Дійти до людини, не лише певним чином задовольнити її потреби та інтереси, але й вислухати та заспокоїти - у цьому оособливості роботи соціальних працівків територіального центру при управлінні праці та соціального захисту. Сьогодні ми надаємо соціально-побутові послуги громадянам відповідно до їх потреб. Вони можуть зробити зачіску чи стрижку у нашого перукаря, скористатися послугами майстрів по ремонту одягу та взуття, пункту прокату засобів реабілітації. Послуги перукаря до лежачих або малорухомих громадян можна замовити за телефоном або через соціального робітника (якщо ця людина обслуговується терцентром). Замовлення виконуються протягом одного-двох днів. Інваліди І групи загального захворювання, інваліди війни, діти-сироти обслуговуються безкоштовно. Для інших категорій малозабезпечених непрацездатних громадян діють затверджені тарифи на соціально-побутові послуги.
Ніла ПОДІК,
директор терцентру
19 та 20 лютого в приміщенні районного будинку культури відбулися творчі звіти аматорських колективів та майстрів народної творчості району. Більш детальну інформацію читайте в наступному номері районної газети.
18-19 лютого учні 9 класу Андрушівської гімназії та міської школи І-ІІІ ст. № 1 взяли участь в обласній олімпіаді з трудового навчання.
20 лютого троє учнів з Андрушівської гімназії, Андрушівської № 1 та Бровківсько ЗОШ І-ІІІ ступенів взяли участь в обласній олімпіаді з англійської мови.
19 лютого в спортивному залі Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 пройшла відкрита першість ДЮСШ з гирьового спорту, в якій взяли участь близько 30 юнаків і дівчат п’яти вікових категорій. 25 лютого переможці представлятимуть наш район на чемпіонаті області з гирьового спорту.
19 лютого команда "Фортуна” взяла участь у ІV турі зимового турніру з футболу серед команд колективів фізкультури міст і районів, присвяченого 67-й річниці визволення Житомирщини від німецько-фашистських загарбників. Гра з командою ФК "Черняхів” завершилася з рахунком 1:1.
Нарешті в рік 65-річчя Перемоги вийшов у світ І-й том Книги Пам’яті України «Переможці» у Житомирській області. Воістину, краще пізніше, ніж ніколи. Чому я так кажу? Бо коли почав переглядати поіменні списки, то не повірив очам своїм. Я там не знайшов відомих в Андрушівці прославлених ветеранів війни - братів С. Й. та Ф. Й. Печерських, О. М. та А. М. Шевченків, лікарів - подружжя Накоп’юків, М. Ю. Скачинського, А. М. Петронгівського, вчителів - М. Н. Яцюка, Б. Г. Дегтярова, І. С. Плішко, І. М. Раковського та сотні інших андрушівчан, чиї імена не внесені до книги. Я переконаний, якби це видання готувалося в 70-х роках минулого століття, коли було ще багато живих фронтовиків, коли керівники місцевих рад добре знали, шанували своїх людей, то такого не допустили б. Не внесення в списки переможців прізвища навіть одного ветерана - це наруга і над ним, і над його родиною, і над пам’яттю. Основна маса переможців уже пішла із життя, залишивши свої імена в історії. Їх діти, онуки переїхали в інші області, країни. На місцях виросли нові покоління нащадків, які мало або зовсім не знають своїх знаменитих земляків. І який результат ми маємо? Згідно архівних даних та з книг «Історія міст і сіл. Житомирська область та Книги Пам’яті, тт. 1,11 та 12 відомо, що на фронтах Великої Вітчизняної війни воювало не менше 10-12 тисяч жителів району, з них 5721 - загинули на фронтах і їх імена внесені в Книгу Пам’яті. Не важко встановити, що не менше наших земляків повернулися переможцями і активно включилися у відбудову народного господарства, зруйнованого фашистськими вандалами. Та, на превеликий жаль, до книги «Переможці», т. І внесено імена лише 1254 наших земляків-героїв, тобто тільки кожного четвертого! Не будемо виясняти, хто винен, проблема в тому, як виправити допущені помилки. Все можна зробити, якщо проявити максимум бажання і зусиль, адже це заради святої справи. На мою думку, в кожному населеному пункті слід створити пошукову групу, до якої мають увійти ентузіасти-краєзнавці, представники рад, вчителі історії, ветерани війни. В роботі варто використовувати матеріали місцевих архівів, районну газету всіх років випусків. Наведу