В Нехворощі 14 жовтня 1919 року в селянській сім’ї Василя та Ганни Захарків народилася дівчинка, яку назвали Розалією. Дитинство було тривожним, бо тривала громадянська війна. У сім’ї підростало п’ятеро дітей. Всі змалку були привчені до праці, допомагали по господарству. Перед війною поєднала Розалія свою долю з Петром Козінчуком. Народила йому 5 синів і дочку. Та недовго діти тішилися батьком: Розалія Василівна рано овдовіла і всі клопоти про сім’ю взяла на свої плечі. Важко було одній: лягала спати і прокидалася з однією думкою - чим нагодувати дітей. Ходила на торфорозробку, бо там хоч щось та платили, потім працювала в колгоспі.
Одного бажала, щоб діти виросли порядними людьми. Через це змалку всіх до праці привчала, тлумачила, щоб були скромними і ввічливими. Діти вдячні матері за науку. Про це вони казали неньці і в день її 90-річчя, яке та зустріла нещодавно. Її гордість - це дочка Юлія, сини Василь, Микола, Леонід, Станіслав, Павло, а ще 8 онуків і 11 правнуків. Поки здужала, жила Розалія Василівна у рідній Нехворощі, а оце два роки тому переїхала до дочки в Андрушівку. У бабусі й досі світлий розум, завидна пам’ять, поміркований характер. Старенька допомагає по господарству, любить читати газети.
Коли діти, зібравшись у сімейному колі, починають говорити про хвороби, бабуся Рузя жартома вставить: «А в мене нічого не болить!». Така вона в нас, Розалія Василівна, трудівниця, оптимістка, мати-героїня і просто хороша людина.
Андрушівська районна державна адміністрація
Є особлива категорія жінок, котрі, здається, у які б часи не жили, неодмінно утвердилися б як непересічні особистості - інтелектуали, талановиті лідери і водночас світлі стилем життя, здатні щедро віддати свої знання, подати руку допомоги, не стримати сліз, коли комусь боляче...
Добре відома і знана жінка на Андрушівщині - директор ТОВ “Андрушівський маслосирзавод” Матвієнко О.Ю. (фото). Якщо коротко охарактеризувати цю жінку, я без лукавства сказала б - це справді гармонійна особистість. Багато чого їй подарували Бог і доля, але й сама вона доклала чимало зусиль до того, аби жити в рівновазі з собою та людьми, лишити слід на землі.
Народилась Оксана Юріївна в нашому місті в родині Хомичів. Мама, Валентина Іванівна, була вчителькою Гальчинської школи, батько, Юрій Михайлович, працював на Андрушівському цукровому заводі. В 1978 році вона закінчила із золотою медаллю Андрушівську школу № 2. В цьому ж році стала студенткою Київського інституту харчових технологій ім. Мікояна. Після закінчення вузу без вагань попросилась на Андрушівський маслосирзавод, хоч були пропозиції лишитись в столиці. І в трудовій книжціі з’явився запис № 1- мікробіолог Андрушівського маслосирзаводу.
Відтак за 25 років трудової діяльності на заводі вона пройшла пліч-о-пліч з працівниками непростими дорогами виробничника - від технолога, бактеріолога, начальника радіологічної лабораторії, зав. виробництвом до директора заводу. На цій посаді Оксана Юріївна 12 років. За роки її керівництва різні часи переживав завод.
Але в останні роки - це стабільне підприємство з високим рівнем виробництва, де трудиться майже 600 працівників. Високі показники підтверджують численні нагороди, дипломи та відзнаки, що зберігаються у кабінеті Оксани Юріївни. Торгова марка «Золотава» відома не лише по всій Україні, а й за її межами. Жодне представлення Житомирщини не відбувається без продукції ТОВ “Андрушівський маслосирзавод”. В цьому велика заслуга особисто Оксани Юріївни. В цій жінці поєднані принциповість, вимогливість керівника та водночас небайдужість, щедрість і людяність. Матвієнко О. Ю. займається і доброчинними справами. Не стоїть осторонь благодійних акцій в районі, що стосуються дітей-сиріт, інвалідів, ветеранів, допомагає бюджетним установам, рідній школі, де навчалась. Жодне свято у місті чи районі не проходить без допомоги підприємства. У Оксані Юріївні поєднуються керівник, чарівна жінка, добра дружина, мама двох доньок, бабуся, вірна подруга та прекрасна господиня. Минулого року вона стала переможницею обласного конкурсу «Квітуче моє Полісся». Уся садиба Матвієнків з ранньої весни до пізньої осені квітує. А на присадибній ділянці вирощує господиня усілякі чудернацькі овочі, про які з захопленням усім розповідає.
