Андрушівка фото

Нещодавно побачила світ перша поетична збірка Юрія Шлапака «Святе джерело». Лікар за фахом роздумує над сутністю людського буття, його турбують непрості взаємовідносини між людьми, але червоною стрічкою через кожну поезію проходить бачення автором шляху, який веде до Бога. Юрій Володимирович переконаний, що подолати всі життєві проблеми допоможе віра: Коли біда в наш дім приходить, Не падай духом, - помолись, Стань на коліна перед Богом І бути вірним поклянись. Його лірична душа тонко відчуває зміни в природі, в людських взаєминах, споглядаючи все це з вершин духовності: Коли йде дощ - приходить сум, Й вітри зриваються в пориві, А я в полоні різних дум Всім тілом віддаюся зливі. …Бо то не дощ, а божі сльози, - За грішних нас той ревний плач! Юрій Шлапак переймається тим, щоб люди були матеріально й духовно багатими, його тривожать гіркі уроки історії, коли і дорослі, і діти мріяли про шматок хліба, завдяки якому можна було вижити: Не хлібом єдиним багата людина, Проте і без хліба - біда. …Просіть - і вам дасться, - примножаться зерна Любові, надії, земного добра. Частину своїх поезій автор написав російською мовою. В них вражає глибина думки, філософське бачення навколишнього світу: Все, что имеешь, - даровано Богом, Он есть источник всех твоих благ. Если же нужно - отдай без тривоги Тем, кто голодный, несчастен и наг. Поетичні рядки Юрія Шлапака змушують читача замислитися над сутністю людського буття, над тим, що кожен з нас залишить після себе: Все, что в мире, - не вечно, оно быстро проходит. Пролетают, как птицы, все земные года. …Ты не спи, не дремай, не живи вхолостую, Не растрачивай попусту жизни земной, Обрети для себя лишь надежду святую, - Вечно жить со Христом в Отчизне родной! Варто зазначити, що кожна з поезій виколисана багатою уявою автора. Однак йому слід приділити більше уваги редагуванню творів. В окремих віршах автор часто вживає займенники, а тому зміст поезії набуває неозначеної форми: Лише той, хто Бога знає Особисто, а не з слів, Лише той завжди чекає, Хто колись його зустрів. Насамкінець хочу висловити Юрію Володимировичу вдячність за те, що, надрукувавши збірку, відкрито показав своє філософське бачення ролі людини в суспільстві, її шлях до Бога. Таку духовну лірику може створити людина високоморальна, доброзичлива. Тож побажаймо автору подальших успіхів і Божого благословення на творчій ниві.

Марія ОЛЕКСЮК