валентина Василюк
Новини Андрушівщини
Про те, які проблеми доводиться вирішувати людям, котрі їдуть на заробітки за кордон, ми вже розповідали на сторінках нашої газети. Найчастіше мова йшла про працевлаштування молодих жінок та дівчат. А нещодавно довелося почути розповідь, як в Росії працевлаштовувалися українські чоловіки.
Сергій жив у малозабезпеченій сім’ї, час від часу працював на сезонних роботах в сільському господарстві. Знайомий із сусіднього села 22-річний хлопець розповів про можливість влаштуватись на роботу на пилорамі в Росії. Обіцяв за роботу до 800 доларів на місяць і проживання в добрих умовах. Хлопець погодився. До Росії на роботу разом із Сергієм поїхало ще 8 молодих чоловіків.
До Росії добиралися мікроавтобусом, який замовив вербувальник. Дорогу за проїзд оплачували самостійно, та ще й потрібно було кожному заплатити по 1000 гривень супроводжуючому. В дорозі були три дні. Коли прибули, то їх поселили в недобудованому дерев’яному бараці, який вже самі добудовували. Спати не було на чому. Хазяїн обіцяв, що незручності проживання компенсує зарплатою. У чоловіків відразу по приїзді забрали документи. До роботи приступили наступного дня. Оплачували від виробітку. Перший тиждень роботи, для заохочення, за 1 кубометр напилених матеріалів платили по 250 рублів. Через тиждень оплату зменшили, мотивуючи погіршенням якості роботи.
Хазяїн гроші виплачував вербувальнику, який був у чоловіків бригадиром. Але той на руки їм грошей не давав, мотивуючи тим, що купуватиме для них продукти харчування, а решту віддасть перед від’їздом додому.
Працювали і в дощ, і в спеку, по 14-16 годин на добу, без вихідних. Якщо не виконував хто з робітників план, бригадир накладав на нього штраф, а за непокору - бив.
Сергій повертався додому разом з вербувальником, який хлопцю гроші не віддав, і тільки в Україні повернув паспорт.
Лідія Маркович
Новини Андрушівщини
Щороку біля православного храму Різдва Пресвятої Богородиці в Андрушівці проходять святкові щедрівки та колядки. Ось і цього року 8 січня зібралися тут жителі та гості нашого міста, щоб почути колядки і щедрівки, які виконував церковний хор.
Прийшли привітати присутніх із святом Різдва Христового та Новим роком голова районної державної адміністрації К. І. Курсон, міський голова М. Г. Сушко, які побажали кожній родині міцного здоров’я, щастя, достатку, віри в краще майбутнє. Вітав усіх із святами і митрофорний протоієрей, благочинний храму Різдва Пресвятої Богородиці отець Миколай. Веселих щедрівок та колядок співали діти, які також з цікавістю розглядали гарно оформлений вертеп.
Новини Андрушівщини
Андрушівка - місто, центр району, залізнична станція, розташована у південно-східній частині області, на берегах річки Гуйви (притока Тетерева) за 47 км від Житомира.
Територія Андрушівського району займає площу 95647 га, на якій розташовано 38 населених пунктів з населенням 50,2 тисячі чоловік.
Територія сучасної Андрушівки була заселена вже в першому тисячолітті до нашої ери. Неподалік міста знайдено знаряддя праці доби бронзи, виявлено залишки ранньослав'янського населення.
В історичних джерелах Андрушівка під назвою Андрусовки вперше згадується в 1683 році. Андрушівка тоді була приписана до Котельні.
З ХVІІ століття село стало власністю польських магнатів Бержинських, які нещадно експлуатували місцеве населення. Селяни повинні були працювати на пана три дні на тиждень, сплачувати грошовий та натуральний оброк.
Андрушівка поступово зростала. В 1798 році вже налічувалось 123 двори з населенням 1046 чоловік; працювали винокурня з двома котлами, три водяні млини і один на кінній тязі.
З середини ХІХ століття в Андрушівці поряд з хліборобством розвивалось кустарне виробництво, діяли шкіряний завод, винокурня (пізніше спиртовий завод), раз на два тижні проводились ярмарки.
В 1871 році в Андрушівці відкрито однокласне училище, а невдовзі - двокласне. В 1920 році двокласне училище перетворено на трудову семирічну школу.
