21 листопада всі трудівники села відзначатимуть своє професійне свято - День працівників сільського господарства. Аграрне виробництво займає чільне місце в економіці району. Адже його частка у валовій продукції по району становить 60 %.
Щорічно напружено і нелегко для селян даються здобутки. Причини, які негативно впливають на економіку села, мабуть, не слід повторювати - вони відомі. Це диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію, недостатня підтримка аграріїв з боку держави, інші чинники. Однак, не дивлячись на всі незгоди, люди вирощують хліб, виробляють молоко та м’ясо. Долаючи негаразди, галузь все ж має певні здобутки. Сільськогосподарськими підприємствами вирощено по 29 цнт. зернових культур з гектара, валовий збір склав більше 50-ти тисяч тонн зерна. Найвищого врожаю досягнуто у приватному підприємстві „Імпак” (директор Маліновський С. В.) - понад 36 центнерів з гектара. Більш як по 30 центнерів на гектарі вродили зернові у ПОСП „Надія”, ДП „Оранта” с.Зарубинці. Що стосується нашої головної технічної культури - цукрових буряків, то по господарствах збільшено їх валове виробництво майже вдвічі. Прогнозується отримати ще 35 тисяч тонн зерна кукурудзи. Господарства району практично завершили її збирання на площі 7190 га. Середня врожайність становить 60 центнерів з гектара, а найбільший валовий збір кукурудзи у ТОВ "Укр Агро РТ” - понад 16 тисяч тонн. Вже декілька років агроформування району почали вирощувати нетрадиційні для наших умов культури - соняшник та сою. Непогано вродив соняшник у товариствах " Укр Агро РТ” та "Добробуті”, де зібрали його по 21,0 та 18,6 ц/ га відповідно. По 20.0 ц сої зібрали з кожного гектара у ПАТ "Андрушівське” та ПОСП "Іванківське”. А у ПОСП "Надія” врожай ще вищий - по 27.0 ц/га. Дані факти ще раз підтверджують, що і в нинішніх умовах можна досягти добрих результатів, якщо на своєму місці керівники та спеціалісти, якщо в трудових колективах панує по-справжньому ділова атмосфера. Не дивлячись на те,що погодні умови протягом серпня-вересня були не зовсім сприятливі для посіву озимини, все ж господарства змогли засіяти майже 10 тис. гектарів. З них озимі зернові становлять 8 тис.га, а озимого ріпаку маємо 2036 гектарів. В даний час посіви знаходяться в задовільному стані. З певними позитивними показниками в роботі підійшли до свята працівники тваринницької галузі. Завдяки самовідданій праці, підвищенню рівня організаторської роботи в цілому по сільгосппідприємствах значно зросла прдуктивність худоби, збільшилося валове виробництво тваринницької продукції. Зросла чисельність поголів’я ВРХ на 22 %, в тому числі корів молочного стада - на 31%. Стабілізувалася чисельність свинопоголів’я. Продуктивність молочного стада за 10 місяців складає 2750 кг, що більше проти минулого року на 309 кг. Вироблено 5133 тонни молока, 4420 цнт. м’яса, 12,2 млн. штук яєць. Це більше минулорічного на 67%, 51%, 8% відповідно. Високих темпів у розвитку тваринницької галузі набрали у ТОВ "Аларіт Трейд” с. Івниця, де керівник Чуприна Андрій Михайлович. В господарство завезено високопродуктивне племінне молочне стадо. Зараз там мають 1397 голів великої рогатої худоби, 547 корів. Надій на корову становить 4206 кг. У СФГ „ Шателюк”, де керівником Шателюк Іван Іванович, до кінця року планують досягнути п’ятитисячного рубежу. Непоганих результатів добиваються у СТОВ „Хлібороб”, де керівник Юянець Петро Володимирович; у СТОВ „Старокотельнянське”, керівник Срібний Борис Романович; у СТОВ "Добробут”, керівник Клименко Володимир Борисович. З року в рік тут утримується велика кількість худоби, в тому числі і поголів’я дійного стада, виробляється значний відсоток тваринницької продукції. Стабільних результатів досягають на птахофабриці ПОСП „Надія”, керівник Семенюк Василь Іванович, головний зоотехнік Школьний Сергій Володимирович, де отримують щорічно по 14-15 млн.штук яєць, вирощують близько 1000 цнт.