Щоразу свято села у Волосові проходить у щирій, невимушеній обстановці. Ті, кого запрошують на урочистості, приходять з радістю і прихованою тривогою, бо знають: на святі обов’язково розкажуть їх трудові біографії, про багатство душі, згадають минуле, вручать усім подарунки.
На цей раз першими вшанували старожилів – Ніну Андріївну Грищенко та Анастасію Миколаївну Касьянову, які вже відзначили своє 90 – річчя. Дякували невтомним трудівницям, котрі винесли на своїх плечах страхи колективізації , голодомору, війни, розрухи, були ще й чудовими матерями, дружинами. Естафету сьогодні продовжила молодь. Ведучі висловили вдячність молодим сім'ям за те, що у селі тільки в цьому році зявилося на світ п’ятеро немовлят. Їм теж вручили подарунки від спонсорів свята. Молодим подружжям побажали рівнятися на сім'ю Анатолія Трохимовича та Ольги Андріївни Рихлюків – у жовтні вони відсвяткували золоте весілля. І в цьому ж місяці на рушник щастя стали Аліна та Богдан Козакевичі. Їм волосівчани побажали щасливо і довго йти сімейною стежкою.
Притишують голос ведучі, вшановуючи пам'ять про поета Олександра Рихлюка. Тут він народився, зробив перші дитячі й поетичні кроки.
Він так і залишився молодим на березі вічності. У залі, де проходило дійство , є куточок його поезії і горить свіча.
Материнський біль… Присутні схиляють голови перед Т.Ш Шателюк і Л.Я Осипчук, чиї сини загинули у мирний час, перебуваючи на службі в армії.
Несе на своїх плечах невтомно важку материнську ношу Г.М. Марченко – майже піввіку доглядає сина інваліда. Їй дякували за мужність, бажали й надалі залишатися сильною духом.
Келих вдовинної долі підготувало життя для молодої жінки Тетяни Грищенко, яка працює у місцевому фермерському господарстві: чоловік помер, на її руках залишилося троє діток. Спасибі, що свекрі допомагають невістці, шанують її, як дочку.
Переплелися розповіді ведучих червоні і чорні нитки, радість і сум, звучали вони і в піснях, які виконували Анатолій Денисюк з дочкою Іриною, а наймолодша учасниця свята Даринка Поліщук розвеселила всіх і піснею, і танцем, і словом.
Андрушівська районна державна адміністрація
Масаж - це метод механічного й рефлекторного впливу на тканини й органи. Як лікувальна процедура, відома зі стародавніх часів, масаж і сьогодні активно застосовується в медицині. Подразнення, викликані механічними рухами, передаються через закінчення нервів у мозок, відповідні реакції якого призводять до різних змін у тканинах і органах, відновлюють порушену будову, взаємозв'язок і діяльність.
Протягом багатьох століть масаж приносить людям користь. Він зміцнює здоров'я, піднімає життєвий тонус, робить м'язи сильними, шкіру пружною. Одним масаж продовжує молодість, іншим допомагає вилікуватися від хвороб. Цей спосіб лікування є найпростішим, природним і найкращим засобом від багатьох проблем. Масаж допомагає зберегти тіло й дух у найкращій формі.
Масаж - це важлива складова в техніці роботи з тілом у тілесно орієнтованій психотерапії й лікуванні психосоматичних захворювань. Масаж допомагає швидко відновлюватися після стресу й уникнути наслідків, пов'язаних із нервовою напругою, знеболює болючі точки, розслаблює напружені м'язи, зменшує занепокоєння, нормалізує блокований енергетичний потік, підсилює функції імунної системи, відновлює почуття спокою й благополуччя.
Іноді пацієнт думає: «Навіщо мені призначили лікувальний масаж, у мене й так усе болить. Краще я почекаю, і пройду курс пізніше, коли відчую себе краще». Такий підхід не можна назвати правильним: навпаки, чим раніше ви почнете робити масаж, тим скоріше видужаєте. Справа в тому, що вплив масажу не обов'язково повинен бути безпосереднім - досить масажувати сусідні ділянки, наприклад, у післяопераційний період, аби наступило поліпшення.
До особливостей лікувального масажу належить і правильне планування часу сеансу й кількість використаних прийомів. Якщо при одному захворюванні потрібно більше часу приділити розминанню, то при іншому - навпаки, краще зробити акцент на розтиранні. Такі «тонкощі» може визначити тільки лікар. Перші сеанси повинні бути щадними, вступними. Після 2-3 таких сеансів можна переходити до основного масажу.