такий приклад: у газеті «Новини Андрушівщини» №№ 35-36 за 1 травня 1999 р. було надруковано статтю Миколи Поліщука - колишнього голови колгоспу «Червоний прапор», під заголовком «Іванківчани свято бережуть пам’ять про своїх земляків». В публікації сказано, що з цього села на фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 280 чоловік, додому не повернулися 132 фронтовики. В статті згадується 26 ветеранів, що жили в той час у селі. Я був здивований, що з них у «Переможцях» згадано тільки 13… Усім пошуковим групам потрібно використати книгу «Історія міст і сіл України. Житомирська область», де є орієнтири по кожному селу, найперше - скільки земляків пішло на фронт і скільки загинуло. Після завершення пошукової роботи необхідно зібрати збори громадян, де й зачитати список переможців. Живі свідки історії допоможуть встановити справедливість, щоб не пропустити жодного імені переможця. Позавчора Україна відзначала День захисника Вітчизни. Від імені ветеранської організації району вітаю всіх Переможців, бажаю міцного здоров’я й бадьорості духу. А тим, хто відійшов у вічність, - світла пам’ять.
Йосип Лоханський,
історик-краєзнавець
Кожна людина йде по життю тим шляхом, який йому простелила доля. У одних він рівний і гладенький, в інших - зітканий з перешкод та випробувань. У Лаврентія Григоровича Рудюка з Андрушівки він хоч краєм та проліг через війну.
Коли гітлерівська Німеччина віроломно напала на нашу Батьківщину і в полум’ї війни горіли міста й села, гинули на фронтах солдати, захищаючи свій край, він ще був хлопчаком. Лаврентія і його ровесників мобілізували наприкінці листопада 1944-го. Юнакові не виповнилося тоді ще й сімнадцяти літ. Багато що з пам’яті стирають роки - це і не дивно у його 84. Але все, що відбувалося тоді, пам’ятає дуже чітко. Його однолітків 1927 року народження зібрали більше двохсот чоловік біля військкомату, вишикували в колону і ввечері пішки погнали на Житомир. Вранці вже були на Богунії, а наприкінці дня з вокзалу їх повантажили в теплушки і привезли в м. Бар Вінницької області в 29-ту снайперську школу, де шість місяців молоденькі бійці пізнавали військову науку і, звісно, рвалися скоріше потрапити на фронт. Нарешті позаду школа, щоденні заняття. Усім їм, в тому числі і єфрейтору Лаврентію Рудюку (звання присвоїли за відмінне навчання) хотілося доказати, чого вони варті. І ось знову теплушки. Колеса поїзда відраховують миті, коли юні снайпери приймуть перший бій. Та скільки було розчарувань, коли їх висадили в лісі під с. Пришивальня Фастівського району. Там відібрали частину - понад 3,5 тис. чоловік, видали сухий пайок, нову військову форму, навіть речові мішки і казанки. І знову дорога - тепер уже на Баку. Там повантажили солдатів на два кораблі, заборонивши їм виходити на палубу. Ніхто з них не знав, куди пливуть. Сонце зустріли в морі. Катерами їх переправили на сушу - відразу зрозуміли, що на чужій землі. Був ранок, спека, невідома база, де солдатів тримали до вечора, чужа мова. Отак потрапило молоде поповнення до Ірану. Надвечір їх знову чекала дорога довжиною в 400 км. - через Казвінський перевал до м. Решт, де і ніс Лаврентій Рудюк свою нелегку службу в 158-ій шляховій комендантській дільниці військово-автомобільної дороги № 32, яку в свій час будував СРСР при допомозі США. Це була військова частина, підпорядкована лише Москві. Дорога була поділена на 159 дільниць, довжиною 200 км. кожна. По ній наші солдати супроводжували і охороняли автоколони, котрі перевозили вантажі, що прибували із США в Перську затоку. Звідти їх потрібно було доставити іранською територією до Азербайджану. Ситуація була майже неконтрольована, подібна до афганської. Часто автомобілі з вантажем обстрілювали бандитські формування. Скільки разів Лаврентію Григоровичу як снайперу доводилося займати позицію в голові колони, посередині чи в останній вантажівці і тримати навколишню територію під прицілом - адже кожної миті із-за скель, каміння їх підстерігав вогненний шквал. Нарешті прийшла очікувана Перемога. Їх частину вивели з Ірану на територію Азербайджану. І знову теплушки, дорога, що тривала 16 діб, було зрозуміло, що не додому. Солдатів кинули на