В Інтернеті на сайті «Однокласники» значиться моє дівоче прізвище - Рудюк. Якраз ця деталь і стала початком історії, про яку я вам розповім. Нещодавно знову ж таки по Інтернету я одержала лист від членів пошукового загону «Пошук», що в м. Нижнєкамськ (Республіка Татарстан). З нього дізналась, що в серпні 1996 року тамтешні ентузіасти-краєзнавці, відшуковуючи та захоронюючи останки солдат, що полягли у Велику Вітчизняну війну, натрапили на слід невідомого бійця. За документами обліку безповоротних втрат рядового і сержантського складу Радянської Армії значилось, що це Рудюк Федір Зіновійович, 1916 року народження, уродженець с. Андрушівка, Андрушівського району, Житомирської області. Дата і місце призову - вересень 1941 р,. Андрушівський РВК, Українська РСР, Житомирська область. Військове звання - рядовий. Зв’язку з військовослужбовцем не було з дня призову. Мати Рудюк Варвара Олексіївна проживала по місцю народження сина. За матеріалами Андрушівського райвійськкомату вважається, що Рудюк Ф. З. пропав безвісти у березні 1944 року. Татарські пошуковці просять допомогти знайти родичів чи людей, що знали сім’ю Рудюка Федора Зіновійовича, щоб повідомити їм більш детальну інформацію про місце захоронення фронтовика-земляка. До мене вони звернулися з надією, що згаданий фронтовик, можливо, мій родич. Але це не так. Тим, хто захоче встановити контакт з пошуковцями, я із задоволенням допоможу.
Аліна Поліщук,
вчителька Андрушівської гімназії
Новини Андрушівщини
Весна 1939 року. Молоді садки на хуторі неподалік села Гальчин буяли ніжною зеленню і білим цвітом вишень, черешень, слив. Гордо несли свої рожеві бубляхи яблуні й груші. Повітря було таким пахучим, що паморочилася голова. Хутір всього з п’яти хат, де оселилися молоді сім’ї, жив своїм звичним життям.
Та раптом завітали до них представники тодішньої влади і категорично заявили, що хутір має припинити своє існування. Головний партійний начальник дав наказ розібрати всі хати, а їх мешканців переселити в Гальчин. Батьки просили, аби їм дозволили залишитися на хуторі, адже вони зовсім недавно нелегкими зусиллями спорудили дім, обжилися, а тепер знову розпочинай з нуля. А за що? Матері плакали, а ми, діти, раділи, що будемо жити в селі. Там більше дітей, друзів. Старший з районного начальства наголосив, що нікому не дозволять залишитися, бо за наказом Й. В. Сталіна всі хутори мають бути ліквідовані в найкоротший термін Від слів відразу приступили до справи. Спритні молоді чоловіки залізли на солом’яні дахи, стали розшивати сніпки і скидати їх на землю. Важко уявити, що тієї миті творилося в душах наших батьків. Вони ж бо знали, як нелегко розібрати хату і побудуватися на новому місці. Але виходу не було. За непокору - в’язниця. У дворі мого батька була криниця, з якої брали воду всі п’ять сімей. Ясна річ, що тепер потрібно було копати її на новому місці. Мусіли вручну, без ніякої техніки, виймати колодязні кільця, аби везти їх туди, де будуть жити. Моя мати, користуючись якимись своїми секретами, уже в селі шукала місце для нової криниці і знайшла таке біля перелазу на нашому вже новому подвір’ї. Але сусіди попросили копати її в такому місці, аби й вони могли там брати воду. Батьки, звісно, погодилися. І знову мати шукала джерело. Сказала, аби копали колодязь на узбіччі двох доріг. Її послухали. Там криниця знаходиться і нині. Головним копачем колодязя був мій батько, бо вже мав досвід у цій справі, допомагали йому сусіди: Яків Чуйко, Федір Тимченко, Михайло Марчук. Копали-копали, вже й потомилися, стали сумніватися, чи є там джерело, бо вже й батька майже не видно така глибина. А мати все стояла на своєму: «Копайте, тут буде добра вода!». Невдовзі почули радісний крик батька: «Вода! Пішла вода!». Криниця вийшла глибока, кілець виявилося замало. Батько запропонував викласти верхню частини криниці камінням, скріпивши його розчином, а одне кільце поставити наверх. Так і зробили. Мені, семирічному хлопчику, тоді батько і чоловіки, котрі працювали біля криниці здавалися силачами. Мамин прогноз таки справдився: вода була чиста, холодна і смачна. Колись жниварі в полі просили привезти води тільки з Макухиної криниці - так по вуличному називали мого батька. Бо колись мій прадід мав олійню, а за послуги люди давали йому макуху. Так і прилипло це слово до нашої родини. Довго стояв колодязь без накриття, бо воду там брали всі, а рук до