м’яса птиці і річна продуктивність становить 285-300 шт. яєць на курку-несучку. І все ж економічний стан господарств залишається складним. Тільки вісім з них закінчать рік із прибутками. У дев’яти сільгосппідприємствах буде прибутковим рослинництво, у шести - тваринництво. Загальна сума прибутків становитиме 2,9 млн. грн., при цьому рівень рентабельності складе близько трьох відсотків.Зарплата працівникам агроформувань виплачується вчасно. За 10 місяців поточного року власникам земельних та майнових паїв виплачено 14,3 млн. грн. орендної плати, що становить 80%. Стовідсотково розрахувалися ПП "Імпак”, ПОСП "Іванківське” і ТОВ СП "Спіка”. В переддень свята хочеться висловити найщиріші слова вдячності тим, хто своєю працею робить посильний внесок у вирішення нелегких завдань, що стоять перед трудівниками села. Дякуємо за самовіддану працю директорам СТОВ „Старокотельнянське” Срібному Б. Р., СТОВ "Хлібороб” Юянцю П. В., СТОВ "Добробут” Клименку В. Б. директору ПП „Імпак” Маліновському С. В., директору ПОСП "Надія” Семенюку В. І., головному агроному ТОВ "Укр АгроРТ” Маркевичу В. М., головному інженеру ПОСП „Надія” Прунчаку С. М., головному зоотехніку ПП "Яромир” Дзядевич З. В., доярці Ткачук В. А. із Ст. Котельні, доглядачці ВРХ Оселедчук В. Ф. із Степка, механізатору Цимб -ровичу О. К. із Волиці та багатьом іншим, що примножують трудову славу нашого району. Гідно трудяться фермери Ткаченки , Семенюк П. І. з Андрушівки, Колодніцький В. Л. із Забари, Басюк М. В. із Гальчина, Ковбаса В. О. із Ярешок. Дорогі трудівники села! В переддень свята щирі слова шани адресуються хліборобам, механізаторам, тваринникам, організаторам агропромислового виробництва району. Ваша робота нелегка, але дуже важлива. Адже Україна живе і працює завдяки невтомним трудівникам, які постійно дбають про землю. Нехай Ваша віддана праця і надалі служить на користь державі, на благо України. Бажаємо радості, успіхів у праці, міцного здоров’я і людського щастя вам і вашим родинам. Нехай щедро родять ниви, хай над ними буде мирне небо, завжди світить сонце, а в кожному домі панують добро та злагода.
Зі святом Вас!
Олександр Гайдабас,
начальник управління агропромислового розвитку
В районній раді - відбувся семінар-навчання голів місцевих рад щодо повноважень органів місцевого самоврядування на виборах депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів 31 жовтня 2010 року відповідно до Закону України «Про вибори депутатів Верховної ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»; - підбито підсумки другого етапу обласного конкурсу серед сільських, селищних рад на кращий санітарний стан та благоустрій територій. Серед трьох сільських рад: Гальчинської, Іванківської, Нехворощанської - лідерів першого етапу, визначено переможцем Гальчинську сільську раду. Матеріали направлені до обласної ради для участі у третьому етапі обласного конкурсу, підсумки якого, згідно умов, будуть підбиті обласною конкурсною комісією до 1 грудня 2010 року.
У Бровківській сільській раді - впорядковано сміттєзвалище в с. Бровки Перші, на що використано із сільського бюджету 5,6 тис. грн.; - для забезпечення екологічно чистою питною водою вихованців дитячого дошкільного закладу викопано криницю, встановлено нову насосну станцію та замінено водогінну мережу. Всі ці роботи обійшлися раді в 12 тисяч гривень; - відбулося виїзне засідання жіночої ради за участю сільського голови Н. І. Мельник, на якому вирішувалося питання, як поліпшити умови проживання інваліда II групи Гришанович Н. В. та її неповнолітнього сина; - сільський голова разом з представниками центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, дирекції загальноосвітньої школи відвідали сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах; - сільський голова та депутат ради при відвідуванні жительки села Мельник Н. В. знайшли її в тяжкому стані. Викликана швидка допомога приїхала вчасно. Хвору госпіталізували.