Далекий Схід, майже до самісінької Находки, на поповнення 3-ї Харбінської дивізії у 36-ий мотострілецький полк. Вони стояли за 12 км. від Китаю, який уже не контролював свої кордони - там безчинствувала озброєна до зубів квантунська армія. Протягом усієї війни Японія, все чекала моменту, коли Гітлер увійде в Москву і тоді вона "відхопить” територію Азії аж по Урал. Апетит Японії на Сході змушені були стримувати наші війська. Частину, де служив Л. Г. Рудюк, частенько кидали на китайську територію - там страхіття творили японські камікадзе. Важко було нашим солдатам ставати супроти озвірілих, приречених убивць, які ніколи не здавалися в полон. І навіть тоді, коли квантунська армія капітулювала, наші бойові частини ще довго залишалися на Далекому Сході. Лаврентій Григорович, котрий, як і інші бійці, марив уже домою, потрапив до неї лише в 1951 році. Цей звичайний український юнак, котрий залишив батьківську хату в 16 літ, повернувся до неї уже 24-річним. Він мужнів, гартував характер, силу волі, безстрашність в армії. Війна перевіряла не раз його на міцність і він витримав всі її випробування: про це свідчать ордени і медалі на грудях. А в мирний час здобував освіту, закінчивши Житмирський сільгосптехнікум, працював дільничним механіком в Старокотельнянській МТС, 41 рік - майстром і старшим майстром Андрушівського СПТУ-32. Там вручили йому медаль «Ветеран праці». З дружиною Тамарою Миколаївною виростили три сини, тепер всю свою любов, доброту і ласку віддають онукам, молять Бога, аби світ більше не потрясали війни.
Валентина Василюк
Завдяки праці органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, податківців, а також господарюючих суб’єктів, які спільно дбали про пошуки наповнення бюджетів, до загального фонду районного бюджету впродовж звітного року надійшло 9724,2 тис. грн., тобто, обминаючи всі камені спотикання, плановий показник Міністерства фінансів України за цей період виконано на 111,1%.
Найбільший приріст надходжень до загального фонду районного бюджету у 2010 році, в порівнянні з попереднім роком, досягнуто із податку з доходів фізичних осіб - на 1734,3 тис. грн. У структурі надходжень 2010 року провідне місце належало податку з доходів фізичних осіб, питома вага якого становить 82 відсотки від загальної суми одержаних районним бюджетом доходів. Його отримано 9055,4 тис. грн. Надходження плати за землю становили 573,9 тис. грн., що на 92,6 тис. грн. більше, ніж у попередньому році. До спеціального фонду районного бюджету у звітному періоді надійшло 824,6 тис. грн., що становить 155,17 відсотка до планових призначень. Видатки загального фонду районного бюджету за 2010 рік склали 83183,5 тис. грн., що перевищує відповідний показник 2009 року на 17309 тис. грн., або на 20,1%. Наявні ресурси районного бюджету спрямовувались, у першу чергу, на заробітну плату з нарахуваннями, інші соціальні виплати, віднесені до захищених статей бюджету відповідно до статті 43 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України. На утримання закладів соціально-культурного призначення спрямовано 52,7 відсотка обсягу видатків загального фонду районного бюджету, або 45454,6 тис. грн. Найбільшу питому вагу, тобто 70,2 %, становлять видатки на утримання установ та проведення заходів у галузі „Освіта”, на яку спрямовані кошти в сумі 31915,5 тис. грн., що на 4678,9 тис. грн. більше показника 2009 р. На галузь «Охорона здоров’я» спрямовано кошти в сумі 10693,3 тис. грн., що також більше показника 2009 року на 846,4 тис. грн. На соціальний захист та соціальне забезпечення спрямовано 24635,3 тис. грн., або на 6390,5 тис. грн. більше, ніж у 2009 році. По установах культури проведені видатки становлять 2502,0 тис. грн., що на 750,6 тис. грн. більше, ніж у 2009 році. На проведення заходів із фізичної культури і спорту спрямовано 307,2 тис. грн. Для забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування (районної ради) спрямовано кошти у загальній сумі 837,9 тис. грн. Аналізуючи виконання районного бюджету в розрізі напрямків використання коштів, необхідно, перш за все, відзначити пріоритетне їх спрямування на виплату заробітної плати з нарахуваннями, на що