А ще помітний пагінець дерева життя Оксани Юріївни - громадська робота. Протягом восьми років вона є активним членом президії районної ради жінок. Усі справи жіночої ради - це і її досягнення, її життя. І ось напередодні Дня працівників харчової промисловості радісна звістка прийшла у наш район: Указом Президента України Матвієнко О. Ю. нагороджена орденом княгині Ольги. Ця заслужена нагорода - як оцінка всього життя Оксани Юріївни. Бо вочевидь вона зуміла (попри всі складнощі та негаразди, які випали на долю жінки-керівника, громадського діяча) зберегти в собі чисті паростки добра і доброти, любові до рідного краю, людей, з якими живе і працює, своєї родини. Президія ради жінок щиро вітає Оксану Юріївну з високою нагородою і зичить міцного здоров’я, щасливого буття та довгих років активної праці на ниві утвердження та розбудови Української держави.
Андрушівська районна державна адміністрація
Народилася Любов Андріївна в мальовничому селі Яроповичі 18 червня 1922 року в багатодітній селянській родині - крім неї було ще четверо дітей. Сім’я проживала в постійних нестатках, а на додачу ще й згоріло обійсце. Тому дитинство Любки (так її називали) було голодним і холодним. Батьки намагалися вибратися зі складної скрути, невтомно трудилися самі, привчали і залучали до праці дітей. Вже у п’ять-шість років Любка, як могла, їм допомагала: няньчила меншого братика, пасла корову, збирала дари лісу. А коли пішла до школи, то в період літніх канікул також заробляла трудодні у створеному колективному господарстві. Та час навчання непомітно пролетів, на руках - атестат зрілості. Але ще не вщух в душі щасливий гамір шкільного випускного балу, як розпочалася війна. Щоб не потрапити до фашистського рабства, багато людей, особливо активістів, членів партії і комсомолу, евакуювалися. В їх числі була і комсомолка Любов Любченко. Доля закинула її аж на Урал, де українська дівчина виготовляла снаряди, щоб громити ворога. Там Любов Андріївна за доблесну працю була нагороджена орденом «Знак Пошани», стала комуністом. На початку 1944-го Любов Андріївна повертається в рідні Яроповичі, цього ж року стає студенткою Житомирського сільськогосподарського інституту. Після закінчення навчання її з дипломом вченого агронома направили на роботу у старокотельнянськии колгосп «Більшовик». А в 1950 році під час об’єднання цього господарства з колгоспом імені Тельмана, що також функціонував у Старій Котельні, Любов Андріївну обрали головою правління укрупненого господарства. Для трудівників села то були надзвичайно важкі часи: фактично не було тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки, не вистачало коней і волів, з фронту не повернулося багато чоловіків, бракувало кваліфікованих спеціалістів. Значні обсяги польових робіт - оранку, боронування, культивацю - доводилося виконувати власними коровами колгоспників, переважала важка фізична праця. Та молодий керівник колгоспу не розгубилась, не впала у відчай. Опираючись на довіру і підтримку основної маси членів правління, керівників бригад, ферм, ланок та рядових колгоспників, ефективно використовуючи інститутські знання і набутки дворічної праці на посаді агронома, щораз набуваючи організаторського досвіду і вміння роботи з людьми, проявляючи наполегливість та вимогливість до себе і підлеглих, здійснюючи постійний контроль за виконанням нарядів і технологічних процесів, Любов Андріївна з року в рік домагалася поліпшення виробничих показників господарства. Варто сказати і про щорічне нарощування державної підтримки та допомоги у розвитку сільськогосподарського виробництва, зміцненні його матеріально-технічної бази. Тому в колгоспі стала зростати урожайність всіх сільськогосподарських культур, продуктивність громадського тваринництва, підвищувалася оплата праці сільських трудівників, їх трудова і виробничо-технологічна дисципліна. На фоні господарств району колгосп «Більшовик» став помітно виділятися в позитивному плані. Про господарські досягнення та про його молодого керівника почали все частіше згадувати на нарадах, в засобах масової інформації. Її ставили в приклад іншим. І незабаром за успішне виконання соціалістичних зобов’язань, досягнення високих виробничих показників колгосп «Більшовик» був занесений на обласну Дошку Пошани, а його голова Любов Андріївна за сумлінну працю нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Дещо пізніше вона була обрана депутатом Верховної Ради Союзу РСР. Районне керівництво вирішило приєднати до