неї докласти не поспішав ніхто. В дев’яностих роках я повернувся до батька у рідне село. Напившись води з батьківської криниці, зрозумів, яка смачна вода джерельна! Хіба можна назвати водою ту рідину, яка тече з кранів у містах. І я вирішив, що не такий мусить мати вигляд криниця, створена руками мого батька та його сусідів. Отож почав облаштовувати її. Допоміг мені це зробити Володимир Малинівський: вмонтували корбу, зробили накриття, обгородили, все пофарбували. Ми з дружиною придбали в церкві ікону Святої Трійці, прикріпили її біля криниці. А наш сільський священик Миколай Гаврилів на Водохреща освятив її. Пішли з життя батькові помічники: Яків Чуйко і Михайло Марчук загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, Федір Тимченко помер уже в повоєнні роки. У віці 97 років закінчив свій земний шлях мій батько Тимченко Яків Мусійович, ветеран Великої Вітчизняної, інвалід ІІ групи. У рік, коли потрясло світ чорнобильське лихо, не стало моєї матері Марії Харитонівни, яка знайшла те життєдайне джерело, яке служить людям уже 71 рік - такий вік батькової криниці. Ось таку добру пам’ять лишили по собі сільські трударі. Їх згадує подумки кожен, хто в спеку або ж мандруючи зупинився біля кринички аби втамувати спрагу.
Микола Тимченко,
с. Гальчин
Новини Андрушівщини
4 червня в залі засідань районної ради відбувся семінар-навчання голів та секретарів місцевих рад, де одним з перших розглядалося питання про результати проведення двомісячника в рамках Всеукраїнської весняної акції "Благоустрій України” в районі.
У своїй інформації заступник голови районної ради Мельник О. В. відмітив, що проведення благоустрійних робіт в цьому році мало ряд особливостей - насамперед відсутність бюджету, а тому й дефіцит коштів у місцевих бюджетах на виконання необхідних робіт з благоустрою населених пунктів та установ соціально-культурної сфери. Тому першочерговим завданням є консолідація зусиль органів місцевого самоврядування, виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та жителів територіальних громад на вирішення питань соціального розвитку, благоустрою, утримання соціальної інфраструктури населених пунктів району. Виступаючий відмітив, що у двомісячнику взяли участь 268 підприємств, організацій та установ різних форм власності, було залучено 1300 учнів загальноосвітніх шкіл. В період двомісячника проведено благоустрій узбіч вулиць, закладів торгівлі, установ соціально-культурної та виробничої сфери. Обсяг зібраних побутових відходів зі стихійних сміттєзвалищ складає 262 куб. м. Приведено до належного стану 28 зупинок транспорту. У акції брало участь майже 10 тис. чол. Варто відмітити, що більшість установ та організацій району навела лад на закріплених територіях, брала участь у ліквідації сміттєзвалищ та вивозі сміття. Мельник О. В. назвав кращі населені пункти, які багато зробили в плані благоустрою їх територій: Іванків (сільський голова Гарбар Н. А.), Бровки Перші (Мельник Н. І.), Любимівка (Ящук В. В.), Нехворощ (Гетьман В. М.). Окремо відмітив Крилівську сільську раду (секретар Федорчук Ю. Л.), під керівництвом якої реставровано пам’ятники загиблим воїнам, проведено благоустрій території села. На жаль, існує ряд проблем, які є характерними для кожного населеного пункту: обкошування територій, що заросли бур’янами, ліквідація стихійних сміттєзвалищ, утримання в належному стані обелісків, братських могил. Заступник голови районної ради О. В. Мельник подякував сільським головам, які постійно дбають про чистоту і порядок у своїх населених пунктах. Наголосив, що слова вдячності сільська громада села Степок висловлює народному депутату України Рудченку М. М., першому заступнику голови облдержадміністрації Олещенку М. М., депутату районної ради Юянцю П. В., голові райдержадміністрації Мазуру Б. В. та районної ради Шпаківському В. Б., сільському голові Войцехівській Н. П. за встановлений новий пам’ятник воїнам-визволителям та загиблим мешканцям села. В усіх населених пунктах до поминальних днів проводився благоустрій кладовищ. Тепер основне завдання - підтримувати там порядок. Нині, зауважив виступаючий, гостро стоїть питання благоустрою громадських криниць, прибирання поблизу будинків, в яких ніхто не проживає. Важливою проблемою є освітлення вулиць в нічний час, ремонт доріг. В рамках акції було приведено в належний стан шкільні двори, побілено бордюри, впорядковано