витрачено 36631,7 тис. грн., або на 5433,7 тис. грн. більше, ніж у 2009 році. На придбання продуктів харчування для потреб бюджетних установ та на забезпечення їх медикаментами спрямовано відповідно 1341,6 та 531,0 тис. грн. Значну суму коштів, а це 2923,3 тис. грн., у 2010 році із загального фонду бюджету спрямовано на капітальні видатки. Крім того, на придбання предметів і матеріалів та на надання послуг використано 60,3 тис. грн. На розрахунки за спожиті бюджетними установами енергоносії та оплату комунальних послуг спрямовано 4725,5 тис. грн., що на 204,8 тис. грн. більше відповідного показника 2009 р. По спеціальному фонду районного бюджету проведено видатків на загальну суму 5474,4 тис. гри. У 2010 році з Державного до районного бюджету надійшло 49755,5 тис. грн. дотації вирівнювання, що в повному обсязі відповідає запланованому річному показнику. На проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів надійшло субвенції з Державного бюджету 1214,0 тис. грн. До районного бюджету надійшло субвенцій з Державного бюджету по загальному і спеціальному фонду бюджету на загальну суму 27952,5 тис. грн., в тому числі: - на виплату допомог сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям та інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям - 21865,7 тис. грн.; - надання пільг і субсидій населенню - 4654,4 тис, грн.; - на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошове забезпечення батьків-вихователів і прийомних батьків за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім’ях за принципом "Гроші ходять за дитиною» - 413,3 тис. грн. Публічне представлення звіту про виконання районного бюджету за 2010 рік у розрізі економічної класифікації відбулося на засіданні сесії районної ради при затвердженні звіту про виконання районного бюджету за 2010 рік.
Ніна Суботенко,
начальник фінуправління райдержадміністрації
Сьогодні виповнюється 20 років від дня створення служби зайнятості в Житомирській області
З того часу на місцевому ринку праці відбулися суттєві зміни. Зовсім іншими стали й форми та методи діяльності соціальної інституції, що виконує посередницькі функції між роботодавцями та пошуковцями місця праці. Незмінним у роботі працівників центру зайнятості є бажання працювати для людей, повертати їм віру у власні сили, мотивувати до подальшої трудової діяльності, вказувати чіткі орієнтири у професійному самовизначенні молоді. Ця робота вельми непроста - надавати нашим клієнтам якісні соціальні послуги, якомога ефективніше розв’язувати проблему зайнятості мешканців району, налагодити тісну співпрацю із представниками органів влади, освіти, працедавцями, громадськістю. Про результативність діяльності районної служби зайнятості свідчать хоча б такі цифри. Упродовж двадцяти років за сприянням у працевлаштуванні звернулося понад 13 тисяч мешканців Андрушівського району, із них кожному четвертому вдалося допомогти знайти місце праці. Ще 2273 особи, пройшовши за скеруванням центру зайнятості професійне навчання, працюють за набутим фахом. Понад 7333 жителі району працювали на оплачуваних громадських роботах, отож мали тимчасову працю та гарантований заробіток. Чимало безробітних за посередництва і підтримки служби зайнятості розпочали підприємницьку діяльність, а молоде покоління отримало якісні профорієнтаційні послуги задля вдалого вибору майбутньої професійної стежини. Яким же був рік, що минув, для працівників Андрушівського районного центру зайнятості? Загалом - роком інтенсивної та продуктивної праці. А це - прийом різних категорій громадян, сприяння їм у працевлаштуванні, надання професійних консультацій і психологічної підтримки, добір персоналу та його фахова підготовка для працедавців. Впродовж 2010 року в центрі зайнятості перебувало на обліку понад 2390 незайнятих громадян. На оплачувані громадські роботи скеровано понад 420 безробітних, проходити професійне навчання - 273 особи. Ще 163 безробітних було працевлаштовано шляхом надання дотацій працедавцям з Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Одноразову виплату допомоги з безробіття для започаткування підприємницької діяльності отримали 11 осіб. Саме торік значно