Після адміністративно-територіальної реформи з березня 1923 року Андрушівка стала районним центром Бердичівського округу Київської губернії, що позитивно позначилося на її економічному та культурному розвитку.
Багато горя і страждань зазнало населення Андрушівки за період тимчасової німецько-фашистської окупації, з 10 липня 1941 року по 27 грудня 1943 року.
З 9 січня до 29 лютого 1944 року в селищі розміщувався командний пункт штабу 1-го Українського фронту; тут перебував талановитий полководець, генерал армії М.Ф.Ватутін. На честь загиблих в усіх центральних населених пунктах споруджені обеліски Слави, встановлені пам'ятники.
Після визволення від фашистських окупантів розпочалися відчутні позитивні зміни. Щвидкими темпами були відбудовані зруйновані заводи, побудовані нові.
Найбільшими підприємствами Андрушівщини тепер є цукровий і спиртовий комбінати, маслозавод, комбікормовий завод, фабрика "Восход", поліетиленовий завод, завод залізобетонних виробів, завод продтоварів, районне об'єднання "Сільгосптехніки", автопідприємство №11838, шляхоексплуатаційна дільниця. В районі добувають буре вугілля.
Побудовано і введено в дію 26 АТС, телеграфну станцію, 27 відділень зв'язку.
В районі функціонують два СПТУ, музична школа, станція юних техніків, клубні установи, бібліотеки, дошкільні та шкільні заклади.
За останні роки серед населення відчувається духовно-релігійне піднесення. Відновили свою діяльність храми. В місті будуються два нові храми. Побудовані два храми в селах Городківка та Гальчин.
andrushivkaonline.wordpress.com
Те, що сьогоднішні відносини між роботодавцями та найманими працівниками часто не відповідають нормам чинного законодавства - не секрет. Бажаючи збагатитися за будь-яку ціну, окремі працедавці свідомо ігнорують закони, не сплачуючи до бюджету у повному обсязі податки з доходів фізичних осіб. Деякі суб’єкти господарювання, розраховуючись з найманими працівниками, документально показують виплату мінімальної заробітної плати або її частини для мінімізації податків з фізичних осіб, основна ж доля коштів виплачується в “конвертах“, а це протизаконно. Трапляються випадки, коли підприємство виплачує заробітну плату своїм працівникам у розмірах, нижчих за законодавчо встановлений рівень мінімальної заробітної плати, а частина підприємців-роботодавців виплачує заробітну плату у “конвертах”.
Людина, яка отримує заробітну плату у “конверті”, позбавлена соціальних гарантій: оплати тимчасової непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, допомогу по вагітності та пологах; виплати втраченого заробітку у зв’язку з втратою працездатності в разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; виплати допомоги по безробіттю у випадку втрати роботи. Крім того, нелегальна робота - це відсутність захисту від незаконного звільнення, гарантії на безпечні і здорові умови праці, гарантованого права на відпочинок, а головне - одержання гідної пенсії в старості, по інвалідності та інших випадках, передбачених законодавством.
Страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 р.
З набранням чинності вищезазначеного Закону здійснено перехід від системи пенсійного забезпечення до системи пенсійного страхування.
Одним із основних принципів загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є обов’язкове страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
З 1 січня 2004 року відповідно до статті 24 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до страхового стажу (тобто періоду роботи, що враховуватиметься при обчисленні пенсії) зараховуються лише ті періоди, за які наймана особа, яка працює за трудовою угодою, або суб’єкт підприємницької діяльності сплачували внески до Пенсійного фонду України. Обов’язок нараховувати та сплачувати внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону покладено на роботодавця.
Наприклад, якщо трудовий договір з працівником укладено на 0,5 мінімальної заробітної плати, то найманій особі, яка пропрацювала повний місяць, до страхового стажу зарахується лише половина місяця і, відповідно, відпрацювавши рік, людині зарахується лише півроку до пенійного стажу. Тобто робимо висновок: щоб працівнику заробити неохідний мінімальний страховий стаж (для жінок - 20 років, для чоловіків - 25 років) необхідно пропрацювати 40 років і 50 років відповідно. А що говорити про тих працівників, які укладають трудові угоди на 0,25 мінімальної заробітної плати і менше.
Тож подбайте про свою пенсію вже сьогодні.
Ганна Козак,
заступник начальника,
начальник відділу обліку надходження платежів управління Пенсійного Фонду України
Новини Андрушівщини