У Волосівській сільській раді - завершено поточний ремонт адмінприміщення сільської ради; - триває поточний ремонт приміщення ФАПу. Всі роботи будуть завершені до 1 жовтня.
Матерали підготувала
Т. В. Ломберг,
начальник організаційного відділу районної ради.
Тел.: 2-18-50
У селі в 1923 році діяло сільське споживче товариство та у 1924 році – сільськогосподарське кредитне товариство. Перший колгосп в селі було організовано в 1929 році, нараховувалось в ньому 16 членів. В даний час на території села знаходиться два сільськогосподарські підприємства Під час Голодомору 1932 – 1933 років в селі померло 166 чоловік, в більшості діти та люди старшого віку. На сільському цвинтарі насипано велику братську могилу для вшанування померлих від голоду односельчан . Серед репресованих жителів села був Бугрим Микола Данилович, 1885 року народження. Письменний, диякон. Був заарештований 9 вересня 1937 року і осуджений трійкою при УНКВС по Київській обл..за ст.. 54-10 КК УРСР. від 11 вересня 1937 року ув’язнений до ВТТ на 10 років. Реабілітований у 1989 році. В 1941 році в селі нараховувалось 1224 жителі та 302 двори. Антопіль було окуповано німецько – фашистською ордою 17 липня 1941 року. 18 молодих, гарних та здорових дівчат та хлопців було відправлено на каторжні роботи до Німеччини. Закатовано та розстріляно під час війни у селі 55 чоловік. Село було звільнене від німецької окупації 28 грудня 1943 року. Радянські війська наступали з боку Андрушівки і рухались в сторону Глинівець. На території села, на кладовищі є могила воїнів – визволителів, в якій захоронено 119 чоловік. На цьому місці встановлено в 1959 році пам’ятник радянським воїнам, (10 офіцерів і 109 - сержантів та рядових), які загинули при визволенні села. В 1989 році відбулась його реконструкція. Інший пам’ятний знак встановлено у 1990 році в центрі села, біля школи 102 воїнам – односельцям, які не повернулись з війни. В селі працює будинок культури, сільська бібліотека, фонд якої складає 7500 примірників. При будинку культури діє музейна кімната історії рідного села, якою керує Устич Петро Володимирович. Народне училище (школа) існує з 1880 року, яке реорганізовано було у однокласну церковно-приходську школу. У школі зараз навчається 68 учнів, педколектив складається з 12 вчителів .Гордістю педагогічного колективу є засновник учительської династії Муравський Людвіг Йосипович, який більше 53 років пропрацював у сільській школі вчителем та директором і багато доклав зусиль до процвітання свого села. З давніх давен люди цінують подвиги ратні та трудові. Жителі села з гордістю називають імена славних орденоносців – односельців: Бугрима Миколу Мусійовича, Добровінського Станіслава Антоновича, Сидоренко Галини Карпівни. Українська православна церква Хрестовоздвиженська, побудована в 1841 році (1 грудня) на кошти прихожан та поміщика Л. Невмержицького була дерев’яною з такою ж дзвіницею і знаходилась на цвинтарі. У 1898 перетворена в церкву приписну до Котельнянської парафії. Зруйнована у 1938 році. Але у 2000 році за рішенням загальних зборів села вона почала працювати в новому приміщенні. Площа земель в адмінмежах Антопільської сільської ради - 1958 га.