квітники, висаджено саджанці дерев та кущів. А до 65-річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні учні навчальних закладів району впорядковували військові поховання та пам’ятники, що знаходяться на території населених пунктів. В ході двомісячника висаджено близько трьох тисяч дерев та кущів. В навчальних закладах району з 12 квітня по 12 травня проведено місячник з упорядкування та облаштування спортивних майданчиків . Всього взяло участь в місячнику майже 1300 учнів, вчителів та батьків. На семінарі розглядали також питання про стан худобомогильників в районі; про порядок реєстрації об’єднань громадян; про зміни в законодавстві України щодо надання державних соціальних допомог, пільг та компенсацій; про організацію утримання джерел водопостачання в районі; про стан проведення грошової оцінки земель населених пунктів; про поліпшення диспансерного обстеження населення. Виступаючі висловлювали свої думки з приводу питань, які розглядалися на семінарі-навчанні, вносили пропозиції, а дехто просив конкретних порад і роз’яснень.
Марія Кобилянська
Новини Андрушівщини
3 червня на базі СТОВ "Старокотельнянське” с. Стара Котельня та ТОВ "Аларіт Трейд” с. Івниця відбулася нарада-семінар з питань захисту рослин, заготівлі сіна, сінажу та передових технологій утримання худоби.
На зібрання запрошувалися керівники сільськогосподарських підприємстврізних форм власності, фермерських господарств, а також підрозділів управління агропромислового комплексу району, заступник начальника Головного управління АПР облдержадміністрації Данкевич Є. М., представник фірми "Ерідон” Вареньє Г. М. та ін. (фото 2). Відкрив нараду заступник голови райдержадміністрації Балюк О. В., який ознайомив присутніх з планом роботи та питаннями, які розглядатимуться. Потім учасники зібрання побували на полі, де тягнеться до сонця добірний ячмінь. Головний агроном СТОВ "Старокотельнянське” Шкварніцький С. І. розповів про те, як вони здійснюють догляд за посівами. Зокрема відмітив, що приділяється належна увага попередникам зернових культур. Так, в цьому році посіяно понад 300 га зернобобових культур, а наступного року на цих полях колоситимуться пшениця і ячмінь. Ось і на ячмінному полі, біля якого розпочала свою роботу районна нарада-семінар, в минулому році була люцерна. Звичайно, посіви потребують відповідного догляду, захисту від шкідників - все це проводиться в міру потреби та фінансових можливостей. Учасники зібрання цікавилися у головного агронома сусіднім полем, де не надто радувала зір озима пшениця. Сергій Іванович пояснив, що з озимими було й залишається немало клопоту - засівали поля після 20 жовтня, бо осіння засуха не дозволила це зробити в кращі агротехнічні строки, а взимку був досить сильний мороз, потім на озимині утворилася льодова кірка. Отож довелося підсівати ярою пшеницею. Травневі ж дощі також спричинили немало хвороб на зернових посівах, а тому доведеться їх обробляти. Перед керівниками сільгосппідприємств виступив начальник інспекції захисту рослин Рой О. П., який зупинився на проблемах захисту рослин із врахуванням умов погоди, відповів на поставлені запитання. Заступник начальника Головного управління АПР Данкевич Є. М. звернув увагу керівників на проблему обробітку цукрових буряків, їх захист від шкідників. Коли учасники наради перейшли на поле, де проводиться заготівля сінажу, то їм продемонстрували сам хід заготівлі, аграрії мали можливість оцінити якість сінажу, відмітили оперативність трудівників при виконанні даних робіт (фото 1). Заступник директора СТОВ "Старокотельнянське” Ракович А. С. у своєму виступі наголосив, що заготівлі кормів у даний час приділяється належна увага, проводиться контроль за їх якістю та чіткий облік кількості. Учасники наради-семінару планували побувати ще й на гороховому полі, але погодні умови внесли свої корективи - дощ та шквал вітру змусили їх відразу їхати в ТОВ "Аларіт Трейд”, де його директор Горковенко Н. Д. розповів про технологію заготівлі сіна та перспективи розвитку тваринництва у новоствореному господарстві. Аграрії оглянули тваринницькі приміщення безприв’язного утримання дійного стада, побачили весь обсяг робіт, що проводиться по капітальному ремонту та реконструкції існуючих приміщень. Учасники зібрання дякували його організаторам за те, що на порядок денний винесли надзвичайно актуальні питання, а нарада пройшла оперативно.