урізноманітнилася робота з учнівською молоддю. На День знань районний центр зайнятості порадував сільських учнів "Профорієнтаційним щоденником школяра”. Це доволі цікава інноваційна розробка Державного центру зайнятості і Міністерства освіти та науки України, націлена на допомогу підростаючому поколінню у виборі професії. Задля проведення комплексної профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю з використанням сучасних інформаційних засобів і для задоволення потреби ринку праці у кваліфікованих робітничих кадрах в Андрушівській ЗОШ І-ІІІ ст. №1 було встановлено Програмно-апаратний комплекс «Профорієнтаційний термінал», з допомогою якого учні можуть поглиблювати знання про світ професій. Цей електронний порадник є також джерелом корисної інформації про стан і перспективи ринку праці, перспективні професії, законодавчі норми у сфері трудових відносин для батьків, дітей та учителів. За підсумками 2010 року колектив Андрушівського РЦЗ (фото) виборов друге почесне місце серед центрів зайнятості області та нагороджений пам’ятним знаком до 20-річчя створення служби. За двадцять років ринок праці Андрушівщини дуже змінився, зазнала трансформацій і служба зайнятості. Вона змужніла, утвердилася, стала надійним помічником як для тих, хто залишився без роботи, так і працедавців. Одначе її кредо - служити людям праці - залишилося незмінним.
Степан Солопій,
директор районного центру зайнятості
Додаток
до рішення четвертої сесії
районної ради шостого скликання
від 18 лютого 2011 року
ПОЛОЖЕННЯ
Про порядок та умови надання одноразової матеріальної допомоги головою районної ради малозабезпеченим громадянам Андрушівського району.
І Загальні положення
1. Положення визначає порядок та умови надання головою районної ради одноразової грошової допомоги малозабезпеченим громадянам району.
2. Загальна сума коштів для надання допомоги визначається щороку районною радою в районному бюджеті.
3. Одноразова допомога (далі допомога) надається громадянам, які проживають на території району.
4. Допомога малозабезпеченим громадянам може надаватися для лікування, придбання ліків та вирішення соціально-побутових проблем.
ІІ Порядок забезпечення надання матеріальної допомоги
1. Допомога надається головою районної ради за поданням депутата районної ради.
2. Допомога надається у розмірі 100грв.-200грв одному і тому ж громадянину один раз на рік, у виняткових випадках-500грв.
3. Подання про надання допомоги подається голові ради депутатами районної ради.
4. До подання депутати районної ради додають наступні документи:
4.1 письмова заява громадянина до голови районної ради про надання матеріальної допомоги з вказанням причин звернення. В заяві вказується прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання;
4.2 ксерокопії сторінок паспорта громадянина України ( 1,2);
4.3 ксерокопія ідентифікаційного номера Державної податкової інспекції;
4.4 документи, які підтверджують об’єктивність мотивації звернення (акт обстеження матеріально-побутових умов або медична довідка про стан здоров’я);
5. Сума матеріальної допомоги вказується депутатом районної ради в поданні.
6. Документи подаються у виконавчий апарат районної ради, попередньо розглядаються головою ради і за його дорученням відділ організаційної роботи готує розпорядження.
7. Депутати районної ради мають рівні права і рівні суми коштів на надання матеріальної допомоги в залежності від виділеної суми коштів на початку бюджетного року.
8. В разі невикористання депутатами виділеної суми коштів, право подальшого їх використання надається голові районної ради.
ІІІ Контроль за використанням коштів
1. Депутати районної ради підзвітні постійній депутатській комісії з питань законності, регламенту, депутатської етики та місцевого самоврядування по питанню надання громадянам матеріальної допомоги.
2. З метою контролю за отриманням громадянами річної матеріальної допомоги у виконавчому апараті районної ради створюється банк реєстрації громадян, які отримали допомогу.
3. Контроль за отриманням громадянами допомоги покладається на постійну комісію районної ради з питань бюджету комунальної власності.
Заступник голови районної ради В.Б.Шпаківський