колгоспу «Більшовик» сусіднє старосільське господарство «Червоний Жовтень». До речі, в 70-х роках до «Більшовика» був приєднаний і колгосп села Івниці. Та Любов Андріївна і за таких обставин зуміла налагодити чітке управління і керівництво великим багатогалузевим сільгосппідприємством. Виробничі показники були значно кращими, ніж в інших господарствах. Тому справедливою оцінкою праці всього трудового колективу було нагородження колгоспу найвищою на той час нагородою - орденом Леніна, присвоєння звання «Господарство високої культури землеробства». «Більшовик» став обласною школою передового досвіду. А Любов Андріївна була удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і Золотої Зірки Героя Соціалістичної Праці. Загалом за багаторічний і сумлінний труд Любов Андріївна була нагороджена ще одним орденом Леніна, багатьма медалями, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, їй присвоїли звання «Заслужений працівник сільського господарства Української РСР». Любов Андріївна обиралася депутатом Верховної Ради СРСР шостого, сьомого, восьмого і дев’ятого скликань, делегатом п’яти з’їздів КПРС, трьох з’їздів Компартії України, III Всесоюзного з’їзду колгоспників, членом ЦК Компартії України і Житомирського обкому партії, багато років підряд була членом бюро Андрушівського райкому партії, членом Комітету народного контролю СРСР. Головою колгоспу «Більшовик» Любов Андріївна пропрацювала понад тридцять років. Тільки знаючи режим роботи тодішнього керівника сільгосппідприємства, можна уявляти, що то була за праця. Сьогодні багато хто може й не повірити, що молода, красива і тендітна жіночка мало не щоденно, в буденні й святкові дні, в погоду і в негоду піднімалася о 4-5 годині, а поверталася додому зовсім пізно. Постає запитання: що ж спонукало цю жінку до самовідданої, виснажливої праці? Знаючи Любов Андріївну тривалий час по спільній роботі, будучи в дружніх стосунках з нею та її родиною, ми з усією об’єктивністю даємо на нього відповідь. По-перше, це надзвичайно висока відповідальність за доручену справу, почуття партійного і державного обов’язку, безмежна відданість і любов до своєї рідної Вітчизни, до свого народу, щирий і глибоко усвідомлений патріотизм. Вона завжди свої і чиїсь вчинки оцінювала з позиції загальнодержавних і партійних інтересів та завдань. Її життя, трудова і громадська діяльність в повній мірі відповідали тодішньому афоризму: «Раньше думай о Родине, а потом о себе». По-друге, це її людяність і чуйність, які проявлялися в глибокій, щирій любові та повазі до людей, особливо до всіх чесних трудівників. Вона все робила тільки задля людей і для людей. Яскравим підтвердженням цього є постійне, цілеспрямоване поліпшення умов праці і відпочинку колгоспників, найвища оплата їхньої праці, включення Старої Котельні до числа 30 сіл Всеукраїнської програми зразково-показових сільських населених пунктів. Наслідком розбудови села і колгоспу стали добротні виробничі об’єкти, будинок культури і школа, побутова майстерня і колгоспна їдальня, ціла вулиця двоповерхових котеджів для трудівників тощо. Любов Андріївна допомагала всім, хто до неї звертався. Саме вона була ініціатором у вирішенні проблеми газифікації Андрушівки і району. Цілком справедливо односельчани називали її «наша матір». Але найважливішою рушійною силою в життєдіяльності Любові Андріївни була повна довіра, всіляка підтримка і допомога з боку соратників і помічників, яких вона вміло підбирала. Вона вчилась у них і була учителем, наставником і вихователем, з ними ділила успіхи і промахи в роботі, власні радощі й горе. З якою щирістю і гордістю вона відгукувалася про ветеранів Миколу Івановича Гебрича і Степана Прокоповича Ковальчука, секретарів парторганізації Генріха Адольфовича Скибу, Олексія Васильовича Моренця, Григорія Івановича Хомчука, своїх заступників Петра Онисимовича Таринського і Андрія Антоновича Денисюка, агрономів Лідію Йосипівну Іванченко і Андрія Адамовича Хоменка, трудових побратимів Володимира Павловича Аврамця - Героя Соціалістичної Праці, Василя Павловича Музичука, Марію Іванівну Дубовик, Василя Дем’яновича Очередька, Федора Лукича Марченка, Ананія Денисовича Войтка, Надію Василівну Довжук і багатьох-багатьох інших. Людська пам’ять так влаштована, що з часом випадають певні події, дійові особи. Але є й таке, що не забувається ніколи. Саме до «такого» і належить постать Любові Андріївни Любченко, жінки-патріотки, жінки-трудівниці, жінки-матері, Людини з великої літери.