Види патологічних станів, що підлягають лікуванню масажем:
1. Захворювання центральної й периферичної нервової системи (неінфекційного генеза) - послаблює або припиняє біль, поліпшує провідність нерва, прискорює процес регенерації при його ушкодженні, попереджаючи вазомоторні чутливі й трофічні розлади. Масаж підвищує тонус або заспокоює нервову систему. Нормалізує сон.
2. Порушення обміну речовин - масаж підсилює кровоток у м'язах і внутрішніх органах, виводячи молочну кислоту, органічні кислоти, продукти розпаду. Зменшує жирові відкладення, активізуються різні біологічні стимулятори - гормони, вітаміни, ферменти; масажний вплив поліпшує обмін речовин, очищає тканини й забезпечує бажаний лікувальний ефект.
3. Захворювання опорно-рухового апарата - остеохондроз, радикуліт, неврит, плескіт, плече-лопатковий періартрит, артроз, міозит, ішиаз тощо.
4. Хронічні захворювання внутрішніх органів поза стадією загострення - гінекологія, урологія, гастроентерологія й т.д.
Завдяки масажу пацієнти легше адаптуються до перепадів температури й атмосферного тиску, іншим несприятливим факторам зовнішнього середовища. Масаж підвищує загальну опірність організму, наділяючи людини витримкою, упевненістю в собі, витривалістю й здоров'ям.
Масаж, що поліпшує роботу органів і систем організму людини, що сприяє зняттю утоми й відновленню працездатності. Це прекрасна процедура загальнооздоровчого характеру, що запобігає виникненню ряду захворювань.
За рахунок механічного впливу на шкіру, підшкірну клітковину й м'язи поліпшується кровопостачання тканин, судини розширюються, розслаблюються м'язи, поліпшується стан шкіри. Завдяки оздоровчому масажу активізуються стимульовані захисні сили організму, підсилюється відтік лімфи, виводяться шлаки.
Під час сеансу масажу встановлюється рефлекторний зв'язок між різними органами й системами організму людини, потік нервових імпульсів надходить у спинний мозок, потім до внутрішніх органів, головного мозку й центральної нервової системи. Вогнища збудження, які утворюються в мозку, впливають на центри керування внутрішніми органами, саме цим і пояснюється така широка дія масажу.
Родилась 5 января 1986 года, в городе Андрушевка Житомирской области.
Окончила эстрадно-цирковой колледж, вокальное отделение.
Фильмография (роли в кино).
2009 Кармелита. Цыганская страсть :: Дина Боева любовница Жданова
2008 Осенний вальс (Украина) :: Алина Жданько
2006 Все включено (Россия, Украина) :: Лия
2005 Присяжный поверенный :: Екатерина Шмидт
2004 Исцеление любовью (Украина) :: Мария Никитенко :: главная роль
4 січня, в понеділок, тиснув добрячий мороз і не лише дітворі, а й дорослим важкувато було обійти кучугури, до районного будинку культури поспішали і дорослі і діти. Там на них чекав цікавий захід:Андрушівська школа мистецтв влаштувала традиційний конкурс юних талантів "Крок до зірок".Ведучі запросили на сцену всіх учасників конкурсу.
Потім оголосили склад журі конкурсу, яке очолила голова райдержадміністрації К.І .Курсон, повідомила, що він проходитиме в два тури й буде оцінюватися за 5-бальною системою. Конкурсанти мають виконувати одну пісню календарно – обрядового циклу а іншу на вибір.
Гарно виступали всі учасники свята. Із задоволенням слухали глядачі Олену Гавриш із Старої Котельні, Носачук Наталію з Волиці, Жаркой Артура з Лісівки. Зал затих, здавалося, найтонших струн сердець торкався срібний голосок Ані Чижевської з Бровок Перших, коли вона співала пісню про матір. Але чи не найбільше були вражені всі виступом Марійки Жевак з Нехворощі. Щиро аплодували і найменшій учасниці конкурсу – чотирирічній Аліні Федоровій з Корчмищ, яка, так природно трималася на сцені.
Гарно виступили діти і в другому турі конкурсу.
Нарешті слово надали голові журі К.І.Курсон, яка дякувала батькам за велику любов до дітей, щиро вітала переможців. Зичила конкурсантам подальшого творчого злету і начальник відділу культури та туризму райдержадміністрації Г.І. Білецька.