Інша легенда про походження назви села доводить, що назва «Нехворощ» походить від назви рослини нехворощ, зарослі якої були в тих місцях. На кінець XVIII століття Нехвороща фігурує як королівське містечко, якому належали привілеї, які мали сприяти подальшому зростанню і розвитку селища. Ці привілеї були встановлені 17 лютого 1792 року зазначалось, що містечко має герб. Це був кольоровий малюнок круглої форми: у синьому полі осідланий коричневий кінь і коричневе дерево, по небу пливуть білі хмарки, внизу зелена трава. Але містечко не набуло відповідного адміністративного статусу і занепало. В архівних документах, датованих XIX ст. вже зустрічається не містечко, а село Нехворощ. В Нехворощі в 1887 році на кошти прихожан була збудована церква в честь ікони Казанської Божої Матері. З встановленням радянської влади було припинено богослужіння в церкві , а приміщення рішенням сільської сади було передано під клуб. Зараз в церкві відновлено богослужіння. Радянська влада в селі була встановлена в січні 1918 року. Під час громадянської війни в навколишніх лісах діяв партизанський загін. Деякий час перебував штаб Першої кінної армії під командуванням Будьонного. Час голодомору для нехворощанці був таким же важким, як і у більшості сіл України. Колективізація в селі, як і у інших регіонах України, супроводжувалася свавіллям та жорстокістю владних структур. Пік репресій припадає на 1937 -1938 роки. «Ворогів» народу знаходили найчастіше серед одноосібників та тих, що не бажали усуспільнювати особисте майно. Серед них був Белявський Іван Павлович, який народився у 1913 році в м-ку Нехворощ, Андрушівської волості., Житомирського повіту, Волинської губернії. Він був за національністю поляк, робітник торфорозробок. Проживав у Нехворощі. Заарештований 4 серпня1938 року. Обвинувачувався у причетності до ПОВ ( Польська організація військових). За постановою трійки при УНКВС по Житомирській обл.. від 7 жовтня 1938 р. розстріляний 10 жовтня 1938 року.Реабілітований у 1957 році. Буняк Хрисанф Макарович, 1911р.н.циган, неписьменний, без певного місця праці та проживання. Заарештований у м-ку Нехворощ 8 квітня 1938 року. Обвинувачувався за ст.. 54-1а КК УРСР. За постановою трійки при УНКВС по Житомирській обл.. від 3 жовтня 1938 року розстріляний 4 жовтня 1938 року. Реабілітований у 1989 році. Веселовський Іван Миколайович1897 року народження, який народився в м-ку Нехворощ Андрушівської вол, Житомирського пов., Волинської губ. Поляк, письменний, лимар лісодільниці смт. Андрушівка, Андрушівського р-ну, Житомирської обл.. Заарештований 23 квітня1938 року. Обвинувачувався у причетності до ПОВ. За постановою трійки при УНКВС по Житомирській обвід 25 вересня 1938 року розстріляний 4 жовтня 1938 року. Реабілітований у 1957 році. Під час колективізації було утворено колгосп « За врожай» і пізніше він став основою для трьох колгоспів: ім. Щорса, 20-річчя Жовтня, 2-га п’ятирічка. Славні героїчні подвиги нехворощанці повторили і в роки Великої Вітчизняної війни. З 10 липня 1941 року 335 жителів села боролись з німецько-фашистськими окупантами на фронтах війни. З них 175 воїнів нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Серед учасників війни відоме ім’я Героя Радянського Союзу – підполковника авіації Козлова Йосипа Дмитровича, який народився в с. Нехворощ 12 лютого 1904 року. В роки війни відважний пілот здійснив 257 бойових вильотів на бомбардування і штурм ворожих позицій. Указом Президії Верховної Ради від 13 березня 1944 року йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він також нагороджений багатьма орденами і медалями, серед них орден Леніна, Бойового Червоного Прапора, Олександра Невського, два ордени Червоної зірки та іменні нагороди.(« Герои Советского Союза. М. 1987 г., том 1.) З 10 липня 1941 року 335 жителів села боролися з німецько – фашистськими окупантами на фронтах війни. На території села та в навколишніх лісів діяла партизанська група І.Д. Богорада Під час окупації було розстріляно німцями 13 мирних жителів. Визволяли село бійці 1-го Українського фронту під командуванням генерала М. Ф. Ватутіна. 