Петро Михайленко,
Раїса Ковтун,
колишні секретарі Андрушівського райкому Компартії України.
Новини Андрушівщини
В місті Андрушівка(мікрорайон Гардишівка) 08 листопада 2009 року відкрито нову церкву Українського патріархату.
Освячував її Митрополит із Житомира.
Войска 1-го Украинского фронта продолжали успешно развивать наступление и овладели районными центрами Житомирской области Андрушевка, Вчерайше, а также заняли более 100 других населенных пунктов, среди которых крупные населенные пункты Борщёв, Верлоок, Кичкиры, Глиница, Юровка, Ивановка, Ленино, Минины, Городск, Радовка, Шахворостивка, Ивница, Степок, Яроповичи, Волица, Зарубинцы, Забара, Миньковцы, Лебединцы, Бровки, Хорлеевка, Макаровка, Андрушки, Парипсы, Саверцы, Почуйки, Кожанка, Трилесы, Новоселица, Яхны и железнодорожные станции Яроповичи, Степок, Трилесы, Кожанка, Парипсы, Бровка, Андрушевка.
Войска 1-го Украинского фронта продолжали успешное наступление. Стремительно продвигаясь вперёд, советские бойцы овладели районными центрами Житомирской области Андрушевка, Вчерайше, а также заняли более 100 других населённых пунктов и несколько железнодорожных станций. Преследуя отступающего противника и ликвидируя очаги его сопротивления, наши войска захватили много вооружения, боеприпасов и военного имущества. Немцы несут огромные потери. Только в боях за районный центр и железнодорожную станцию Андрушевка наши пехотинцы и танкисты уничтожили до двух батальонов гитлеровцев, захватили 7 танков типа «Тигр», 6 самоходных и 20 полевых орудий, 90 пулемётов, два склада боеприпасов и крупный склад с обмундированием. Бойцы Н-ской части внезапным ударом разгромили штаб немецкого полка. Поспешно отступая, гитлеровцы оставили 8 исправных танков, 4 артиллерийских батареи и вещевой склад. На другом участке три полка мотопехоты и несколько десятков немецких танков оказывали упорное сопротивление вашим наступающим войскам. Советские части вышли на фланги вражеской группировки и стремительными ударами сломили сопротивление противника. В этом бою уничтожено свыше 40 танков, и до 2.000 немецких солдат и офицеров. Взято много пленных.
Ідея змусити плазму "працювати" в плоских дисплеях народилася ще в 60-і роки минулого століття. Однак, тільки сучасний рівень розвитку виробництва дозволив плазмовим телевізорів стати фаворитами в гонці технологій...
Плазмові телевізори використовують унікальну технологію, принципово відмінну від ЕЛТ та LCD. Сама ідея була висловлена ще в 60-і роки XX століття, але тільки недавно виробникам вдалося знизити собівартість до прийнятних величин. Ось уже кілька років в продажу є плоскі, широкоекранні панелі, виготовлені з використанням "плазмового" ноу-хау. Товар продається під самими відомими брендами.
Спочатку високі ціни на плазмові телевізори відходять у минуле. Тепер вони цілком доступні мільйонам покупців, а їх якість часто вище, ніж біля телевізорів з іншими типами дисплеїв.
Принцип роботи
Як працює плазмовий телевізор?
Між двома скляними панелями знаходиться більше мільйона осередків-пікселів, заповнених інертним газом - неоном або Ксеноном і покритих кольоровим фосфором. На електроди подається електричний струм, що перетворює газ в плазму * (звідси й назва). Плазма світитися в ультрафіолетовому діапазоні. УФ-промені примушують світитися фосфор, яким покриті осередки.
Кожен піксель складається з трьох субпіксель - окремих осередків, покритих червоним, зеленим або синім фосфором. Поєднання субпіксель створює кольорову або білу крапку. Для створення відтінків у "плазмі" варіюється інтенсивність світіння пікселя, а активні субпіксель змінюються тисячі разів в секунду.
Весь процес контролюється мікропроцесором, який розподіляє подачу струму на електроди.
* У нормальних умовах газ складається в основному з незаряджених атомів. Під впливом електрики він перетворюється на плазму, що складається з іонів (позитивно заряджених атомів) і електронів.
Зображення і екран
Якість зображення в "плазмі" часто вище, ніж у кращих моделях Кінескопних Телевізорів, крім того у плазмових телевізорів є безліч унікальних переваг:
Екран "плазми" здатний відображати 16,7 мільйонів кольорів - більше, ніж може розрізняти людське око. "Картинка" при цьому виходить максимально реалістичної та насиченою.