І ось настала найхвилююча мить – нагородження переможців. К.І. Курсон вручила найкращим виконавцям грамоти, призи.
Перше місце заслужено дісталося Марійці Жевак з Нехворощі, друге – Носачук Наталія з Волиці, третє - Діані Ткачук з Червоного. Приз глядацьких симпатій присуджено Артуру Жаркому з Лісівки, Гран – Прі - Олені Гавриш зі Старої Котельні. Відзначили також і найменшу учасницю – Аліну Федорову з Корчмищ.
Андрушівська районна державна адміністрація
1 января в Андрушевский районный отдел милиции Житомирской области обратилась жительница райцентра, 1988 г. р., с заявлением о том, что из ее дома неизвестным похищен музыкальный центр, сумма ущерба устанавливается.
Работники милиции в совершении преступления обоснованно подозревают 24-летнюю сестру заявительницы. Об этом Житомир.info сообщает пресс-служба УМВД Украины в Житомирской области.
Уважаемые граждане! Чтобы не стать жертвой воров, заранее позаботьтесь о безопасности своего имущества. Оборудуйте свои жилища крепкими дверями и надежными замками. Покидая дом даже на непродолжительное время, не забывайте закрывать форточки и окна. Находясь дома, не оставляйте двери своих домов незакрытыми. Помните, что Государственная служба охраны может стать надежным гарантом безопасности вашего имущества, а средства, затраченные на оборудование сигнализации, всегда меньше возможных убытков.
Житомир.info
Даты указов: 10.01.1944 (медаль № 4084)
Орехов Пётр Иванович - командир 125-го танкового батальона (44-я гвардейская Краснознамённая танковая бригада, 11-й гвардейский танковый корпус, 1-я танковая армия, 1-й Украинский фронт), майор.
Родился 2 (15) сентября 1914 года в селе Студёное ныне Илекского района Оренбургской области в семье крестьянина. Украинец. Член ВКП(б)/КПСС с 1940 года. Образование неполное среднее. Работал токарем на Березниковском химкомбинате Пермской области.
В Красной Армии с 1935 года. В 1938 году окончил Саратовское бронетанковое училище. В боях Великой Отечественной войны с ноября 1941 года. Воевал на Западном, Степном и 1-м Украинском фронтах, участвовал в обороне Москвы, в Курской битве, освобождении Украины.
Командир 125-го танкового батальона 44-й гвардейской Краснознамённой танковой бригады 11-го гвардейского танкового корпуса 1-й танковой армии 1-го Украинского фронта майор Орехов, участвуя в наступательных боях на Бердичевском направлении, проявил исключительное мастерство в управлении танковым батальоном. Его подразделение 24 декабря 1943 года первым ворвалось в село Гнилец (ныне Долиновка, Коростышевский район Житомирской области) и во взаимодействии с другими частями освободило его.
Упорное сопротивление противника батальон встретил у посёлка городского типа Андрушевка (ныне город той же области). Преодолев систему обороны врага, первым ворвался в этот населённый пункт, не дав врагу подорвать мост через реку Вильву. Сапёры разминировали мост, и батальон майора Орехова двинулся дальше.
Орехов в этих боях действовал исключительно дерзко, проявлял бесстрашие и стойкость. Он со своим батальоном, незаметно пристроившись к колонне отступающих вражеских войск, вошёл в город Бердичев (Житомирской области). Будучи отрезанным от своих частей, трое суток продолжал вести бои с превосходящими силами пехоты и танков противника. Когда положение осложнилось, командир батальона майор Орехов вызвал огонь на себя.
В боях с 24 по 31 декабря 1943 года батальон уничтожил 16 танков, 3 самоходных и 41 полевое орудие, 110 автомашин, 1 бронетранспортер и до 400 солдат и офицеров противника.
Указом Президиума Верховного Совета СССР от 10 января 1944 года за мужество, отвагу и героизм, проявленные в борьбе с немецко-фашистскими захватчиками, майору Орехову Петру Ивановичу присвоено звание Героя Советского Союза с вручением ордена Ленина и медали "Золотая Звезда" (№ 4084).
После войны майор Орехов — в отставке. В 1959 году окончил Высшую партийную школу при ЦК КПСС. Жил и работал в Симферополе (Автономная Республика Крым, Украина). Умер 15 января 1981 года.