147 чоловік полягли смертю хоробрих за батьківщину. В 1945 році та в 1965 році на братських могилах загиблих воїнів – визволителів Нехворощі споруджено пам’ятники. Не заростає травою стежка до цих могил. На них завжди полум’яніють свічками пам’яті квіти. На полі біля Нехворощі довгий час був польовий військовий аеродром. Після вигнання загарбників в грудні 1943 року на цьому аеродромі деякий час базувалась авіачастина (винищувально - штурмовий авіаційний корпус) Командиром цього корпусу був Герой Радянського Союзу, відомий на весь світ військовий льотчик, генерал Каманін. Він один з семи перших героїв Радянського Союзу, який брав участь у спасанні челюскінців. З 1884 року в селі працює церковно-приходська школа. Зараз це Нехворощанська школа I –III ступенів. В ній навчається 171 учень, їх навчають 17 учителів. У 2004 році відкрито нове приміщення школи. Сільськогосподарські угіддя колгоспу передані в користування СТОВ «Дари ланів». В приміщенні сільського клубу є музейна кімната історії села, яка створена під керівництвом П.Палій, а при школі, в кабінеті історії, є куточок історії рідного краю, створений вчителем історії Козак Л.І. Серед видатних людей, уродженців села Нехворощ, є Гладкий Микола Дмитрович ( 1890 -1942 ) український поет, перекладач, вчений – мовознавець.На думку доктора філологічних наук, професора М. В. Никончука, який вивчав наукові праці братів Гладких, зокрема описи «Нехворощанського діалекту», батьківщиною М. Гладкого є село Нехворощ. Підрісши, навчався в Харкові, в 1910 році переїхав до Житомира. Є всі підстави вважати, що навідуючи родичів своєї дружини, Вероніки Морозівни, М. Гладкий не раз бував у селі. Друкувався в журналах « Світло», «Маяк», календарі «Розвага» та ін. Автор поетичної збірки « На війні та в неволі» ( видана в 1917 році під час перебування в австрійському полоні в Зальцведелі), «Практичного курсу української мови» ( перше видання здійснено у Житомирі в 1918 році ) ряду словників і посібників з правопису, книжок «Наша газетна мова» (1928) « Мова українського письменництва» (1930). В 1937 році був репресований, помер в 1942 році в місті Красноярську.
Тамара Миколаївна Артем’єва - відома вінницька журналістка, поетеса, письменниця народилася в Андрушівці. Перший вірш «Яблунька» був надрукований, коли дівчинці було всього десять років. Віршики, які надсилала юна поетеса до газети «Зірка», читав сам Андрій Малишко, який на той час там працював. Він написав юній поетесі листа, часто давав мудрі поради, вчив поетичній майстерності.
Але Тамара вступила до Луцького медучилища, після закінчення якого працювала операційною медсестрою, а в районній газеті тоді з’явились її вірші про кохання, вірність, про будні медиків.
А потім, пов’язавши своє життя з військовим, Тамара мандрувала по світу. Поселившись із сім’єю у Вінниці, вона вступає до Київського державного університету імені Т.Шевченка, водночас працюючи в газеті кореспондентом.
У 1992 році виходить її перша збірка поезій «Подруга солдата». Починає писати захоплюючі вірші та пісні для малят. Так з’являються дитячі книжки «Райдужна підкова», «Сатинове поле», «Сонячний зайчик», «Поради лікаря Всезнайка», «Острів мого дитинства» та багато інших, які стали улюбленими для дітей. Двадцять книжок вийшло з-під пера Тамари Артем’євої, а у співдружності з композитором І. Островерхим народився збірник пісень.
Останні роки авторка надає перевагу прозі, оповіданням про наших молодших братів.
Нещодавно вийшов з друку новий доробок письменниці «Останній акорд на роялі». У збірку ввійшли дві хвилюючі повісті для дорослих - «Продане материнство» і «Останній акорд на роялі».
У першій іде мова про трагічну долю бабусі Ізергіль і її сестри Ружини та доньки Христини, внучки Дани, викликаючи у читача і осуд, і співчуття. Авторка радіє разом із своїми героями, коли доля ясним промінчиком посміхається їм (зустріч Христини з Сергієм, кохання) і плаче з ними, коли над красунею Христиною поглумилися, а вона, залишивши небажану дитину, втікає з пологового відділення лікарні. Дівчинку забрала Ізергіль, назвала Даною, а та виросла красунею й розумницею. Але повторила долю матері, народивши позашлюбну доньку.
І ось у житті молодої жінки з’являється «благодійниця» Раїса Михайлівна, яка пропонує Дані за винагороду віддати дитину багатій родині, а потім народжувати й віддавати дітей, також за гроші. І та погоджується.
Авторка порушила у своїй повісті надзвичайно складні проблеми - нерозділеного кохання, одиноких матерів, побутової невлаштованості.