За останні роки виробникам вдалося значно поліпшити відображення чорного кольору, збільшилися показники чіткості, яскравості і контрастності дисплеїв. На відміну від ЕЛТ проекційних телевізорів, "плазма" не має проблем з якістю "картинки" на периферії екрана. Кут огляду в плазмових телевізорах зазвичай, значно вищий, ніж в LCD та проекційних моделях.
Діагональ екрану в плазмових телевізорах - від 32 до 63 дюймів і вище. Не так давно Samsung представив 102-дюймову панель. Для комфортного домашнього перегляду оптимальний варіант - телевізор з діагоналлю в 60 дюймів. Зображення на абсолютно плоскому екрані зовсім не спотворюється.
Як правило, в плазмових телевізорах використовується широкий, 16:9 формат, який дає якісну "картинку" при прийомі HDTV сигналу і перегляді DVD.
Технічні особливості
Більшість плазмових телевізорів готові до роботи з HDTV сигналом, проте існують моделі, що підтримують лише EDTV (Enhanced Definition TVs). Хоча таке зображення значно краще, ніж у звичайному телевізорі, до якості HDTV йому далеко.
Додаткова функція - плазмові телевізори здатні приймати VGA і SVGA сигнали при роботі з комп'ютером. Відеогра на плазмовому екрані дає приголомшливий "ефект присутності".
Завдяки унікальній технології, яка використовується в плазмових телевізорах, на якість зображення не впливають магнітні поля, наприклад, від близько розташованих динаміків.
Недоліки:
Деякі плазмові панелі не мають TV-тюнера. Для перегляду телепрограм доведеться купувати його додатково.
Через особливості фосфорного покриття може статися "вигорання" екрану при тривалому перегляді статичного зображення. На сьогоднішній день ця проблема багато в чому вирішена, але все ж таки, "плазму" краще використовувати для перегляду фільмів і телепередач, ніж для роботи з комп'ютером. Колишню яскравість "вигорілому" екрану повернути неможливо.
Для світіння газу потрібна напруга в сотні вольт, тому плазмова панель споживає багато енергії, при цьому система досить сильно нагрівається. Охолоджувальні вентилятори виробляють шум.
При цьому плазмові панелі залишаються одним з найбільш своєчасних і затребуваних товарів. Легкі, плоскі і стильні, вони чудово виглядають в будь-якому інтер'єрі. Ціна на них постійно падає, а розміри екрану до цих пір перевершують показники конкурентів.
Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту райдержадміністрації спільно з відділом освіти, райрадою «Колос», дирекцією ДЮСШ, товариством сприяння обороні України та іншими відділами, установами та зацікавленими організаціями проводять роботу щодо розвитку фізичної культури та спорту в районі.
Вся робота спрямована на виконання Закону України «Про фізичну культуру і спорт» та районної Програми розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки, інших законодавчих і регламентуючих актів.
Для занять фізичною культурою і спортом в районі є стадіон «Колос», майданчик із синтетичним покриттям, 113 спортивних майданчиків, 21 футбольне поле, 17 спортивних залів. В районі діє дитячо-юнацька спортивна школа, де працює 7 тренерів. В 5 відділеннях (волейбол, футбол, легка атлетика, гирьовий спорт та греко-римська боротьба) навчається 272 учні.
В районі постійно проводяться спортивні змагання, переможці яких беруть участь в обласних та Всеукраїнських. Чемпіонами і призерами чемпіонатів області в минулому році стали 42 спортсмен, 12 - виконали норматив першого дорослого розряду, підготовлено 94 спортсмени ІІ та ІІІ юнацьких розрядів.
Відділ у справах сім’ї, молоді та спорту тісно співпрацює з футбольною командою ветеранів «Аміко», яка бере участь в чемпіонаті та розиграші кубка України серед ветеранів.
Значна увага приділяється фізкультурно-оздоровчій роботі за місцем проживання підлітків. Спортсмен-аматор Могильовський А. Г. багато років поспіль переймається проблемами підлітків, які проживають в мікрорайоні Залізничний, що в м. Андрушівка.
Значна увага в районі приділяється фізичній підготовці допризовної молоді. Щорічно з 9 квітня по 9 травня та з 6 листопада по 6 грудня в районі проводяться місячники оборонно-масової та спортивно-масової роботи. В рамках яких проходять Дні призовника та допризовника, де юнаки беруть участь у спортивних змаганнях, організовуються поїздки у військову частину для ознайомлення з бойовою технікою та озброєнням, побутом військовослужбовців, там вони збирають і розбирають автомат Калашникова, вчаться прицільній стрільбі.