Марія Олексюк
Новини Андрушівщини
Андрушівська районна рада ВИРІШИЛА:
1. Установити загальний обсяг доходів районного бюджету на 2010 рік в сумі 87757,182 тис. грн., в т.ч. обсяг дотації вирівнювання в сумі 49755,5 тис. грн., обсяг додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів у сумі 463,9 тис. грн., обсяг субвенції з державного бюджету в сумі 27802,9 тис. грн., іншої субвенція з обласного бюджету в сумі 26,5 тис. грн. та коштів, що надходять до районного бюджету з міського бюджету в сумі 436,094 тис. грн. Обсяг доходів загального фонду районного бюджету визначено в сумі 83846,682 тис. грн., спеціального фонду районного бюджету -3910,5 тис. грн. (додаток №1).
2. Затвердити загальний обсяг видатків районного бюджету на 2010 рік у сумі 87757,182 тис. грн. в тому числі обсяг видатків загального фонду районного бюджету в сумі 83846,682 тис. грн. та видатків спеціального фонду бюджету - 3910,5 тис. грн. за тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів (додаток № 2) та головними розпорядниками коштів (додаток № 3).
3. Установити розмір оборотної касової готівки районного бюджету в сумі 600,0 тис. грн.
4. Затвердити обсяги міжбюджетних трансфертів (див. додаток № 4, таблиця) на 2010 рік:
4.1. Дотації вирівнювання сільським, селищному бюджетам у сумі 11398,047 тис. грн.
4.2. Коштів, що передаються до районного бюджету, в сумі 436,094 тис. грн.
5. Установити, що перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам здійснюється шляхом застосування нормативів щоденних відрахувань від надходжень доходів до загального фонду районного бюджету згідно із додатком № 4 до цього рішення. Установити, що перерахування коштів, що передаються до районного бюджету, здійснюється шляхом застосування нормативів щоденних відрахувань від надходжень доходів до загального фонду міського бюджету, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів згідно із додатком № 4 до цього рішення. Перерахування коштів недоотриманої суми дотації вирівнювання та коштів, що передаються до районного бюджету, проводиться не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
6. Установити обсяг повернення кредитів до районного бюджету в сумі 1,5 тис. грн. та розподіл надання кредитів з районного бюджету в сумі 1,5 тис. грн. в 2010 році (додаток № 5).
7. Установити обсяг резервного фонду районного бюджету на 2010 рік у сумі 68,894 тис. грн.
8. Затвердити перелік захищених статей видатків загального фонду районного бюджету на 2010 рік за їх економічною структурою відповідно до статті 27 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
9. Надати право районній державній адміністрації здійснювати протягом 2010 року додатковий розподіл та перерозподіл видатків, які фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету та обласного бюджету з наступним затвердженням районною радою.
10. Відповідно до статті 50 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», надати право районній державній адміністрації отримувати: - в Головному управлінні Державного казначейства України в Житомирській області позики на покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду районного бюджету; - від Міністерства фінансів України середньострокові позики за результатами виконання районного бюджету на суму невиконання розрахункового обсягу доходів на 2010 рік, що врахований при визначенні міжбюджетних трансфертів.
11. Розпорядникам бюджетних коштів районного бюджету забезпечити укладання угод по кожному виду енергоносіїв у межах, встановлених відповідним головним розпорядником бюджетних коштів обґрунтованих лімітів споживання в натуральних одиницях відповідно до встановлених асигнувань. Розпорядникам бюджетних коштів при виконанні бюджету забезпечити у повному обсязі проведення розрахунків за електричну, теплову енергії, водопостачання, водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються бюджетними установами, недопускаючи будь-якої простроченої заборгованості з оплати вищезазначених товарів і послуг.