Награждён орденами Ленина (1944), Александра Невского (1943), «Знак Почёта» (1958), медалями.
Биография предоставлена В.В.Примаченко
Источники:
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
Гетман А.Л. Танки идут на Берлин. 2-е изд., испр. и доп. М., 1982.
Россовский В.П. Золотые Звезды Оренбуржья, 1989
Даты указов:
1. 14.11.1943
2. 09.10.1944 (орден № 426)
3. 29.06.1945 (орден № 3)
Броницкий Алексей Васильевич - воздушный стрелок-радист 140-го бомбардировочного авиационного полка 276-й бомбардировочной авиационной дивизии 13-й воздушной армии Ленинградского фронта; 1-й воздушной армии 3-го Белорусского фронта, сержант.
Родился 23 июля 1922 года в селе Гардышевка ныне в черте города Андрушевка Житомирской области Украины в семье крестьянина. Украинец. Член ВКП(б)/КПСС с 1944 года. Окончил 9 классов.
В Красной Армии с 1941 года. На фронте в Великую Отечественную войну с марта 1943 года.
Воздушный стрелок-радист 140-го бомбардировочного авиационного полка (276-я бомбардировочная авиационная дивизия, 13-я воздушная армия, Ленинградский фронт) сержант Алексей Броницкий в пяти боевых вылетах обеспечивал устойчивую радиосвязь.
9 ноября 1943 года в составе экипажа разрушил железнодорожный мост через реку Луга в районе поселка городского типа Толмачёво Лужского района Ленинградской области.
За мужество и отвагу, проявленные в боях, сержант Броницкий Алексей Васильевич 14 ноября 1943 года награждён орденом Славы 3-й степени (№ 18192).
30 июня 1944 года Алексей Броницкий, участвуя в групповом воздушном налете на железнодорожную станцию Лаппенранта (Финляндия), в составе экипажа уничтожил пять вражеских вагонов, разрушил пристанционное здание, железнодорожное полотно, создал очаг пожара.
30 июля 1944 года при бомбардировке железнодорожной станции Йыхви (Эстония) вывел из строя два эшелона противника, железнодорожное полотно, участок шоссейной дороги, а также взорвал три склада с боеприпасами, разрушил четыре здания.
За мужество и отвагу, проявленные в боях, сержант Броницкий Алексей Васильевич 9 октября 1944 года награждён орденом Славы 2-й степени (№ 426).
К апрелю 1945 года Алексей Броницкий (тот же боевой состав, 1-я воздушная армия, 3-й Белорусский фронт) совершил с экипажем 106 боевых вылетов на бомбардировку укрепленных объектов, железнодорожных узлов, артиллерийских позиций, скоплений боевой техники и живой силы противника.
15 февраля 1945 года южнее города Браунсберг (ныне город Бранево, Польша) из пулемета поджег два вражеских автомобиля.
22 марта 1945 года в районе города Хайлигенбайль (ныне город Мамоново Калининградской области) отразил три атаки вражеских истребителей.
Указом Президиума Верховного Совета СССР от 29 июня 1945 года за образцовое выполнение заданий командования в боях с немецко-фашистскими захватчиками сержант Броницкий Алексей Васильевич награждён орденом Славы 1-й степени (№ 3), став полным кавалером ордена Славы.
В 1946 году старшина А.В. Броницкий демобилизован из Вооруженных Сил СССР. Вернулся на родину. В 1948 году окончил Киевскую двухгодичную юридическую школу, а в 1954 году — Киевский филиал Всесоюзного юридического заочного института.
Жил в городе Коростышев Житомирской области. Работал председателем народного суда. В 1975 году удостоен почетного звания «Заслуженный юрист УССР». Скончался 5 февраля 1993 года.
Награжден орденами Отечественной войны 1-й и 2-й степени, орденами Славы 1-й, 2-й и 3-й степени, медалями.
Имя полного кавалера ордена Славы А.В. Броницкого занесено в Книгу трудовой славы Верховного суда УССР.
Почетный гражданин Андрушевского и Коростышевского районов Житомирской области Украины.
Биография предоставлена Кириллом Осовиком
Источники:
Дубров Б.И. Солдатская слава. 3-е изд. Киев, 1987.
Кавалеры ордена Славы трёх степеней. Биограф.словарь. М.: Воениздат, 2000
Лобода В.Ф. Солдатская слава. Книга 1. М., 1963