Однак, Тамара Артем’єва описала надто великий проміжок часу, як для повісті, а в епілозі показала Дану щасливою (зустріла одинокого чоловіка Аркадія, а потім старший син Деніс, який мешкав у Австралії, розшукав і відвідав свою матір Дану). Чи не забагато щастя для жінки, яка народжувала й продавала за гроші дітей?
Героями повісті «Останній акорд на роялі» є бізнесмен Антон Карнач та його родина. Авторці вдалося передати емоційний стан батька, коли перша дружина після розлучення забрала сина Ростика й поїхала в Америку до нового чоловіка.
Щоденна праця не виснажила загартованого фізично й морально чоловіка, а надихнула на нове кохання. Подружжя чекало народження дитини, але одного разу, коли їхали автомобілем, щоб провідати батьків, їх розстріляли з автомата. Обоє помирають, але у мертвої Люби народжується дівчинка, яку забирає й виховує сестра покійної Надя.
Про дитинство і юність, становлення особистості бізнесмена, його злети й падіння передає Тамара Атем’єва досить емоційно й переконливо. А от сама побудова сюжетної лінії не зовсім чітка, події ніби перескакують наперед, але це не стало перешкодою для сприйняття змісту повісті.
Хочеться подякувати Тамарі Миколаївні за вміння передати душевний стан своїх героїв, їх прагнення щастя і досконалості. А ще за намагання зробити цей складний і непередбачуваний світ кращим. Нехай Ваші нові твори якнайшвидше знаходять своїх читачів.
Марія Олексюк
Дощі, дощі -
Так слизько під ногами,
Шалено вітер
Листя загріба,
Над берегом -
Одна зелена пляма -
Стара, як світ,
Розчахнута верба.
А онде берег
Травами укрився
І верболозу
Злякані кущі,
А в травах вітер,
Граючись, згубився, Сховавши крила
В мокрому плащі.
То плаче осінь -
Йде попід тинами,
Пожовклий лист
Тримаючи в руці.
А надворі -
Останнє вже тепло,
А на душі,
Мов весняна відлига,
Лиш гріє сонце
В серці мерзлу кригу,
Прикрило землю
Осені крило.
Галина Огороднікова
Ще на початку ХХ століття один із лідерів українського національного руху Михайло Грушевський сказав:
„Наш прогрес, як нації, залежить від прогресу в сфері освіти”.
Ця теза неодноразово підтверджувалася історичним досвідом розвинених країн світу. Розуміння цього, переконаний, досягнуто і в Україні, про що свідчать плани реформування галузі, передбачені Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки, метою яких є підвищення конкурентноспроможності української освіти та її інтеграція в європейський освітній простір.
27 серпня поточного року мені разом з головою обласної державної адміністрації С. М. Рижуком довелося бути присутнім на розширеному засіданні Кабінету Міністрів України, де розглядалися проекти 35 освітянських документів, зміни до Законів України, укази Президента, постанови Кабміну тощо. Це було перше за роки незалежності України засідання Кабінету Міністрів, повністю присвячене питанням розвитку освіти. Переконаний, вже найближчими місяцями ми відчуємо позитивні зрушення у нашій освіті.
30 вересня поточного року делегація педагогів Житомирщини, до складу якої входила вчителька Бровківської ЗОШ Закусило Л. В., брала участь в урочистостях до Дня працівників освіти в м. Києві. Члени делегації були на прийомі в Президента України В. Ф. Януковича, в Кабінеті Міністрів, Міністерстві освіти і науки України.
Виступаючи перед педагогами, Глава держави окреслив перспективи розвитку освіти в Україні на найближчі роки. Саме в цей день Президент України підписав ряд указів щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні.
2011 рік має стати Роком освіти та інформаційного суспільства. Ключовими завданнями Глава держави визначає підвищення якості та конкурентноспроможності української освіти, забезпечення рівного доступу до неї, розвиток дошкілля та позашкілля, створення умов для раннього виявлення творчих нахилів дитини, формування фізично здорової особистості, реалізацію програми «Шкільний автобус», реформування професійно-технічної та підвищення якості вищої освіти, забезпечення навчальних закладів кваліфікованими педагогічними кадрами тощо.