12. Розпорядники коштів районного бюджету мають право брати бюджетні зобов’язання у 2010 році, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, в обсягах, що не перевищують суми бюджетних призначень, визначених у додатку № 3 до цього рішення.
13. У процесі виконання районного бюджету за обґрунтованим поданням головного розпорядника коштів районного бюджету фінансове управління райдержадміністрації здійснює перерозподіл видатків за економічною класифікацією в межах загального обсягу його бюджетних призначень за кодом тимчасової класифікації видатків бюджету, а перерозподіл бюджетних призначень між кодами тимчасової класифікації видатків бюджету в межах загального обсягу головного розпорядника коштів районного бюджету здійснюється лише за погодженням із постійною комісією районної ради з питань бюджету і комунальної власності.
14. Надати право районній державній адміністрації в особі фінансового управління райдержадміністрації проводити фінансування головних розпорядників коштів районного бюджету в межах зареєстрованих в органах Державного казначейства України фінансових зобов’язань.
15. Затвердити розпорядження голови райдержадміністрації від 05.05.10 року № 179 «Про здійснення розрахунку міжбюджетних трансфертів».
16. Додатки 1-5 до цього рішення є його невід’ємною частиною.
Голова районної ради В. Б. Шпаківський
Новини Андрушівщини
Війна й досі незримо знаходиться серед нас, а, значить, і подвиг людський житиме доти, доки в душах горітиме свіча пам’яті… Вже внуки тих, хто звільняв у Велику Вітчизняну міста й села, брав безіменні висоти, за віком старші, ніж були у той час їх діди.
Скільки їх залишилось солдатами і спить у ранкових росах на своїй і чужій землі.
Правду кажуть, що в кожній українській родині є свій герой. Я розповім вам про одну з таких - сім’ю Кондратюків. Кілька років тому болем свого серця поділилася зі мною шанована в Міньківцях жінка, в минулому вчителька, моя сусідка Віра Іванівна Кондратюк (дівоче прізвище Пилипчук). Розповіла, як з братом шукали могилу свого батька, який загинув на Вінниччині 12 березня 1944 р. Плакали обоє. Я відчула муку її серця. І лише тепер в повній мірі зрозуміла, чому вона завжди так гірко плакала, коли інші та і я, пишаючись своїм батьком, була завжди поруч з ним в День Перемоги на сільському мітингу, турботливо поправляючи ордени і медалі, тримала за руку, аби вгамувати його хвилювання. А її, 45-річний батько спочиває в братській могилі, де покоїться прах 800 солдатів, котрі полягли в бою за село Малий Чернятин Калинівського району, що на Вінниччині. В 1944-му одержала Ганна Пилипчук похоронку. П’ятнадцятирічна Віра була найстаршою в сім’ї, сестрі Марії виповнилося 13, брату Володимиру - 5. Троє дітей, і мати вся зчорніла від горя… Біль втрати не меншав з роками. Пам’ять і почуття обов’язку покликали їх з братом в 1965 р. в дорогу, щоб відшукати могилу батька, вклонитися йому доземно. Взяли із собою чорну звістку, яку мама берегла у скрині і тисячу разів обмила гіркими сльозами, та й поїхали на Вінниччину. Добрі люди порадили зійти з потягу на маленькій станції Жаборинці, що між Козятином і Калинівкою, і прямувати до Малого Чернятина навпрошки полями - так швидше. - Ішли ми з братом протоптаною між пшеницями стежкою, - розповідає жінка. - До цих пір пам’ятаю, як вклонялися нам до ніг хліба, наче дякували чи просили прощення. І уявила я тих 800 солдатів на цьому полі. 800! Може, саме тут скосила їх без пори війна і вони проросли колосками. І сльози самі по собі падали додолу, коли погляд спинявся на польових маках… А коли знайшли в селі братську могилу, то голосила на весь світ від болю, горя, образи: то був горбик землі, порослий бур’янами в молодому березовому скверику. Чи у вас, люди добрі, серця зачерствіли, чи дітей немає, солдати ці за ваше ж село полягли. Навіть поле пам’ятає їх, бо до цих пір цвіте червоно, - приказувала і поклялася, що наступного року приїду знову і все сама приберу, чорнобривців насію, які так любив батько… І поїхала-таки Віра Іванівна з братовою Владиславою. Навели там лад, квітів насіяли, дівчинку місцеву попросили, аби доглядала за ними. А потім добиралася в «гості» до батька зі своїм старшим сином та старенькою матір’ю, яка так просила її взяти з собою, наче відчувала, що скоро залишить цей світ. Збиралась до Івана, наче до храму. А Віра Іванівна хвилювалась за матір, аби ту не вбила людська байдужість. ...