В Нехворощі 14 жовтня 1919 року в селянській сім’ї Василя та Ганни Захарків народилася дівчинка, яку назвали Розалією. Дитинство було тривожним, бо тривала громадянська війна. У сім’ї підростало п’ятеро дітей. Всі змалку були привчені до праці, допомагали по господарству. Перед війною поєднала Розалія свою долю з Петром Козінчуком. Народила йому 5 синів і дочку. Та недовго діти тішилися батьком: Розалія Василівна рано овдовіла і всі клопоти про сім’ю взяла на свої плечі. Важко було одній: лягала спати і прокидалася з однією думкою - чим нагодувати дітей. Ходила на торфорозробку, бо там хоч щось та платили, потім працювала в колгоспі.
Одного бажала, щоб діти виросли порядними людьми. Через це змалку всіх до праці привчала, тлумачила, щоб були скромними і ввічливими. Діти вдячні матері за науку. Про це вони казали неньці і в день її 90-річчя, яке та зустріла нещодавно. Її гордість - це дочка Юлія, сини Василь, Микола, Леонід, Станіслав, Павло, а ще 8 онуків і 11 правнуків. Поки здужала, жила Розалія Василівна у рідній Нехворощі, а оце два роки тому переїхала до дочки в Андрушівку. У бабусі й досі світлий розум, завидна пам’ять, поміркований характер. Старенька допомагає по господарству, любить читати газети.
Коли діти, зібравшись у сімейному колі, починають говорити про хвороби, бабуся Рузя жартома вставить: «А в мене нічого не болить!». Така вона в нас, Розалія Василівна, трудівниця, оптимістка, мати-героїня і просто хороша людина.
Андрушівська районна державна адміністрація
середу, 14 жовтня 2009 р.
0 коментарі:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.