На виконання згаданих указів головою обласної державної адміністрації С. М. Рижуком дано ряд конкретних доручень щодо розвитку освітньої галузі регіону. Розробляється регіональна програма розвитку освіти Житомирщини на 2011-2015 роки, яка внесе позитивні зміни в освіту області.
Колись мудрий Плутарх сказав: «Голова дитини не глек, який необхідно наповнити, а смолоскип, який потрібно запалити». Це так, але для цього нам самим потрібно горіти!
Зазначу, що в останні роки в області забезпечується певний поступальний розвиток установ і закладів освіти. Проведено значні обсяги ремонтних робіт шкільних приміщень, систем опалення та водопостачання, покрівель, котелень тощо. Відновлено роботу 24 ДНЗ (за цим показником область утримує першу позицію в Україні), створено 68 освітніх округів, до 52 збільшилася кількість закладів нового типу, до 74% учнів охоплено профільним навчанням, у півтора раза збільшилася кількість учнів-призерів Всеукраїнських олімпіад і конкурсів МАН, парк шкільних автобусів поповнили 17 транспортних одиниць у межах проекту «Рівний доступ до якісної освіти в Україні», ПТУ №1 м. Житомира стало вищим професійним училищем.
В поточному році освітяни області при підтримці органів влади на місцях організовано провели зовнішнє незалежне оцінювання випускників, про що свідчить повна відсутність апеляцій щодо порушень його регламенту. А головне - рівень знань наших учнів виявився на рівні середньоукраїнських показників, причому область піднялася в загальноукраїнському рейтингу на дві позиції вгору.
Але проблем у нас ще багато. Серйозну тривогу викликають факти зростання учнівської злочинності, вживання дітьми алкоголю і наркотиків. Ми, влада, громадськість, педагогічні колективи, засоби масової інформації, повинні об’єднати свої зусилля у спільному прагненні - виховати фізично і морально здорове молоде покоління.
Значну увагу потрібно звернути на стан здоров’я дітей. Сьогодні лише 1 з 10 випускників школи є здоровим. Головою облдержадміністрації поставлено завдання щодо оновлення спортивної бази, створення умов для систематичних занять фізкультурою і спортом, поліпшення стану здоров’я дітей.
Останнім часом багато уваги приділяємо розвитку системи дошкільного навчання і виховання. Найближчим часом дошкіллям має бути охоплено 75% малюків. Протягом 3 останніх років в області відновлено роботу 114 дошкільних навчальних закладів. Андрушівський район тут також має непогані позиції. Я вдячний за підтримку дошкілля в районі голові райдержадміністрації Б. В. Мазуру, сільським головам.
А в цілому в області функціонує 610 дитсадків, де навчається 41,8 тис. малюків, що складає 79,7% від їх загальної кількості.
Найближчим часом в Україні буде прийнята державна програма розвитку дошкілля на 2011-2017 роки, яка стане новим стимулом для нашої роботи в цьому напрямі.
Важливим завданням і для області, і для району є утворення освітніх округів. Нині їх - 68. Головною ідеєю тут є створення мережі потужних опорних шкіл. Це також важливий крок у впровадженні профільного навчання.
Хочу підкреслити - диференціація навчання за природничо-математичним, технологічним, філологічним, суспільно-гуманітарним, художньо-естетичним, спортивним профілями - це не мода. Це - світові тенденції.
В усіх містах і районах області реалізовуються галузеві програми запровадження профільного навчання, однак нас ще турбує якість цієї роботи.
За останні 3 роки кількість гімназій, ліцеїв, колегіумів збільшилася на 22 і на сьогодні в області діє 52 таких заклади. Створені вони у всіх містах і районах області. Діють такі заклади і в Андрушівському районі - Андрушівська та Старокотельнянська гімназії. Тепер необхідно перетворити їх у справжні центри навчально-методичної роботи, зміцнити базу, кадровий склад, забезпечити можливість всім обдарованим дітям навчатися в таких закладах.
5 листопада планується проведення Всеукраїнського з’їзду працівників дошкільної освіти, в березні наступного року пройде з’їзд освітян, участь у яких братимуть і представники Андрушівського району.
Вірю, ці педагогічні форуми стануть етапними в розвитку освітньої галузі країни.
Олександр Пастовенський,
начальник управління освіти і науки
Житомирської облдержадміністрації