Та люди схаменулись. На братській могилі стояв пам’ятник воїну, скрізь був порядок. Сільський голова дорікав, чому не попередили про приїзд, транспорт вислали б до станції. Літа біжать, особливо, коли сивина на скронях. Зібрались на Різдво сини до Віри Іванівни зі своїми сім’ями і вирішили побувати на могилі діда і прадіда Івана. А вона раділа, бо знала, що у свої 82 самотужки туди уже не добереться. Відтоді щомиті готувалася до поїздки, до "зустрічі” з батьком. І ось вранці 9 Травня вона, її три сини, невістка, брат, племінник із сином були у Малому Чернятині. Вийшли з машини, а тут… "Дымилась роща над горою…” і стиснулось серце - його знову торкнулась війна. - Як виросли берези!.. І пам’ятник доглянутий, алея, обсаджена квітами, 16 плит камінних з викарбуваними прізвищами загиблих, і лавочки, скрізь молода травичка… Підійшли до плити, де значиться прізвище рідної людини, поклали за звичаєм на рушнику хліб і гостинці. А я впала на коліна, сльози котилися градом... - розповідає Віра Іванівна. - Був мітинг. Стояли, як соколи, мої хлопці. Уже мій внук вполовину такий за віком, як тоді батько… і плакали. Скупо, по-чоловічому плакали. Тож чи можемо ми сказати тепер, що забули про війну? Звісно, є й серед нас пустоцвіт, але його мало, бо струшують вітри історії, саме життя… Є в цій родині ще одна болюча історія, яка стосується родовідного дерева уже невістки В. І. Кондратюк - вчительки Андрушівської гімназії, котра родом з с. Заліське Тальнівського району, що на Черкащині. Родина її батька Кривенка Івана Федотовича 65 років шукала могилу свого батька, дідуся, прадідуся Федота Микитовича, який з боями дійшов аж до Бухареста, де загинув перед самісінькою Перемогою - 27 квітня 1945 року. І ось коли його сину Івану пішов 81-й рік, а дочкам виповнилося 83 і 85, одна з правнучок Федота Микитовича Тетяна, котра вже 2 роки розшукувала місце поховання прадідуся, через Інтернет, одержала в березні цього року таку дорогу для них звістку від програми «Жди меня»: Ф. М. Кривенко захоронений в окремій могилі на кладовищі в столиці Румунії Бухаресті, надіслали для підтвердження і знімки. Як хотілося батьку Надії Іванівни, рідні вклонитись своєму герою в День Перемоги через 65 років. Але щоб потрапити на чужу землю, в іншу країну потрібно зібрати немало документів. Та вони обов’язково там побувають, бо чекали цього так довго. Але то вже буде інша розповідь, яку ми обов’язково опублікуємо.
Валентина Василюк
Новини Андрушівщини
Так кажуть про Тетяну Андріївну Дерду. Її чарівна посмішка, теплі материнські слова й ніжні руки не раз рятували й рятують від тяжкої недуги малюків. Тому матусі, коли їх хворих дітей лікує цей лікар, добре знають, що призначене лікування обов’язково буде ефективним.
Лікар-педіатр Дерда Т. А. вже понад 20 років працює в Андрушівській центральній районній лікарні. Звичайно, авторитет і визнання прийшли не відразу, цьому передували постійна самоосвіта, яка стала невід’ємною частиною її життя. Тетяна Андріївна завжди цікавиться новинками медицини, що з’являються на сторінках Інтернетвидань, у фахових журналах, спілкується з колегами, які працюють в різних медичних закладах України. Разом з чоловіком - головним лікарем Гальчинської амбулаторії, сімейним лікарем Віктором Олексійовичем, виховали двох доньок - Лесю і Таїсу. Старша, закінчивши Київський фармацевтичний інститут, живе й працює в Києві, має сім’ю, молодша - старшокласниця Андрушівської гімназії. У цій сім’ї завжди панують мир, злагода та взаєморозуміння. Напередодні професійного свята хочеться побажати Тетяні Андріївні, її родині, всім медичним працівникам району усіляких гараздів, добра, достатку, любові.
Марія Кобилянська
Новини Андрушівщини